Справа № 909/763/24
20.03.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Стефанів Т. В., розглянувши заяву представника Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради" Міськів О. Т. від 17.03.2025 (вх. № 2299/25 від 18.03.2025) щодо відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу у справі
за позовом Приватного підприємства "Пріма МЕД"
до відповідача Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне некомерційне підприємство "Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради"
про скасування державної реєстрації прав та визнання за позивачем прав та обов'язків забудовника,
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2025 суд відмовив у позові Приватного підприємства "Пріма МЕД" до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне некомерційне підприємство "Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради" про скасування державної реєстрації прав та визнання за позивачем прав та обов'язків забудовника.
18.03.2025 на адресу суду від представника третьої особи надійшла заява від 17.03.2025 (вх. № 2299/25 від 18.03.2025) щодо відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Розглянувши вищевказану заяву, суд зазначає таке.
За змістом ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
У постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 620/2936/20 зазначено, що правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті.
Отже, враховуючи наведене вище, у представника третьої особи був наявний обов'язок подати докази в підтвердження понесення ним судових витрат до закінчення розгляду справи по суті або ж до закінчення судових дебатів.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов'язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.
Водночас положення ч. 8 ст. 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Відтак, для реалізації права на відшкодування витрат на правову допомогу сторона має дотриматися процедури, встановленої нормами процесуального права, а саме:
- у своїй першій заяві по суті сторона має навести попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ст. 124 ГПК України);
- подати до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України);
- подати до суду докази, які обґрунтовують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи (ч. 8 ст. 129 ГПК України);
- зробити заяву про подання до суду доказів, які обґрунтовують розмір судових витрат, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у зв'язку з наявністю поважних причин, які унеможливлюють подання таких доказів до закінчення судових дебатів.
Дотримання стороною викладеного вище порядку, передбаченого нормами права ГПК України, необхідно для інформування іншої сторони про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які можуть бути покладені на неї судом за наслідками розгляду справи, що може вплинути на стратегією захисту прав та інтересів такої сторони під час розгляду справи, що враховується судом під час визначення розміру судових витрат, що заявлені до відшкодування.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28.04.2023 у справі № 924/427/22.
Якщо своєчасній подачі зазначених доказів перешкоджають поважні причини, сторона повинна повідомити суд про такі причини, обґрунтувати їх поважність та неможливість подати докази у визначений процесуальний строк, а також, до закінчення судових дебатів, зробити заяву про зобов'язання подати докази про понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Суд констатує, що доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів представник не подав та, всупереч положенням ст. 221 ГПК України, не навів суду жодних поважних причин щодо неможливості подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів.
Водночас, заява представника третьої особи Міськів О. Т. щодо відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу надійшла на адресу суду 18.03.2024, тобто, з попуском процесуальних строків. Заяву сформовано в системі Електронний суд та надіслано до Господарського суду Івано-Франківської області 17.03.2025 о 20:54 год.
За змістом ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що заява щодо відшкодування витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу не була подана стороною у встановлений законом строк та у встановленій формі, така заява є такою, що підлягає залишенню судом без розгляду в контексті положень ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 46, 116, 118, 129, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву представника Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради" Міськів О. Т. від 17.03.2025 (вх. № 2299/25 від 18.03.2025) щодо відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України строк та порядку.
Ухвала підписана 20.03.2025.
Суддя Т. В. Стефанів