Справа №753/2162/25 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1970/2025 Доповідач: ОСОБА_2
12 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуваючого, раніше судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,-
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року задоволено частково клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100020000264 від 18.01.2025 року, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 57 (п'ятдесят сім) днів в межах строку досудового розслідування до 31.03.2025 року включно, з утриманням у ДУ Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взято під варту в залі суду.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 03.02.2025 року.
Визначено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: у розмірі 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дарницького районного суду м. Києва.
Підозрюваний або заставодавець мають у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов'язки:
1. Прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2. Не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4. Утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;
5. Здати на зберігання у відповідні органи державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин та не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою змінити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на нічний домашній арешт з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Також апелянт просить, витребувати з СВ Дарницького УП ГУ НП у в м. Києві матеріали досудового провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100020000264 р. від 18.01.2025 р. та дослідити протокол огляду відеозапису від 22.01.2025, який вказаний доказом наявності підозри в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 31.01.2025.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Апелянт вказує на те, що повідомлення про підозру є неконкретним та необґрунтованим, є незрозумілим ОСОБА_7 , не відповідає вимогам ст. 276-278 КПК України, чим було порушено право останнього, яке передбачене п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України, а саме підозрюваний має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, та пп. "а" ч.3ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, яка зазначає, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: а) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Досліджені судом першої інстанції докази, в своїй сукупності, не є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри за інкримінованому йому статтею і базуються на неналежних доказах. Передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики відсутні, або наразі є неактуальними та знівельованими. Підозрюваний здатний виконувати свої обов'язки за умови застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, враховуючи наявність в нього стійких соціальних зв'язків за місцем проживання в АДРЕСА_1 , де проживає його мати та цивільна дружина. Підозрюваний не перебуває на обліку у лікаря психіатра чи нарколога.
Також апелянт зазначає, що всудовому засіданні підозрюваний надав характеристику з місця роботи, де він працює за трудовим договором. Проте суд не взяв це до уваги.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, що у провадженні СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження №12025100020000264 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше неодноразово судимим, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, та знову вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 , 14.01.2025 близько 14:00 години перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 помітив припаркований поблизу будинку автомобіль марки «DAEWOO Lanos TF 696», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_10 та в нього виник умисел на повторне, незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_7 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, підійшов до припаркованого автомобіля марки «DAEWOO Lanos TF 696», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 де за допомогою ключа від іншого автомобіля марки «DAEWOO Lanos» відкрив водійські двері та проник до салону автомобіля.
В подальшому ОСОБА_7 перебуваючи за кермом автомобіля марки «DAEWOO Lanos TF 696», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 вставив даний ключ в замок запалення вказаного автомобіля, шляхом повороту запустив двигун автомобіля, після чого увімкнувши передачу, рушив з місця парковки, тим самим умисно, незаконно, повторно заволодів вищевказаним транспортним засобом, завдавши матеріального збитку власнику даного майна на суму 139 490,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється в тому, що він своїми умисними діями вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
31.01.2025 ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
01.02.2025 слідчий СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100020000264 від 18.01.2025 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування вимог даного клопотання слідчий послався на те,що наявність підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_10 ; протоколом ОМП від 17.01.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом ОМП від 18.01.2025; протоколом огляду відеозапису; протоколами ОМП від 23.01.2025; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
В порядку ст. 177 КПК України встановлені ризики, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Так, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, у вчиненні якого він підозрюється та можливість призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, останній, хоча будучи особою судимою, проте усвідомлюючи суворість покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду так як перебуваючи на іспитовому терміні внаслідок звільнення від відбування покарання за ч. 2 ст. 289 КК України вчинив нове правопорушення.
Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_7 не працевлаштований, не має постійного джерела доходу може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність; незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні з метою зміни ними свідчень, оскільки підозрюваному відоме його місце проживання, тому ним може бути здійснений тиск на останнього з метою полегшення свого становища та зміни показів на свою користь; іншим чином перешкоджати здійсненню досудового розслідування у кримінальному провадженні.
У разі обрання підозрюваному менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде неможливо запобігти наявним ризикам, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
03.02.2025 ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва задоволено частково вказане клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 57 (п'ятдесят сім) днів в межах строку досудового розслідування до 31.03.2025 року включно, з утриманням у ДУ Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взято під варту в залі суду.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 03.02.2025 року.
Одночасно визначено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: у розмірі 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, з покладенням на підозрюваного у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, обов'язків, які визначено даною ухвалою.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, а також дані про особу ОСОБА_7 , в їх сукупності.
Так, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі зазначив, що як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення, оскільки в розпорядженні слідчого є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні дані, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування, а саме: протокол огляду місця події від 17.01.2025 року (а.с. 8-9), протокол допиту потерпілого від 18.01.2025 року (а.с. 12-15), протокол допиту свідка від 18.01.2025 року (а.с. 22-23, 24-25), протокол огляду місця події від 18.01.2025 року (а.с. 26-28), поясненнями ОСОБА_7 від 18.01.2025 року (а.с. 32-33), протокол допиту свідка від 20.01.2025 року (а.с. 52-53, 54-55), висновок експерта №СЕ-19/111-25/4921-АВ від 23.01.2025 року (а.с. 59-67), протокол огляду місця події від 23.01.2025 року (а.с. 70-71, 72-74), протокол допиту підозрюваного від 31.01.20252 року (а.с. 88-89).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеності його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, слідчий суддя вважав, що досліджені в судовому засіданні та додані до клопотання документи, на даний час свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. А тому слідчий суддя не погодився із запереченнями сторони захисту в цій частині.
На об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді та в матеріалах клопотання, дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру повідомлену ОСОБА_7 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Таким чином, як вважає колегія суддів, доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
Всупереч твердженням апелянта, колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
Як правильно вказав в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, що аналізуючи ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
Вивченням даних про особистість підозрюваного встановлено, що він офіційно не працює, неодружений, а тому є підстави вважати, що підозрюваний, не маючи стійких соціальних зв'язків, може зникнути від органу досудового розслідування.
Крім того, на підтвердження вказаного ризику слідчий суддя зазначив, що підозрюваний ОСОБА_7 після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення імовірно вчинив дії, які б унеможливлювали його викриття та, як наслідок, притягнення до кримінальної відповідальності, а саме, переміщення автомобіля до віддаленої від місця вчинення місцевості.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що є достатні підстави вважати, що існує ризик переховування від органу досудового розслідування.
Що стосується посилання слідчого та прокурора на наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 може впливати на потерпілого, знаючи місце його проживання, томуслідчий суддя зазначив, що в судовому засіданні даний ризик не знайшов свого підтвердження. Матеріали кримінального провадження наявні в прокурора, ОСОБА_7 не має можливості їх знищити, свідки і потерпілий є допитаними в рамках кримінального провадження.
Наявність в підозрюваного інформації про місце проживання потерпілого само собою не підтверджує ризик незаконного впливу на нього.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, особу підозрюваного, його вік, сімейний та майновий стан, та доходить висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та реальність покарання, може перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, що передбачено п.4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_7 на тяжкі захворювання, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, відтак таких перешкод не має.
При цьому слідчий суддя взяв до увагидоводи сторони захисту щодо застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, проте встановив, що стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не доведено відповідними доказами обставин, на які посилалась сторона захисту при обґрунтуванні необхідності застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому вважав, що у даному випадку такі доводи про застосування більш м'якого запобіжного заходу не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні та запобігання процесуальних ризиків.
При цьому слідчий суддя врахував, що підозрюваний ОСОБА_7 має зареєстроване місце проживання, має захворювання, які потребують лікування, позитивну характеристику, проте вказані дані, що його характеризують, не спростовують і не зменшують ризики, передбачені ст.177 КПК України. Ці обставини існували і на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці.
З урахуванням зазначеного, вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині не заслуговують на увагу.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного та суворість можливого покарання за інкримінований злочин не дають підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Застосувавши до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд на законних підставах визначив йому заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: у розмірі 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень.
Згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.
Слідчий суддя не в праві визначити розмір застави, який завідомо підозрюваним не може бути сплачений через його майновий стан.
Тому, слідчий суддя виходячи з вище викладеного, дійшов правильного висновку про необхідність визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: у розмірі 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень, оскільки саме така застава, на думку колегії суддів, достатня у разі її внесення, забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього законом обов'язків, й повинна утримувати підозрюваного в межах належної процесуальної поведінки.
Підстав вважати його завідомо непомірними, у колегії суддів немає.
Доводи сторони захисту, за змістом апеляційної скарги, про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційній скарзі про те, що слідчий суддя не встановив, чому не є достатнім такий запобіжний захід як домашній арешт, є безпідставними.
Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, всупереч твердженням апелянта, обставини підозри судом з'ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді. Так, з положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя місцевого суду не знайшов у висновках, які зробив орган досудового слідства, чогось очевидно необґрунтованого чи довільного. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваній іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в застосуванні підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3