01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Шевченко А.В.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
19 березня 2025 року Справа № 640/5747/22
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - Відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не надання відповідей на запити ОСОБА_1 на отримання інформації від 13.01.2022, 28.01.2022 та несвоєчасного надання інформації на запит від 27.12.2021;
- зобов'язати Міністерство оборони України надати ОСОБА_1 відповіді по суті запитів на інформацію від 13.01.2022, 28.01.2022;
- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач у межах спірних відносин надав Позивачу відповідь на запит у законодавчо встановлений строк, що підтверджується матеріалами справи, а отже Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначенні законодавством.
Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначив, що Позивач не зазначив про виникнення негативних для нього наслідків у формі переживання негативних емоцій, страждань або приниження, які б могли бути підставою для нарахування моральної шкоди та не навів жодного обґрунтування, розрахунку або критеріїв з яких він виходив при визначенні моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, стверджуючи, що суд першої інстанції застосував норми закону, який не підлягав застосуванню, а саме Закону України «Про звернення громадян», тоді як правове обґрунтування підстав позову здійснено відповідно до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Також Апелянт стверджує про відсутність правових підстав для направлення Міністерством оборони України його запиту до підпорядкованого йому підрозділу Збройних Сил України, оскільки саме Міністерство оборони України є розпорядником запитуваної інформації.
Крім того, ОСОБА_1 наполягає на тому, що запит на інформацію від 13.01.2022 Відповідачем розглянуто не було.
Також, Апелянт стверджує, що матеріали судової справи не містять будь-яких доказів, які підтверджували б надіслання та/або вручення відповіді на запит на публічну інформацію від 28.01.2022.
Окрім того, ОСОБА_1 наполягає на тому, що відповідь на запит на інформацію від 27.12.2021 було надіслано кадровим центром Збройних Сил України на його електронну пошту з порушенням строку, встановленого законом.
З цих та інших підстав, на думку Апелянта, оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 та від 15.01.2025 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
5. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.
У відзиві Відповідач, зокрема, наполягає на тому, що на запити Позивача у встановлені Законом строки було надано відповіді.
Крім того, зазначає, що законодавство України, яке регулює відносини у сфері інформації, не зобов'язує суб'єктів владних повноважень надсилати відповіді на запити рекомендованими чи цінними листами з описами вкладення. Опрацьовані відповіді були надіслані ОСОБА_1 в межах бюджетних асигнувань Міноборони простими листами АТ "Укрпошта".
Також Відповідач , посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 "Деякі питання документування управлінської діяльності", зі змінами та наказ Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 №124 "Про затвердження Інструкції з діловодства у Збройних Силах України", зі змінами, стверджує, що датою документу є саме дата його реєстрації.
6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню в частині з наступних підстав.
8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із запитом щодо надання публічної інформації /т.1 а.с.7/. Вказаний запит отримано Відповідачем 29 грудня 2021 року.
В запиті від 27 грудня 2021 року Позивачем запитувалась інформація щодо військовослужбовців, включених до Резерву для просування по службі та Плану переміщення на посади на 2021 рік на посаду офіцера юридичного ІНФОРМАЦІЯ_1 з наданням відповідних витягів.
Вказаний запит Міністерством оборони України направлено на опрацювання та надання відповіді до Кадрового центру ЗСУ.
Листом від 17 лютого 2022 року Кадровим центром Збройних Сил України надано відповідь на запит Позивача, яким повідомлено, що запитувана інформація є конфіденційною /т. 1 а.с.31/.
Вказану відповідь направлено на електронну адресу Позивача 19 лютого 2022 року /т. 1 а.с.32/.
13 січня 2022 року Позивачем на адресу Міністерства оборони України направлено запит про надання інформації: у якій юридичній особі публічного права штатом передбачено відокремлений підрозділ військова частина НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ? чи переходила юридична особа, у штаті якого відокремлений підрозділ військова частина НОМЕР_1 , на штат воєнного часу?/т.1 а.с.9/. Вказаний запит отримано відповідачем 18 січня 2022 року.
Дорученням начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 19.01.2022 №42-(з) вказаний запит відправлено ІНФОРМАЦІЯ_1 для опрацювання /т.1 а.с.26/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами опрацювання запиту Позивача, підготовлено відповідь з порушених питань від 25.01.2022 них. №370/555 /т.1 а.с.37/.
28 січня 2022 року позивачем на адресу Міністерства оборони України направлено запит про надання інформації /т. 1 а.с.11/.
Дорученням начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 28.01.2022 №Я-67(з) вказаний запит відправлено ІНФОРМАЦІЯ_1 для опрацювання / т.1 а.с.26/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами опрацювання запиту Позивача, підготовлено відповідь з порушених питань від 31.01.2022 них. №370/674/ т.1 а.с.40/.
9. Позивач, вважаючи, що допустив протиправну бездіяльність у частині щодо ненадання йому доступу до публічної інформації за його запитами, звернувся до суду з цим позовом.
10. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про доступ до публічної інформації» 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI), «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 34 Конституції України Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
У ст.ст. 2, 3, 5, 7 Закону № 2657-XII визначено, що основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.
Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Забороняється вилучення і знищення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів з архівних, бібліотечних, музейних фондів, крім встановлених законом випадків або на підставі рішення суду.
Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст.ст. 2-4 Закону № 2939-VI метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:
1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень;
2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;
3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Згідно із статтею 1, пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Частинами першою-третьою статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації повинен надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Висновки суду апеляційної інстанції.
11. Отже, законодавством регламентовано чіткий порядок та строки розгляду запиту громадянина про надання публічної інформації. Орган, до якого направлено запит у порядку Закону №2939-VI, зобов'язаний об'єктивно і вчасно його розглянути, перевірити викладені в ньому факти, та надати відповідь на запит на інформацію у встановлені законом строки.
12. Аналізуючи доводи Апелянта про порушення запит Позивача, який надійшов до Відповідача 29 грудня 2021 року , було розглянуто Кадровим центром Збройних сил України за дорученням та лише 19.02.2022 направлено ОСОБА_1 відповідь у формі електронного листа. Зазначене дозволяє колегії суддів прийти до висновку про порушення Відповідачем встановленого законом п'ятиденного строку розгляду запиту на публічну інформацію.
13. При цьому, апеляційний суд відзначає, що у матеріалах цієї судової справи відсутні будь-які належні та допустимі, у контексті ст. 73-74 КАС України, докази, що Міністерство оборони України не є розпорядником запитуваної інформації та повідомлення запитувача про направлення його запиту від 28.12.2021 належному розпоряднику, а тому відсутні підстави здійснювати відлік строку з іншої дати, а не 29.12.2021 (дати отримання запиту Відповідачем). Натомість зазначений запит було розглянуто Кадровим центром Збройних сил України як органом військового управління Міністерства оборони України за дорученням.
14. Отже, оскільки запит отримано Відповідачем 29.12.2021, а відповідь була направлена 19.02.2022, з огляду на відсутність у матеріалах цієї справи доказів продовження строку розгляду запиту, колегія суддів приходить до висновку, що відповідь на запит ОСОБА_1 від 27.12.2021 була надана з пропуском встановленого законом п'ятиденного строку. Зворотнього Відповідачем не доведено.
15. Надаючи оцінку доводам Апелянта щодо бездіяльності Міністерства оборони України щодо надання відповіді на запити на інформацію від 13.01.2022 та від 28.01.2022, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується в тому числі обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
16. Дійсно, як обґрунтовано стверджує Відповідач, законом прямо не передбачено надіслання відповіді на запит рекомендованим листом з повідомленням. Втім, колегія суддів відзначає, що за приписами зазначених вище норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», саме на розпорядника покладено обов'язок не лише надання такої відповіді на запит, а і надання такої відповіді у встановлені строки.
17. Так, Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що відповідь на запити Позивача від 13.01.2022 та від 28.01.2022 була направлена ОСОБА_1 простою кореспонденцією за вказаною ним адресою, за вих.№370/555 від 25.01.2022 та за вих.№370/674 від 31.01.2022 відповідно.
18. Водночас апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що у відповідності до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
19. Втім, докази направлення ОСОБА_1 відповідей на його запити на отриманні інформації від 13.01.2022 та від 28.01.2022 у матеріалах справи відсутні.
20. Водночас, реєстрація відповіді на запит як вихідного документа не є моментом завершення перебігу строку на надання відповіді, визначеного законом, а тому наявні у матеріалах цієї справи відповіді за вих.№370/555 від 25.01.2022 та за вих.№370/674 від 31.01.2022 не є достатнім доказом на підтвердження дати їх направлення Позивачу.
21. З огляду на викладене вище, судова колегія вважає обґрунтованими доводи Апелянта щодо протиправності бездіяльності Міністерства оборони України щодо надання відповідей на запити ОСОБА_1 на отримання інформації від 13.01.2022, 28.01.2022.
22. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн, колегія суддів зазначає, що Апелянт не зазначає жодних доводів щодо незаконності рішення суду першої інстанції в цій частині. Крім того, ані в суді першої, ані апеляційної інстанції ОСОБА_1 не надано доказів правомірності визначення заявленої ним суми моральної шкоди саме в розмірі 10000,00 грн, а доводи щодо завдання йому моральної шкоди не підтверджуються належними і допустимими у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами. А тому, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині.
23. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
24. Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
25. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року - скасуванню в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо надання відповідей на запити Позивача, несвоєчасного надання інформації на запит та зобов'язання Відповідача надати ОСОБА_1 відповіді по суті запитів на інформацію, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року - скасувати в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо надання відповідей на запити Позивача, несвоєчасного надання інформації на запит та зобов'язання Відповідача надати ОСОБА_1 відповіді по суті запитів на інформацію та ухвалити постанову, якою адміністративний позов у цій частині - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо надання відповідей на запити ОСОБА_1 на отримання інформації від 13.01.2022, 28.01.2022 та своєчасного надання інформації на запит від 27.12.2021.
Зобов'язати Міністерство оборони України надати ОСОБА_1 відповіді по суті запитів на інформацію від 13.01.2022, 28.01.2022.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 19 березня 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев