19 березня 2025 року № 320/48116/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Будпостач"
до Київської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Будпостач» з позовом до Київської митниці, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці від 10.04.24 №UА100180/2024/000022/1 про коригування митної вартості товарів.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу документально підтверджені дані про ціну договору. Вказані документі не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте митницею протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах діяв згідно вимог чинного законодавства. Зауважив, що митний орган може витребовувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 23.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
26.04.2018 між позивачем (далі - покупець) та компанією NEW ANHUA (ZHENGZHOU)ABRASIVES CO., LTD (Китай) (далі - продавець) було укладено контракт № 1023, відповідно до якого продавець продає, а покупець оплачує і отримує відрізні круги, шліфувальні круги та пелюсткові круги в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
24.02.2020 для організації перевезення товарів до України, позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі-експедитор) договір транспортного експедирування № UA00072711.
14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі-перевізник) договір № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
04.01.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт QINGDAO в Китаї правил Інкотерме 2020.
27.04.2024 продавець виписав комерційний інвойс № AH23GT003 за ціною 176 689,09 доларів США на умовах поставки FOB порт Oingdao Інкотермс 2020 та на умовах оплати 90 календарних днів з дати відвантаження.
25.07.2024 позивач на підставі контракту від 26.04.2018 №1023 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті № 505 грошові кошти в розмірі 176 689,09 доларів США.
27.04.2024 для вивезення товарів із Китаю до України, митними органами Китаю була оформлена митна декларація № 425820240000444526 за ціною 176 689,09 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.
30.04.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №237936012.
15.05.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження № C240508586700007.
21.06.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру № 5653375033, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653375034.
Відповідно до залізничних накладних УМВС від 26.06.2024 №2151538462, 2151538678,2151538819 товари були доставлені до Київської митниці.
01.07.2024 для включення до митної вартості транспортних витрат експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати № 15.У довідці зазначено, що вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 233 668,04 грн, а також 6 403,73 доларів США. Вантаж не страхувався.
09.07.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію № 24UA100180008796U9 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 176 689,09 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA100180008796U9 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:
- Доповнення до Контракту від 20.06.2023 №14 між позивачем та виробником і продавцемкомпанією NEW ANHUA (ZHENGZHOU) ABRASIVES CO., LTD (Китай);
- Комерційний інвойс продавця від 27.04.2024 № AH23GT003;
- Прайс лист продавця від 04.01.2024 щодо ціни товарів;
- Сертифікат походження товару від 15.05.2024 № C240508586700007;
- Митну декларацію Китаю від 27.04.2024 № 425820240000444526;
- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 № UA00072711 між позивачем таТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- Договір від 14.02.2022 № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);
- Коносамент від 30.04.2024 № 237936012;
- Рахунок фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 21.06.2024 № 5653375033на оплату позивачем експедиторських послуг;
- Інвойси перевізника компанії Maersk A/S (Данія) від 21.06.2024 № 5653375034 на оплату позивачем послуг перевезення товарів;
- Довідка про транспортні витрати експедитора ТОВ «Мерск Україна Луд» від 01.07.2024№ 15 про вартість послуг транспортування товарів;
- Залізничні накладні УМВС від 26.06.2024 № 2151538462 , 2151538678, 2151538819 про доставку товарів з порту Гданськ у Польщі до Київської митниці;
- Декларацію митної вартості.
09.07.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення № 94976, у якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи:
1) виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, податкові накладні тощо);
2) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованимиекспертними організаціями;
4) відповідно до статті 254 Кодексу переклад українською мовою копії митної деклараціїкраїни відправлення.
18.10.07.2024 у відповідь на повідомлення, позивач направив до Київської митниці лист, в якому зазначив, що додаткові документи додаватися не будуть, оскільки декларантом для підтвердження митної вартості товару разом з митною декларацією надані все документи передбачені ст. 55 МК України.
10.07.2024 Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA100180/2024/000022/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів резервним методом на рівні 2,28 USD/шт. Джерело інформації митна декларація від 10.04.2024 № UA403070/2024/003419.
10.07.2024 Київська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів № UA100180/2024/000258.
10.07.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією № 24UA100180008890U1, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито на 34 166,00 грн., ПДВ на 75 165,20 грн., всього на 109 331,20 грн.
Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.
V. Норми права, які застосував суд
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Згідно з п. п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом ст. ст. 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
У силу норм ч. ч. 1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України).
Згідно із ч. ч. 1- 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
У той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).
VI. Оцінка суду
З наведеного слідує, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
Дійсно, митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості та він досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.
При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені ст. 53 Митного кодексу України, заборонено.
Під час розгляду справи судом встановлено, що у графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, відповідач зазначив, що замовник зобов'язаний був своєчасно та у повному обсязі сплатити фрахт, супутні перевезенню роботи по завантаженню то розвантаженню, спів мірні витрати тощо (якщо такі є), а також інші взаємно погоджені платежі, що належать перевізнику за виконані роботи та послуги по перевезенню і обробці вантажів, згідно з тарифами Лінії. В графі 3 «Заявления отправителя» накладних УМВС від 26.06.2024 № 2151538462, 2151538678, 2151538819 зазначено, що на станції Медика (Республіка Польща) здійснена «перегрузка в вагон другой шириныколен». Декларантом до митного оформлення відповідно до частини 2 статті 52 Кодексу не подано митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню для підтвердження витрат (складових митної вартості) на навантаження, вивантаження, обробку оцінюваних товарів в порту Гданськ (Республіка Польща) та витрати на перевантаження на станції Медика (Республіка Польща).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає що вказані відомості не свідчать про наявність у митного органу підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів, з огляду на наступні обставини.
Так, матеріалами справи підтверджено, що митному органу була надана довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна ЛТД» про транспортні витрати від 01.07.2024 №15, в якій зазначено:вартість залізничного перевезення Гданськ(Польща) - пункт пропуску Пшемисль-Мостинська, Польща/Україна в розмірі 5 700,00 доларів США;вартість залізничного перевезення пункт пропуску Мостинська, Україна - Київ, Україні в розмірі 1500,00 доларів США.
Також зазначено вартість послуг транспортування до кордону України в розмірі 233
668,04 грн. та 6 403,73 доларів США, що включені до митної вартості. У вартість перевезення включено перевантаження станції Медика.
21.06.2024 перевізник компанія Maersk A/S (Данія) надав позивачу для оплати транспортних послуг інвойс № 5653375034, у якому серед наданих послуг зазначено оформлення документації у Гданську в Польщі вартістю 54,13 доларів США та операційні послуги терміналу у Гданську в Польщі вартістю 649,60 доларів США.
При цьому, вказані операційні послуги у порту Гданська включають послуги із вивантаження контейнерів із судна та навантаження на залізничний транспорт.
Зазначені відомості відображені також у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд»
про транспортні витрати від 01.07.2024 №15 - Операційні послуги терміналу у Гданську в Польщі 649,60 доларів США. У вартість перевезення залізничним транспортом включено перевантаження контейнерів.
Крім того, у графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив, що декларантом до митного оформлення подано накладні УМВС від 31.01.2024 №№ 2151516955, 2151516989, в графі 24 «Документы, приложенные оправителем» яких зазначено митні
документи SAD №№ 24PL322080NS6SCBB9, 24PL322080NS6SCCSS, 24PL322080NS6SCD84.
Декларантом до митного оформлення не подано митні документи, що зазначені в графі 24 накладних УМВС.
Митні документи SAD (Єдиний адміністративний документ) № 24PL322080NS6SCBB9,24PL322080NS6SCCS5, 24PL322080NS6SCD84 -стандартна форма митної декларації, введенав 1988 р. в країнах ЄС та в інших країнах Західної Європи. Використовується у взаємній торгівлі всіх країн - членів ЄС та в торгівлі з «третіми країнами».
Суд зауважує, що єдиний адміністративний документ (SAD), що виданий митним органом ЄвропейськогоСоюзу, не включений у перелік документів, визначених ст. 53 МК України, як документ, що підтверджує митну вартість.
До того ж, відповідно до ч. 5 ст.53 МК України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, доводи, які зазначені відповідачем у графі 33 рішення про коригування митної вартості, не можуть бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів.
Матеріалами справи підтверджено, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Відтак, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити митну вартість товару за ціною договору.
Згідно з відомостями у графі 33 спірного рішення відповідач визначив митну вартість за резервним методом на рівні 2,28 USD/шт. Джерело інформації - митна декларація від 10.04.2024№ UA403070/2024/003419.
Однак, суд зауважує, що відповідач у спірному рішенні не вказав кількість товарів, їх вартість, вагу, країну походження, характеристики, на підставі яких правил згідно з Інкотермс були поставлені товари, що взяті за основу при коригуванні митної вартості.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення
такого коригування.
Згідно з п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, яківплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо: у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які застосуванням резервного методу.
Як свідчать матеріали справи, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що рішення Київської митниці від 10.04.24 №UА100180/2024/000022/1про коригування митної вартості товарів є протиправним і підлягає скасуванню.
VIІ. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.10.2024 № 1681.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3028,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139,143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці від 10.04.24 №UА100180/2024/000022/1 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (код ЄДРПОУ 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кімната 314) судовий збір у сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, 8-а) .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.