про зупинення провадження у справі
20 березня 2025 рокум. ПолтаваСправа №640/3324/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Костенко Г.В., розглянувши у письмовому провадженні з власної ініціативи питання про доцільність зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Держави Україна в особі Офісу Генерального прокурора щодо неналежного розрахунку з ОСОБА_1 , а саме ненарахування та невиплата частини заробітної плати - посадового окладу, визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України "Про прокуратуру", у період з 15 грудня 2016 року по 18 жовтня 2019 року;
- стягнути з Держави Україна в особі Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України “Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, які визнані неконституційними, у період з 15 грудня 2016 року по 18 жовтня 2019 року у сумі 745178,36 грн. (сімсот сорок п?ять тисяч сто сімдесят вісім грн. 36 коп.).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання приписів Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" від 16 липня 2024 року № 3863-IX та наказу Державної судової адміністрації України "Про затвердження Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва" від 16 вересня 2024 року № 399, а також згідно розміщеного на офіційному веб-порталі Судової влади України Переліку справ Окружного адміністративного суду міста Києва, що підлягають передачі Полтавському окружному адміністративному суду (додаток 3 до пункту 19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом м. Києва) адміністративну справу №640/3324/21 передано на розгляд та вирішення Полтавському окружному адміністративному суду.
Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 14.03.2025, що підтверджується даними на штампі реєстрації вхідної кореспонденції.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 справу передано для розгляду судді Костенко Г.В.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 прийнято позовну заяву до провадження та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
19.03.2025 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у справі 160/6949/20.
Вирішуючи вказане клопотання суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 серпня 2024 року справу №160/6949/20 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В обґрунтування підстав для розгляду справи об'єднаною палатою Верховним судом зазначено, що за позицією значної кількості постанов суду, рішення Конституційного Суду України про неконституційність застосованих судами першої та/або апеляційної інстанції положень нормативно-правового акта не є підставою для скасування Верховним Судом рішень судів першої та/або апеляційної інстанції, оскільки в такому разі суд має застосовувати положення закону, який хоча і визнаний неконституційним, проте був чинним на момент існування спірних правовідносин. Між тим, існує й інша позиція Верховного Суду з вказаного питання. Отже, є потреба в узагальненні судової практики та напрацюванні єдиного підходу до розгляду подібних спорів.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2024 року у справі №300/345/23.
Визначаючи подібність правовідносин суд зауважує, що дійсно у справі №160/6949/20 фактично йдеться про можливість ретроактивного застосування Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), яке є визначальною підставою позову. В той час як в нашій справі також фактично йдеться про ретроактивне застосування Рішення Конституційного Суду України, яке також є визначальною підставою позову, однак при цьому відповідне рішення є іншим - від 13 вересня 2023 року №8-р (ІІ)/2023 у справі №3-80/2022 (191/22; 226/22; 80/23; 131/23; 99/23).
Відповідно, попри відмінність Рішень Конституційного Суду України, які є підставами позову прокурора, Верховним Судом у складі об'єднаною палати вирішуватиметься загальне питання, яке стосується усіх таких рішень, незалежно від їх змісту - можливість застосування наслідків визнання такими рішеннями неконституційності положень законодавства для правовідносин в минулому (до прийняття таких рішень). Отже, як у справі №160/6949/20, так і у даній справі вирішення спору залежить від ретроактивного застосування Рішення Конституційного Суду України, в зв'язку з чим підстави позову є подібними.
Щодо предмета спору, то в обох спорах фактично йдеться про недоотриману заробітну плату прокурора, визначення позивачем в цій справі таких коштів як збитків не змінює їх природи в аспекті предмета спору - в обох справах позивача на підставі ретроактивної дії Рішення Конституційного Суду України заявляють вимоги про виплату їм за період в минулому заробітної плати в повному розмірі. Тобто, предметом спору є право на отримання заробітної плати прокурором в період в минулому згідно законодавства, яке б не враховувало норми права, визнані неконституційними.
Також суд констатує, що зміст позовних вимог і фактичні обставини справи є подібними достатньою мірою для зупинення провадження в цій справі. Щодо матеріально-правового регулювання спірних правовідносин слід зауважити, що фактично в обох справах йдеться про один і той самий спосіб обчислення заробітної плати прокурору.
Таким чином, наявні підстави для висновку про достатню подібність правовідносин в цій справі та справі №160/6949/20 для застосування інституту зупинення провадження до завершення розгляду відповідного питання Верховним Судом, що спрямований на досягнення правової визначеності у спірних правовідносинах, правильного вирішення спору по суті, дотримання ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
За наведених обставин, враховуючи те, що право на оплату праці відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених ст. ст. 22, 64 Конституції України, та з метою правильного і однакового застосування відповідних положень законодавства, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №160/6949/20. Отже, клопотання позивача слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 236, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Зупинити провадження у справі №640/3324/21 до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №160/6949/20.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Г.В. Костенко