19 березня 2025 року № 320/52135/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Будпостач"
до Рівненської митниці ДМС України
про визнання протиправним та скасування рішення,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Будпостач» з позовом до Рівненської митниці, у якому просив суд:
- зобов'язати відповідача надати до суду та позивачу митну декларацію від 07.03.2024 №UА100180/2024/003030, яка була джерелом для коригування митної вартості.
- визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 17.09.24 №UА204150/2024/000050/1 про коригування митної вартості товарів.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу документально підтверджені дані про ціну договору. Вказані документі не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте митницею протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах діяв згідно вимог чинного законодавства. Зауважив, що митний орган може витребовувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 20.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 17.03.2025 залишено без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
До відзиву відповідачем було долучено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в викликом сторін, з приводу якого суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною другою статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Так, за правилами спрощеного позовного провадження, в силу вимог частини четвертої статті 257 КАС України не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом розгляду даної справи є протиправне, на думку позивача, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів. Тобто, дана справа не належить до переліку справ, категорії яких визначено частиною четвертою статті 257 КАС України.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 260 КАС України питання про розглядсправи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Якщо відповідач у встановлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Суд зазначає, що згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі, але не виключно, надати суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також докази, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо ознайомлюватись з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Враховуючи предмет і підстави позову, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, оскільки спірні правовідносини та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
01.09.2021 між позивачем (далі-в т.ч. покупець) та виробником товарів компанією LINYI YASEN INTERNATIONAL TRADE CO.,LTD (Китай) (далі-в т.ч. продавець) було укладено прямий контракт №1390, відповідно до якого продавець виробляє і продає, а покупець оплачує і отримує товари, зокрема, ручний інструмент в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
24.02.2020 попередньо, для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі-експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S
(Данія) (далі-перевізник) договір №UA00072649 на перевезення вантажів.
зовнішньоторговельних вантажів.
02.07.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та виписав комерційний інвойс № CXBUD2401-3 для оплати товарів на сума 75744,92 доларів США на умовах оплати із відтермінуванням платежу протягом 60 календарних днів з дати доставки, на умовах поставки FOB порт QINGDAO Інкотермс 2020.
09.07.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки у порт Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № APU042739.
14.07.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження № 24МА3PPCJPX0072.
27.08.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру № 5653396879, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653396877.
04.09.2024 позивач на підставі контракту від 01.09.2021 № 1390 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті № 577 грошові кошти в розмірі 75744,92 доларів США.
04.09.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати № 38, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складають 284 312,89 грн., а також 3 506,58 доларів США.
Відповідно до накладної УМВС № 31431 від 10.09.2024 товари залізничним транспортом були доставлені до Рівненської митниці.
17.09.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA204150003096U9 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 75 744,92 доларів США. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні № UA204150/2024/000244 виписаної відповідачем а саме:
- Контракт від 01.09.2021 № 1390 між позивачем та компанією LINYI YASEN
INTERNATIONAL TRADE CO.,LTD (Китай) з додатком;
- Прайс лист від 02.07.2024;
- Комерційний інвойс від 02.07.2024 № CXBUD2401-3 для відвантаження товарів за ціною 75 744,92 доларів США, на умовах поставки FOB порт QINGDAO Китай правил Інкотермс2020;
- Сертифікат походження товару від 17.07.2024 № 24MA3PPCJPX0072;
- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 № UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- Договір від 14.02.2022 № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);
- Коносамент від 09.07.2024№ APU042739про перевезення товарів водним транспортом;
- Інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) № 5653396879 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів;
- Рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 27.08.2024 № 5653396877 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- Довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.09.2024 №38.
- Залізничну накладну УМВС від 10.09.2024 № 31431, згідно з якою товари були доставлені з порту Гданська (Польща) до Рівненської митниці;
- Презентація від 04.07.2024;
- Декларація митної вартості.
17.09.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення № 14768, у якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи:
1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
2) виписку з бухгалтерської документації продавця;
3) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару;
4) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме:
транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Славков (Польща);
5) документи MRN, що зазначені у графі 24 накладної УМВС від 09.09.2024 № 31292;
6) пакувальний лист.
17.09.2024 позивач направив листа до Державної митної служби України, в якому зазначив, що декларантом для підтвердження митної вартості товару разом с МД надані всі документи, передбаченні ст. 55 МК України.
17.09.2024 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA204150/2024/000050/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні:
товар № 2 - МД від 07.03.2024 № UA100180/2024/003030 - 2,52 USD/кг;
товар № 3 - МД від 07.03.2024 № UA100180/2024/003030 - 2,52 USD/кг;
товар № 4 - МД від 07.03.2024 № UA100180/2024/003030 - 2,78 USD/кг;
товар № 5 - МД від 07.03.2024 № UA100180/2024/003030 - 2,52 USD/кг;
товар № 6 - МД від 07.03.2024 № UA100180/2024/003030 - 2,52 USD/кг, джерело інформації митна декларація від 07.03.2024 № UA100180/2024/003030.
17.09.2024 Рівненська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів № UA204150/2024/000244.
17.09.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією № 24UA204150003105U6, по якій були надмірно сплачено мито на 112684,68 грн., ПДВ на 247 906,28 грн., загалом на 360 590,96 грн.
Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
V. Норми права, які застосував суд
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Згідно з п. п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом ст. ст. 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
У силу норм ч. ч. 1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України).
Згідно із ч. ч. 1- 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
У той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).
З наведеного слідує, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
Дійсно, митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості та він досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.
При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені ст. 53 Митного кодексу України, заборонено.
VI. Оцінка суду
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач електронним повідомленням витребував каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару.
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачу разом з митною декларацією був наданий прайс-лист (прейскуранти) продавця від 02.07.2024 для підтвердження ціни товарів на умовах поставки FOB порт QINGDAO Китай правила Інкотермс 2020. Такі відомості підтверджується даними у графі 44 митної декларації №24UA204150003096U9. Доказами додавання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA204150/2024/000244, виписаної відповідачем.
Крім того, відповідач витребував документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Славков (Польща).
Про протиправність витребування таких документів свідчать відомості довідки експедитора ТОВ «Мерск Україна Лед» про транспортні витрати від 04.09.2024 № 38, у якій вказані послуги залізничного перевезення від Гданськ, Польща до пункту пропуску Грубешів-Ізов, Польща/Україна, тобто з порту Гданськ, куди були доставлені товари з Китаю, до кордону з Україною.
Вартість вказаного перевезення. згідно з довідкою складає 284 312,89 грн., 3 506,58 доларів США. При цьому, відповідач не зазначив про сумніви щодо вартості послуг, а передбачена ст. 363 МК України автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами та є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, під час митного контролю не вказала на необхідність проведення перевірки митної вартості, в тому числі вартості транспортування.
До того ж, відповідач електронним повідомленням витребував документи MRN, що зазначені у графі 24 накладної УМВС від 10.09.2024 № 31431.
Суд зазначає, що документи MRN -це є транзитні митні декларації Т1, що оформляються при переміщенні товарів через територію Європейського Союзу. Транзитні митні декларації Т1 MRN не передбачені у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документи, що підтверджують митну вартість товарів.
Таким чином, витребування таких документів у позивача є протиправним.
Відповідач електронним повідомленням витребував також пакувальний лист.
Згідно з правовою позицією Верховного суду, зазначеною у постанові від 24.01.2020 у справі №808/8663/15, адміністративне провадження №K/9901/14906/18 визначено: «Посилання контролюючого органу на ненадання позивачем пакувального листа, що передбачено умовами контракту, суд апеляційної інстанції також обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки надання до митного оформлення такого документу як пакувальний лист не передбачено частиною 2статті 53 Митного кодексу України. Крім цього, пакувальний лист, як документ в якому відображається вид товару, що знаходиться в товарному місці (контейнер, ящик, коробка тощо) не містить відомостей щодо вартості товару, а отже не може підтверджувати числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Таким чином, ненадання до митного оформлення пакувального листа, неможливо визначити як розбіжність у поданих документах, яка стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом».
Отже, відповідач витребував додаткові документи, які не є документами, що підтверджують митну вартість товару, при цьому не вказав, які відомості витребувані документи повинні підтвердити чи спростувати.
Протиправність витребування додаткових документів без зазначення розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявних ознак підробки та інших підстав, а також в подальшому прийняття спірного рішення підтверджується правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.01.2022 у справі № 200/6413/20-а, адміністративне провадження № K/9901/7255/21: « Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності».
Так, у графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив, що відповідно до коносаменту від 09.07.2024 №APU042739 портом прибуття є Gdansk, Poland. Згідно наданої залізничної накладної від 10.09.2024 № 31431 транспортування товарів залізничними шляхами здійснено за маршрутом Славков-Хрубешов-Ізов-Клевань. При цьому до МД не надано транспортних документів та документів, що підтверджують понесені витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України.».
Суд звертає увагу на відомості у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.09.2024 № 38, в якій зазначені послуги залізничного перевезення від Гданськ, Польща до пункту пропуску Грубешів-Ізов, Польща/Україна. При цьому, відповідач не вказав, що вартість перевезення товарів є недійсною чи заниженою.
У графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив, що «в банківському платіжному документі від 04.09.2024 № 577, в гр..70 іде посилання тільки на контракт, що не дає змогу прив'язати дані документи до даної партії товару».
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, адміністративне провадження №K/9901/18588/18, визначено, що «розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.Також, відповідачем не зазначено яким чином відомості у банківських платіжних документах впливають на визначення складових митної вартості імпортованого позивачем товару.
Таким чином, суд вважає, що відсутність у поданих до митного оформлення банківських платіжних документах у графі «призначення платежу» інших даних, крім посилання лише на зовнішньоекономічний договір, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів.
У графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив: «Прайс-лист б/н від 02.07.2024 містить інформацію тільки на товари ,що зазначені в інвойсі від 02.07.2024 № CXBUD2401-3,що наводить на думку про спеціальні ціни для даної з/е операції».
Суд вважає вказані доводи відповідача необґрунтованими, оскільки форма та зміст наданого до митного оформлення прайс-листа виробника від 02.07.2024 визначається виключно постачальником, з урахуванням вимог, необхідних для ідентифікації товарів, а саме відомостей про: найменування товару, артикул, одиниці виміру, ціну, валюту, умови поставки, умови оплати, печатку постачальника із зазначенням адреси та контактних даних (контактна інформація про постачальника).
Відомості, що зазначені у наданому прайс-листі виробника, відображають фактично доступний асортимент товару на складі постачальника станом на конкретну дату складання такого прайс-листа.
Крім того, прайс-лист виробника не містить дисконту чи знижок, що свідчить про те, що прайс-лист адресовано не особисто позивачеві, а невизначеному колу осіб.
Оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару конкретному покупцю, а й на загальний доступ можливих
покупців на власний розсуд. Водночас, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Суд звертає увагу, що прайс-лист, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України законодавцем не віднесений до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Отже, оскільки прайс-лист с документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, суд вважає, що відповідач не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.
Відповідач у графі 33 спірного рішення зазначив, що митну вартість визначив за
резервним методом:
Товар № 2 - МД від 07.03.2024 № UA100180/2024/003030 - 2,52 USD/кг;
Товар № 3 - МД від 07.03.2024 № UA100180/2024/003030 - 2,52 USD/кг;
Товар №4 - МД від 07.03.2024 № UA100180/2024/003030 - 2,78 USD/кг;
Товар № 5 - МД від 07.03.2024 № UA100180/2024/003030 - 2,52 USD/кг;
Товар № 6 - МД від 07.03.2024 № UA100180/2024/003030 - 2,52 USD/кг, джерело інформації митна декларація від 07.03.2024 № UA100180/2024/003030.
Суд зауважує, що відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Натомість, як свідчать матеріали справи, відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст.55 МК України.
Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, комерційних умов, чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, а також не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із
зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.
Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень ч.2 ст.55 МК України.
З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що рішення Рівненської митниці від 17.09.24 № UА204150/2024/000050/1 про коригування митної вартості товарів є протиправним і підлягає скасуванню.
VIІ. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5408,87 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.10.2024 № 1712.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 5408,87 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139,143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 17.09.24 №UА204150/2024/000050/1 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (код ЄДРПОУ 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кімната 314) судовий збір у сумі 5408,87 грн. (п'ять тисяч чотириста вісім грн. 87 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненської митниці (код ЄДРПОУ 43958370, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Соборна, 104).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.