П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/378/21
Перша інстанція: суддя Фульга А. П.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправними та скасування рішення; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У січні 2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Миколаївської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 24.11.2020р. №38 щодо неуспішного проходження атестації позивачем;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Миколаївської області від 23.12.2020р. за №1373 к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 ЗУ «Про прокуратуру» з 30.12.2020р.;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області з 30.12.2020р.;
- стягнути з Миколаївської обласної прокуратури на ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2020р. по дату ухвалення судового рішення;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 травня 2021р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії від 24.11.2020 №38 щодо неуспішного проходження атестації ОСОБА_1 ..
Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Миколаївської області від 23.12.2020р. за №1373 к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 ЗУ «Про прокуратуру» з 30.12.2020р. та поновлено ОСОБА_1 на цій посаді з 30.12.2020р..
Стягнуто з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.12.2020р. по 8.04.2021р. у сумі 155 429,4грн. без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.
Стягнуто з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за один місяць в розмірі 77 714,7грн. (3378,9*23).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021р. апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Миколаївської обласної прокуратури задоволено, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 8.04.2021р. у справі №400/378/21 скасовано та прийнято у цій справі нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
Постановою Верховного Суду від 19.07.2022р. касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021р. у справі №400/378/21 залишено без змін.
28.01.2025р. до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021р. на підставі п.1 ч.5 ст.361 КАС України.
Підставою для звернення до апеляційного суду із цією заявою позивач зазначає Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024р. №11-р(II)/2024 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) п.9 ч.1 ст.51, підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону №1697-VII (щодо конституційних гарантій незалежності прокурора), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII зі змінами.
На думку заявника, оскільки його звільнено на підставі норми п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII, яку рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційною, а при ухваленні судового рішення у справі №400/378/21 про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог колегія суддів апеляційного суду застосувала п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII, як норму матеріального права, то постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021р. у справі №400/378/21 підлягає перегляду за виключними обставинами.
У заяві ОСОБА_1 просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021р., а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025р. відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021р. в цій справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання про наявність підстав для перегляд постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021р. по справі №400/378/21, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Пунктом 1 ч.5 ст.361 КАС України визначено, що підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Приписами ч.6 ст.361 КАС України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.365 КАС України, заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених ч.2, п.1, 2 ч.5 ст.361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
У цій справі ОСОБА_1 визначає підставою для перегляду ухваленого у цій справі судового рішення наявність виключної обставини, передбаченої ч.1 ч.5 ст.361 КАС України, а саме, встановлену Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Так, Рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2024р. №11-р(II)/2024 у справі №3-157/2023(290/23) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII зі змінами, відповідно до якого прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2022р., яку просить переглянути позивач у зв'язку з виключними обставинами, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, якими позов ОСОБА_1 було задоволено, та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
З урахуванням доводів і вимог заяви ОСОБА_1 варто зауважити, що питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв'язку із встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, вже було предметом розгляду Верховного Суду.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.02.2021р. у справі №808/1628/18 сформулював висновок про те, що судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні п.1 ч.5 ст.361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами з указаної нормативної підстави. Також у цій постанові зазначено, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення суду першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів п.1 ч.5 ст.361 КАС України підтримана об'єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалах від 21.12.2022р. в справі №140/2217/19 та від 22.12.2022р. в справі №805/1312/16-а.
Такий же підхід Верховний Суд застосував і під час розгляду заяв про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі №600/1450/20-а (ухвала від 13.04.2023р.), у справі №200/5229/20-а (ухвала від 27.04.2023р.) та у справі №420/1255/21 (ухвала від 3.05.2023р.).
Тож дотримуючись усталеної правової позиції щодо перегляду судових рішень, які набрали законної сили, з підстави, визначеної п.1 ч.5 ст.361 КАС України, колегія суддів у цій справі зважує на те, що постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021р. у справі №400/378/21, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернувся ОСОБА_1 , є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно це судове рішення не підлягає примусову виконанню, тому - у значенні п.1 ч.5 ст.361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.
Одночасно Суд зауважує, що відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічне положення міститься у ст.91 ЗУ «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017р. №2136-VIII (далі - Закон №2136-VIII). Водночас у ч.1 ст.97 Закону №2136-VIII визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону №2136-VIII дає підстави дійти висновку, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі та виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, проте продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
У Рішенні від 24.12.1997р. №8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), Конституційний Суд України вказав, що: «частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.».
У Рішенні від 30.09.2010р. №20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8.12.2004р. №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України зазначив, що «незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.».
Отже, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Між тим чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
У резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024р. №11-р(II)/2024 у справі №3-157/2023(290/23) визначено, що п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII зі змінами утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Виходячи з імперативних приписів Конституційного Суду України щодо втрати чинності п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII зі змінами, на момент звернення до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду 27 липня 2021р. у справі №400/378/21, зазначена норма є чинною.
Зазначене в сукупності не може бути підставою для перегляду (зміни) правової позиції суду в спорі щодо якого постановлене остаточне судове рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду 27 липня 2021р. у справі №400/378/21.
Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 10.02.2025р. у справі №160/5839/20 за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Згідно з ч.1 ст.369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст.311, 321, 325, 329, 361, 368, 369 КАС України, судова колегія
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021р..
Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021р. залишити в силі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
О.А. Шевчук