20 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/28876/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року (суддя К.С. Кучма) у справі № 160/28876/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, у якому просив:
- визнати протиправним рішення Головного управління ПФУ у Волинській області щодо відмови позивачу у зарахуванні періодів роботи за записами в трудовій книжці з 15.11.1992 року по 31.12.1994 року та з 23.01.1995 року по 01.05.1998 року до страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління ПФУ у Волинській області зарахувати періоди роботи за записами в трудовій книжці з 15.11.1992 року по 31.12.1994 року та з 23.01.1995 року по 01.05.1998 року до страхового стажу позивача та повторно розглянути заяву від 18.08.2024 року про призначення пенсії за віком.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Головного управління ПФУ у Волинській області від 26.08.2024 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком, як учаснику бойових дій відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю підстав для призначення пенсії, а саме: відсутня довідка встановленого зразка згідно із додатком № 6 та необхідний страховий стаж. Позивач зазначає, що прийняте рішення є необґрунтованим та таким, що позбавляє його права на пенсійне забезпечення, оскільки ним надано достатньо підтверджуючих документів про наявний трудовий стаж у спірний період. Його трудова книжка місить необхідні записи за спірні періоди роботи з 15.11.1992 року по 31.12.1994 року на посаді начальника транспортного відділу малого підприємства Минки", з 23.01.1995 року по 01.05.1998 року на посаді директора у ТОВ "Універсал Стейт", а тому немає необхідності підтверджувати періоди роботи додатковими довідками. Також позивач зазначає, що працівник не може нести відповідальність за неправильність внесення записів до трудової книжки, а отже спірні періоди мають бути враховані відповідачем до страхового стажу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 047250019680 від 26.08.2024 року про відмову у
призначенні пенсії за віком позивачу;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача від 18.08.2024 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 15.11.1992 року по 31.12.1994 року, з 23.01.1995 року по 01.05.1998 року, та із урахуванням висновків суду.
Судом першої інстанції зазначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд вказав, що трудова книжки позивача містить записи на підтвердження спірного періоду роботи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ПФУ у Волинській області №047250019680 від 26.08.2024 року є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
З огляду на висновки суду про протиправність рішення відповідача, враховуючи обставини того, що у даному випадку позивачу було відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 15.11.1992 року по 31.12.1994 року, з 23.01.1995 року по 01.05.1998 року та відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу, суд дійшов до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.08.2024 року, зарахувавши до страхового стажу спірні періоди його роботи, та із урахуванням висновків суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, пенсійний орган вказує, що законодавець поклав обов'язок щодо надання необхідних документів для призначення пенсії на позивача, а пенсійний орган не наділений повноваженнями у підтвердженні стажу та відповідних статусів. Зазначає, що позивач подав до пенсійного органу лише посвідчення учасника бойових дій та військовий квиток, а довідка про участь в бойових діях під час проходження військової служби в лавах Збройних сил СРСР позивачем не подана. Вважає, що позивачу до страхового стажу правомірно не зараховано періоди роботи з 15.11.1992 по 31.12.1994, оскільки звільнення не завірено печаткою, а також з 23.01.1995 по 01.05.1998, оскільки звільнення завірено нечитабельною печаткою. Відтак, скаржник вказує, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірним.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 18.08.2024 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заяву про призначення пенсії позивача розглянуто Головним управлінням ПФУ у Волинській області та прийнято рішення №047250019680 від 26.08.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю підстав для призначення пенсії, а саме відсутня довідка встановленого зразка згідно із додатком № 6 та необхідний страховий стаж.
Спірним рішення №047250019680 від 26.08.2024 року встановлено, що страховий стаж позивача станом на день звернення за призначенням пенсії становив 21 рік 11 місяців 2 дні. За результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 15.11.1992 року по 31.12.1994 року, оскільки звільнення не завірено печаткою, з 23.01.1995 року по 01.05.1998 року, оскільки звільнення завірено нечитабельною печаткою.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління ПФУ у Волинській області щодо відмови позивачу у зарахуванні періодів роботи за записами в трудовій книжці з 15.11.1992 року по 31.12.1994 року та з 23.01.1995 року по 01.05.1998 року до страхового стажу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ПФУ у Волинській області прийнято рішення №047250019680 від 26.08.2024 року про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю підстав для призначення пенсії, а саме відсутня довідка встановленого зразка згідно із додатком № 6 та необхідний страховий стаж.
Крім того, спірним рішення до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 15.11.1992 року по 31.12.1994 року, оскільки звільнення не завірено печаткою, з 23.01.1995 року по 01.05.1998 року, оскільки звільнення завірено нечитабельною печаткою.
Апеляційний суд зі змісту матеріалів справи встановив, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 09.04.1986 року містить відомості про періоди роботи позивача з 15.11.1992 року по 31.12.1994 року та з 23.01.1995 року по 01.05.1998 року, а саме:
- запис № 8 - 15.11.1992 року прийнятий на посаду начальника транспортного відділу. Наказ №12 від 15.11.1992 р.;
- запис № 9 - 31.12.1994 року звільнений з займаної посади за власним бажанням ст.38 КЗпП України. Наказ № 85 від 31.12.1994 року.
- запис № 10 - 23.01.1995 року прийнятий на посаду на посаду директора ТОВ "Універсал Стейт". Наказ №1 від 23.01.1995 р.;
- запис № 11 - 01.05.1998 року звільнений з займаної посади за власним бажанням ст.38 КЗпП України. Наказ № 12 від 01.05.1998 року.
Колегія суддів звертає увагу, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Також, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Апеляційний суд вважає, що визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таких чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсійним органом протиправно не зараховано спірні періоди роботи до страхового стажу позивача, а тому спірне рішення №047250019680 від 26.08.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню. Натомість, зворотні доводи скаржника про правомірність спірного рішення №047250019680 свого підтвердження не знайшли.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 160/28876/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 20.03.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк