Справа № 446/277/25
18.03.2025року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:
головуючого - судді Костюк У. І.
секретаря судових засідань Новосад І.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Профіт капітал», за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
07.02.2025 представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Карлаш І.А. звернувся до Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області з позовною заявою до ТзОВ Фінансова компанія «Профіт капітал», третіх осіб: приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А., в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 11130, вчинений 25.01.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 9850, 00 грн., стягнути з відповідача на користь позивача 11738, 00 грн. безпідставно стягнутих за виконавчим написом коштів, стягнути на користь позивача судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2422, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000, 00 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 25.01.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 11130 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 9850,00 грн.. Позивач вважає, що даний виконавчий напис вчинено неправомірно з порушенням норм чинного законодавства, з огляду на те, що його вчинено без належного встановлення обставин, які мали передувати вказаній нотаріальній дії, а саме не мав повного обсягу документів, зокрема нотаріально засвідченого кредитного договору, доказів підтвердження отримання боржником вимоги про погашення заборгованості, не перевірив відсутність спору між кредитором та позичальником щодо розміру заборгованості, оскільки позивач не погоджується із розміром заборгованості, а отже вона не є безспірною. Враховуючи вищевказане вважає, що є достатні правові підстави вважати, що даний виконавчий напис, вчинений з порушенням вимог законодавства та є таким що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 12.02.2025 відкрито провадження у справі, розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та призначено судове засідання.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, представник позивача - адвокат Карлаш І.А. разом з позовною заявою, подав заяву про розгляд справи без участі позивачки та її представника.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Профіт капітал» в судове засідання не з'явився, на адресу суду подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в якій просив у разі задоволення позовних вимог зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 4000 грн. до 1500 грн.
Третя особаприватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленим.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, в судове засідання не з'явився, надіслав суду письмові пояснення на позовну заяву.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 25.01.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 11130 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованість за кредитним договором 8318984 від 26.01.2020 у розмірі 9850 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень) грн. 00 коп. укладеним з ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором 10072020 від 10.07.2020 є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Профіт капітал».
Стягнення проводилося за період з 14.07.2020 по 06.01.2021.
На підставі вище вказаного виконавчого напису Приватним виконавцемвиконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем було відкрито виконавче провадження № 64827297 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт капітал» 9850 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят ) грн. 00 коп. боргу.
20.04.2021Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
16.11.2023 Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 64827297.
Звертаючись до суду позивач зазначає, що приватним нотаріусом оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про нотаріат», Постанови Кабінету міністрів України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.
Відповідно до статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Пунктами 3.1, 3.2 глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Згідно із пунктом 3.5 глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені в переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 затверджено внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та не чинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 №910/10374/17, де зроблено висновок, що кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд приймає до уваги доводи позиваки про те, що виконавчий напис вчинено нотаріусом без належного встановлення обставин, які мали передувати вказаній нотаріальній дії, та позбавляє його права на доведення перед судом саме такого розміру заборгованості, а відтак сума заборгованості не відповідає фактичним обставинам та не є безспірною.
Більше того, відповідач не надав суду оригінал нотаріально посвідченого договору, як і не надав первинних документів, які б дали суду можливість визначити факт договірних зобов'язань, заборгованості позивача перед ТОВ «ФК «Профіт капітал», суму боргу станом на момент вчинення виконавчого напису, наявність чи відсутність погашення такого боргу, що свідчить про необґрунтованість наявної у позивача заборгованості в розмірі 9850,00 грн..
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність вчинення виконавчого напису нотаріусом, не доведено наявність саме такого розміру заборгованості у боржника власне до такого кредитора.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Зазначене вище, дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 11130, вчиненого 25.01.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 9850 грн., таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 11738,00 грн. безпідставно стягнутих за виконавчим написом коштів, суд приходить до висновку, що така підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи, а саме з письмового пояснення приватного виконавцявиконавчого округу Львівської області Пиць А.А., приватним виконавцем 14.11.2023, шляхом примусового списання з рахунків боржника стягнуто кошти для погашення заборгованості по виконавчому провадженні № 64827297 у розмірі - 11 738,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № JBKLNBEO8A від 14.11.2023.
В подальшому приватним виконавцем було здійснено розподіл стягнутих з боржника за виконавчим провадженням грошових сум, у такій черговості: відповідно до платіжної інструкції №35841 - 903,00 грн. перераховано на витрати виконавчого провадження; відповідно до платіжної інструкції №35842 - 985,00 грн. перераховано у якості основної винагороди приватного виконавця; відповідно до платіжної інструкції №35843 - 9850,00 грн. перераховано на рахунок стягувача для погашення боргу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 10 ЗУ «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1)виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно з п.2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.
Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. 16.03.2021 одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження № 64827297 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича № 11130 від 25.01.2021 про стягнення заборгованості з позивачки у розмірі 9850 грн., винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 191,38 грн. та постанову про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 985,00 грн.. 05.11.2021 приватним виконавцем винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження в розмірі 711,62 грн..
Виконавче провадження № 64827297 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича № 11130 від 25.01.2021 постановою зазначеного приватного виконавця від 16.11.2023 закінчене у зв'язку з стягненням з боржника основного боргу, основної винагороди приватного виконавця Пиць А.А., та витрат виконавчого провадження.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.
Відповідно до ч. 3ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Аналіз ст.. 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання)це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого ст.. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
За змістом приписів глав 82 і 83ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондиційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Такі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 201/1311/19.
Судом встановлено, що основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження стягнуті на підставі відповідних постанов приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. від 16.03.2021 та 05.11.2021 в межах виконавчого провадження ВП № 64827297.
Зазначені постанови державного виконання позивачем у порядку, встановленому чинним законодавством не оскаржувалися, вони не скасовані та дії державного виконавця щодо винесення зазначених постанов не визнані протиправними.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування статті 1212 ЦК України для стягнення основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, які, на думку позивачки, виникли у зв'язку з безпідставним стягненням, оскільки такі кошти не можуть вважатися безпідставно набутими у розумінні статті 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження.
Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок оскарження судового рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розглядові за правилами адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2018 року у справі №921/16/14-г/15).
Під час судового розгляду встановлено, що будь-які дії чи рішення державного виконавця, зокрема постанови про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення основної винагороди, про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження та про закінчення виконавчого провадження, позивачкою під час вчинення виконавчих дій не оскаржувались, дії приватного виконавця Пиць А.А. щодо винесення зазначених постанов не визнані протиправними.
Крім того, в даному випадку виконавче провадження було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документу в повному обсязі, а не у зв'язку із скасуванням рішення суду, що підлягало виконанню, або визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. У зв'язку з цим стягнуті державним виконавцем суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не підлягають поверненню боржнику, а тому вказані обставини виключають безпідставність набуття державним виконавцем грошових коштів як витрат виконавчого провадження.
Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні частини позовної вимоги позивачки про стягнення з відповідача 11738,00 грн. безпідставно стягнутих за виконавчим написом коштів, в частині стягнення коштів у виді витрат виконавчого провадження в сумі 903 грн. 00 коп. та основної винагороди приватного виконавця в сумі 985 грн. 00 коп.
З огляду на наведене, поверненню позивачу підлягає лише сума заборгованості стягнена приватним виконавцемвиконавчого округу Львівської області Пиць А.А. на користь відповідача за виконавчим написом № 11130 від 25.01.2021, вчиненим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. в розмірі 9850, 00 грн.
Вирішуючи питання судових витрат у справі суд виходив з такого.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Профіт капітал» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2034 грн. 81 коп. (2422 грн. 40 коп. х 84%).
Крім того, представником позивачки ОСОБА_1 ,- адвокатом Карлаш І.А. заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Профіт капітал» - Запорожченко А.В. заявлено клопотанняпро зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в якому просить у разі задоволення позовних вимог зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 4000 грн. до 1500 грн.
За ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2024 між позивачем та адвокатом Карлаш Іваном Анатолійовичем укладено Договір про надання правової допомоги . Відповідно до п. 4 договору, розмір гонорару адвоката складає 4000 грн. 00 коп. /а.с.16/.
На підставі вище вказаного договору 29.03.2024 було видано ордер серії АН № 1379920 на надання правничої (правової) допомоги /а.с. 20/.
Відповідно до акту приймання-передачі правової допомоги від 29.03.2024 адвокат підтверджує надання та передачу, а клієнт прийняття правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 29.03.2024 в обсязі визначеному п. 1 Договору, а саме: скласти та подати до суду позовну заяву клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню /а.с. 18/.
Квитанцією від 29.03.2024 підтверджується, що ОСОБА_1 перерахувала адвокату Карлаш Івану Анатолійовичу оплату правової допомоги за договором від 29.03.2024 на суму 4 000,00 грн /а.с.17/.
Судом відзначається, що розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 4 000 грн. є не обґрунтованим та завищеним.
Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Зокрема, відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
За таких обставин, з огляду на розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, з врахуванням суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальна сума задоволених вимог позивача складає 9850,00 грн. (9850*100:11738 =83, 91%) та з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 2032,63 грн. (2422,40*83,91:100=2032,63).
Керуючись ст. ст.137, 141, 258, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Профіт капітал», за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис від 21.01.2021, зареєстрований у реєстрі № 11130, який вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Профіт капітал» в розмірі 9850,00 грн. (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень нуль копійок), таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Профіт капітал» (ЄДРПОУ 39992082) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 2032,63 грн. (дві тисячі тридцять дві гривні шістдесят три копійки) судового збору за подання позовної заяви та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Профіт капітал» (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8).
Треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (місцезнаходження: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 35).
Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області - Пиць Андрій Андрійович (місцезнаходження: 73026, м. Львів, вул. Янева В., буд. 23).
Суддя У.І. Костюк