Справа № 369/19171/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3034/2025
12 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Желепи О.В., Музичко С.Г.,
при секретарі Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2024 року та на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2024 року, ухвалених під головуванням судді Пінкевич Н.С.,-
встановив:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 3 % річних в розмірі 45 325 грн 15 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна. ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 у якості забезпечувального платежу грошові кошти у розмірі 265 000 грн 00 коп., що еквівалентно 10 000, 00 доларів США.
У визначений сторонами строк до 15 вересня 2019 року основний договір не було укладено.
Враховуючи, що у добровільному порядку ОСОБА_2 авансовий платіж не повернув, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних за період з 17 вересня 2019 року по 15 листопада 2023 року у розмірі 45 325 грн 15 коп.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 % річних за період з 17 вересня 2019 року по 15 листопада 2023 року у розмірі 45 325 грн 15 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 1 073 грн 60 коп.
У вересні 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат та просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 28 000 грн 00 коп.
Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2024 року названу заяву задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 28 000 грн 00 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду від 20 вересня 2024 року та додаткове рішення суду від 30 жовтня 2024 року скасувати.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить вимоги скарг залишити без задоволення, а рішення суду від 20 вересня 2024 року та додаткове рішення суду від 30 жовтня 2024 року залишити без змін.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Інші учасники в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості підстав для стягнення з відповідача компенсації за невиконання свого зобов'язання щодо повернення авансового платежу за період із 17 вересня 2019 року по 15 листопада 2023 року.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Стягуючи із ОСОБА_2 на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 28 000 грн 00 коп., судом першої інстанції враховано конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Встановлено, що 15 травня 2019 року між сторонами укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомості, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Бадрудіновою Н.О.
У якості забезпечувального платежу ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 265 000 грн 00 коп., що еквівалентно 10 000 доларів США.
Згідно п. 1.1. попереднього договору, сторони зобов'язуються в майбутньому, не пізніше 15 вересня 2019 року, на умовах і в порядку, визначених цим договором укласти і належним чином нотаріально посвідчити договори купівлі-продажу нерухомості, а саме: житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0562 га з кадастровим номером 3322482400:03:007:5096, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Пунктом 5.5. попереднього договору визначено, що у разі односторонньої відмови продавця від укладення основних договорів та/або невиконання умов цього договору, продавець повертає покупцю отримані гарантійні забезпечувальні кошти та сплачує покупцю штрафні санкції у розмірі 100 % суми гарантійних забезпечувальних коштів, а також відшкодовує покупцеві понесені витрати у зв'язку з проведенням ремонтних робіт об'єкту.
ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом про стягнення коштів з ОСОБА_2 за порушення умов попереднього договору купівлі-продажу нерухомості.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 13 березня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 530 000 грн 00 коп., з яких авансовий платіж у розмірі 265 000 грн 00 коп.;штрафні санкції у розмірі 100 % суми гарантійних забезпечувальних коштів у розмірі 265 000 грн 00 коп.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс в розмірі 362 800 грн 00 коп., що еквівалентно 10 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на час ухвалення рішення.
Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем не виконано своєзобов'язання щодо повернення авансового платежу позивачу у зв'язку із неукладенням між сторонами основного договору до 15 вересня 2019 року. ОСОБА_1 просив стягнути із ОСОБА_2 3 % річних за період з 17 вересня 2019 року по 15листопада 2023 року у розмірі 45 325 грн 15 коп.
Згідно ч. 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно доч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст.635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Так, у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі за № 757/26216/22-ц зазначено: «Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц.
Судом встановлено, що сторони 15 травня 2019 року уклали попередній договір купівлі-продажу нерухомості, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Бадрудіновою Н.О.
У якості забезпечувального платежу ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 265 000 грн 00 коп., що еквівалентно 10 000 доларів США.
Згідно п. 1.1. попереднього договору, сторони зобов'язуються не пізніше 15 вересня 2019 року укласти і належним чином нотаріально посвідчити договори купівлі-продажу нерухомості.
Враховуючи, що до 15 вересня 2019 року між сторонами основні договори купівлі-продажу не були укладені, відтак, у ОСОБА_4 виник обов'язок щодо повернення позивачу авансового платежу. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем свого зобов'язання.
Так, сторони мали укласти основні договорикупівлі-продажу нерухомостідо 15 вересня 2019 року, що припадає на вихідний день.
Положенням ч. 5 ст. 254 ЦК України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, щопочинаючи з 17 вересня 2019 року у відповідача виник обов'язок щодо повернення позивачу авансового платежу.
Розв'язуючи спір, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню із ОСОБА_2 3 % річних, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання свого зобов'язання за період із 17 вересня 2019 року по 15 листопада 2023 року у розмірі 45 325 грн 15 коп.
Розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, не спростовано відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про те, що із відповідача має бути стягнуто 3 % річних, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання свого зобов'язання за період із 01 листопада 2023 року (ухвалення Київським апеляційним судом постанови про стягнення авансового платежу) по 15 листопада 2023 року, колегія суддів відхиляє, оскільки у ОСОБА_2 виник обов'язок з повернення авансового платежу саме із 17 вересня 2019 року внаслідок неукладення основних договорів до 15 вересня 2019 року.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_2 3 % річних, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання свого зобов'язання за період із 17 вересня 2019 року по 15 листопада 2023 року у розмірі 45 325 грн 15 коп.
У вересні 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат та просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 28 000 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представник ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28 000 грн 00 коп.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником ОСОБА_1 надано копію: договору про надання правової допомоги від 22 грудня 2022 року; додаткової угоди до договору; акту прийому-передачі виконаних робіт від 24 вересня 2024 року; рахунок на оплату від 24 вересня 2024 року.
В акті прийому-передачі виконаних робіт від 24 вересня 2024 року зазначено:
- підготовка та подача позовної заяви - 8 000 грн 00 коп.;
- підготовка та подача відповіді на відзив - 4 000 грн 00 коп.;
- підготовка та подача додаткових письмових пояснень - 2 000 грн 00 коп.;
- участь у судовому засіданні 12 березня 2024 року - 4 000 грн 00 коп.;
- підготовка та подача заперечень на заяви про передачу справ и на розгляд до іншого суду - 2 000 грн 00 коп.;
- участь у судовому засіданні 19 березня 2024 року - 4 000 грн 00 коп.;
- участь у судовому засіданні 22 липня 2024 року - 4 000 грн 00 коп.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення матеріалів справи та підготовки позовної заяви та процесуальних документів, колегія суддів вважає, що зазначені представником ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 28 000 грн 00 коп. є завищеними.
Відтак, колегія суддів погоджується із посиланням представника ОСОБА_2 про те, що розмір заявлених представником ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу є не достатньо обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп.
Висновок суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_2 витрат у розмірі 28 000 грн 00 коп. є помилковим.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 20 вересня 2024 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду від 30 жовтня 2024 року ухвалено з неповним з'ясуванням обставин справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2024 року залишити без змін.
Додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове додаткове рішення суду.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 19 березня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: О.В. Желепа
С.Г. Музичко