03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/581/2025
22 січня 2025 року м. Київ
Справа № 758/11799/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 грудня 2023 року та апеляційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, та ділової репутації,
встановив:
У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 опублікувала допис на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook», зміст якого порочить його честь, гідність та ділову репутацію.
Зокрема, відповідач у своєму дописі заявила наступне:
« Нешановна Сага Девелопмент ( SAGA Development )! І особисто мені незнайомий ОСОБА_6 зокрема. Хоча знаєте, ми знайомі через одне рукостискання: дехто з моїх друзів свого часу працював на вас, а я сама пару років тому вчилась з вашим сином на інтенсиві від харківського приватного виша. Сподіваюсь, в ОСОБА_11 все гаразд. Бо в мене є проблема. Ви намагаєтесь мене кинути на гроші.
У складний момент мого життя я повелась на картинку і вклала гроші у ваш флагманський проєкт, ЖК «Рибальський», про що сильно шкодую.
Визнаю, я не проаналізувала ситуацію як слід: ані довжелезні, по кілька років затримки у будівництві, ані численні суди з активістами по кількох локаціях, і по цій зокрема. Через це потрапила в пастку. Тепер мені хочеться, щоб люди, які зараз розглядають купівлю житла у ваших ЖК, відмовились від цієї ідеї. Бо з наявними інвесторами ви повелися просто по-шахрайськи. Мої можливості обмежені, але я все ж 10 років працювала у бізнес-журналістиці, маю друзів у ЗМІ, тож будемо писати.
З початком вторгнення ви припинили роботи на проєктах та платежі по договорах. Ми всі бачили цей пост у фб, його продублював кожному інвестору кожний менеджер, зауваживши, що поки воєнний стан, можна не платити. На момент вторгнення я вже оплатила більш як 75% вартості квартири. В цей час будинок 7, термін здачі якого мав би вийти вже тепер, у 4 кварталі 2023 року - добре що має каркас і трохи перекриттів. О, перепрошую, все літо в іншій секції повільно клали цеглу. Моя секція №3 взагалі не будується.
Компанія офіційно на своєму сайті та на сторінках у соцмережах повідомила клієнтів, що штрафні санкції на час воєнного стану не нараховуватимуться. Також про це в особистих повідомленнях написали менеджери. Мені навіть повторили у червні 2022 року: санкцій не буде. Переконали, видихнула. А потім ви передумали, написали про відновлення платежів та санкцій на сайті «Риби» - в кінці грудня 2022.
По-перше, під великим питанням ваше пояснення щодо «зони бойових дій», яка, мовляв, була на Київщині лише до квітня - адже компанія чітко обіцяла необов'язковість платежів під час «воєнного стану». Відкрию секрет, воєнний стан по всій Україні досі. Приміром, ви добре спали сьогодні вночі? Ви, ОСОБА_7 , чи ваші менеджери не прокидалися від сирен? А попередньої ночі? Російські ракети, їхні уламки та дрони прилітають до Києва чи не кожного місяця, а намагаються - майже щодня, тому ваші інвестори були змушені евакуюватися. І навряд можуть вносити платежі, як і я.
По-друге, якщо не брати до уваги вашу зухвалу зміну стратегії, на вашому сайті та у соцмережах до грудня 2022 нічого про відновлення санкцій не повідомлялось. Нічого! І так само мовчали про них менеджери. Але масово згадали весною 2023. Як цікаво.
Також ви в курсі, що роботи по багатьох об'єктах не велись зовсім, в тому числі, по 7 будинку в ЖК «Рибальський» - принаймні до червня 2023 року, коли ви мене змусили розірвати договір. Саме раптовим нарахуванням пені починаючи з червня 2022 року! Саме з того місяця, коли мене переконали, що санкцій не буде.
«Пеню», від розмірів якої (читай, від апетитів «Саги») волосся стає дибки. Це надто схоже на пограбування.
Менеджерка ОСОБА_13 почала мені наярювати ще восени. Я якраз перебігала між бомбосховищем в університеті (тому самому, дружньому до вас) та укриттям вдома - у той час, коли росіяни активно обстрілювали все підряд як в Києві, так і тут, у Львові, - і мусила відповідати на її дзвінки. Тоді про пеню не йшлося. У квітні вона вислала мені пропозицію сплатити залишок по квартирі одним махом, вже по скоригованому курсу, пеня в тій платіжці була вказана - 1500 грн. Або розривати договір.
Я не мала можливості платити, і відповіла, що буду розривати. І тут раптом та «пеня» була нарахована заднім числом по незрозумілих формулах, і виросла до велетенських розмірів.
Цікава родзинка: в МОЄМУ ДОГОВОРІ ВЗАГАЛІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО ВІДРАХУВАННЯ ПЕНІ З СУМИ ПОВЕРНЕННЯ (див. фото), при розірванні договору будь-якою зі сторін. Штрафні санкції у вигляді збільшення «попередньої вартості квартири» передбачені у разі продовження з вами договірних відносин (пп. договору 6.4, 6.11). А от при розірванні - ніяких додаткових санкцій, окрім прямо прописаного штрафу 10% (п. 6.6). upd: тут моя помилка, штраф таки від загальної суми.
Знаю, що серед ваших інвесторів є навіть такі, хто виплатив всю вартість квартири до кінця, як того вимагали менеджери, а потім все рівно отримав рахунок на пеню: доплатити. Отак просто, постфактум.
Ви добре розумієте, що ця вимога протиправна. Але вирішили стояти на своєму, аби процес затягнувся. Ось вже минули 90 банківських днів, коли ви мали повернути мені гроші. За цей час я мала з вами лише одну комунікацію: менеджерка ОСОБА_12 прислала мені пропозицію, яку неможливо прийняти.
Пропозицію підписати додаткову угоду, за якою з моєї суми, яку я залишила на ваших рахунках, вже знеціненої курсом долара та штрафом, ще й вираховується «пеня», навіть більша за розміром за той штраф.
Цікаво, нахабно, аплодую.
Бачу, вся історія задумана вами з метою затягнути час - ЯКОМОГА ДОВШЕ НЕ ПОВЕРТАТИ ЛЮДЯМ ГРОШІ, ПОКИ КУРС ЩЕ НЕ ПІДВИЩИТЬСЯ. Зі здешевленням гривні, передбаченим у бюджеті, ВИ ВІДДАВАТИМЕТЕ КОЛИШНІМ ІНВЕСТОРАМ ЩЕ МЕНШЕ. А продасте квартири ті квартири, якщо вони добудуються, за цілком ринковою вартістю, вже за новим курсом долара, з величезним прибутком.
Браво, це як наперстки на одеському вокзалі. Тільки дорожче.
Але знаєте, мені потрібні мої гроші, я не маю кількох квартир, я взагалі не жила у власному житлі з тих пір, як у 16 поїхала з рідного міста. До речі, я з Маріуполя, моє місто практично знищене і захоплене минулого року.
Тож я пропоную вам чесно зробити повернення у відповідності до пп. 6.6 або навіть 6.5 мого договору. Але не за рік чи три роки, а тепер.
Слабо визнати свої помилки і виправити? Чи вам так принципово кинути, залишити мене практично ні з чим?
Якщо так, то принаймні тихо це не буде, для вас не обійдеться без репутаційних втрат, і звісно, судів. Хоча вам не звикати.».
19.09.2023 року оскаржувану інформацію опублікувало інтернет-видання «NewsWeek» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »: інвесторці ЖК «Рибальський» ОСОБА_1 нарахували величезний штраф через зрив будівництва будинку на Подолі», а ІНФОРМАЦІЯ_3 - інтернет- видання «ТСН» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Окрім того, позивачу стало відомо, що відповідачем у додатках для обміну повідомленнями між користувачами, а саме в месенджері Telegram у групі «Saga-пеня», здійснено підбурювання мешканців до різних форм прояву негативу до ОСОБА_1 .
Зокрема, відповідач у своєму повідомленні заявила наступне (зі збереженням стилістики):
«Мій друг дає гарну пораду: збирайтесь і приходьте тролити ОСОБА_1 - з плакатами, стрімами, тощо ну й під будинком його ловіть регулярно - не дайте йому життя.
Мені шкода навіть, шо я в ці дні не буду в Україні. Який цинізм, оббирати людей - і на форумах лицем торгувати».
Отже, ознайомившись з інформацією, яка міститься у вищевказаних публікаціях та повідомленнях, позивачем встановлено, що поширена ОСОБА_3 інформація має негативний характер, містить недостовірну інформацію про нього та відповідно, спричиняє значну шкоду його честі, гідності та діловій репутації.
У позові вказано, що ОСОБА_1 є українським бізнесменом, засновником та керівником компанії SAGA Development (попередня назва компанії Riverside Development), головною ціллю якого є об'єднати навколо себе чесних гравців, які поділяють спільні цінності, культуру та ідею вдосконалення міст.
Зазначено, що позивач ніколи не займався шахрайством та не кидав своїх інвесторів, а застосування до відповідача пені, з якою остання категорично та публічно не погоджується, передбачена п. 6.4. договору укладеного з нею.
Враховуючи викладене, позивач просив суд:
1) визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на її сторінці у соціальній мережі «Facebook» у публікації за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме:
« ...Ви намагаєтесь мене кинути на гроші.
...Тепер мені хочеться, щоб люди, які зараз розглядають купівлю житла у ваших ЖК, відмовились від цієї ідеї. Бо з наявними інвесторами ви повелися просто по- шахрайськи.
...вашу зухвалу зміну стратегії... ...ви мене змусили розірвати договір. Саме раптовим нарахуванням пені починаючи з червня 2022 року!
..."Пеню", від розмірів якої (читай, від апетитів "Саги") волосся стає дибки. Це надто схоже на пограбування.
...Ви добре розумієте, що ця вимога протиправна. Але вирішили стояти на своєму, аби процес затягнувся. Ось вже минули 90 банківських днів, коли ви мали повернути мені гроші.
...Пропозицію підписати додаткову угоду, за якою з моєї суми, яку я залишила на ваших рахунках, вже знеціненої курсом долара та штрафом, ще й вираховується "'пеня", навіть більша за розміром за той штраф. Цікаво, нахабно, аплодую.
...вся історія задумана вами з метою затягнути час - ЯКОМОГА ДОВШЕ НЕ ПОВЕРТАТИ ЛЮДЯМ ГРОШІ, ПОКИ КУРС ЩЕ НЕ ПІДВИЩИТЬСЯ. Зі здешевленням гривні, передбаченим у бюджеті, ВИ ВІДДАВАТИМЕТЕ КОЛИШНІМ ІНВЕСТОРАМ ЩЕ МЕНШЕ.
...Браво, це як наперстки на одеському вокзалі.
...вам так принципово кинути, залишити мене практично ні з чим?
...для вас не обійдеться без репутаційних втрат, і звісно, судів. Хоча вам не звикати.».
2) зобов'язати ОСОБА_3 протягом десяти днів з моменту набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати, поширену нею інформацію відносно ОСОБА_1 , шляхом розміщення на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» тексту наступного змісту: «Поширена мною інформації про те, що ОСОБА_1 : є шахраєм, намагається кинути мене та інвесторів на гроші, змусив мене розірвати договір, що я залишила на його рахунках свої гроші, а також про те, що ОСОБА_1 затягує час, щоб не повертати людям гроші, поки курс не підвищиться, про те, що він займається наперстками та намагається кинути мене і залишити практично ні з чим, є недостовірною та такою, шо не відповідає дійсності.
Я, ОСОБА_3 , приношу свої щирі вибачення ОСОБА_1 , колективу компанії Saga Development, а також тим, хто читав, переглядав чи іншим чином ознайомився з недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацією, розміщену мною.
Недостовірні відомості розміщені мною, а також підбурювання мешканців до різних форм прояву негативу до ОСОБА_1 здійснено у корисливих цілях та з суб'єктивною метою несплати пені за наявними договірними зобов'язаннями.»
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року позов залишено без задоволення.
08.02.2024 року відповідачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, про що було подано до суду заяву 27.12.2023 року.
Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року заяву ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Не погоджуючись з рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнить позовні вимоги в повному обсязі.
Вказує, що прийняття судом першої інстанції доказів відповідача після спливу строку на їх подання, без вирішення питання про поновлення процесуального строку, свідчить про порушення судом основних засад цивільного судочинства, зокрема принципу змагальності та пропорційності, та наводить на думку в упередженості судді, надавши перевагу відповідачу.
Звертає увагу, на те що у всіх своїх письмових заявах, клопотаннях, поясненнях відповідачем не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, ані безпосередньо відповідача, ані в його представника - адвоката Поліщука С.В., який згідно з ч. 6 ст. 14 ЦПК України є особою, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Відповідно до зазначеного подані відповідачем заяви та клопотання слід було повернути відповідачу без їх розгляду, проте це було проігноровано судом першої інстанції.
Стверджує, що послідовний, системний характер згадування відповідачем в оскаржуваній інформації про причетність позивача до корупційних схем, поборів, шахрайства свідчить про те, що це згадування є твердженням. Ці твердження про шахрайство є недостовірними, не відповідають межам допустимої критики та негативно впливають на немайнові права позивача, а саме: його ділову репутацію, створюють негативне уявлення про позивача, невірне та спотворене уявлення про його діяльність.
Судом першої інстанції було проігноровані твердження сторони позивача, що поширена відповідачем інформація містить висловлювання, в яких наявна негативна інформація щодо особи позивача. Оскаржувана інформація виражена не у формі критики чи суб'єктивної оцінки дій і в ній відсутні мовно-стилістичні засоби (гіпербола, алегорія, сатира). Тому вона не є оціночними судженнями.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні суми витрат на правову допомогу - 40 000 грн та ухвалити нове додаткове рішення, яким задовольнити заяву у повному обсязі.
Вказує, що будь-яких зауважень щодо змісту та обсягу наданих послуг, їх реальності, дійсності, необхідності, розумності судом висловлено не було та не вказувалось як підстава зменшення розміру судових витрат відповідача.
Вважає, що висновки суду першої інстанції є загальними, неконкретними та фактично зводяться лише до запозичення або прямого цитування висновків судів по іншим справам, обставини яких не є релевантними справі, рішення по якій оскаржується. Вказує, що принцип пропорційності при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції був застосований неправильно.
Звертає увагу на те, що позивач взагалі не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а лише заперечував проти можливості їх задоволення, що не є тотожним клопотанню про зменшення витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
Вказує, що доводи позивача щодо строків подання відзиву та відсутність зазначення у відзиві відомостей про електронний кабінет спростовується тим що, копія позовної заяви відповідачу була вручена лише 06.11.2023 року безпосередньо в суді, що підтверджується розпискою. Таким чином, до вказаної дати відповідач не могла надати ні відзив на позов, ні докази до нього. Саме з цих підстав суд в судовому засіданні 06.11.2023 року задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи до 22.11.2023 року. Юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети, що забезпечує обмін документами в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети, що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Вважає, що позивач є одним з найбільших забудовників (власник) не лише в м. Києві, а й в Україні, тому є особою, яка має певну вагому роль в галузі економіки. Позивач проти цього не заперечував. Відповідно в оспорюваній позивачем публікації відповідач висловила оціночні судження, думки і переконання, критичну оцінку певних фактів і недоліків, які були вираженням її суб'єктивних думок і поглядів.
Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач в одних випадках довільно перекручує текст публікації відповідача (аж до зміни первісного тексту), а в інших випадках «висмикує» лише частину тексту. Внаслідок чого позивач спотворює первісний текст. Тим самим позивач намагається надати оцінку оспорюваній інформації без врахування контексту, в якому була поширена оспорювана позивачем інформація.
Обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає вимогам ст. 277 ЦК України, яка допускає захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування інформації, а не шляхом зобов'язання відповідача до розміщення оголошень з вибаченнями.
Відповідач повідомляє, що в зв'язку з поданням позивачем апеляційної скарги, очікувані нею витрати на правничу допомогу становитимуть орієнтовно 20 000 грн. В зв'язку з цим відповідач робить заяву про те, що в разі відхилення апеляційної скарги позивача, відповідач в межах 5-денного строку після ухвалення судового рішення, подасть розрахунок судових витрат, понесення яких очікується.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 підтримала доводи апеляційної скарги, просила суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив рішення суду залишити без змін, доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції підтримав, просив суд скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга сторони позивача на оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає задоволенню, апеляційна скарга сторони відповідача на додаткове рішення суду першої інстанції підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірний допис у соціальній мережі «Facebook» не містить будь-яких фактичних відомостей, тверджень чи звинувачень у вчиненні позивачем кримінальних правопорушень.
Поширена інформація могла занепокоїти позивача, а форма її викладу могла бути розцінена ним як дошкульна та провокативна. Однак, незважаючи на форму викладу, по своїй суті поширена інформація є власною оцінкою позивачем певних подій, які відбулися з нею, не містить фактичних тверджень про вчинення позивачем правопорушень.
Крім того, у дописі, який є предметом спору, є висловлення, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів.
Таким чином, встановивши, що вжиті в оскаржуваному дописі відповідачем висловлювання щодо позивача та ТОВ «Сага Девелопмент» відображають лише власну оцінку подій, які відбулися в житті відповідача, висловлену у формі оціночних суджень, критичних зауважень та оцінки, припущень, а тому не є недостовірною інформацією, що відповідно до ст. 277 ЦК України підлягає спростуванню, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 - український бізнесмен, засновник та керівник компанії SAGA Development (попередня назва компанії Riverside Development).
14.04.2021 року АТ «ІНТЕГРАЛ», від імені та в інтересах якого діяло ТОВ «КУА «Портофін», та ОСОБА_3 уклали попередній договір, відповідно до якого ОСОБА_3 у майбутньому мала отримати у власність квартиру в об'єкті будівництва, яким є «Реконструкція майнового комплексу під багатоквартирну забудову з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 (3 черга) (коригування)». У пункті 1.1.3 вказаний замовник будівництва - ТОВ «РІВЕРСАЙД ДЕВЕЛОПМЕНТ ЛТД» (т. 1 а. с. 46-61).
01.03.2022 на сторінці SAGA Development опубліковано допис, в якому вказано, що на час воєнного стану для всіх клієнтів, інвесторів і мешканців їх будинків призупинено платежі за придбані квартири та відмінено штрафи і пені на цей період (т. 1 а. с. 25).
Позивач зазначав, що 26.10.2022 відповідача було повідомлено, що вже з початку літа 2022 року компанія відновила свою роботу та будівельні роботи, а також запропоновано відновити платежі, а у випадку відсутності оплати буде нараховуватись пеня.
Також вказано, що 19.02.2023 ОСОБА_3 направлено рахунок з накопичувальним платежем й пенею та запропоновано акційний курс для повної оплати зобов'язань по договору.
09.06.2023 року відповідач повідомила про розірвання договору (т. 1 а. с. 42-45).
ІНФОРМАЦІЯ_1 на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» ОСОБА_3 опублікувала оскаржуваний допис: « Нешановна Сага Девелопмент ( SAGA Development )! І особисто мені незнайомий ОСОБА_6 зокрема. Хоча знаєте, ми знайомі через одне рукостискання: дехто з моїх друзів свого часу працював на вас, а я сама пару років тому вчилась з вашим сином на інтенсиві від харківського приватного виша. Сподіваюсь, в ОСОБА_11 все гаразд. Бо в мене є проблема. Ви намагаєтесь мене кинути на гроші.
У складний момент мого життя я повелась на картинку і вклала гроші у ваш флагманський проєкт, ЖК «Рибальський», про що сильно шкодую.
Визнаю, я не проаналізувала ситуацію як слід: ані довжелезні, по кілька років затримки у будівництві, ані численні суди з активістами по кількох локаціях, і по цій зокрема. Через це потрапила в пастку. Тепер мені хочеться, щоб люди, які зараз розглядають купівлю житла у ваших ЖК, відмовились від цієї ідеї. Бо з наявними інвесторами ви повелися просто по-шахрайськи. Мої можливості обмежені, але я все ж 10 років працювала у бізнес-журналістиці, маю друзів у ЗМІ, тож будемо писати.
З початком вторгнення ви припинили роботи на проєктах та платежі по договорах. Ми всі бачили цей пост у фб, його продублював кожному інвестору кожний менеджер, зауваживши, що поки воєнний стан, можна не платити. На момент вторгнення я вже оплатила більш як 75% вартості квартири. В цей час будинок 7, термін здачі якого мав би вийти вже тепер, у 4 кварталі 2023 року - добре що має каркас і трохи перекриттів. О, перепрошую, все літо в іншій секції повільно клали цеглу. Моя секція №3 взагалі не будується.
Компанія офіційно на своєму сайті та на сторінках у соцмережах повідомила клієнтів, що штрафні санкції на час воєнного стану не нараховуватимуться. Також про це в особистих повідомленнях написали менеджери. Мені навіть повторили у червні 2022 року: санкцій не буде. Переконали, видихнула. А потім ви передумали, написали про відновлення платежів та санкцій на сайті «Риби» - в кінці грудня 2022.
По-перше, під великим питанням ваше пояснення щодо «зони бойових дій», яка, мовляв, була на Київщині лише до квітня - адже компанія чітко обіцяла необов'язковість платежів під час «воєнного стану». Відкрию секрет, воєнний стан по всій Україні досі. Приміром, ви добре спали сьогодні вночі? Ви, ОСОБА_7 , чи ваші менеджери не прокидалися від сирен? А попередньої ночі? Російські ракети, їхні уламки та дрони прилітають до Києва чи не кожного місяця, а намагаються - майже щодня, тому ваші інвестори були змушені евакуюватися. І навряд можуть вносити платежі, як і я.
По-друге, якщо не брати до уваги вашу зухвалу зміну стратегії, на вашому сайті та у соцмережах до грудня 2022 нічого про відновлення санкцій не повідомлялось. Нічого! І так само мовчали про них менеджери. Але масово згадали весною 2023. Як цікаво.
Також ви в курсі, що роботи по багатьох об'єктах не велись зовсім, в тому числі, по 7 будинку в ЖК «Рибальський» - принаймні до червня 2023 року, коли ви мене змусили розірвати договір. Саме раптовим нарахуванням пені починаючи з червня 2022 року! Саме з того місяця, коли мене переконали, що санкцій не буде.
«Пеню», від розмірів якої (читай, від апетитів «Саги») волосся стає дибки. Це надто схоже на пограбування.
Менеджерка ОСОБА_13 почала мені наярювати ще восени. Я якраз перебігала між бомбосховищем в університеті (тому самому, дружньому до вас) та укриттям вдома - у той час, коли росіяни активно обстрілювали все підряд як в Києві, так і тут, у Львові, - і мусила відповідати на її дзвінки. Тоді про пеню не йшлося. У квітні вона вислала мені пропозицію сплатити залишок по квартирі одним махом, вже по скоригованому курсу, пеня в тій платіжці була вказана - 1500 грн. Або розривати договір.
Я не мала можливості платити, і відповіла, що буду розривати. І тут раптом та «пеня» була нарахована заднім числом по незрозумілих формулах, і виросла до велетенських розмірів.
Цікава родзинка: в МОЄМУ ДОГОВОРІ ВЗАГАЛІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО ВІДРАХУВАННЯ ПЕНІ З СУМИ ПОВЕРНЕННЯ (див. фото), при розірванні договору будь-якою зі сторін. Штрафні санкції у вигляді збільшення «попередньої вартості квартири» передбачені у разі продовження з вами договірних відносин (пп. договору 6.4, 6.11). А от при розірванні - ніяких додаткових санкцій, окрім прямо прописаного штрафу 10% (п. 6.6). upd: тут моя помилка, штраф таки від загальної суми.
Знаю, що серед ваших інвесторів є навіть такі, хто виплатив всю вартість квартири до кінця, як того вимагали менеджери, а потім все рівно отримав рахунок на пеню: доплатити. Отак просто, постфактум.
Ви добре розумієте, що ця вимога протиправна. Але вирішили стояти на своєму, аби процес затягнувся. Ось вже минули 90 банківських днів, коли ви мали повернути мені гроші. За цей час я мала з вами лише одну комунікацію: менеджерка ОСОБА_12 прислала мені пропозицію, яку неможливо прийняти.
Пропозицію підписати додаткову угоду, за якою з моєї суми, яку я залишила на ваших рахунках, вже знеціненої курсом долара та штрафом, ще й вираховується «пеня», навіть більша за розміром за той штраф. Цікаво, нахабно, аплодую.
Бачу, вся історія задумана вами з метою затягнути час - ЯКОМОГА ДОВШЕ НЕ ПОВЕРТАТИ ЛЮДЯМ ГРОШІ, ПОКИ КУРС ЩЕ НЕ ПІДВИЩИТЬСЯ. Зі здешевленням гривні, передбаченим у бюджеті, ВИ ВІДДАВАТИМЕТЕ КОЛИШНІМ ІНВЕСТОРАМ ЩЕ МЕНШЕ. А продасте квартири ті квартири, якщо вони добудуються, за цілком ринковою вартістю, вже за новим курсом долара, з величезним прибутком.
Браво, це як наперстки на одеському вокзалі. Тільки дорожче.
Але знаєте, мені потрібні мої гроші, я не маю кількох квартир, я взагалі не жила у власному житлі з тих пір, як у 16 поїхала з рідного міста. До речі, я з Маріуполя, моє місто практично знищене і захоплене минулого року.
Тож я пропоную вам чесно зробити повернення у відповідності до пп. 6.6 або навіть 6.5 мого договору. Але не за рік чи три роки, а тепер.
Слабо визнати свої помилки і виправити? Чи вам так принципово кинути, залишити мене практично ні з чим?
Якщо так, то принаймні тихо це не буде, для вас не обійдеться без репутаційних втрат, і звісно, судів. Хоча вам не звикати.» (т. 1 а. с. 16-18).
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні ст. 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
За змістом ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Крім цього, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням; встановити факт поширення недостовірної інформації та що поширена інформація стосується саме особи позивача й порушує його особисті немайнові права або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
У пункті 6.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено правовий висновок про те, що не можна визнати інформацію такою, що має характер оціночних суджень, якщо ця інформація стосується конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт, тобто…повідомляється чітко, точно та є констатацією факту. Подібних за змістом правових висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 483/1556/16-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 344/3331/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 757/46387/15-ц.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб'єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду, і є необхідним в демократичному суспільстві.
Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Lingens v. Austria», № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справа № 536/911/21 зазначено, що «недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Негативною потрібно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів .
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, надавши належну правову оцінку змісту спірної інформації, поширеної відповідачем ОСОБА_3 , правильно виходив з того, що висловлена відповідачем інформація є оціночними судженнями.
Зміст поширеної відповідачем інформації не містить будь-яких фактичних відомостей, висловлених у категоричній формі, тверджень чи звинувачень позивача у вчиненні правопорушень, а є оціночним судженням з використанням мовних засобів, які ґрунтуються на її особистій думці, а не твердженнях про факти.
Таким чином, установивши, що вжиті відповідачем в оскаржуваному дописі висловлювання щодо позивача відображають лише її власну оцінку реальних подій, висловлену у формі оціночних суджень, критичних зауважень, припущень, а тому не є недостовірною інформацією, яка відповідно до ст. 277 ЦК України підлягає спростуванню, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів зауважує, що чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).
Сама лише різка чи навіть образлива форма висловлювання не є перешкодою для віднесення певного висловлювання до оціночного судження. Певні висловлювання не можуть бути спростовані за позовом про спростування недостовірної інформації (висновок Верховного Суду у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 541/349/20, від 19 лютого 2024 року у справі № 370/1604/21).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 203/360/20, « хоча опублікована відповідачем спірна інформація й містить елементи провокативного характеру, однак її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій і не містить ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб'єктивними переконаннями. При цьому шахрай - це той, котрий дурить інших, зловживаючи їх довірою, в корисливих цілях; аферист, пройдисвіт, злодій, ошуканець, обманщик, проноза, пройда, крутій, брехун, людина, нечиста на руку. Застосування у спірній статті слова «шахрай» не можна розцінювати як звинувачення позивача у кримінальному правопорушенні, оскільки таке слово може носити склад провокативного забарвлення і може мати різні поняття щодо діяльності особи.»
У вказаній постанові від 14 липня 2021 року у справі № 203/360/20 Верховний Суд також зробив висновок про те, що публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар'єру публічної особи, погодилися на таку увагу. Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
Таким чином, хоча опублікований допис ОСОБА_3 у соціальній мережі «Facebook»містить провокативні вислови, однак ці висловлювання не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони є оцінкою дій і не містять ствердження про порушення позивачем законодавства, а лише дають можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб'єктивними переконаннями.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідач звинуватила його у скоєнні конкретних правопорушень (вчинення корупційних схем, поборів, шахрайства), не мають під собою жодних підстав, оскільки вона висловлювала свою думку стосовно певних подій ( тривалості будівництва багатоквартирного будинку, нарахування штрафних санкцій в умовах воєнного стану, виконання умов попереднього договору), що стосуються позивача та діяльності компанії SAGA Development, та питань, які становлять суспільний інтерес, використовуючи провокативну риторику та інші характерні для оціночних суджень мовно-стилістичні засоби, і до цих висловлювань не можуть застосовуватись критерії звинувачень у вчинені правопорушень.
Отже, висловлювання ОСОБА_3 є оціночними судженнями, критичними зауваженнями чи припущеннями, оскільки відображають власні думки відповідача, її особисте сприйняття діяльності певних осіб, зокрема вона із застосуванням мовно-стилістичних засобів , з власної точки зору, описує перебіг взаємовідносин, що виникли у неї із стороною попереднього договору, за яким ОСОБА_3 мала набути право власності на квартиру в об'єкті будівництва, піддає критиці дії зазначеної сторони, і не можуть бути витлумачені як повідомлення конкретних фактів з життя позивача.
Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції. Спірна інформація носить характер оціночних суджень, є суб'єктивною думкою відповідача щодо діяльності позивача, його особи та не може бути нею спростована.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильності аналізу висловлювань відповідача у спірному дописі, які зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, колегія суддів відхиляє та вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що оскаржуванаінформація носить характер критики діяльності публічної особи, в даній справі керівника ТОВ «Сага Девелопмент», межа допустимої критики якої є значно ширшою ніж окремої пересічної особи.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги сторони позивача про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються висновками суду, викладеними в його рішенні.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу сторони позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з позивач на користь відповідача 8000 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що такий розмір відповідає критерію реальності, розумності та співмірності, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
Колегія суддів не може у повній мірі погодитися із таким висновком суду першої інстанції.
Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
З матеріалів справи встановлено, що 20.11.2023 року між ОСОБА_3 та адвокатом Поліщуком С. В. укладено договір про надання правової допомоги
Згідно з п. 4.1 цього договору розмір винагороди адвоката за надання правової допомоги обчислюється виходячи із того, що година роботи адвоката коштує 4000 грн. Обсяг та розрахунок вартості усіх наданих адвокатських послуг, адвокат та клієнт погоджують в акті прийняття-передачі наданих послуг, який підписується спільно (т. 2 а. с. 185-186).
27.12.2023 року між адвокатом Поліщук С. В. та клієнтом ОСОБА_3 підписано акт здачі-приймання фактично виконаних правничих послуг по договору від 20.11.2023 року, в якому наведено опис наданих правничих послуг та визначення їх вартості виходячи з розрахунку 1 година роботи адвоката коштує 4000 грн, а саме: аналіз наданих клієнтом документів у справі № 758/11799/23 - 2 години - 8000 грн; збір та аналіз доказів для спростування позову, підготовка клопотання про долучення доказів, підготовка заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, підготовка клопотання про визнання явки позивача обов'язковою - 2 години - 8000 грн; участь у чотирьох судових засіданнях загальною тривалістю 3 години - 12 000 грн; підготовка письмових пояснень (вступне слово), клопотання про долучення доказів, підготовка пояснень до клопотання про долучення доказів, підготовка пояснень на заперечення позивача, підготовка питань для позивача - 3 години - 12 000 грн, а всього на загальну вартість 40 000 грн (т. 2 а. с. 187).
Встановлено, що стороною позивача було подано заперечення на заяву про стягнення судових витрат, у яких зазначалося про неспівмірність понесених відповідачем витрат на правничу допомогу.
З висновком суду першої інстанції про те, що сума витрат відповідача на надання їй правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 40 000 грн. не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості та не підлягає відшкодуванню у повному обсязі, колегія суддів погоджується.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Разом з тим, колегія суддів вважає, що зменшуючи заявлений до відшкодування представником відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу з 40 000 грн. до 8000 грн., суд першої інстанції не надав належної оцінки обсягу вчинених адвокатом Поліщуком С.П. процесуальних дій та виконаної роботи.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача про те, що стягнуті судом витрати у розмірі 8000 грн. є значно заниженими та не відповідають обсягу виконаних адвокатом робіт.
Однак, оцінюючи заявлені до стягнення суми витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що заявлені витрати на суму 8000 грн. за прибуття адвоката в два судові засідання, що були відкладені за клопотанням позивача, а також участь в судовому засіданні 06.12.2023 року, тривалістю 20 хвилин, не відповідають критерію розумності та необхідності.
Крім того, послуги адвоката щодо аналізу позовної заяви, консультування клієнта, проведення правового аналізу наданих клієнтом документів, збору та аналізу доказів для спростування позову, пошук практики Верховного Суду, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, формування правової позиції, підготовка письмових пояснень та заяви про врахування позицій Верховного Суду, які оцінені адвокатом у загальному розмірі 28 000 грн, є неспівмірними із складністю справи, її тривалістю та обсягом наданим адвокатом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають встановлення та дослідження великої кількості фактичних обставин справи і доказів, якими ці обставини обґрунтовуються.
Отже, враховуючи заперечення позивача щодо понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, приймаючи до уваги обсяг вчинених процесуальних дій, обсяг виконаної адвокатом роботи, враховуючи складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), принцип розумності судових витрат, їх пропорційності до предмета спору, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 із суми 40 000 грн до суми 18 000 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги сторони відповідача, у зв'язку з чим додаткове рішення суду першої інстанції необхідно змінити, збільшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , з 8000 грн до 18 000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 повідомила, що в зв'язку з поданням позивачем апеляційної скарги, очікувані нею витрати на правничу допомогу становитимуть орієнтовно 20 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції стороною відповідача надано актздачі-приймання фактично виконаних правничих послуг по договору від 20.11.2023 року на стадії апеляційного розгляду справи від 01 вересня 2024 року, з розрахунку 1 година роботи адвоката коштує 4 000 грн, а саме: підготовка відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 - 3 години - 12 000 грн, підготовка та подання апеляційної скарги на додаткове рішення - 5 000 грн, представництво інтересів клієнта у судовому засіданні - 1 година 4 000 грн, всього - 21 000 грн (т. 2 а. с. 102).
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, вимоги ч. 3 ст. 141 ЦПК України щодо необхідності врахування при вирішенні питання про розподіл судових витрат, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, апеляційний суд дійшов висновку, що витрати на послуги адвоката в сумі 21 000 грн. є завищеними, непропорційними з предметом спору, складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та не відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.
Зокрема, як вбачається з акту, підготовка відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 оцінена адвокатом у 12 000 грн виходячи із 3 год роботи. Однак, колегія суддів враховує, що правова позиція сторони відповідача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору судом першої інстанції, адвокат надавав правову допомогу ОСОБА_3 в двох інстанціях, тому, відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заявлена представником позивача сума до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000 грн не відповідає обсягу фактично наданих адвокатом послуг та критерію розумності та необхідності таких витрат.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги обсяг вчинених процесуальних дій, обсяг виконаної адвокатом роботи на стадії апеляційного провадження, враховуючи складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), принцип розумності судових витрат, їх пропорційності до предмета спору, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 із суми 21 000 грн до суми 10 000 грн.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 грудня 2023 року - залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року - змінити, збільшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , з 8000 (вісім тисяч) грн. до 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 20 березня 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.