20.03.2025
Справа № 696/207/25
1-кп/696/59/25
іменем України
20 березня 2025 року м. Кам'янка
Кам'янський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5 , який представляє інтереси заставодавця ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 12025140000000177 від 16 січня 2025 року стосовно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, про скасування запобіжного заходу у вигляді застави та повернення застави, -
Захисник ОСОБА_4 , який також представляє інтереси заставодавця ОСОБА_6 , - ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про скасування запобіжного заходу у вигляді застави та повернення застави у розмірі 454200,00 грн.
В обґрунтування клопотання ОСОБА_5 посилається на те, що стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначеним розміром застави в сумі 454200,00 грн., яку було внесено заставодавцем ОСОБА_6 .
За час дії стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави не вирішувались питання про звернення застави у дохід держави, необхідності залишення застави для забезпечення цивільного позову або відшкодування шкоди немає, оскільки таких вимог заявлено не було, матеріальної шкоди від інкримінованого кримінального правопорушення не встановлено. Таким чином, на даний час відпала необхідність у збереженні існування запобіжного заходу у вигляді застави.
Обвинувачений підтримав заявлене клопотання.
Прокурор заперечив проти повернення застави у зв'язку із його необґрунтованістю та відсутністю правових підстав для його задоволення.
Суд, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, вважає, що клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді застави та повернення застави не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в рамках кримінального провадження № 12025140000000177 від 16 січня 2025 року ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 17 грудня 2024 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , який був на той час у статусі підозрюваного. Одночасно було визначено йому заставу в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454200,00 грн., та роз'яснено його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу постановлення ухвали на депозитний рахунок суду.
Строк дії застави судом не визначався, оскільки застава є безстроковим запобіжним заходом, і Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено необхідності її продовження.
З доданих матеріалів вбачається, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, скеровано до Кам'янського районного суду Черкаської області 25 лютого 2025 року (справа № 696/207/25, провадження 1-кп/696/59/25), розгляд якого не закінчений та триває.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу.
З моменту внесення застави на підозрюваного покладаються обов'язки, визначені ухвалою слідчого судді, строком на два місяці та непродовження цих обов'язків не тягне за собою припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави.
Закінчення строку дії покладених на підозрюваного слідчим суддею обов'язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (яким в даному випадку є застава) і не є підставою або умовою повернення визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу і внесеної застави.
Відповідно до вимог ч. 11 ст. 182 КПК України, п. 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 року № 27), застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави та постановлення вироку (ухвали), у якому міститься рішення про повернення застави.
При цьому після внесення грошових коштів як застави за підозрювану особу строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, у відповідності до ст. 203 КПК України, діє до моменту прийняття остаточного рішення, а саме ухвалення вироку чи закриття кримінального провадження, оскільки згідно із ст. 182 КПК України цей запобіжний захід не має граничного строку дії, а тому вимоги клопотання про повернення застави є такими, що суперечать меті застосування запобіжного заходу: на даний час - меті застави, яка діє як захід забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків.
Отже, твердження захисника, що запобіжний захід - застава припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - 14 лютого 2025 року, і тому заставу слід повернути, суперечить положенням кримінального процесуального закону.
Доводи захисника про виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не впливають ані на чинність застосованого запобіжного заходу, ані на відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. У цьому випадку застава є забезпеченням належної процесуальної поведінки обвинуваченого та гарантує виконання процесуальних обов'язків, передбачених ст. 42 КПК України, які діють з моменту набуття ним процесуального статусу обвинуваченого в кримінальному провадженні. Посилання захисника на те, що застава внесена іншою особою - заставодавцем ОСОБА_6 за взяті нею у борг грошові кошти в сумі 455000 грн., які вона зобов'язалась повернути позикодавцю до 14 грудня 2025 року, також не є підставою для повернення застави.
Частиною 2 ст. 182 КПК України передбачена можливість внесення застави не тільки підозрюваним або обвинуваченим, а й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Згідно з ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Із змісту наведених статей вбачається, що внесення застави є правом заставодавця, а не обов'язком. Тобто, прийняття тією чи іншою особою (заставодавцем) такого рішення є добровільним. Приймаючи його, ці особи самостійно обирають джерело грошових коштів, які мають бути внесені у якості застави, та усвідомлюють, принаймні, мають усвідомлювати, що ці кошти вносяться на увесь строк дії запобіжного заходу.
Саме припинення дії запобіжного заходу, у відповідності до ч. 11 ст. 182 КПК України, є підставою для повернення внесеної суми застави, у тому числі заставодавцю.
З огляду на те, що судовий розгляд даного кримінального провадження не завершено, дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинилась, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для скасування запобіжного заходу у вигляді застави й повернення застави заставодавцю та відмову у задоволенні заявленого клопотання.
Керуючись ст.ст. 177-178, 182, 203 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , який представляє інтереси заставодавця ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 12025140000000177 від 16 січня 2025 року стосовно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, про скасування запобіжного заходу у вигляді застави та повернення застави - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1