справа № 355/1213/22 головуючий у суді І інстанції Чехов С.І.
провадження № 22-ц/824/5551/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
18 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Баришівська районна державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування,-
У листопаді 2022 року ОСОБА_3 звернулася до Баришівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просила суд:
усунути відповідачів від права на спадкування за законом на все нерухоме, рухоме майно задеклароване в спадковій справі №94/2022, відкритій державним нотаріусом Баришівської районної нотаріальної контори Малиновською Н.В., після смерті їх батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
стягнути понесені судові витрати з відповідачів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка з 2008 року по 20 травня 2022 року (до моменту примусового виселення її відповідачами) проживала за адресою АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Право власності на частину будинку АДРЕСА_1 , рахується за її померлим чоловіком ОСОБА_5 на підставі мирової угоди від 27 березня 2007 року, затвердженої ухвалою Баришівського районного суду Київської області при поділі майна з колишньою дружиною ОСОБА_6 . Також, від спадкодавця лишилися земельні ділянки згідно кадастрового обліку.
За період проживання з покійним чоловіком ОСОБА_5 , вона використовувала власні кошти на облаштування будинку для проживання: ремонт жилих приміщень, підведення комунікацій - газ, вода, електроенергія, добудову житлової площі, допоміжних споруд, поліпшення умов у побуті, надання допомоги по лікуванню чоловіка. Відповідачі не надавали будь-якої допомоги покійному батькові ОСОБА_5 , а, навпаки, постійно демонстрували ворожість та зневагу у відносинах.
Позивачка є спадкоємцем першої черги протягом не менше як одного року до часу відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем однією сім'єю, має переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їй в натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить. Спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають, переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців. Позивачка фактично по закону успадкувала 1/2 всього наявного спадкового майна, яке є сумісною спільною власністю з померлим чоловіком ОСОБА_7 та має право на частку спадщини, на яку претендують відповідачі.
Крім того, ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 з 2007 року не проживали у будинку, який належав померлому ОСОБА_5 , а також не надавали жодної допомоги батькові за життя, а після смерті під час поховання в грубій формі наголошували на тому, що нарешті дочекались його смерті. Фактично відповідачі самоправно захопили спадкове майно (житловий будинок з домоволодінням) з 20 травня 2022 року. Спадкодавець ОСОБА_5 потребував допомоги та піклування від дітей як особа, яка страждала тяжким захворюванням, тривалий час перебуваючи в лікувальних закладах, перенісши хірургічні операції і на завершення життя був безпорадним. Відповідачі свідомо зневажали батька і жодного разу не поцікавилися його станом здоров'я та не відвідали в лікувальних закладах.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року позов задоволено. Усунуто ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від права на спадкування на все нерухоме, рухоме майно задеклароване в спадковій справі 94/2022 відкритої державним нотаріусом Малиновською Наталією Вячеславівною Баришівської районної державної нотаріальної контори, за законом після смерті їх батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору та правничої допомоги.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 16 грудня 2024 року засобами поштового зв'язку подали до Київського апеляційного суду апеляційні скарги, у яких, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просили скасувати рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року в частині задоволення позовних вимог, заявлених до кожної з апелянток та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у цій частині.
Апеляційні скарги за своїм змістом є тотожними та зводяться до того, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено питання наявності чи відсутності в даній справі сукупності наступних обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Вказують, що висновок суду про перебування ОСОБА_5 у безпорадному стані ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини немає. При цьому, суд не врахував, що ОСОБА_5 за життя вів активний спосіб життя та не потребував стороннього догляду, а наявність хвороб та звернення до медичних закладів жодним чином не підтверджують факт перебування батька у безпорадному стані.
Крім того, суд дійшов безпідставного висновку, що батько потребував матеріальної допомоги від кожної з відповідачок, однак останні йому такої допомоги не надавали, оскільки такі висновки не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та наявних у ній доказах.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Баришівська районна державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Баришівська районна державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні апелянтки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник - адвокат Хаврошин Микола Сергійович вимоги апеляційних скарг підтримали та просили її задовольнити.
У судовому засіданні ОСОБА_4 доводи апеляційних скарги підтримала.
У судове засідання ОСОБА_3 не з'явилася, про розгляд справи повідомлена 28 лютого 2025 року у встановленому законом порядку, що підтверджено відповідним поштовим повідомленням (т. 3, а.с. 246).
18 березня 2025 року адвокат Шаповал О.В., діючи в інтересах ОСОБА_3 , подала клопотання про відкладення розгляду справи. Вказала, що з попереднім представником позивачка договір на представництво інтересів розірвала, а 17 лютого 2025 року уклала договір з адвокатом Шаповал О.В. Остання задіяна як представник в інших судових процесах 18 лютого 2025 року, а також у зв'язку з касаційним оскарженням судового рішення у цій справі від 26 листопада 2024 року, просила відкласти розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з'явилась (статті 240 ЦПК України).
Також ЄСПЛ виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).
Колегія суддів враховує, що розумні строки судового розгляду є невід'ємним елементом права на справедливий суд, а невиправдано тривалий розгляд справи, без достатніх на те підстав, призводить до перебування сторін у стан правової невизначеності.
Виходячи з наведеного, колегія суддів у межах своїх повноважень дійшла висновку про визнання неповажними причин неявки ОСОБА_10 та її представника у судове засідання, адже вказані у клопотанні причини не підтверджують неможливість прибуття у судове засідання 18 березня 2025 року, а неявку такою, що не перешкоджає розгляду справи по суті, з огляду на належне повідомлення про судове засідання учасників справи, з урахуванням категорії справи, строку її розгляду, ухвалила проводити розгляд справи по суті за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів. При цьому, апеляційний суд не вбачає порушення прав сторони позивача на захист та доступ до правосуддя, оскільки договір про надання правничої допомоги з новим представником було укладено 17 лютого 2025 року, тобто за місяць до судового засідання, про яке позивач також була повідомлена завчасно, а отже у представника було достатньо часу щоб скористатися своїм процесуальним правом на ознайомлення з матеріалами справи.
Заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг у зв'язку з наступним.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 квітня 2021 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Баришівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Відповідачі у справі є дітьми ОСОБА_5 від попереднього шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер у віці 64 років, місце смерті село Пасічна Броварського району Київської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 5 травня 2022 року Серії НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно, спадкова справа 94/2022, заведена Баришівською районною державною нотаріальною конторою.
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб від 26 травня 2022 року №97 в АДРЕСА_1 на час обстеження ніхто не зареєстрований, але проживає без реєстрації ОСОБА_3 , зі слів заявниці за даною адресою вона постійно проживала зі своїм померлим чоловіком ОСОБА_5 з 2008 року.
Згідно з довідкою від 26 травня 2022 року №301, ОСОБА_3 не зареєстрована, але проживає в АДРЕСА_1 , місце її реєстрації: АДРЕСА_2 .
З копії заяви ОСОБА_11 до Головного лікаря Вузлової лікарні №1 ст. Дарниця вбачається взяття ОСОБА_5 на обслуговування в поліклініку Вузлової лікарні №1 станції Дарниця на 2011-2012 роки.
Згідно копії виписки з історії хвороби №2947 ОСОБА_5 проходив лікування у відділені ВЛ №1 станції Дарниця з 10 жовтня 2011 року по 21 жовтня 2011 року.
З копії виписки із історії хвороби стаціонарного хворого №1298 убачається, що ОСОБА_5 проходив лікування в стаціонарі в Київській міській клінічної лікарні №6 з 21 січня 2017 року по 31 січня 2017 року з діагнозом сечокам'яна хвороба, камінь правого сечоводу, гострий гнійний пієлонефрит праворуч.
З копії виписки із історії хвороби стаціонарного хворого №2142 Київської міської клінічної лікарні №6 підтверджується, що ОСОБА_5 з 13 лютого 2017 року по 20 лютого 2017 року знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом сечокам'яна хвороба, конкремент середньої третини правого сечоводу. Хронічний калькульозний пієлонефрит праворуч в стадії латентної течії. Цукровий діабет 2 типу середнього ступеня тяжкості, стан субкомпенсації.
З копії виписки №25203 картки стаціонарного хворого Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги убачається, що ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні з 01 жовтня 2017 року по 12 жовтня 2017 року. Повний діагноз: атеросклеротичний кардіосклероз; атерослероз аорти та вінцевих артерій; гіпертонічна хвороба 2 ступені.
З копії виписки №11017 картки стаціонарного хворого Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги убачається, що ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні з 24 травня 2021 року по 04 червня 2021 року. Повний діагноз: стенокардія напруги 111ФК; дифузний та постінфарктний кардіосклероз; фібриляція передсердь, перманентна; гіпертонічна хвороба 111 ст.3; цукровий діабет тип 2; дисциркулярторна (гіпертопічна, діабетична) енцефалопатія 11-111.
Згідно копії довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області ОСОБА_5 отримував пенсію, яка з лютого 2018 року по травень 2022 року склала 170 554 грн 34 коп.
З копії форми ОК-5 Пенсійного фонду України вбачається, що ОСОБА_5 мав дохід: за 1998 рік - 1 650 грн 46 коп., за 1999 рік - 1 420 грн 56 коп., за 2000 рік -1 879 грн 52 коп., за 2001 рік - 2 685 грн 21 коп., за 2002 рік - 3 699 грн 66 коп., за 2003 рік - 4 166 грн 67 коп., за 2004 рік - 6 424 грн 69 коп., за 2005 рік - 8 556 грн 97 коп., за 2006 рік - 13 371 грн 31 коп., за 2007 рік - 17 000 грн 53 коп., за 2008 рік - 22 526 грн 91 коп., за 2009 рік - 25 457 грн 08 коп., за 2010 рік - 30 805 грн 09 коп., за 2011 рік - 34 280 грн, за 2012 рік - 34 149 грн 75 коп., за 2014 рік - 45 519 грн, за 2015 рік - 42 699 грн 47 коп., за 2016 рік - 48 655 грн 75 коп., за 2017 рік - 57 074 грн, за 2018 рік - 68 097 грн 76 коп., за 2019 рік - 85 244 грн 94 коп., за 2020 рік - 84 122 грн 32 коп., за 2021 рік - 46 771 грн 91 коп.
Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_12 пояснила, що працює медичною сестрою, знає ОСОБА_5 як постійного пацієнта, який часто хворів, переніс 3 інсульту, операції. Вона за призначенням лікаря робила уколи, капельниці та інші процедури пов'язані з лікуванням. За час його хвороби до нього ніхто з дочок до лікарні, де він лежав, не приходив, крім ОСОБА_3 , яка доглядала його. Вона також приходила за місцем його проживання виконувала рекомендації лікаря по лікуванню. ОСОБА_5 хворів з 2008 року.
Свідок ОСОБА_13 у суді першої інстанції розповів, що він знайомий з ОСОБА_5 з 2015 року , в них було сумісне захоплення тримали бджіл, була пасіка. Він знав про хвороби ОСОБА_5 , а також напружені відношення з дочками, про що йому той розповідав. Про дохід від пасіки, яку тримав ОСОБА_5 він не знає.
Свідок ОСОБА_14 у суді першої інстанції пояснила, що з ОСОБА_3 вона знайома довгий час, працювали разом. З 2007 року ОСОБА_3 проживала разом з ОСОБА_5 до його смерті, шлюб був зареєстрований. Після приходу дочки ОСОБА_4 , яка постійно влаштовували з ним конфлікт, ОСОБА_5 ставало зле, його іноді забирала швидка допомога. Відносини з дочками були погані, вони йому ніякої допомоги не надавали зовсім, він хворів на цукровий діабет, були потрібні кошти. Коли ОСОБА_5 зовсім зліг, ОСОБА_3 його доглядала, перевертала в ліжку, оскільки він не міг це робити, був нерухомий.
Свідок ОСОБА_15 у суді першої інстанції пояснила, що є дружиною двоюрідного брата ОСОБА_5 . Стосунки з ним були дружні. ОСОБА_5 часто хворів, знаходився на лікарняному, лежав у лікарні. Під час хвороби, дочки до нього як до лікарні, так і додому не приїжджали. Тільки одна дочка, ОСОБА_1 , один раз приїжджала до батька у лікарню.
Свідок ОСОБА_11 у суді першої інстанції зазначала, що вона є дочкою ОСОБА_3 , під час хвороби ОСОБА_5 допомагала у лікуванні, він хворів на цукровий діабет, який виник після скандалів з дочками, переніс інсульти та операції. За її допомоги його поклали до залізничної Вузлової лікарні, де вона працює. Будь-якої допомоги, ні фінансової, ні фізичної по господарству від дочок він не отримував. Грошові кошти були потрібні на лікування, дочки коштів не давали. Відносини з дочками були погані, вони не могли йому пробачити, розлучення з їх матір'ю.
Свідок ОСОБА_16 у суді першої інстанції пояснив, що є онуком ОСОБА_3 , за час життя його бабусі з ОСОБА_5 він часто був у селі, відносини з ОСОБА_5 , якого він звав дідом, було дружні та доброзичливі, деякий час проживав з бабусею та ОСОБА_5 .. Коли ОСОБА_5 був не хворий, то брав його на полювання. Останнім часом стан його здоров'я значно погіршився. Дочок ОСОБА_5 він не бачив, вони до нього не приходили, не надавали будь-якої допомоги.
Свідок ОСОБА_17 у суді першої інстанції вказував, що знає родину ОСОБА_18 . Під час сумісного проживання з ОСОБА_3 відношення між його дочками та ним погіршились. ОСОБА_5 хворів тяжко, за час хвороби його дочки не відвідували, будь-якої допомоги не надавали. Одна дочка ОСОБА_1 раз відвідувала батька та намагалась налагодити контакт з ним.
Свідок ОСОБА_19 у суді першої інстанції пояснив, що знає родину ОСОБА_18 давно. Після смерті ОСОБА_5 вона була запрошена його дочками до подвір'я, бачила, що воно було захаращене. В приміщенні будинку було не прибрано. ОСОБА_3 вона не бачила. Коли був живий ОСОБА_5 вона з його дочками знаходилась у другій половині будинку, який належав їх матері, чула лайку між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , який її виганяв геть з будинку, за що - їй було не відомо. Про існування конфлікту між дочками ОСОБА_5 та ним їй не відомо.
Свідок ОСОБА_20 пояснив, що був кумом ОСОБА_5 , якому допомагав будувати у свій час будинок, який на його погляд повинен залишитися його дочкам, а не другій дружині - ОСОБА_3 , з якою той проживав останній час перед смертю. Відносини з дочками в нього були погані, вони йому не могли пробачити розлучення з першою дружиною. ОСОБА_5 був забезпеченим чоловіком, він тримав пасіку, продавав мед, отримував пенсію, тримав господарство. ОСОБА_5 часто хворів, хто надавав йому матеріальну допомогу під час тяжкої хвороби не відомо. ОСОБА_3 доглядала за господарством, казала, що їй нічого не потрібно.
Свідок ОСОБА_21 пояснила, що знає сестер ОСОБА_18 , давно приїжджала у гості, подвір'я було чисте, в сараях було чисто. Зі слів ОСОБА_1 вона приїжджала раз до батька у лікарню, який був засмучений її приїздом. Дочки поважали батька. ОСОБА_5 не спілкувався з дочками. Після смерті батька, дочки зібрали гроші на поховання, однак ОСОБА_3 відмовилась їх брати. Дочки запросили її до подвір'я на половину батька, ОСОБА_3 там вже не проживала. Подвір'я було захаращене, в сараях та у будинку було сміття.
Свідок ОСОБА_22 повідомила, що була сусідкою ОСОБА_5 , який у свій час розлучився з першою дружиною. Потім він привів другу дружину на свою половину подвір'я та будинку - ОСОБА_3 . За час проживання разом, вони добудовували будинок. Відносини з дочками у ОСОБА_5 були складні, з появою їх на подвір'ї виникав постійно скандал з викликом поліції. Вона, знаходячись на городі, це чула та бачила, агресивний настрій дочок відносно свого батька. Вони його докоряли за матір, з якою той розірвав шлюб. Потім ОСОБА_5 захворів, його дружина ОСОБА_3 займала в неї гроші на лікування чоловіка, від дочок допомоги не було. Після похорон батька, як розповіла ОСОБА_3 , дочки одразу принесли у батьківську частину будинку диван, повідомили, що вони мають право на частину у будинку і будуть в цій кімнаті жити.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що чоловік позивачки ОСОБА_5 мав трьох повнолітніх дочок, які зобов'язані були утримувати батька на час його хвороби, оскільки він потребував матеріальної допомоги. Позивачка ОСОБА_3 була вимушена займати гроші на його лікування у сусідки. З боку відповідачів будь-якої матеріальної допомоги у тяжку годину для їх батька не надходило. Відповідачі постійно влаштовували скандали, які приводили до погіршення здоров'я їх батька та виникнення хвороби. Суд встановив факт ухилення відповідачів від надання спадкодавцеві допомоги, а також і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через тяжку хворобу та потребував допомоги відповідачів, яку останні не надавали.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини можливе шляхом подачі заяви про прийняття спадщини у строки, встановлені ст. 1270 ЦК України та видачі відповідного свідоцтва.
Разом з тим, закон передбачає умови, за яких особа може бути усунута від права на спадкування.
Так, частиною п'ятою статті 1224 ЦК передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.
Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця.
Верховний Суд у постанові від від18 жовтня 2021 року у справі №205/4674/19 вказав, що позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Крім того, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
Розглядаючи справу №724/1347/20 Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2022 року виснував, що відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України обов'язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») наголошено, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
На переконання колегії суддів, надані позивачкою докази, зокрема, медичні документи стосовно стану здоров'я спадкодавця, безспірно не доводять безпорадний стан спадкодавця. У той же час, покази свідків, допитаних судом першої інстанції, не можуть бути єдиним та беззаперечним доказом винної поведінки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також їх умисного ухилення від надання допомоги спадкодавцю, оскільки письмові докази не підтверджують ні факту безпорадного стану ОСОБА_5 , ні умисного ухилення апелянтів від надання йому допомоги, ні потреби спадкодавця в допомозі саме цих осіб.
Отже, надані позивачкою докази у своїй сукупності не дають підстав стверджувати, що відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 умисно ухилялися від надання допомоги своєму батьку, а останній перебував в безпорадному стані через тяжку хворобу та потребував такої допомоги саме від них, що могло бути підставою для усунення останніх від права на спадкування.
Ухвалюючи рішення у справі місцевий суд залишив поза увагою необхідність встановлення одночасного настання наведених обставин і те, що лише за доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.
Крім того, колегія суддів враховує, що постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову в позові в цій частині за його недоведеністю та необґрунтованістю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо усунення від права на спадкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню, з ОСОБА_3 належить стягнути на користь апелянтів по 1 488,60 грн судового збору за подання апеляційних скарг.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень) 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень) 60 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 19 березня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова