Справа № 212/1713/25
2/212/1723/25
18 березня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., за участі секретаря судового засідання Голуб О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,-
13 лютого 2025 року представник позивача адвокат Мотуз Олександр Володимирович, діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 (далі-позивач), звернувся до суду з позовом до відповідача акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі-відповідач, АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ»)про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу з 01 серпня 2006 року по 2025 рік працював на різних посадах у різних структурних підрозділах у АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ». За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 18 травня 2015 року та актом № 15-61 про нещасний випадок форми Н-1 від 18 травня 2015 року. Обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: близько 04 год. 30 хв., коли ОСОБА_2 закінчив технічне обслуговування бурової машини типу Boomer-104, він повернувся до штрека в осях 121-127 гор. 1220 м., щоб допомогти ОСОБА_1 завершити роботу щодо накачування шини НДМ EXT-2D. На той час ОСОБА_1 завершив накачування шини. Тому ОСОБА_2 залишився з лівого боку НДМ і займався прибиранням та складанням інструментів до спеціальною сумки, а ОСОБА_1 , перекривши вентиль подачі повітря, попрямував на правий бік НДМ і підійшов до заднього правого колеса, щоб перевірити якість його накачки та від'єднати шланг. В цей момент із заднього правого колеса НМД EST-2D пролунав гучний звук, характерний для лопнувшої камери. Від цього з колеса під тиском відлетіло стопорне кільце та, зчепившись за рудстійку, яка лежала під колесом, влучило в обличчя ОСОБА_1 , травмувавши його при цьому верхню щелепу. Внаслідок виробничої травми на підставі Довідки МСЕК від 02.12.2015 року позивачу первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 15%. На підставі Довідки МСЕК від 29.11.2017 року позивачу було повторно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 15%. Вважає, що з вини підприємства він втратив своє здоров'я, чим йому була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком чого є порушення звичного способу життя, потреба додаткових зусиль для організації життя, порушення нормальних життєвих зв'язків, внаслідок неможливості вести активне життя. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Травма має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя.
На підставі викладеного, просив суд стягнути з відповідачана його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000,00 грн.
Ухвалою суду від 24 лютого 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Представником відповідача ОСОБА_3 12.03.2025 року через систему «Електронний суд» надала до суду відзив на позовну заяву. У відзиві на позов представник відповідача зазначила, що АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» вважає вимоги позивача незаконними і необґрунтованими та заперечує проти їх задоволення в повному обсязі. Ніяких доказів, які підтверджують факт перенесення Позивачем моральних страждань, останній суду не надав, тому факт спричинення моральної шкоди є недоведеним., оскільки відсутній причинний зв'язок між поведінкою Відповідача та завданою Позивачу шкодою, а тому покладення обов'язку відшкодування моральної шкоди на Відповідача за відсутності всіх складових цивільно-правової відповідальності (зокрема - наявності вини), суперечить нормам чинного законодавства Зазначила, що заявлена позивачем сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000,00 гривень не доведена та значно завищена. Також зазначила, що стягнуті кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди є доходом, який підлягає оподаткуванню на час виконання рішення суду.
Суд, відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності дост. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ»(до перейменування ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ»), а саме: з 01.08.2006 року по 18.08.2007 року прийнятий електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування на шахті «Октябрська», з 29.08.2007 року по 17.09.2009 року - електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування на шахті «Октябрська», 13.09.2013 року переведений електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування на шахті «Октябрська», дільниці № НОМЕР_1 , що входить до складу АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 від 08.08.2006 року на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до копії Акту № 15-61 про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом від 19.05.2015 року, 14.05.2015 року близько 04 год. 30 хв., коли ОСОБА_2 закінчив технічне обслуговування бурової машини типу Boomer-104, він повернувся до штрека в осях 121-127 гор. 1220 м., щоб допомогти ОСОБА_1 завершити роботу щодо накачування шини НДМ EXT-2D. На той час ОСОБА_1 завершив накачування шини. Тому ОСОБА_2 залишився з лівого боку НДМ і займався прибиранням та складанням інструментів до спеціальною сумки, а ОСОБА_1 , перекривши вентиль подачі повітря, попрямував на правий бік НДМ і підійшов до заднього правого колеса, щоб перевірити якість його накачки та від'єднати шланг. В цей момент із заднього правого колеса НМД EST-2D пролунав гучний звук, характерний для лопнувшої камери. Від цього з колеса під тиском відлетіло стопорне кільце та, зчепившись за рудстійку, яка лежала під колесом, влучило в обличчя ОСОБА_1 , травмувавши його при цьому верхню щелепу.
Відповідно до п.9 акту Акту № 15-61 позивачу було встановлено діагноз: багатоуламковий перелом верхньої щелепи по суборбітальному типу, ускладнений носовою кровотечею, обширною гематомою обличчя.
В пункті 4 Акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 14.05.2015 року о 04 год 30 хв від 18.05.2015 року було встановлено події та причини настання нещасного випадку, а саме: к онструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність транспортних засобів.
Як зазначено в п. 6 даного акту, комісія з розслідування нещасного випадку вважає нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом. Комісія встановила, що особами дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку є: ОСОБА_4 механік дільниці № 55 ш. «Октябрська» та ОСОБА_1 - електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту дільниці№ 55 ш. «Октябрська».
Відповідно до довідок МСЕК серії 12 ААА № 013681 від 02.12.2015 року, серії 12 ААА № 018721 від 30.11.2016року та серії 12 ААА № 048303 від 29.11.2,17 року позивачу ОСОБА_1 встановлено 15 % втрати професійної працездатності, повторно з переоглядом.
Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки трудове каліцтво отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Суд не бере до уваги доводи представника відповідача зазначені у відзиві щодо нещасного випадку від 14 травня 2015 року, а саме, що вина підприємства у настанні нещасного випадку відсутня, оскільки позивач допустив порушення вимог охорони праці, з урахуванням наступного.
В розумінні ч. 2ст. 72 ЦПК України, саме Акти за формою Н-5 і Н-1 є тими доказами, що підтверджують чи спростовують факти нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом.
Так, Актом №15-61 Н-1 розслідування нещасного випадку, що стався від 14.05.2015 встановлено та підтверджено, що факт настання нещасного випадку відбувся при виконанні позивачем, трудових обов'язків на підприємстві відповідача.
Отже, позивачем було доведено факт того, що нещасний випадок з ним стався на роботі, погіршення стану його здоров'я є у причинному зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями саме на робочому місці, що стало можливим через недотримання відповідачем усіх вимог з безпечної організації праці та виробничого процесу.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, пов'язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
У відповідності зі ст.ст. 23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок отримання ним трудового каліцтва.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Так, нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Крім того, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності в розмірі 15%, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 60 000,00 грн. без врахування податку з доходу фізичних осіб.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23,1167 ЦК України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 60 000,00 грн. (шістдесят тисяч гривень) без врахування податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1А.
Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 21 березня 2025 року.
Суддя: О. Г. Пустовіт