Справа № 580/7561/24 Суддя (судді) першої інстанції: Руденко А.В.
19 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України щодо відмови у документуванні паспортом громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене листом від 26.06.2024 №К-119/6.1/3501-24/3501.4/198-24;
- зобов'язати Центральне-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України оформити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у січні 2024 року позивач отримала довідку про вихід з громадянства РФ від 09.01.2024 № 5683/1812, якою посвідчено, що ОСОБА_1 не є громадянином РФ з 09.01.2024, та здала паспорт громадянина РФ. У квітні 2024 року ОСОБА_1 отримала акт добровільної здачі паспорта громадянина РФ від 27.04.2024. У червні 2024 року позивач звернулася до територіального підрозділу ДМС за оформленням паспорта громадянина України, однак відповіддю ЦПМУ ДМС від 26.06.2024 їй було відмовлено в можливості оформлення паспорта громадянина Україна, посилаючись на невідповідність наданої довідки про вихід із громадянства РФ. Позивач отримала довідку про вихід із громадянства РФ згідно зі зразком положення, що втратило чинність 22.11.2023, через незалежні від неї обставини. Сам зразок довідки про вихід із громадянства РФ має незначні граматичні відмінності від попередньої версії цього документа. При цьому, не маючи дипломатичних зав'язків із країною-агресором, позивач не має змоги отримати іншу довідку.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні, зазначивши, що обов'язковою передумовою для оформлення та видачі паспорта громадянина України є звернення особи в установленому порядку до уповноваженого органу з відповідною заявою та долученням до неї визначеного переліку документів. Розгляд поданих позивачем заяв відповідно до Закону України «Про звернення громадян» з роз'ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідного для отримання паспорта громадянина України, не є порушенням прав позивача з боку відповідача. Відповідач звертає увагу, що відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 з 01 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Крім того, п. 3 цієї ж постанови визначено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні паспортом громадянина України. Зобов'язано Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.06.2024 щодо оформлення паспорта громадянина України та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду в мотивувальній частині цього рішення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт наголошує, що надана позивачем довідка про вихід з громадянства рф від 09.01.2024 не приймається відповідачем, оскільки вказана довідка видана начальником ГУ МВС рф по м. Санкт-Петербург і Ленінградської області МВД росії, а не закордонною дипломатичною установою рф. Після подання позивачем довідки про вихід з громадянства рф, що відповідатиме вимогам додатку №15 до Положення про порядок розгляду питань громадянства рф, відповідач зможе проставити у її довідці про реєстрацію особи громадянином України відмутку про вихід з громадянства рф та позивач матиме можливість звернутися до відповідача для отримання паспорта громадянина України відповідно до Порядку №302.
Позивачем подано відзив на апеляційну скрагу, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що контролюючий орган діяв в межах та на підставі чинного законодавства при винесенні оскаржуваного рішення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ленінград РРФСР. Мати позивача - ОСОБА_3 , національність - росіянка, батько - ОСОБА_4 , національність - українець, що підтверджується копією свідоцтва про народження Дзержинського відділу ЗАГС Ленінграду від 14.10.1989 серії НОМЕР_1 .
Позивач 19.07.2013 уклала шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції від 19.07.2013 серії І-СР від 114624.
Також копією свідоцтва про народження Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 31.05.2018 серії НОМЕР_2 підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач народила в м. Черкаси сина ОСОБА_6 .
Позивач з 04.12.2014 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з реєстру територіальної громади від 07.09.2022 №2022/000520575.
Позивач 09.04.2013 отримала картку платників податків (РНОКПП НОМЕР_3 ).
12.12.2014 позивач отримала посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_4 , орган, що видав 7101.
09.01.2023 позивач отримала довідку УДМС України в Черкаській області № 7110-000015307 про реєстрацію особи громадянином України, відповідно до якої згідно з рішенням УДМС України в Черкаській області № 446/22 від 29.12.2022 ОСОБА_7 набула громадянства України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України». Відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України з 29.12.2022. Довідка видана до посвідки на постійне проживання № НОМЕР_5 виданої 07.12.2021 орган, що видав 7101, і є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України.
30.01.2023 ОСОБА_1 отримала тимчасове посвідчення громадянина України тип НОМЕР_6 , посвідчення № НОМЕР_7 , орган, що видав 7101, дійсне по 29.12.2024.
Указом Президента Російської Федерації від 09.01.2024 № 29 «Про прийом до громадянства Російської Федерації і вихід із громадянства Російської Федерації» задоволено заяву про вихід з громадянства Російської Федерації ОСОБА_1 .
На підставі зазначеного Указу від 09.01.2024 № 29 Головне управління Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації по м. Санкт-Петербург і Ленінградської області МВД Росії видало довідку про вихід із громадянства Російської Федерації від 09.01.2024 №5683/1812, відповідно до якої ОСОБА_1 не є громадянином Російської Федерації з 09.01.2024.
Згідно з актом добровільної здачі паспорта громадянина Російської Федерації, що засвідчує особу громадянина Російської Федерації на території Російської Федерації, від 23.04.2024, затвердженого начальником відділу з питань міграції УМВС Росії по Всеволожському району Ленінградської області Медзата А.В., відповідним працівником прийнято паспорт ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 , виданий 28.10.2014 ТП № 94 ОУФМСРФ по Санкт-Петербургу і Ленінградській області.
Відповідно до акту добровільної здачі паспорта громадянина Російської Федерації, що засвідчує особу громадянина Російської Федерації за межами території Російської Федерації, що містить електронний носій інформації від 27.04.2024, затвердженого начальником відділу з питань міграції УМВС Росії по Всеволожському району Ленінградської області Медзата А.В., відповідним працівником прийнято закордонний паспорт ОСОБА_1 НОМЕР_10 виданий підрозділом МВС 78023 10.06.2019 з терміном дії по 10.06.2029.
Позивач звернулася до Державної міграційної служби України із зверненням від 30.05.2024, за результатами розгляду якого отримала лист ДМС України від 12.06.2024 № УКЦ-К-479-24/6.4/110-24 від 12.06.2024, яким позивачу було повідомлено, що 26.10.2023 набрав чинності Федеральний Закон № 138-ФР «Про громадянство Російської Федерації», для реалізації якого був затверджений новий зразок довідки про припинення громадянства Російської Федерації. Зазначено, що видана позивачу ГУ МВС Росії по м. Санкт-Петербург та Ленінградської області довідка про вихід із громадянства Російської Федерації не відповідає затвердженому додатку № 15 до Положення про порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації.
Позивач звернулася до територіального підрозділу ДМС із заявою від 14.06.2024 щодо оформленням паспорта громадянина України
Листом від 26.06.2024 № К-119/6.1/3501-24/3501.4/198-24 Центрально-південне міжрегіональне управління державної міграційної служби України, розглянувши заяву позивача від 14.06.2024, повідомило, що надана позивачем довідка про вихід з громадянства Російської Федерації, яка видана ГУ МВС Росії по м. Санкт-Петербург та Ленінградської області, не може бути прийнята до уваги, оскільки вона не відповідає затвердженому додатку № 15 до Положення про порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації. Після подання до ЦПМУ ДМС документа про припинення громадянства Росії, виданого уповноваженим органом Російської Федерації встановленої форми, позивач зможе звернутися із заявою про оформлення паспорта громадянина України.
Не погоджуючись з відмовою в оформленні паспорта громадянина України, позивач в особі свого представника звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не розглянув по суті звернення (заяву) позивача від 14.06.2024, не надав жодної оцінки підставам подачі нею, зокрема, довідки про вихід із громадянства Російської Федерації та безпідставно вказав їй на необхідність подання документа про припинення громадянства Росії. Тобто, відповідач фактично не прийняв жодного рішення за результатами розгляду такої заяви позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III):
громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках;
громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Приписами ст. 6 зазначеного Закону визначено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.
Частини перша, друга статті 8 Закону № 2235-III передбачають, що особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Положеннями ч. 5 ст. 8 Закону № 2235-III визначено, що іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Приписами ч. 1 ст. 1 Закону № 2235-III передбачено, що зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх заявою прийняті до громадянства України (ч. 1 ст. 9 Закону № 2235-III).
Частина друга статті 9 Закону № 2235-III визначає, що умовами прийняття до громадянства України є:
1) визнання і дотримання Конституції України та законів України, що засвідчується особою у поданій в установленому порядку заяві про прийняття до громадянства України;
1-1) знання основ Конституції України, історії України.
Складання іспитів з основ Конституції України, історії України здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
2) подання:
- особою без громадянства - декларації про відсутність іноземного громадянства;
- іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Згідно з пунктами 117, 119 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215, у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України. Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.
Особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2022 УДМС України в Черкаській області прийнято рішення № 446/22/, згідно з яким ОСОБА_7 набула громадянства України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України».
Позивачу була видана довідка УДМС України в Черкаській області від 09.01.2023 № 7110-000015307 про реєстрацію особи громадянином України, з якої вбачається, що відповідно до законодавства України позивач є громадянином України з 29.12.2022. Зазначена довідка є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України.
30.01.2023 позивачу орган 7101 оформив тимчасове посвідчення громадянина України тип ІТ, посвідчення № НОМЕР_7 , дійсне по 29.12.2024.
На звернення позивача до територіального підрозділу ДМС із заявою від 14.06.2024 щодо оформленням паспорта громадянина України відповідач листом від 26.06.2024 № К-119/6.1/3501-24/3501.4/198-24 повідомив, що надана позивачем довідка про вихід з громадянства Російської Федерації не може бути прийнята до уваги, оскільки вона не відповідає затвердженому додатку № 15 до Положення про порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації.
Тобто, єдиною підставою відмови відповідача в оформленні позивачу паспорта громадянина України є посилання на те, що довідка від 09.01.2024 № 5683/1812 про вихід з громадянства Російської Федерації не відповідає затвердженому додатку № 15 до Положення про порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації.
Порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації регламентувалось Положенням про порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації, затвердженим Указом Президента РФ від 14.11.2002 № 1325.
Цим Положенням встановлювався порядок розгляду заяв з питань громадянства Російської Федерації, прийняття, виконання та скасування рішень із зазначених питань, а також форми заяв та перелік необхідних документів, відповідних конкретним підставам набуття чи припинення громадянства російської федерації. Положення визначало певні особливості, за умови дотримання яких може бути прийнята заява про вихід з (припинення) громадянства РФ.
Вихід з громадянства Російської Федерації особи, яка проживає на території Російської Федерації або за її межами, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення цієї особи. У випадках, передбачених статтею 20 Федерального Закону, вихід із громадянства Російської Федерації не допускається.
Положення № 1325 утратило чинність 22.11.2023 у зв'язку із затвердженням Указом Президента РФ від 22.11.2023 № 889 Положення про порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації. Так, додатком № 15 до Положенням № 889 був затверджений новий зразок довідки про припинення громадянства Російської Федерації.
Указом Президента Російської Федерації від 09.01.2024 № 29 «Про прийом до громадянства Російської Федерації і вихід із громадянства Російської Федерації» задоволено заяву про вихід з громадянства Російської Федерації ОСОБА_1 .
На підставі зазначеного Указу від 09.01.2024 № 29 ГУ МВС РФ по м. Санкт-Петербург і Ленінградської області видано довідку про вихід із громадянства Російської Федерації від 09.01.2024 № 5683/1812, відповідно до якої ОСОБА_1 не є громадянином Російської Федерації з 09.01.2024.
Згідно з актом добровільної здачі паспорта громадянина Російської Федерації, що засвідчує особу громадянина Російської Федерації на території Російської Федерації, від 23.04.2024 ОСОБА_1 здала свій паспорт серії НОМЕР_8 .
Приписами ч. 4 ст. 8 Закону України «Про громадянство» визначено, що іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України консульські установи країни-агресора не працюють, проте з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій та їх послідовності щодо відсутності в особи можливості отримання документа про припинення громадянства такої країни з незалежних від неї причин, що в свою чергу призводить до фактичного порушення прав такої особи.
Таким чином слід виходити із пріоритету змісту довідки про вихід із громадянства Російської Федерації від 09.01.2024 № 5683/1812, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не є громадянином Російської Федерації з 09.01.2024.
При цьому, відповідно до актів добровільної здачі паспортів від 23.04.2024 та від 27.04.2024 позивач здала свій паспорт громадянина Російської Федерації, а також закордонний паспорт.
На підставі тимчасового посвідчення громадянина України позивач законно отримала в посольстві України в Молдові посвідчення особи на повернення в Україну від 12.04.2024, тип IS, документ № НОМЕР_9 , орган, що видав 2MDA, на підставі якого позивач перетинала державний кордон України при поверненні в Україну.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону № 2235-III документами, що підтверджують громадянство України є посвідчення особи на повернення в Україну.
Також, відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 № 164 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 719 передбачено можливість вчинення нотаріальної дії, зокрема, засвідчення справжності підпису громадянина Російської Федерації, як особи, що є пов'язаною з державною-агресором згідно законодавства України, виключно на заяві про вихід з громадянства Російської Федерації.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на обставини справи, позивач мала право розраховувати на прийняття відповідачем зазначеної довідки про вихід із громадянства Російської Федерації, оскільки вона позбавлена можливості повторно отримати документ про припинення громадянства Російської Федерації.
Відсутні підстави ставити під сумнів факт виходу ОСОБА_1 з громадянства Російської Федерації, що підтверджується й іншими документами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності.
Колегія суддів зазначає, що той факт, що довідка не відповідає встановленій формі автоматично не заперечує факту нібито невиходу з громадянства Російської Федерації позивача.
В матеріалах справи містяться інші документи, які в сукупності також підтверджують факт виходу позивача з громадянства Російської Федерації.
Позивач зробила все від неї залежне і можливе для того, щоб позбутися громадянства рф на підтвердження наміру лишитись громадянкою України.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не розглянув по суті звернення (заяву) позивача від 14.06.2024, не надав жодної оцінки підставам подачі нею, зокрема, довідки про вихід із громадянства Російської Федерації та безпідставно вказав їй на необхідність подання документа про припинення громадянства Росії, відповідач фактично не прийняв жодного рішення за результатами розгляду такої заяви позивача.
Вказані обставини свідчать про наявність підстав для визнання протиправною відмову в документуванні паспортом громадянина України ОСОБА_1 , викладену в листі від 26.06.2024 №К-119/6.1/3501-24/3501.4/198-24.
Оскільки питання оформлення особі паспорта громадянину України відноситься до повноважень територіального органу ДМС, відповідач має виключну компетенцію у спірному в цій справі питанні. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу ДМС.
Тому, зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із відмовою в оформленні паспорта громадянина України з підстав неврахування певних документів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зобов'язання відповідача оформити позивачу паспорт громадянина України, є втручанням у дискреційні повноваження ЦПМУ ДМС.
Таким чином, з огляду на обставини справи та дискреційні повноваження ЦПМУ ДМС щодо оформлення паспорта громадянина України, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.06.2024 та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду в мотивувальній частині цього рішення.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 19.03.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна