Справа № 755/16346/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2255/2025
05 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Желепи О.В., Музичко С.Г.,
при секретарі Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,
за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 липня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Гончарука В.П.,-
встановив:
У жовтні 2023 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду із названим позовом.
АТ «Сенс Банк» просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на однокімнатну квартиру, загальною площею 32, 70 кв.м., житловою площею 16, 00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014-791-КП від 08 липня 2008 року, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 липня 2008 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 014-791-КП. Сума кредиту - 70 000, 00 дол. США.
Відповідно до договору про внесення змін №1 до кредитного договору, змінено валюту кредиту, та переведено суму кредиту 40 518,36 дол. США, разом із нарахованими процентами в розмірі 301,41 дол. США в гривню.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 014-791-ЗП, відповідно до якого останні передали в іпотеку однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
У порушення вимог кредитного договору, ОСОБА_3 свої зобов'язання не виконав, в результаті чого станом на 18 травня 2023 року виникла заборгованість за кредитними договорами.
Враховуючи невиконання позичальником свого зобов'язання, АТ «Сенс Банк» звернулось до суду із названим позовом.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 04 липня 2024 рокуу задоволенні названого позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник АТ «Сенс Банк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи.
У судовому засіданніпредставник АТ «Сенс Банк» підтримав доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_3 заперечив щодо задоволення вимог апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлялися належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності простроченої заборгованості за кредитними договорами. ОСОБА_3 виконує належним чином умови кредитних договорів у визначені графіки погашеньзаборгованості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, 08 липня 2008 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 014-791-КП. Сума кредиту - 70 000, 00 дол. США.
Відповідно до договору про внесення змін №1 до кредитного договору, змінено валюту кредиту, та переведено суму кредиту 40 518, 36 дол. США, разом із нарахованими процентами в розмірі301, 41 дол. США в гривню.
Позивач зазначав, що зміна валюти заборгованості за договором кредиту здійснювалась шляхом видачі двох разових кредитів загальною сумою 734 755 грн 86 коп. Розмір першого кредиту становить 326 272 грн 42 коп., та розмір другого кредиту - 408 483 грн 44 коп.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 014-791-ЗП, відповідно до якого останні передали в іпотеку однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».
Згідно рішення № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «АЛЬФА-БАНК» з 15 жовтня 2019 року.
01 грудня 2022 року АТ «АЛЬФА БАНК» змінило назву на АТ «Сенс Банк».
Обгрунтовуючи позовну заяву, АТ «Сенс Банк» зазначило, що у порушення вимог кредитного договору, ОСОБА_3 свої зобов'язання не виконав, в результаті чого станом на 18 травня 2023 року виникла заборгованість за кредитними договорами (за першим кредитом: заборгованість за кредитом у розмірі 229 478 грн 69 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 26 866 грн 66 коп.; за другим кредитом: заборгованість за кредитом у розмірі 286 779 грн 53 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 2 131 грн 40 коп.). Враховуючи невиконання позичальником свого зобов'язання, АТ «Сенс Банк» звернулось до суду із названим позовом.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором(ст. 20 Закону України «Про заставу»).
Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку).
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не допускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
У ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що існують такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду); позасудовий (на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Так, АТ «Сенс Банк» до матеріалів справи долучено копію довідки № 21881-33.4 від 06 травня 2024 року щодо заборгованості ОСОБА_3 .
Відповідно до якої, станом на 06 травня 2024 року заборгованість за кредитним договором № 014-791-КП від 08 липня 2008 року ОСОБА_3 складає: строкова заборгованість у розмірі 208 814 грн 86 коп. та строкова заборгованість по процентам у розмірі 11 491 грн 33 коп.
Заборгованість за кредитним договором № 014-791-КП/DOUBLE від 08 липня 2008 року складає: строкова заборгованість у розмірі 261 429 грн 56 коп. та строкова заборгованість по процентам у розмірі 1 065 грн 72 коп.
Прострочена заборгованість за вказаними кредитними договорами відсутня.
Враховуючи відсутність простроченої заборгованості, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 належним чином виконує свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, за користування коштами.
Так, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст. 12 Закону України «Про іпотеку».
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів не встановлено доказів наявності простроченої заборгованості ОСОБА_3 за кредитними договорами, а також доказів його ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань.
Відтак, висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог АТ «Сенс Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитними договорамиє правильним та обгрунтованим.
Доводи апеляційної скарги про те, що долучена до матеріалів справи копія довідки про відсутність заборгованості ОСОБА_3 за кредитними договорами не є достатнім доказом, колегія суддів оцінює критично, оскільки до апеляційної скарги представником апелянта не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження зворотнього.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 04 липня 2024 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 04 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 19 березня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: О.В. Желепа
С.Г. Музичко