19 березня 2025 року Справа №160/34606/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження питання про залишення позовної заяви без руху після відкриття у справі №160/34606/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
30.12.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Центр пробації" (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- стягнути з Державної установи «Центр пробації» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 15.10.2022 по 15.04.2023 у сумі 97612,20 грн;
- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки виплати, а саме з 24.03.2022 по день фактичної виплати 23.10.2024, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового ї начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки виплати, а саме з 24.03.2022 по день фактичної виплати 23.10.2024, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 у справі №160/7027/22 (яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.06.2023 та постановою Верховного Суду від 17.10.2024) зобов'язано Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 з 24.02.2022 року по 17.05.2022, включно у розмірі 30000,00 грн щомісячно, з відрахуванням податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів. 23.10.2024 Державною установою «Центр пробації» на виконання Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 (№160/7027/22) було виплачено на користь ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду у розмірі 65856,29 грн, за період з 24.02.2022 по 17.05.2022, що підтверджується випискою з карткового рахунку від 27.12.2024 (додаток). Отже, враховуючи, що відповідачем лише 23.10.2024 було проведено повний розрахунок з позивачем, тому допущена відповідачем затримка виплати всіх належних до виплати коштів під час звільнення, є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. З урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з позивачем, а саме 23.10.2024, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні починаючи з 15.10.2022 по 15.04.2023 (не більш як за шість місяців), що становить 183 дні. Із цього слідує, що середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного ст. 117 Кодексу законів про працю України шестимісячного терміну становить 97612,20 грн (533,40 грн. х 183 календарних днів). Також позивач вказує, що розрахунок та виплата компенсації здійснюється одночасно при виплаті заборгованості. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
29.01.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову.
29.01.2025 відповідачем подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
30.01.2025 представником позивача подано до суду відповідь на відзив.
19.02.2025 представником позивача подано до суду клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.
25.02.2025 від представника відповідача надійшла заява про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням принципу співмірності.
Перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 з 2018 року по 14.10.2022 проходила службу у Державній Установі «Центр Пробації».
Відповідно наказу Державної Установи «Центр Пробації» від 10.10.2022 №495/к «Про особовий склад» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено зі служби на підставі п. 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), 14.10.2022.
10.10.2022 Державною установою «Центр пробації» було проведено розрахунок при звільненні та виплачено на користь підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальника Новокодацького районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області, одноразову грошову допомогу у зв'язку зі звільненням у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 24 календарних роки служби, премію за вересень 2022 року в розмірі 10% та жовтень 2022 року в розмірі 10%, за фактично відпрацьований час.
Під час проходження служби за період з 24.02.2022 по 17.05.2022 позивачеві не у повному обсязі державною установою нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, а саме, щомісячна додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
17.05.2022 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 по справі №160/7027/22 (яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.06.2023 та постановою Верховного Суду від 17.10.2024) позов ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 починаючи з 24.02.2022 по 17.05.2022, включно додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Зобов'язано Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 17.05.2022, включно у розмірі 30000,00 грн щомісячно, з відрахуванням податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
23.10.2024 Державною установою «Центр пробації» на виконання Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 у справі №160/7027/22 було виплачено на користь ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду у розмірі 65856,29 грн, за період з 24.02.2022 по 17.05.2022, що підтверджується випискою з карткового рахунку.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через автоматизовану систему «Електронний суд» позивач звернулась лише 30.12.2024 з позовом про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За ч. 1 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Предметом спору є стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні.
Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до положень ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом положень ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Визначаючись із тим, чи дотримано позивачем строку звернення до адміністративного суду, слід врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.06.2023 у справі №560/11489/22, які полягають у наступному:
"Звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП України) обмежене строком, який - з уваги також на постанову Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 240/532/20 - у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
Спираючись на наведені міркування колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що після фактичного розрахунку за зобов'язаннями з виплати індексації грошового забезпечення ... позивач мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку на підставі ст. 117 КЗпП України, але реалізувати це право він міг протягом одного місяця відколи відбувся фактичний розрахунок за означеною складовою грошового забезпечення. Станом на 1 листопада 2022 року місячний строк для звернення до адміністративного суду з такими вимогами завершився".
Відтак строк звернення до суду з вимогою щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить один місяць з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав та інтересів. При цьому реалізувати своє право на звернення до суду протягом одного місяця позивач може після фактичного розрахунку за кожною складовою грошового забезпечення.
Наведене свідчить про те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду в частині позовних вимог, що стосуються виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за несвоєчасну виплату грошового забезпечення.
До такого висновку суд дійшов з огляду на те, що відповідачем такі кошти виплачено позивачеві ще 23.10.2024, а із позовною заявою до суду позивач звернулася 30.12.2024, тобто поза межами визначеного строку.
Відповідно до ч. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з ч. 14 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Частиною 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії без руху після відкриття провадження у справі, та надати позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 120-123, 160-161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів, з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом:
- надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження власних доводів, з врахуванням правової позиції суду, викладеної в цій ухвалі.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява залишається без розгляду на підставі ч. 15 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.З. Голобутовський