Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1429/23
Провадження № 2-п/499/1/25
Іменем України
20 березня 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І. В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
На розгляді у судді Іванівського районного суду Одеської області Погорєлова І. В. перебуває вищевказана цивільна справа.
20.03.2025 року відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про відвід головуючого судді Погорєлова І. В., яку мотивує тим, що, незважаючи на скасування апеляційним судом ухвали Іванівського районного суду Одеської області від 02 вересня 2024 року у справі № 499/1429/23, якою було повернуто заявнику заяву про перегляд заочного рішення, та направлення справи на продовження розгляду, головуючий суддя Погорєлов І. В. продовжив розглядати вказану справу, не заявивши собі самовідвід на підставі ч.1 ст. 37 ЦПК України.
Належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомляли, у справі наявні від сторін заяви про розгляд справи без участі.
За приписами ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Винятків, передбачених цією статей, які б перешкоджали розгляду справи, судом не встановлено.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи в межах заяви про відвід, вважає, що заява про відвід судді є необґрунтованою, безпідставною, а тому не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що в грудні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк»: заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 10.12.2015 року у розмірі 124718,30 грн. станом на 13.12.2023 року, та судові витрати у розмірі 2147,20 грн.
Заочним рішенням Іванівського районного суду м. Одеси від 13.06.2024 року позов АТ КБ «Приватбанк» було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 10.12.2015 року у розмірі 124718,30 грн., та судові витрати у розмірі 2147,20 грн., понесені позивачем при зверненні до суду із даним позовом.
Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 22.07.2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Іванівського районного суду м. Одеси від 13.06.2024 року було залишено без руху.
Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 02.09.2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Іванівського районного суду м. Одеси від 13.06.2024 року визнано неподаною та повернуто заявникові.
Відповідач не погодився з ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 02.09.2024 у цивільній справі № 449/1429/23, та подав до Одеського апеляційного суду відповідну апеляційну скаргу на вказане судове рішення.
Постановою Одеського апеляційного суду від 17.01.2025 у цивільній справі № 499/1429/23 ухвалена постанова, якою апеляційну скаргу задоволено частково, та ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 02 вересня 2024 року у справі № 499/1429/23 скасовано, а цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - направлено до Іванівського районного суду Одеської області для продовження розгляду.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною другою зазначеної статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, проте визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Відповідно до частини третьої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Положеннями ч. 1 ст. 36 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді і розширеному тлумаченню ця норма не підлягає.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 , підставою через яку ним заявлено відвід, є продовження розгляду справи головуючим суддею Погорєловим І. В., незважаючи на скасування його ухвали про повернення заяви про перегляд заочного рішення через неусунення недоліків.
Суд не може погодитися з посиланнями ОСОБА_1 у заяві про відвід судді, оскільки скасування процедурної ухвали суду не призводить до наслідків, передбачених ч.1 ст. 37 ЦПК України.
Приписами ч.1 ст. 37 ЦПК України вказано, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.
Суд констатує, що законодавцем в статті 258 ЦПК України розмежовано поняття «судових рішень» та «рішення суду». Так, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. При цьому, розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Відтак, беручи до уваги, що законодавцем в ч.1 ст. 37 ЦПК України зазначено: «…після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі», - а ухвала про повернення заяви про перегляд заочного рішення за свою суттю є судовим рішенням, але не рішенням суду, тому в даному конкретному випадку така стаття цивільного процесуального законодавства застосуванню не підлягає.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що процесуальні дії судді, законність та обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно незгода сторони з винесенням суддею судового рішення, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін у справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
На переконання суду, посилання відповідача не може бути доказом неупередженості та необ'єктивності судді у розгляді цивільної справи.
Суд не знаходить в доводах Туркола О. І. підстави сумніватися у безсторонності судді Погорєлова І. В.
Для висновку про наявність у конкретній справі правомірної підстави сумніватися у безсторонності судді думка особи може враховуватися, але вона не має вирішального значення. Вирішальним є те, чи можна вважати такі сумніви об'єктивно виправданими (див. рішення у справі : «Хаусшільдт проти Данії», рішення від 24 травня 1989 року, п. 48).
При тлумаченні змісту поняття «інші підстави, які викликають сумніви у неупередженості суду» необхідно дотримуватися балансу між виправданою необхідністю застосування широкого тлумачення цієї категорії та недопустимістю зловживання наявністю такого права.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 9 листопада 2006 р. у справі «Білуха проти України», наявність безсторонності судді відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду. Що стосується суб'єктивного критерію, то особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.
У заяві про відвід судді Погорєлова І. В., не наведено конкретних фактів, які б викликали сумнів у його необ'єктивності чи неупередженості, а зазначені підстави на які посилається Туркол О. І., є фактично неправильним трактування норм матеріального цивільно-процесуального права, що не свідчить про упередженість та необ'єктивність судді і, як наслідок, не тягне за собою усунення судді від розгляду справи, оскільки не є підставою для відводу та доказом неупередженості та безсторонності судді Погорєлова І. В.
Таким чином, обставини, які наведені у заяві Туркола О. І., не є такими, що ставлять під сумнів неупередженість судді, не наведена наявність його особистої заінтересованості, відсутні докази, які б вказували про прихильність чи уподобання стосовно однієї із сторін та жодним чином не вказують про порушення ним норм ЦПК України, оскільки вказана заява фактично містить власні припущення Туркола О. І., окрім того, ним не подано жодних доказів, які б підтверджували та доводили ту обставину, що заявлений відвід є вмотивований.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що заява відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Погорєлова І. В. задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 36, 39 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Погорєлова І. В. - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ