П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29629/24
Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області №204150003965 від 10.04.2024р., яким було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 1.06.2007р. по 17.07.2017р. в ТОВ «РАМОС» та врахуванні під час обчислення пенсії заробітної плати на підставі довідки від 17.11.2021р. №01-050-21/0064, яка видана ТОВ «РАМОС»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахувавши до страхового стажу період роботи з 1.06.2007р. по 17.07.2017р., починаючи з 1 січня 2022р.;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці від 17.11.2021р. №01-050-21/0064, яка видана ТОВ «РАМОС», виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на момент призначення пенсії, починаючи з 1 січня 2022р.;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість з виплати пенсії за період з 1 січня 2022р. до моменту виплати поточної пенсії за рішенням Суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 1.01.2022р. перебуває на обліку в органі ПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
2.04.2024р. позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, за наслідками розгляду якої ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення за №204150003965 від 10.04.2024р. про відмову у перерахунку пенсії з більшого страхового стажу та заробітної плати згідно із довідкою від 17.11.2021р. №01-050-21/0064, яка видана ООО «Рамос» рф за період з 1.07.2007р. по 17.07.2017р., оскільки Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. припинила свою дію для України 19.06.2023р., а рф припинила свою участь у зазначеній Угоді з 1.01.2023р..
Позивач вважає вказану відмову протиправною та незаконною, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області №204150003965 від 10.04.2024р., яким було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 1.06.2007р. по 17.07.2017р. в ТОВ «РАМОС» та врахуванні під час обчислення пенсії заробітної плати на підставі довідки від 17.11.2021р. №01-050-21/0064, яка видана ТОВ «РАМОС».
Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахувавши до страхового стажу період роботи з 1.06.2007р. по 17.07.2017р. з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці від 17.11.2021р. №01-050-21/0064, яка видана ТОВ «РАМОС», виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на момент призначення пенсії, починаючи з 1 січня 2022р., починаючи з 1 січня 2022р. з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області на користь держави судовий збір у розмірі 1211,2грн. на бюджетний рахунок UA468999980313171206084015756, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), отримувач коштів ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101, код отримувача 37607526.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що лише з 1.01.2023р. російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., натомість у спірні періоди роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. Таким чином, рішення ГУ ПФУ в Одеській області за №204150003965 від 10.04.2024р., яким було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 1.06.2007р. по 17.07.2017р. в ТОВ «РАМОС» та врахуванні під час обчислення пенсії заробітної плати на підставі довідки від 17.11.2021р. №01-050-21/0064, яка видана ТОВ «РАМОС», є протиправним.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органі ПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-VI з 1.01.2022р..
2.04.2024р. позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії, у якій просив врахувати період роботи з 1.06.2007р. по 17.07.2017р. в ТОВ «РАМОС» та заробітної плати на підставі довідки від 17.11.2021р. №01-050-21/0064, яка видана ТОВ «РАМОС».
За принципом екстериторіальності вказану заяву розглядав ГУ ПФУ в Одеській області.
10.04.2024р. відповідачем прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії за №204150003965 (а.с.52).
Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся до суду.
Перевіряючи правомірність та законність дій пенсійного органу у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3.05.1996р., ратифікована Законом України від 14.09.2006р. №137-V, яка набрала чинності з 1.02.2007р., визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п.23 ч.I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до ст.19 ЗУ «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Частиною 2 ст.4 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., зобов'язання за якою взяли на себе, зокрема, Україна та рф (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст.5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Згідно зі ст.11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до ст.13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022р. №1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992р. у м.Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї Постанови.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022р. №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до п.11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого Постановою КМУ від 23.04.2001р. №376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992р. в м.Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023р..
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023р., яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023р., підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. для України 19.06.2023р..
У Рішенні від 9.02.1999р. №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Як встановлено апеляційним судом, спірний період роботи позивача 1.07.2007р. по 17.07.2017р. підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 , довідкою про заробітну плату від 17.11.2021р. за №01-050-21/0064, виданою ТОВ «РАМОС», в якій, зокрема зазначено, що відбувались відрахування страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування в федеральний бюджет рф.
Разом з тим, відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду, ГУ ПФУ в Одеській області не надало оцінки вказаним обставинам, зазначаючи у рішенні лише, що Угода припинила свою дію для України 19.06.2023р., а рф припинила свою участь у зазначеній Угоді з 1.01.2023р..
Однак, колегія суддів вважає такі доводи пенсійного органу безпідставними, оскільки на час трудової діяльності ОСОБА_1 у період з 1.07.2007р. по 17.07.2017р. Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивача спірний період роботи на території рф.
Судова колегія зауважує, що незважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Окрім того, посилання пенсійного органу на ту обставину, що з 1.01.2023р. рф також припинила участь в Угоді, позаяк вказане не впливає на чинність Угоди для України до 19.06.2023р. є безпідставними.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення ГУ ПФУ в Одеській області за №204150003965 від 10.04.2024р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо посилань апелянта на те, що судом першої інстанції протиправно було зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 1.06.2007р. по 17.07.2017р. з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці від 17.11.2021р. №01-050-21/0064, яка видана ТОВ «РАМОС», виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на момент призначення пенсії, починаючи з 1 січня 2022р., оскільки Головне управління не приймало рішення про відмову у врахуванні спірного періоду роботи позивача та заробітної плати на підставі довідки від 17.11.2021р. №01-050-21/0064, яка видана ТОВ «РАМОС», із зазначенням законних підстав, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 22.03.2022р., колегія суддів зазначає наступне.
Так, апеляційним судом встановлено, відповідно до копії пенсійної справи ОСОБА_1 , що позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком подавались до пенсійного органу копія трудової книжки НОМЕР_1 та копія довідки від 17.11.2021р. №01-050-21/0064, таким чином ПФУ була відома повністю інформація про отриману позивачем заробітну плату та про трудову діяльність у ТОВ «РАМОС».
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Отже, своїми діями відповідач фактично позбавив позивача права на належний соціальний захист, гарантований Конституцією України та на розмір пенсії відповідно до законодавства, оскільки при призначенні пенсії позивачу від 22.03.2022р., не зарахував до страхового стажу період роботи з 1.06.2007р. по 17.07.2017р. та не врахував при обчисленні пенсії заробітної плати, отриманої ним у вказаний період роботи, що підтверджується відповідною довідкою.
При цьому, судова колегія наголошує, що жодних рішень щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 1.06.2007р. по 17.07.2017р. пенсійним органом не приймалось.
Відтак, звернувшись до ПФУ із заявою про перерахунок пенсії та вимогою про зарахування спірного періоду страхового стажу на підставі трудової книжки та довідки про заробітну плату, позивач мав обґрунтовані сподівання на відновлення своїх прав на належне пенсійне забезпечення з урахуванням спірного періоду його роботи у ТОВ «РАМОС» з моменту призначення пенсії за віком, а саме з 1.01.2022р..
Колегія суддів зазначає, що оскільки заяву про перерахунок пенсії позивача за принципом екстериторіальності розглядав ГУ ПФУ в Одеській області та прийняв відповідне рішення про відмову у перерахунку пенсії, а відтак саме ГУ ПФУ в Одеській області має здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 1.06.2007р. по 17.07.2017р. з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці від 17.11.2021 №01-050-21/0064, яка видана ТОВ «РАМОС», виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до української гривні на момент призначення пенсії, починаючи з 1 січня 2022р..
Враховуючи зазначене, судова колегія вважає вказані посилання пенсійного органу необґрунтованими.
Отже, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для задоволення позовних вимог.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді І.О. Турецька
О.А. Шевчук