19 березня 2025 рокум. Ужгород№ 260/566/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36600, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Полтавській області від 27.12.2024 року №921060814664;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області та Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах з 1987 року по 2015 рік, у тому числі 2 роки служби в армії та перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889 VІІІ, з урахуванням довідок, виданих Закарпатською митницею від 17 грудня 2024 року №7.7-22/33-1424 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та від 17 грудня 2024 року №8.7-22/33-1423 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), починаючи з 19.12.2024 року (дати звернення із відповідною заявою), та здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Закарпатській області з 24.09.2014 та отримує пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 19.12.2024 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою, в якій просив перевести його на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», враховуючи те, що на момент виходу на пенсію мав стаж державної служби понад 20 років, однак рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України у Полтавській області від 27.12.2024 року №921060814664 відмовлено позивачу в перерахунку пенсії, оскільки до заяви надана нечитабельна ксерокопія трудової книжки, не долучений диплом про навчання та військовий квиток. На думку позивача, вказане рішення є протиправним та таким, що порушує його права, так як на час звернення до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії, саме відповідач 1 надавав додатки до заяви. Вказує, що на день набрання чинності Законом №889 мав понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до посад державних службовців (29 років 5 місяців 13 днів), то відповідно набув права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача 1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області розгляд заяви позивача не здійснювало, а тому і прав позивача не порушило. Водночас, зазначає, що періоди роботи ОСОБА_1 не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст.25 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ. Відтак, оскільки станом на 01.05.2016 року заявник не працював на посадах державної службі та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців то відповідно, права на перехід з пенсії за віком по ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком по ЗУ «Про державну службу» позивач не має. Крім цього звертає увагу суду, що спірними в даному позові є саме факт подачі заяви та винесення рішення про відмову у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», щодо врахування довідок про заробітну плату, то дані вимоги є похідними та передчасними, оскільки самого факту задоволення заяви позивача не відбулося.
18 лютого 2025 року надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача 2, згідно якого заперечує щодо позовних вимог. Вказує, що в ході розгляду заяви позивача про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889 VII було виявлено нечитабельні ксерокопії трудової книжки, не долучений диплом про навчання, військовий квиток. Дані обставини і слугували підставою для винесення рішення про відмову. Інші питання управлінням не розглядалося. Тому вважає вимоги позивача передчасними.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
19.12.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з переведенням з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу».
За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто ГУ ПФУ у Полтавській області.
Рішенням відділу перерахунку пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду у Полтавській області №921060814664 від 27.12.2024 року позивачу було відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки до заяви надана нечитабельна ксерокопія трудової книжки, не долучений диплом про навчання та військовий квиток.
Вважаючи відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом про скасування спірного рішення, зобов'язання зарахувати спірний страховий стаж та перевести на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, якщо особа має стаж на посаді державної служби більше 20 років, то має право на призначення пенсії за віком згідно із ст.37 Закону №3723-XII, а тому, відповідно, наявні правові підстави для переведення з пенсії за віком, призначеної їй відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону №3723-XII.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
19.12.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з переведенням з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу».
Пунктом 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (зі змінами) визначено, що Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України № 25-1 від 16.12.2020 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Пунктом 4.1 Порядку№ 22-1 визначено, що заяви подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Принцип екстериторіальності означає, що незалежно від місця реєстрації заявника, рішення може бути прийняте будь-яким територіальним управлінням Пенсійного фонду України в межах всієї України, обраним програмним забезпеченням за принципом випадковості.
Рішення за результатами розгляду заяви зберігається в електронній пенсійній справі особи. Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Відповідно до пункту 4.3. цього Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що після подання особою заяви про призначення пенсії працівниками пенсійного органу здійснюється сканування копій документів засобами програмного забезпечення та за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З матеріалів справи судом встановлено, що за принципом екстериторіальності заяву позивача від 19.12.2024 було розглянуто ГУ ПФУ у Полтавській області та прийнято рішення №921060814664 від 27.12.2024 року про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки до заяви надана нечитабельна ксерокопія трудової книжки, не долучений диплом про навчання та військовий квиток.
Суд не погоджується з такими підставами для відмови позивачу, оскільки саме на працівників пенсійного органу покладено обов'язок сканування копій документів засобами програмного забезпечення, в даному випадку сканкопії трудової книжки для формування електронної пенсійної справи, а позивач не може нести негативних наслідків за порушення порядку сканування оригіналу його трудової книжки працівниками пенсійного органу.
При цьому суд вказує, що позивачу вже була призначена пенсія за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому у відповідача 1 були наявні копії трудової книжки позивача та інших документів, що подавалися позивачем для призначення пенсії за віком.
Суд також звертає увагу відповідачів, що на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 03.02.2025 відповідачем 1 надано до суду належним чином завірені копії матеріалів з електронної пенсійної справи ОСОБА_1 , текст яких є читабельним та зрозумілим.
Отже, матеріали документів, в тому числі трудова книжка ОСОБА_1 від 03.09.1971 та вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 17.06.1981, які проскановані при поданні позивачем заяви від 19.12.2024 та містяться в електронній пенсійній справі, є читабельними, а тому доводи відповідачів про нечитабельність трудової книжки, які слугували підставою для відмови позивачу у переведенні на інший вид пенсії, не знайшли свого підтвердження.
Суд зазначає, що відповідачем 2 при винесенні оскаржуваного рішення взагалі не було розглянуто по суті питання щодо зарахування періодів роботи позивача до стажу державної служби та наявності умов для переведення позивача на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», а було відмовлено позивачу з формальних та необґрунтованих підстав.
При цьому суд вважає безпідставним посилання відповідача 2 в рішенні від 27.12.2024 року №921060814664, як на одну з підстав для відмови у переведенні на інший вид пенсії, на те, що позивачем не подано диплом про навчання та військовий квиток.
Суд вказує, що наведене може слугувати підставою для незарахування позивачу до стажу державної служби періоду навчання та військової служби, однак не може слугувати підставою для відмови у переведенні на інший вид пенсії в цілому, з огляду на те, що відповідачем 2 взагалі не досліджувалося наявність у позивача стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), та право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача ГУ ПФУ в Полтавській області не було фактичних та правових підстав для відмови у переведенні позивача на інший вид пенсії та нерозгляду по суті права позивача на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, суд дійшов висновку про те, що оскільки рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 27.12.2024 року №921060814664 позивачу безпідставно відмовлено у переході на інший вид пенсії, тому на підставі наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить задовольнити.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідачів 1, 2 зарахувати позивачу до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах з 1987 року по 2015 рік, у тому числі 2 роки служби в армії та перевести його на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889 VІІІ, з урахуванням довідок, виданих Закарпатською митницею від 17 грудня 2024 року №7.7-22/33-1424 та №8.7-22/33-1423, починаючи з 19.12.2024 року, суд вказує наступне.
Прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів, є дискреційними повноваженнями відповідача.
При цьому, органами, що здійснюють розгляд документів, що подаються для призначення пенсії, є територіальні управління ПФУ. Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у переведенні з одного виду пенсії на інший, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію.
Водночас, як вже зазначалося судом, ГУ ПФУ в Полтавській області не надавало оцінки документам, поданих позивачем, і не встановлювало наявність чи відсутність у такого умов для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Враховуючи те, що пенсійним органом не вирішувалося питання зарахування періодів роботи позивача до стажу державної служби та рішення по суті переведення позивача на інший вид пенсії на умовах Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідок про складові заробітної плати, не приймалось, суд вважає передчасними вимоги позивача в цій частині та такими, що не підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд враховує ту обставину, що в силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про переведення на пенсію державного службовця визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, то саме цей орган і має завершити процедуру розгляду такої заяви.
Тому з огляду на викладене, а також з метою ефективного захисту порушеного права позивача заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача від 19.12.2024, із урахуванням висновків суду, і прийняти за результатами розгляду такої заяви відповідне рішення по суті порушеного питання.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено частково, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36600, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.12.2024 року №921060814664, яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на інший вид пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 грудня 2024 року про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ, з урахуванням довідок від 17 грудня 2024 року №7.7-22/33-1424 та №8.7-22/33-1423, виданих Закарпатською митницею, та прийняти рішення по суті порушеного питання, з урахуванням висновків суду у даній справі.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36600, код ЄДРПОУ 13967927) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМ.М. Луцович