Провадження № 22-ц/803/2867/25 Справа № 201/5320/24 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
12 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Гвоздєва М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року у складі судді Демидової С.О. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства , -
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом, пред'явленим до Державної казначейської служби України, Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на предмет стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 600 000 грн; компенсації матеріальної шкоди у розмірі 137 500 грн; витрат на правову допомогу, обґрунтовуючи це тим, що він незаконно перебував під слідством і судом з 20 травня 2020 року (дати повідомлення про підозру) по 23 травня 2023 року (дата винесення вироку Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим і виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень), що становить 36 місяців та 4 дні.
Позивач вважає, що з урахуванням виправдовувального вироку суду, який залишений при його перегляді в силі, це підставою для відшкодування матеріальної шкоди, до якої позивач відносить витрати на надання правової допомоги адвокатом, та моральної шкоди позивачеві, завданої незаконними діями органів досудового розслідування в порядку ст. 1167, 1176 ЦК України та положень ЗУ “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». При цьому зазначає, що моральна шкода виразилась у безпідставному проведенні обшуку, внаслідок чого було вилучено усі грошові кошти родини ОСОБА_1 , та вказане призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, погіршення відносин у родині позивача, а, відтак, ці події призвели до душевних переживань, втрати авторитету позивача серед оточення, глобальних змін життєвого укладу позивача, інших негативних наслідків морального характеру.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства - задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 330 580,65 грн у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 137 000 грн у рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 72-106 Том ІІІ).
Не погоджуючись з вказаним рішенням Дніпропетровська обласна прокуратура та Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області подали апеляційні скарги, в якій просять, зокрема прокуратура, рішення суду скасувати в частині стягнення матеріальної шкоди та постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги, а ГУ НП в Дніпропетровській області, оскаржуючи судове рішення першої інстанції в цілому, просить рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга Дніпропетровської обласної прокуратури мотивована тим, що позивачем не надано документального підтвердження сплати коштів, як понесених витрат на правову допомогу, а відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, і також розрахунку таких витрат, на думку скаржника, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на надання правової допомоги.
Також скаржник зазначає, що позивачем не надано доказів щодо спричинення йому матеріальної шкоди у вигляді понесених витрат на надання юридичної допомоги, як і не доведено наявності підстав для стягнення за рахунок коштів державного бюджету на його користь 137 000 грн.
Апеляційна скарга ГУ НП в Дніпропетровській області мотивована тим, що слідчі досудового слідства під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження діяли на підставі, в межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Скаржник зазначає, що позивачем не доведено у належний процесуальний спосіб факту настання моральної шкоди, протиправності дій, що призвели до неї та наявності між цими фактами причинно-наслідкового зв'язку. При визначенні розміру моральної шкоди судом першої інстанції, на думку скаржника, не враховано, що такий розмір моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
Також скаржник зазначив, що питання витрат на правову допомогу, які поніс позивач, які відносяться до процесуальних витрат у кримінальному провадженні, повинні вирішуватись також у кримінальному процесі, в силу ст. 118 КПК України.
Позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, у січні 2025 року подав відзив на апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому зазначив, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права та підстав для його скасування немає. Просив судове рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги прокуратури відмовити.
Також у січні позивач подав в порядку ст. 360 ЦПК України відзив на апеляційну скаргу ГУ НП в Дніпропетровській області, в якому зазначив, що позивач має право на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди на підставі положень ЗУ “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а підстав для зменшення суми витрат на правову допомогу немає.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 грудня 2019 року в рамках кримінального провадження № 12019040000000832, на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року (справа №202/7124/19) (т. 1 а.с. 82-84), слідчим СУ ГУНП в Дніпропетровській області проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_1 в житловому будинку з прилеглою до нього земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1221486200:01:137:0216) (т. 1 а.с. 28-30).
Під час проведення вказаного обшуку слідчим було виявлено та вилучено: речовини рослинного походження та насіння речовини рослинного походження в поліетиленових пакетах, стеблі сухої речовини рослинного походження, 2 патрона 9 мм ПМ з маркуванням, 13 патронів без маркування, грошові кошти - 37 805,00 грн, 8 990,00 доларів США та 210,00 Євро (т. 1 а.с. 85-89).
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2019 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Шпак М.М. та накладено арешт на грошові кошти у кримінальному провадженні №12019040000000832 від 17 жовтня 2019 року, вилучені 11 грудня 2019 року у ОСОБА_1 , які останньому були повернуті лише у листопаді 2023 року (т. 1 а.с. 28-30).
15 січня 2020 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду (провадження № 11- сс/803/48/20, справа № 202/8425/19) апеляційну скаргу адвоката Гулого Я.О., який діяв в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2019 року залишено без задоволення, ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2019 року про арешт грошових коштів у кримінальному провадженні №12019040000000832 залишено без змін. (т. 1 а.с. 56-59).
26 лютого 2020 року ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська (справа № 202/8635/19, провадження № 1-кс/0202/1680/2020) у задоволенні клопотання адвоката Гулого Я.О. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12019040000000832 від 17 жовтня 2019 року відмовлено (т. 1 а.с.245-248).
13 квітня 2020 року ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська (справа № 202/8635/19, провадження № 1-кс/0202/2957/202) у задоволенні клопотання адвоката Гулого Я.О. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12019040000000832 від 17 жовтня 2019 року також відмовлено (т. 2 а.с. 1-5).
20 травня 2020 року, в рамках кримінального провадження №12020040000000354 від 10 квітня 2020 року, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України (т. 1 а.с. 78-81).
26 травня 2020 року ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська (справа № 202/2267/20, провадження № 1-кс/202/3910/2020) застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк до 26 липня 2020 року включно (т. 1 а.с. 105-116).
16 липня 2020 року прокуратурою Дніпропетровської області скеровано до Дніпропетровського районного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 10 квітня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000354 відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України (справа № 175/2540/20, провадження № 1-кп/175/168/20).
23 травня 2023 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області ОСОБА_1 визнано невинуватим і виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України (т.2 а.с. 33-62).
30 жовтня 2023 року Дніпровським апеляційним судом постановлено ухвалу по кримінальному провадженню №12020040000000354 (Справа № 175/2540/20) за наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2023 року відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України. Апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2023 року залишено без змін (т.2 а.с. 14-27).
Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру судових рішень, постановою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року (справа № 175/2540/20) ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, залишено без задоволення.
Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом із 20 травня 2020 року (повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень) по 30 жовтня 2023 року (ухвала Дніпровського апеляційного суду, якою виправдувальний вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 23 травня 2023року залишено без змін), що складає 41 місяць і 10 днів.
Суд першої інстанції, з'ясовуючи обставини щодо стягнення матеріальної шкоди з відповідачів на користь позивача, встановив, що 12 грудня 2019 року між АБ «Ярослава Гулого» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги (т. 1 а.с. 37-40), у відповідності до п. 1.2 якого, Адвокатом, що надає правову допомогу Клієнту за цим договором є Адвокат Гулий Я.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №4116 від 28 січня 2019 року, видане Радою адвокатів Дніпропетровської області, на підставі рішення № 110 від 23 січня 2019 року.
19 грудня 2019 року між АБо «Ярослава Гулого» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 12 грудня 2019 року (т. 1 а.с. 25), у відповідності до п. 1 якої сторони погодили, що Клієнт доручає, а АБ «Ярослава Гулого» приймає на себе зобов'язання надати клієнту юридичні послуги, що полягають у наданні правової допомоги у кримінальному провадженні №12019040000000832 від 17 жовтня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке перебуває у провадженні слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області, а п. 2 цієї угоди встановлено, що вартість послуг, що надаються АБ «Ярослава Гулого», встановлюється в розмірі 1 500,00 грн за одну годину витраченого часу.
30 грудня 2020 року, 30 грудня 2021 року, 30 грудня 2022 року, 29 грудня 2023 року між АБ «Ярослава Гулого» та ОСОБА_1 укладено чотири Додаткові угоди № 2, 3, 4, 5 до договору про надання правової допомоги від 12 грудня 2019 року (т. 1 а.с. 176, т. 2 а.с. 6,10-13) та у відповідності до п. 3 Додаткової угоди №1 від 19 грудня 2019 року (з урахуванням внесених змін Додатковою угодою № 5 від 29 грудня 2023 року), сторони узгодили, що оплата послуг Виконавця здійснюється Клієнтом протягом 10 днів з моменту отримання Клієнтом рахунку від Виконавця, але не пізніше 31 грудня 2024 року.
Після вручення 20 травня 2020 року ОСОБА_1 повідомлення про підозру, 21 травня 2020 між АБ «Ярослава Гулого» та ОСОБА_1 укладено інший договір про надання правової допомоги (т. 2 а.с. 108-111).
22 травня 2020 року між АБ «Ярослава Гулого» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 21 травня 2020 року (т. 1 а.с. 90), у відповідності до п. 1 якої сторони погодили, що Клієнт доручає, а АБ «Ярослава Гулого» приймає на себе зобов'язання надати клієнту юридичні послуги, що полягають у наданні правової допомоги у кримінальному провадженні №12020040000000354 від 10 квітня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, а відповідно до п. 2 цієї угоди вартість послуг, що надаються АБ «Ярослава Гулого», встановлюється в розмірі 1 500,00 грн за одну годину витраченого часу.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди від 22 травня 2020 року сторони узгодили, що оплата послуг Виконавця здійснюється Клієнтом протягом 10 днів з моменту отримання Клієнтом рахунку від Виконавця, але не пізніше 31 грудня 2021 року.
Після направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_1 до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, 21 липня 2020 року між АБ «Ярослава Гулого» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1/1 до договору про надання правової допомоги від 21 травня 2020 року (т.1 а.с. 133-134), у відповідності до п. 1 якої сторони погодили, що Клієнт доручає, а АБ «Ярослава Гулого» приймає на себе зобов'язання надати клієнту юридичні послуги, що полягають у наданні правової допомоги по справі № 175/2540/20, провадження № 1-кп/175/168/20 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України (кримінальне провадження №12020040000000354 від 10 квітня 2020 року), яка перебуває у провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, що включає: захист прав і інтересів клієнта у Дніпропетровському районному суді Дніпропетровської області, Дніпровському апеляційному суді, Верховному суді та інша професійна правова допомога, пов'язана зі справою № 175/2540/20 (включаючи підготовку, збір доказів, опитування свідків, тощо), вивчення матеріалів справи, аналіз та збір доказової бази, завірення усіх без виключення та обмежень документів та доказів, надання рекомендацій щодо збору доказової бази, підготовка і подача до суду клопотань/заяв/заперечень/пояснень, участь в судових засіданнях, отримання рішення суду, надання інших послуг, необхідних для належного захисту клієнта (т. 1 а.с. 133-134).
Згідно з п. 2 додаткової угоди 1/1 від 21 липня 2020 року вартість послуг, що надаються АБ «Ярослава Гулого», встановлюється в наступному розмірі: 2.1. за надання послуг згідно з п. 1.1. (окрім участі у судових засіданнях) - у розмірі 1 500,00 грн за одну годину витраченого часу; 2.2. участь у одному судовому засіданні - у розмірі 2 500,00 грн.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди 1/1 від 21 липня 2020 року сторони узгодили, що оплата послуг Виконавця здійснюється Клієнтом протягом 10 днів з моменту отримання Клієнтом рахунку від Виконавця, але не пізніше 31 грудня 2021 року.
30 грудня 2021 року, 31 гудня 2022 року, 31 грудня 2023 року між АБ «Ярослава Гулого» та ОСОБА_1 укладено три Додаткові угоди № 2/1, 3/1, 4/1 до договору про надання правової допомоги від 21 травня 2020 року.
Відповідно до Додаткової угоди від 22 травня 2020 року (з урахуванням внесених змін Додатковою угодою № 4/1 від 31 грудня 2023 року) сторони узгодили, що оплата послуг Виконавця здійснюється Клієнтом протягом 10 днів з моменту отримання Клієнтом рахунку від Виконавця, але не пізніше 31 грудня 2024 року.
03 травня 2024 року між АБ «Ярослава Гулого» та ОСОБА_1 підписано акт про надання юридичної допомоги, відповідно до якого Сторони підтверджують, що послуги фактично надані в обсязі, вказаному в цьому акті, а сума у розмірі 137 500,00 грн повністю покриває вартість послуг Виконавця по наданню правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги від 12 грудня 2019 року та відповідно до договору про надання правової допомоги від 21 травня 2020 року (т. 2 а.с. 29-32).
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що внаслідок безпідставного притягнення позивача до кримінальної відповідальності він незаконно знаходився під судом та слідством протягом 41 місяця 10 днів, в період з 20 травня 2020 року (повідомлено про підозру) до 30 жовтня 2023 року (ухвала Дніпровського апеляційного суду, якою виправдувальний вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 23 травня 2023 року залишено без змін), фактично втративши три з половиною роки спокійного повноцінного життя.
Суд вважав, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності позивачу завдано моральної шкоди оскільки кримінальне переслідування негативно вплинуло як на його репутацію, так і на соціальні зв'язки із родиною, після проведення обшуків, знайомі уникають з ним спілкування, після всіх подій стосунки в родині погіршилися, дружина стала виявляти недовіру. Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивач повинен був змінювати звичайний спосіб життя та пристосовуватися до іншого способу як життя так і побуту. Так, наведенні обставини призвели до порушення нормальних життєвих та соціальних зв'язків, оскільки обвинувачення у вчиненні злочину негативно вплинуло на його зв'язок з суспільством та неможливістю в повній мірі надавати увагу малолітній доньці та дружині. 41 місяць позивач перебував під судом та слідством, був позбавлений права вільно пересуватись, вести звичайний образ життя, що руйнувало його душевний спокій, завдавало моральних переживань, змушувало нервувати, створювало дискомфорт, порушувало звичайний для нього уклад життя, призводило до порушення нормальних життєвих зв'язків, відшкодування чого з боку відповідачів регулюється ст.23, 1176 ЦК України та ст. 2,3,4,13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Разом з цим, судом першої інстанції встановив, що вищенаведеними нормами законодавства врегульовано відшкодування відповідачами за рахунок державного бюджету як матеріальної, так і моральної шкоди, завданої позивачеві органами досудового слідства, що знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку між собою, враховуючи, що судом винесений виправдовувальний вирок, який залишено в силі при його перегляді апеляційною та касаційною інстанціями.
При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менш як одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом. При цьому суд при вирішенні цього питання виходив з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, тобто, застосував ст. 8 ЗУ “Про Державний бюджет України», де встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: 1 січня 7 100 грн, з 1 квітня 8 000 грн, тому розмір відшкодування моральної шкоди розрахований судом першої інстанції, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, що становить у загальному розмірі 330580,65 грн (виходячи з розрахунку: (41 місяців х 8 000 грн.) + ( 8 000 грн. : 31днів х 10 днів =2580,65) =330580,65 грн) за період з 11 грудня 2019 року, оскільки позивачу повідомлено про підозру 20 травня 2020 року.
Також суд першої інстанції вважав доведеним та таким, що відповідає вимогам ст. 3 ЗУ “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», завдання позивачеві матеріальної шкоди, зазначивши, що участь адвоката, який здійснював надання правової допомоги позивачу на стадії досудового розслідування та в судах та факт надання ним правової допомоги підтверджено договорами про надання правової допомоги із додатковими угодами, актами приймання-передачі виконаних робіт, ухвалами суду, протоколами судових засідань. Розмір витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні у загальному розмірі 137 000 грн є доведеним та співмірним. При цьому, суд врахував участь адвоката як на стадії досудового розслідування так і у судових засіданнях, складність кримінальної справи, значення кримінальної справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію позивача, що свідчить про співмірність, розумність та обґрунтованість таких витрат на правову допомогу.
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно достатті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За правилами пункту 2 частини другоїстатті 1167 ЦК Україниякщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Згідно з частинами першою та другоюстатті 1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно достатті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
За змістом пункту 2 частини першоїстатті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 (ч.1 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, § 62).
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто, Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.
Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
Згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьоїстатті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18, від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 04 квітня 2022 року у справі №339/233/20.
Колегія суддів наголошує, що, враховуючи норми законодавства, вірно застосовані судом першої інстанції, а також враховуючи, на підставі ст. 263 ЦПК України, висновків як Великої Палати Верховного Суду, зазначених у рішення суду першої інстанції, так і Верховного Суду, наведених вище, суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних відносин та фактичними обставинами справи, з чим повністю погоджується і колегія суддів.
Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, заподіяної порушенням проти ОСОБА_1 кримінального провадження, проведення обшуків, арешт всього майна, включаючи усі грошові кошти родини ОСОБА_1 , подальшого незаконного обвинувачення у вчиненні кримінальних злочинів, що продовжувалось досить через тривалий час, однак, винесенням судом виправдовувального вироку у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_1 було визнано невинуватим.
Доводи прокуратури щодо відсутності підстав для стягнення матеріальної шкоди з відповідача спростовуються наведеними вище положеннями ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», де прямо передбачено відшкодування судових витрат та інших витрат, сплачених громадянином; суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги, що саме до матеріальних витрат позивача і відноситься.
Цими ж нормами спеціального Закону у даних правовідносинах і спростовуються доводи скаржника ГУ НП в Дніпропетровській області щодо вирішення питань судових витрат у кримінальному провадженні в порядку КПК України.
Разом з цим, колегія суддів вважає доводи ГУ НП в Дніпропетровській області щодо відсутності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та нанесення моральної шкоди, без підставними, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, така шкода є доведеною та виразилась у тривалому перебуванні позивача під слідством, незаконному позбавленні родини позивача усіх грошових коштів родини, арешту майна, обвинувачення у вчиненні кримінальних злочинів, що скасовано виправдовувальним вироком суду, який переглядався в апеляційній інстанції та був залишений без змін, що і є безумовною підставою для застосування ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», як прямих норм матеріального права у даних правовідносинах.
Доводи скаржника щодо розміру матеріальної шкоди, який, на його думку, є завищеним, колегія суддів наголошує, що позивачеві надавалась правова допомога одним і тим самим адвокатом із своєчасним укладанням як договорів про надання правової допомоги, так і відповідних додаткових угод до цих договорів з чітко визначеними сумами вартості часу адвоката, а також чітко викладених робіт, проведених цим адвокатом у вирішенні питання в рамках кримінальних проваджень відносно ОСОБА_1 як в процесі досудового розгляду, так і в судовому провадженні, що вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано належними доказами скаржником.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Доводи апеляційних скарг колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для часткового задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистого тлумачення норм матеріального права, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Скаржники не скористалися наданими їм правами, не обґрунтували свої доводи апеляційних скарг, не надали суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, приведені в апеляційних скаргах, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “12» березня 2025 року.
Повний текст постанови складено “20» березня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна