19 березня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/305/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить наступне.
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 з приводу невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого речового майна станом на 30.05.2023 року та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 30.05.2023 року.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 з приводу невиплати ОСОБА_1 компенсації вартості за неотримане речове майно станом на 30.05.2023 року та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно станом на 30.05.2023 року.
Від позивача до суду надійшла заява, в якій він просить розглядати справу без його участі .
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заперечень до позову суду не подано.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З листопада 2018 року ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира відділення спостереження зенітного артилерійського взводу батальйону охорони.
З 30 травня 2023 року сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби за віком та виключено зі списків особового складу.
Під час звільнення Панякіну повідомили про те, що на даний момент в частині немає уповноваженої особи, яка б змогла здійснити розрахунок вартості неотриманого речового майна, тому рапорт на компенсацію вартості недоотриманого речового майна потрібно буде подати пізніше.
11 січня 2024 року ОСОБА_1 особисто подав рапорт на отримання компенсації вартості недоотриманого речового майна командиру військової частини ОСОБА_2 .
Усно позивачу пообіцяли здійснити нарахування і виплату вартості речового майна в найближчий час.
01 березня 2024 року у відповідь на адвокатський запит командир в/ч НОМЕР_1 повідомив про те, що ОСОБА_3 в період звільнення відповідний рапорт не подавав, тому відсутні підстави для виплати.
06 березня 2024 року адвокатом на адресу відповідача був направлений повторний адвокатський запит разом з дублікатом Рапорту Панякіна від 11.01.2024. В своєму запиті адвокат нагадала про те, що 11 січня 2024 року ОСОБА_1 подав Рапорт на отримання компенсації вартості неотриманого речового майна і йому пообіцяли здійснити нарахування і виплату вартості речового майна, також адвокат просила видати довідку про вартість недоотриманого речового майна.
Листом від 25 березня 2024 року командир військової частини посилався, як на підставу невиплати, на те, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді командира відділення спостереження зенітного артилерійського взводу батальйону охорони в період звільнення відповідний рапорт не надавав в зв'язку з чим грошова компенсація вартості неотриманого речового майна не нараховувалась та не виплачувалась.
Тобто позиція відповідача зводиться до того, що відсутні підстави для нарахування і виплати Панякіну вартості недоотриманого речового майна в зв'язку з тим, що останній звернувся з відповідним Рапортом не в період звільнення.
Вважаючи, що його право позивача на остаточний розрахунок при звільненні порушене, останній звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», встановлено , що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Частиною першою статті 91 цього Закону встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 Березня 2016 року № 178 (далі - Порядок № 178): виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно пункту 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Пунктом 4 Порядку № 178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку № 178).
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 (далі -Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів. Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Верховний суд у своїй Постанові від 29.08.2019 за №2040/7697/18, адміністративне провадження №К/9901/16211/19 зазначив про таке: «У разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці, після звільнення їх з військової служби, зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів».
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_3 має право на компенсацію недоотриманого речового майна, а відповідач протиправно не видав довідку про вартість такого майна та не виплатив вартість такого майна.
Окремо суд зазначає, що відповідач, отримавши копію позовної заяви, гне подав суду жодних заперечень щодо позову, від так фактично визнав позовні вимоги.
З огляду на наведене суд дійшов переконання, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 з приводу невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого речового майна станом на 30.05.2023 року та невиплати ОСОБА_1 компенсації вартості за неотримане речове майно станом на 30.05.2023 року, є протиправним.
Від так слід зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 30.05.2023 року та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно станом на 30.05.2023 року.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 з приводу невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого речового майна станом на 30.05.2023 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 30.05.2023 року.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 з приводу невиплати ОСОБА_1 компенсації вартості за неотримане речове майно станом на 30.05.2023 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно станом на 30.05.2023 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 20 березня 2025 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ