Іменем України
12.03.2025 Справа №607/4957/25 Провадження №1-кс/607/1516/2025
м. Тернопіль
Слідча суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025211040000166 від 19.01.2025 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернополя, громадянина України, з повною середньою освітою, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, згідно зі ст. 89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
11.03.2025 старший слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 звернувся до слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025211040000166 від 19.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025211040000166 від 19.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Так, Верховною Радою України 24.02.2022 прийнятий Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введений воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022. У подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та на даний час скасований не був.
Під час здійснення досудового розлідування встановлено, що 18.01.2025 приблизно о 19 год. 30 хв. у ОСОБА_4 , який перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, в умовах введеного воєнного стану, та на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я особи.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 18.01.2025 приблизно о 19 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , з метою особистого збагачення та заволодіння чужим майном, під час словесного конфлікту із ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я останнього, переслідуючи корисливий мотив, ігноруючи волю ОСОБА_7 , силоміць почав виривати з його рук мобільний телефон торговельної марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 13 Pro», одночасно погрожуючи застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
У подальшому, залякуючи потерпілого, бажаючи подавити волю потерпілого, ОСОБА_4 продовжив погрожувати ОСОБА_7 , щоб останній сказав пароль до свого мобільного телефону, на що потерпілий відмовився.
Надалі ОСОБА_4 продовжував постійно погрожувати ОСОБА_7 фізичною розправою та, побачивши молоток, взяв його та почав наносити одночасно удари молотком та іншою рукою по тілу потерпілого ОСОБА_7 . Після того, коли молоток зламався, ОСОБА_4 , взявши мобільний телефон торговельної марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 13 Pro», з місця вчинення кримінального правопорушення втік, в результаті чого своїми умисними злочинними діями спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 7940,15 гривень.
Слідчий вважає, що у кримінальному провадженні № 12025211040000166 від 19.01.2025 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
19.01.2025 у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
20.01.2025 ухвалою слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк до 19.03.2025.
26.02.2025 ухвалою слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_4 змінений запобіжний захід у видідомашнього арешту на запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави до 19.03.2025.
06.03.2025 в порядку ст. 290 КПК України сторонам кримінального провадження повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
Слідчий вказав, що закінчити досудове розслідування та звернутися до суду з обвинувальним актом у строк дії попередньої ухвали про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу неможливо з підстав необхідності проведення належного ознайомлення сторін з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України та оформлення обвинувального акту для скерування його до суду. При цьому ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та встановлені в ухвалі слідчої судді від 20.01.2025, продовжують існувати та не зменшились.
За таких підстав слідчий просить продовжити відносно ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала з підстав, викладених у клопотанні, та просила клопотання задовольнити. Додатково зазначила, що ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та встановлені в ухвалі слідчої судді від 20.01.2025, продовжують існувати та не зменшились. Разом з тим слідчим при підготовці даного клопотання помилково не зазначені ризики, передбачені п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. З урахуванням викладеного просила врахувати наявність усіх ризиків, що встановлені в ухвалі слідчої судді від 20.01.2025.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що сторона обвинувачення не довела наявність ризиків даного кримінального провадження. При цьому сторонам кримінального провадження вже наданий доступ до матеріалів досудового розслідування, що також свідчить про відсутність зазначених ризиків.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисника. Пояснив, що не здійснював вплив на свідка ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні та не погрожував останній, а просто зазначав, щоб вона розповідала правду.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, слідча суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків , передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Так, Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025211040000166 від 19.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
19.01.2025 у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
20.01.2025 ухвалою слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк до 19.03.2025.
26.02.2025 ухвалою слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_4 змінений запобіжний захід у видідомашнього арешту на заможний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави до 19.03.2025.
06.03.2025 в порядку ст. 290 КПК України сторонам кримінального провадження повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
При цьому слідча суддя під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу вважала доведеними ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Строк дії даної ухвали закінчується 19.03.2025.
Так, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 3 ст. 197 КПК України).
При цьому клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч. 3 ст. 199 КПК України).
Так, про обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 , та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме: протокол огляду місця події від 18.01.2025; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 18.01.2025; протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 від 19.01.2025; висновок експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/120-25/946-ТВ від 24.01.2025; висновок експерта № 50 від 24.01.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 19.01.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 18.01.2025; протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 28.01.2025.
Відтак, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23.10.1994) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідча суддя встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.
Ураховуючи, що слідча суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідча суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Також прокурор у судовому засіданні довів існування обставин, які свідчать про те, що ризики, для запобігання яким ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід, не зменшились та продовжують існувати і надалі.
Ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Слідча суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому підозрюваний офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, міцність його соціальних зв'язків є слабкою, а відтак з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення підозрюваний може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Відтак слідча суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, заявлений під час застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу, не зменшився.
Так само і ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань або відмови від дачі показань не зменшився з огляду на те, що згідно зі ст. 23 КПК України доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час судового розгляду кримінального провадження. За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом. При цьому слідча суддя враховує той факт, що підозрюваний обізнаний про особу потерпілого, знає місце його постійного проживання, що свідчить про високу ймовірність здійснення такого впливу на нього. Більше того в ухвалі слідчої судді від 26.02.2025 встановлено, що підозрюваний, не зважаючи на заборону спілкуватися зі свідками у цьому кримінальному провадженні, спілкувався зі свідком ОСОБА_8 та схиляв її до неправдивих свідчень.
Також стороною обвинувачення доведено, що не зменшився ризик того, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом вчинення протиправних дій з метою невстановлення органом досудового розслідування об'єктивної істини щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Крім цього, слідча суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено, що ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшився та продовжує існувати. Такий ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, що свідчить про схильність останнього до протиправної діяльності, а відтак слідча суддя вважає ймовірним, що підозрюваний, не будучи офіційно працевлаштованим та не маючи постійного доходу, в подальшому може вчиняти інші кримінальні правопорушення проти власності з метою особистого збагачення.
Відтак слідча суддя встановила, що усі ризики, визначені при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не зменшились та продовжують існувати, що дає підстави продовжити строк запобіжного заходу для стримування таких ризиків.
Крім цього, прокурор довів, що закінчити досудове розслідування у строк дії попередньої ухвали про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу неможливо внаслідок необхідності проведення належного ознайомлення сторін з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України та оформлення обвинувального акту для скерування його до суду.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а відтак і наявність підстав для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, слідчою суддею не встановлено.
Так, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, ніж тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України. Доводи сторони захисту щодо відсутності заявлених ризиків слідча суддя вважає безпідставними та недоведеними у судовому засіданні. При цьому жодний інший більш м'який запобіжний захід не зможе перешкодити підозрюваному вчинити дії з метою переховування від слідства чи впливати на потерпілого і свідків у цьому ж кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення.
З огляду на наведені обставини підозри, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винуватим, слідча суддя не вбачає беззаперечних та обґрунтованих підстав для застосування до ОСОБА_4 будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, який би запобіг встановленим ризикам, а також вважає, що застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Відтак слідча суддя доходить висновку, що строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 може бути продовжений для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому слід зазначити, що 06.03.2025 відповідно до ст. 290 КПК України стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та про надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Відтак, зважаючи на те, що фактично проведення слідчих та розшукових дій у даному кримінальному провадженні вже завершене, слідча суддя не вбачає підстав для продовження строку запобіжного заходу на запропоновані прокурором 60 днів та вважає, що такий строк необхідно продовжити на 30 днів, тобто до 10.04.2025.
Слідча суддя зауважує, що запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , та є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.
Так само слідча суддя з урахуванням п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України не вбачає підстав для визначення підозрюваному альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави, оскільки кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є злочином, вчиненим із застосуванням насильства.
Така позиція слідчої судді відповідає вимогам КПК України та не є вирішенням слідчим суддею тих питань, які повинні вирішуватись судом під час судового розгляду кримінального провадження.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 184, 197, 199, 205, 309, 369-372, 379, 532 КПК України, слідча суддя
Клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025211040000166 від 19.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, задовольнити частково.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 30 (тридцять) днів.
У іншій частині клопотання відмовити.
Встановити строк дії ухвали до 10.04.2025.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у цьому кримінальному провадженні.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя ОСОБА_1