12 березня 2025 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/7020/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів - Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р.
при секретарі Мудрак Р. Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк»,
на рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Коваленко І. В.
від 17 грудня 2024 року
у цивільній справі № 755/12868/24 Дніпровського районного суду міста Києва
за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
В липні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 04.08.2019.
Зазначав, що 04.08.2019 ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, в зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, якою визначено, що така анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов'язується виконувати його умови.
Позивач вказував, що Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитним коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Однак, відповідач не повернула своєчасно грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого станом на 09.05.2024 у неї утворилась заборгованість у розмірі 94 015 грн 41 коп. та складається з заборгованості за тілом кредиту, яку із витратами по сплаті судового збору в сумі 3028 грн, позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.
Апелянт вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Тим самим суд першої інстанції прийшов передчасних висновків відносно того, що Клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту.
Зазначав, що клієнт у Анкеті-заяві просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Крім того, у підписаній Анкеті-заяві відповідач визнала, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях, а тому договір укладений у встановлений законом спосіб, в тому числі погодження сторонами Умов та правил разом з додатками, які є невід'ємною складовою договору.
Зазначав, що клієнтом було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та інше), а тому відповідач надавала свою згоду із змінами, доповненням до договору про надання банківських послуг від 04 серпня 2019 року.
Наголошував на тому, що у суду першої інстанції під час ухвалення рішення є безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, що знаходяться у публічному доступі в режимі реального часу на офіційному сайті Банку за відповідним посиланням, про що було зазначено у позовній заяві, а тому посилання суду на недоведеність Банку, що саме ці Умови і правила розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електрону комерцію».
Звертав увагу, що відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого і виникла заборгованість, яка ОСОБА_1 в суді належними доказами спростована не була.
Відповідач правом подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що копія анкети-заяви не містить будь-яких даних про суму кредиту, даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, а у матеріалах справи відсутні докази відкриття поточного рахунку, про що було зазначено в анкеті-заяві, видачі відповідачеві кредитної (банківської) її активації та здійснення будь-якого руху коштів по рахунку, та дійшов висновку про те, що доводи позивача щодо розміру нарахованих сум заборгованості не підтверджені належними доказами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У ч. 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Зі змісту копії анкети-заяви до договору про надання банківських послуг ОСОБА_1 від 04.08.2019, що міститься матеріалах справи, вбачається, що відповідач просила Банк відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку відповідно до умов Договору та анкети-заяви.
Зі змісту розрахунку заборгованості, що доданий до позову, вбачається, що станом на 09.05.2024 сума заборгованості відповідача за договором від 04.08.2019 становить 94 051 грн 41 коп. та складається з заборгованості за тілом кредиту.
Також, позивачем до матеріалів справи долучено: роздруківку Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank, які набули чинності з 27.11.2021 і які підпису відповідача не містять; роздруківку тарифів та паспорту споживчого кредиту Чорної картки «Monobank», які підпису відповідача також не містить; завірену позивачем копію паспорта відповідача також без підпису відповідача; копію банківської ліцензії № 92 від 10.10.2011; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо АТ «Універсал Банк» та витяг зі статуту ПАТ «Універсал Банк».
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 (провадження № 61-517св18), від 26.10.2022 у справі № 333/5483/20 (провадження № 61-19321св21) банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач не надав належних доказів в обґрунтування позовних вимог, а саме: підписаних відповідачем Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, враховуючи те, що вони повинні містити підпис позичальника, оскільки саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Судом вірно встановлено, що копія анкети-заяви не містить будь-яких даних про суму кредиту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача.
Також матеріали справи не містять доказів відкриття поточного рахунку, про що було зазначено в анкеті-заяві, видачі відповідачеві кредитної (банківської) картки та розміру наданого кредиту, активізації картки відповідачем та здійснення будь-якого руху коштів по рахунку, а тому перевірити правильність нарахування суми боргу відповідачу не є можливим, отже доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.
Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В той же час, звертаючись до суду із вказаним позовом, банк просив суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с 42-43).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).
Подавши суду першої інстанції клопотання про розгляд справи без виклику позивача в порядку спрощеного позовного провадження, позивач, тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.
Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів, їх розмір та розмір заборгованості по кредитному договору, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є обґрунтованими й відповідають встановленим обставинам.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачкою було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та інше), що свідчить про те, що остання надавала свою згоду змінам та доповненням до договору про надання банківських послуг від 04.08.2019 не заслуговують на увагу і колегією суддів відхиляються, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази здійснення відповідачкою будь-яких банківських операцій.
Наданий позивачем при подачі позову розрахунок заборгованості не може бути достатнім та вагомим доказом наявності заборгованості у відповідача за кредитним договором, оскільки відповідно до усталеної практики Верховного Суду згідно з якою належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Сам по собі наданий стороною позивача розрахунок заборгованості не підтверджує наявність у відповідача заборгованості саме в сумі 94 015 грн 41 коп. Будь-яких доказів користування кредитними коштами, підвищення (збільшення) кредитного ліміту до матеріалів справи позивачем надано не було. Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що заборгованість відповідача за кредитним договором від 04 серпня 2019 року становить 94 015 грн 41 коп. (відповідно до розрахунку заборгованості), матеріали справи не містять.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновок суду першої інстанції на недоведеність Банку, що саме ці Умови і правила розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електрону комерцію» так як у суду першої інстанції під час ухвалення рішення є безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, що знаходяться у публічному доступі в режимі реального часу на офіційному сайті Банку за відповідним посиланням, про що було зазначено у позовній заяві, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки суперечать вимогам ч. 2 ст. 13 та ч.ч. 1,2 ст. 83 ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на їх правильність.
Апеляційний суд звертає увагу, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява N 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 12 жовтня 2023 року (справа № 499/895/19).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 14 березня 2025 року.
Судді: Є. П. Євграфова
Т. О. Писана
Д. Р. Гаращенко