Справа № 580/6654/24 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ
12 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі позивача ОСОБА_1 , його представника Сініциної О.П., представника відповідача-1 в режимі відеоконференції ОСОБА_3., представника відповідача-2 Капелюха А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України, Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Рух справи.
04.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позов НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (відповідач 1), Державної прикордонної служби України (відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної прикордонної служби України від 21.05.2024 №876-ос, в частині внесення зміни до наказів Голови Державної прикордонної служби України «Про особовий склад»: пункт наказу Голови Державної прикордонної служби України від 13.07.2023 №1006-ос щодо продовження військової служби за новим контрактом викласти у такій редакції: продовжити дію контракту понад встановлені строки по ІНФОРМАЦІЯ_1 полковнику ОСОБА_1 (НОМЕР_4), заступнику начальника загону коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування № НОМЕР_2 прикордонного загону, з 01 серпня 2023 року на період дії воєнного стану. Підстава: Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (зі змінами), затверджений Законом України ід 24.02.2022 №2102-ІХ;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку із закінченням строку Контракту, що був укладений на підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України від 13.07.2023 №1006-ос і набрав чинності з 01.08.2023 та його небажанням продовжувати військову службу на підставі підпункту ж пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану згідно поданого рапорту від 31.05.2024;
- зобов'язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) прийняти рішення, яким звільнити ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку із закінченням строку Контракту, що був укладений на підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України від 13.07.2023 №1006-ос і набрав чинності з 01.08.2023 та його небажанням продовжувати військову службу на підставі підпункту ж пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, згідно поданого рапорту від 31.05.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно не звільнив його зі служби за підставі рапорту позивача від 31.05.2024 у зв'язку із закінченням строку Контракту від 13.07.2023 №1006-ос та небажанням продовжувати військову службу на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Позивач вважає, що прийняття відповідачем наказу від 21.05.2024 №876-ос щодо продовження дії контракту понад становлений термін з 01.08.2023 на період дії воєнного стану є протиправними, оскільки, подаючи рапорт відповідачу про звільнення в запас він реалізував своє право на звільнення у зв'язку із закінченням строку служби (контракту).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції зазначив, що станом на 21.05.2024, тобто на дату винесення спірного наказу №876-ос, в розпорядженні Адміністрації Державної прикордонної служби України перебував один рапорт позивача від 03.05.2024 (вх.№04.3/24131/24-Вн), в якому він висловив бажання продовжувати військову службу, через що спірний наказ Голови Державної прикордонної служби України від 21.05.2024 №876-ос в частині продовження позивачу контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану винесений відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема абз.4 ч.8 ст.23 Закону №2232-ХІІ та з урахуванням рапорту позивача про намір продовжувати військову службу, а тому є правомірним та скасуванню не підлягає.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Крім того, апелянт наголосив, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини, через що рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідачем 2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про правильність висновків суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2024 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, а після надходження справи ухвалою від 05.11.2024 призначено до слухання у порядку письмового провадження без виклику сторін.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025 слухання справи призначено у відкрите судове засідання та у витребувано у відповідача додаткові документи - рапорт позивача від 03.05.202,4 який був відсутній у матеріалах судової справи.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги, надали свої пояснення, представники відповідачів заперечували проти задоволення апеляційної скарги, підтримали свої позиції, висловлені у запереченнях на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Обставини справи.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , як полковник, заступник начальника загону-комендант прикордонної комендатури швидкого реагування № ІНФОРМАЦІЯ_3 , 23.06.2023 підписав контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу (а.с.12).
Цей контракт з боку Державної прикордонної служби України був підписаний 13.07.2023 Головою Державною прикордонної служби України Дейнеко С .
Згідно умов вказаного контракту, строк його дії з 01.08.2023 по 31.07.2024.
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 13.07.2023 №1006-ос продовжено військову службу з позивачем за новим вказаним контрактом (а.с. 45).
Наказом начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 24.08.2023 № 516-ОС «Про особовий склад» зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення полковника ОСОБА_1 , зарахованого у розпорядження начальника загону, який прибув для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 24 серпня 2023 року (а.с.73).
Згідно наказу начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 31.08.2023 № 538-ОС «Про особовий склад» вирішено вважати таким, який приступив до виконання обов'язків за посадою полковника ОСОБА_1 , заступника начальника штабу - начальника відділу організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності штабу, з 31 серпня 2023 року (а.с.71).
01.05.2024 позивач подав на ім'я в.о. начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України рапорт, в якому просив «у зв'язку із закінченням 31.07.2024 терміну дії контракту прошу Ваше клопотання перед вищим керівництвом про продовження полковнику ОСОБА_1 військової служби за новим контрактом, терміном на 1 (один) рік».
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 21.05.2024 №876-ос внесено зміни: пункт наказу Голови Державної прикордонної служби України від 13.07.2023 № 1006-ос щодо продовження військової служби за новим контрактом викладено в такій редакції: «Продовжити дію контракту понад встановлені строки: по ІНФОРМАЦІЯ_1 полковнику ОСОБА_1 (НОМЕР_4), заступнику начальника загону коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування № ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01 серпня 2023 року на період дії воєнного стану (а.с.46).
31.05.2024 позивач подав на ім'я в.о. начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України рапорт (вх.№04.3/29192/24-Вн), в якому просив звільнити його з військової служби в зв'язку з закінченням строку Контракту, що був укладений на підставі наказу від 13.07.2023 №1006-ос і набрав чинності 01.08.2023, та небажанням продовжувати військову службу на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Крім того, у цьому рапорті зазначив, що у зв'язку зі змінами особистих обставин просив залишити без реалізації попередній рапорт №04.3/24131/24-Вн від 03.05.2024 про укладання нового контракту терміном на 1 (один) рік (а.с.10).
Листом начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 10.06.2024 №08/30846/24-Вн повідомлено позивача, що підстави для звільнення у запас відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відсутні, оскільки наказом Голови Державної прикордонної служби України від 21.05.2024 №876-ос внесено зміни та пункт наказу Голови Державної прикордонної служби України від 13.07.2023 №1006-ос щодо продовження військової служби за новим контрактом викладено в такій редакції: «Продовжити дію контракту понад встановлені строки: по ІНФОРМАЦІЯ_1 полковнику ОСОБА_1 (НОМЕР_4), заступнику начальника загону коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування № ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01 серпня 2023 року на період дії воєнного стану (а.с.11).
Вищенаведені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимим доказами, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі - Закону № 2232) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч.1 статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно ч.3 цієї ж статті військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Стаття 26 Закону № 2232 визначає підстави звільнення з військової служби.
Так частиною 4 цієї статті передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
1) під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану):
а) у строки, визначені Указом Президента України (у строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, - для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період);
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби;
в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років;
виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
д) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
2) під час дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Частина 7 ст. 26 Закону № 2232 наголошує, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абз.4 ч.8 ст.23 Закону №2232-ХІІ (у редакції станом на час видання спірного наказу від 21.05.2024 №876-ос) під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Отже, Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 було затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України (далі Положення).
Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно п.2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Пунктом 3 Положення передбачено, що громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов'язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Відповідно до п.п.5.-7 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Пунктом 12 розділу І Положення передбачено, що, зокрема, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині.
Висновки суду.
Так, відповідно до підпункту ж пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ, у редакції станом на час подання 31.05.2024 позивачем рапорту про звільнення, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Проте, відповідно до абз.4 ч.8 ст.23 Закону №2232-ХІІ, у редакції станом на час видання спірного наказу від 21.05.2024 №876-ос, під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Тобто, з вищенаведених норм закону вбачається, що право військовослужбовця на звільнення з військової служби на підставі підпункту ж пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ виникає після закінчення контракту, укладеного під час дії воєнного стану, тобто у спірному випадку після закінчення контракту, укладеного позивачем з ДПСУ, терміном дії 1 рік з 01.08.2023, тобто після 01.08.2024.
Отже, у відповідача 2 не було підстав для звільнення позивача зі служби, оскільки 01.05.2024 позивач добровільно подав рапорт про продовження строку служби, в якому він висловив бажання продовжувати військову службу і 21.05.2024 відповідач 2 прийняв спірний наказ №876-ос.
Таким чином, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу Голови Державної прикордонної служби України від 21.05.2024 №876-ос, в частині внесення зміни до наказів Голови Державної прикордонної служби України «Про особовий склад»: пункт наказу Голови Державної прикордонної служби України від 13.07.2023 №1006-ос щодо продовження дії контракту.
Щодо спірного наказу в частині продовження контакту на період дії воєнного стану, слід наголосити, що виходячи з положень абз.4 ч.8 ст.23 Закону №2232-ХІІ, цей наказ в цій частині також є правомірним, оскільки на день прийняття цього наказу 21.05.2024 норма закону передбачала саме такий строк продовження контракту.
Таким чином, спірний наказ Голови Державної прикордонної служби України від 21.05.2024 №876-ос є правомірним і скасуванню не підлягає.
Відповідачем 2 доведено правомірність спірного наказу.
Інші заявлені позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними позовними вимогами від основної позовної вимоги щодо правомірності спірного наказу 21.05.2024 №876-ос.
Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Крім того, колегія судді наголошує, що надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Повний текст виготовлено 17.03.2025.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 р. - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України, Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
М.І. Кобаль