20 березня 2025 рокусправа № 380/327/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Позивач просить суд:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №134450018036 від 29.08.2024 (в заміну рішення №133850014884 від 29.09.2023) про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 07.09.1987 по 03.01.1989 (записи 13,14 трудової книжки НОМЕР_1 ) у Проектно-кошторисному бюро Управління торгівлі облвиконкому; з 30.04.1996 по 01.11.1996 (записи 16,17 трудової книжки НОМЕР_2 ) у ТзОВ “Міжгір'я»; з 01.07.2000 по 28.03.2003 (записи 20,21 трудової книжки НОМЕР_2 ) у ТзОВ “Смерічка» та призначити пенсію за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 26.06.2023.
В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначила, що звернулася за призначенням пенсії, проте відповідач спірним рішенням відмовив у її призначенні у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, до страхового стажу не зараховано період з 07.09.1987 по 03.01.1989, оскільки в записі відсутня назва підприємства при працевлаштуванні; з 30.04.1996 по 01.11.1996, оскільки наявне виправлення у наказі при працевлаштуванні; з 01.07.2000 по 28.03.2003 , оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу відсутня інформація про роботу в зазначений період. Позивач не погоджується з даним рішенням, зважаючи на те, що недоліки у веденні трудової книжки є виною адміністрації підприємств, що не може бути підставою для невраховування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії за віком.
Ухвалою суду від 14.01.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачам запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Представником відповідача - 1 подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що відмова в призначені пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058, оскільки заявниця не набула необхідного страхового стажу. Страховий стаж особи становить 19 років 02 місяців 27 днів. Право на пенсійну виплату відсутнє. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року. Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого ч.1 і 2 цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2027 року від 24 до 34 років. Враховуючи те, що у Позивача відсутній необхідний страховий стаж роботи у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області були відсутні правові підстави для прийняття будь-якого іншого рішення, окрім як про відмову у призначенні пенсії.
Представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до положень пунктів 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а тому невідповідність будь-яких записів у ній унеможливлює врахування всіх (деяких) записів у ній. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, доданих до неї документів та наявних відомостей, органом Пенсійного фонду встановлено, що до страхового стажу позивача не можливо зарахувати періоди роботи згідно трудової книжки з 07.09.1987 по 03.01.1989, оскільки в записі відсутня назва підприємства при працевлаштуванні; з 30.04.1996 по 01.11.1996, оскільки наявне виправлення у наказі при працевлаштуванні; з 01.07.2000 по 28.03.2003 , оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу відсутня інформація про роботу в зазначений період. З огляду на викладене, страховий стаж позивача склав 19 років 02 місяці 27 днів. За таких обставин, на думку відповідача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості.
Представником позивача подано відповіді на відзиви відповідачів.
Представником відповідача 2 подано заперечення на відповідь на відзив.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
22.09.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №134450018036 від 29.09.2023 у призначенні пенсії позивачу відмовлено, оскільки відсутній страховий стаж.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи: 07.09.1987-03.01.1989 та 03.11.1996-11.03.1997, оскільки відсутні назви підприємства, до яких особу прийнято на роботу; 30.04.1996-01.11.1996, оскільки має місце виправлення у даті наказу про прийняття на роботу; 01.07.2000-28.03.2003, оскільки відсутні дані у реєстрі про застраховану особу.
Страховий стаж становить 28 років 10 місяців 18 днів.
Вказане вищезазначене рішення позивачем не оскаржувалось.
25.06.2024 Позивачка повторно звернулася до пенсійного органу. Із відповіді ГУ ПФУ у Львівській області від 01.07.2024 року вбачається, що пенсійним органом було скеровано запит в Державний архів Львівської області щодо отримання уточнюючих документів для підтвердження стажу роботи в проектно-кошторисному бюро Управління торгівлі облвиконкому (з 07.09.1987 по 03.01.1989), в ТзОВ “Міжгір'я» (з 30.04.1996 по 01.11.1996) та в малому виробничому підприємстві “МВ» (з 03.11.1996 по 11.03.1997).
29.08.2024 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №134450018036 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком (на заміну відмови від 29.09.2023), зазначено, що загальний стаж позивачки становить 29 років 02 місяці 27 днів.
До страхового стажу не зараховано : період роботи 07.09.1987 по 03.01.1989, оскільки в записі відсутня назва підприємства при працевлаштуванні; з 30.04.1996 по 01.11.1996, оскільки наявне виправлення у наказі при працевлаштуванні; з 01.07.2000 по 28.03.2003 , оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу відсутня інформація про роботу в зазначений період.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу вимог ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У зазначеному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території.
Правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні і права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Частиною 1 ст. 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Частиною 3 ст. 26 Закону №1058-IV встановлено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV).
Згідно зі ст. 40 Закону №1058-ІV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Щодо неврахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 07.09.1987 по 03.01.1989, оскільки в записі відсутня назва підприємства при працевлаштуванні; з 30.04.1996 по 01.11.1996, оскільки наявне виправлення у наказі при працевлаштуванні, суд зазначає наступне.
Згідно із ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено “Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній» (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Також згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №588/647/17.
Суд звертає увагу на тому, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому їх не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Перевіривши записи у трудовій книжці позивача та доводи пенсійного органу в оскаржуваному рішенні, суд зазначає, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу.
Подібний правовий висновок був сформований Верховним Судом у Постанові від 30.09.2021 по справі № 300/860/17.
Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки, а саме: відсутність назви підприємства, виправлення у наказі не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи до стажу роботи позивачки.
В даному випадку позивачка не може нести відповідальність та бути позбавленою соціального захисту у вигляді права на призначення пенсії з вини роботодавця позивачки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах у трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивачки, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Враховуючи зазначене, період роботи позивачки : з 07.09.1987 по 03.01.1989; з 30.04.1996 по 01.11.1996 підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Щодо неврахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 01.07.2000 по 28.03.2003, оскільки відсутня інформації про сплату страхових внесків, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до вказаного Закону.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог зазначеного Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно статті 20 Закону України №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Суд зазначає, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Таким чином, суд вважає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для незарахування до стажу позивача спірних періодів роботи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
Як наслідок, суд констатує про безпідставність доводів пенсійного органу на відсутність інформації щодо сплати страхових внесків.
Враховуючи зазначене, період роботи позивачки : з 01.07.2000 по 28.03.2003 підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Враховуючи, що заява позивача про призначення була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та саме зазначеним органом не зараховано стаж позивача, а також прийнято оскаржуване рішення, суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 07.09.1987 по 03.01.1989; з 30.04.1996 по 01.11.1996; з 01.07.2000 по 28.03.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_2 .
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області призначити пенсію за віком, то суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на передчасність таких вимог, оскільки пенсійним органом наразі ще не здійснено зарахування позивачу до страхового стажу всіх періодів її роботи.
Суд не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність всіх підстав для призначення чи відмови у призначенні пенсії, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
Крім того, після виконання цього рішення суду щодо зарахування позивачу стажу, у органу Пенсійного фонду України в разі наявності всіх підстав в силу вимог закону виникнуть підстави для прийняття рішення про призначення пенсії.
Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав позивача в цій частині є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 22.09.2023, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову частково відповідно до вищенаведених мотивів.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.08.2024 №134450018036 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 07.09.1987 по 03.01.1989; з 30.04.1996 по 01.11.1996; з 01.07.2000 по 28.03.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_2 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2023 про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням висновків суду у даній справі.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна