Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/2054/22
Провадження № 1-кп/490/186/2025
«24» лютого 2025 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
судді - ОСОБА_2
судді - ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4
за участі прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
його захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Ташкенті Республіки Узбекистан, є українцем, є громадянином України, здобув неповну вищу освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не вчиняв злочинів та не судився
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15 - частиною 1 статті 111 Кримінального Кодексу України, -
І…… ОСОБА_6 звинувачено у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15 - частиною 1 статті 111 Кримінального Кодексу України.
ІІ……По справі проведений судовий розгляд, судові дебати, обвинувачена висловила останнє слово та суд пішов до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
ІІІ……Під час винесення вироку у нарадчій кімнаті з'ясувалось, що ухвалення судового рішення з дотримання встановленого у статтях 2, 7, 9 КПК України загальних засад кримінального судочинства, зокрема - всебічного, повного та неупередженого судового розгляду кримінального провадження, не є можливим.
1. Зокрема, на підтвердження обставин цього кримінального провадження органи досудового розслідування та публічне обвинувачення надали результати негласної слідчої (розшукової) дії, охарактеризованої під час досудового розслідування, як зняття інформації з електронних інформаційних систем.
1.2. Під час оцінки цього доказу необхідно врахувати таке.
(а) Відповідно до статті 264 Кримінального Процесуального Кодексу України
Пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування.
/частина 1/
Не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
/частина 2/
В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи, в якій може здійснюватися втручання у приватне спілкування.
/частина 3/
(б) Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах»
інформаційна (автоматизована) система - організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів;
(в) Відповідно до підпункту 1.11.6. пункту 1.11. Розділу 1 Інструкції зняття інформації з електронних інформаційних систем без відома її власника, володільця або утримувача полягає в одержані інформації, у тому числі із застосуванням технічного обладнання, яка міститься в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютер), автоматичних системах, комп'ютерній мережі.
1.3. Наведені приписи діючого законодавства та підзаконних нормативно-правових актів вказують про таке
Зняття інформації з електронних інформаційних систем - це самостійна негласна слідча (розшукова) дія, яку проводять з метою отримання доступу до відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі.
Обов'язковим елементом шляху досягнення мети цієї негласної слідчої (розшукової) дії є її предмет - індивідуально визначена електронна інформаційна система. Під електронною інформаційною системою розуміється сукупність електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), периферійного обладнання та програмного забезпечення, призначених для автоматизації прийому, зберігання, обробки, пошуку і видачі інформації споживачам. Ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи, доступ до якої здійснюється, мають зазначатись у процесуальних документах, що є підставами для її /слідчої (розшукової) дії/ проведення.
1.4. В той же час, матеріали кримінального провадження наразі відомостей про ідентифікаційні ознаки «електронної інформаційної системи», результати доступу до якої вони, як зазначається в процесуальних документах, надані суду, не містять.
Таке унеможливлює однозначну оцінку судом цього доказу у вироку по суті цього кримінального провадження.
2. Принагідно суд відзначає й таке.
2.1. Органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням вказані в обвинувальному акті оскаржувані дії ОСОБА_6 кваліфіковані за частиною 2 статті 15 - частиною 1 статті 111 Кримінального Кодексу України - як замах «на вчинення державної зради, тобто діяння, яке умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України шляхом надання іноземній державі та її представниками допомоги в проведенні підривної діяльності проти України».
2.2. Верховний Суд у своїй практиці розтлумачував поняття «допомоги в проведенні підривної діяльності проти України» неодноразово.
(а) Зокрема, у Постанові від 09 квітня 2024 року у справі № 639/1528/22 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду зазначив таке
«Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними.
Треба мати на увазі, що державна зрада є закінченим злочином не з моменту встановлення зв'язку з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками чи з моменту отримання від них злочинного завдання, а з моменту вчинення певних конкретних дій на шкоду Україні.
Вчиняючи державну зраду, винний усвідомлює, що він здійснює перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту (вчинює шпигунські дії, надає іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України) і бажає цього.
Також необхідно зазначити, що формулювання «на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України» визначає суб'єктивну спрямованість дій винного, однак не є характеристикою суспільно небезпечних наслідків діяння. Факт заподіяння вказаної шкоди не має значення для кваліфікації діяння за ст. 111 КК України».
(б) Раніше - у Постанові від 22 серпня 2023 року у справі № 759/4148/17 - Верховний Суд колегії суддів Першої судової палати Касаційного Кримінального Суду зазначив таке:
«Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо».
2.3. З огляду на це суд, підкреслюючи, не є стороною у справі та жодним чином не обмежуючи сторону обвинувачення у її праві самостійно формулювати обвинувачення (зокрема - шляхом надання вказівок, яким чином обвинувачення має бути викладеним чи яким чином слід покращити його якість), менше з цим в обставинах цього кримінального провадження, з огляду на позицію обвинуваченого, має констатувати таке.
З наданого суду обвинувального акту вкрай складно зрозуміти:
-вчинення яких саме конкретних дій з метою наданні допомоги у підривній діяльності проти України, на думку сторони обвинувачення, охоплювалось умислом ОСОБА_6 ;
-яка частина цих дій обвинуваченим була виконаною, а яка - ні;
-які саме причини, на думку сторони обвинувачення, завадили ОСОБА_6 довести свій умисел на вчинення дій у наданні допомоги у підривній діяльності проти України до кінця.
Таке, окрім іншого, породжує реальні ризики порушення права обвинуваченого на захист при ухваленні вироку у справі.
IV……Діючим Кримінально-процесуальним законодавством порядок дій суду у такому випадку не є врегульованим, через що відповідно до частини 6 статті 9 КПК України суд виходе з загальних засад кримінального провадження, що визначені у статті 7 цього Кодексу.
1. Оскільки ухвалення вироку без дотримання таких засад суперечить вимогам діючого кримінально-процесуального законодавства, через що взагалі не є можливим, суд вважає за необхідне, не ухвалюючи вирок по суті справи, діяти в силу засади законності за правилами застосування аналогічного кримінально-процесуального закону.
При цьому ситуацією, що є аналогічною той, яка склалась в процесі, суд вважає ситуацію, яка складається під час проголошення обвинуваченим останнього слова, адже під час останнього слова обвинуваченого, так само, як й під час наради суддів, сторони не мають можливості подавати докази, сторони не мають право ставити запитання та обмінюватись міркуваннями із приводу обставин справи та ходу судового розгляду.
Відповідно до частини 4 статті 365 КПК України, яка регулює проголошення останнього слова обвинуваченого, у випадку, коли за наслідками останнього слова ухвалення вироку не є можливим, суд відновлює з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами.
2. В цьому випадку таке відновлення не порушить прав сторін у справі.
За такого суд вважає за необхідне відновити з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 365 КПК України, суд, -
Відновити з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15 - частиною 1 статті 111 Кримінального Кодексу України - та перевірку їх доказами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя = ОСОБА_1 =
Суддя = ОСОБА_3 =
Суддя = ОСОБА_2 =