Провадження № 2-а/641/64/2025 Справа № 641/1408/25
19 березня 2025 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Кожихової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Кузьменко О.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостнійних вимог на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, -
І. Короткий зміст позовних вимог, виклад позиції позивача
24.02.2025 до Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 1293 від 12.02.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері військового обліку.
Відповідно до заявлених позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № 1293 від 12.02.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу та події адмінправопорушення. В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що при винесенні оскаржуваної постанови було порушено вимоги КУпАП та інших нормативно-правових актів. Стверджує, що він не отримував повідомлень від ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо необхідності з'явитись за викликом у строк 05.12.2024 на 09 год 00 хв, оскільки повідомлення про повістку від Укрпошти йому не надходило, повістка від ІНФОРМАЦІЯ_3 та Укрпошти також не надходила, про існування такої повістки він не знав та про те що її необхідно отримати і з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 також не знав та не міг знати, оскільки про наявність повістки ніхто не повідомляв. Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та незаконною, оскільки уповноважена особа при розгляді справи не з'ясувала усіх обставин, що мають значення для справи, зокрема не з'ясувала, що ніякої повістки позивачу особисто не вручалося та від її вручення він не відмовлявся. Також уповноваженою особою при оформленні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так і не було повідомлено, які все ж таки дані підлягали уточненню з боку органів ТЦК та СП, і яка взагалі була причина виклику на 05 грудня 2024 року. При цьому і в оскаржуваній постанові, не зазначено, які саме конкретно відомості про себе (персональні дані) позивач був зобов'язаний уточнити і не уточнив, а отже, не в повному обсязі викладено суть (об'єктивну сторону) адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При цьому зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що відповідач належним чином з'ясував причину неявки позивача до органів ТЦК та СП саме 05.12.2024. Зазначає, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 проігноровано та не враховано під час винесення оскаржуваної постанови пояснення позивача, що він не отримував повідомлення від АТ «УКРПОШТИ» та не отримав через це повістку. Також позивачем було повідомлено, що має право на відстрочку, оскільки виховує хвору дитину з діагнозом: F84.0 «Дитячий аутизм». Відтак, позивач вважає, що не допускав умисного порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме порушення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
ІІ. Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач 06.03.2025 надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву. З наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та правовими підставами не погоджується повністю, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що 22.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 військовозобов'язаному ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» була направлена повістка № 1346761, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, за задекларованим місцем проживання, а саме - АДРЕСА_1 , про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 05.12.2024 о 09:00 год. 01.12.2024 вказана повістка № 1346761 була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з відсутністю адресат за вказаною адресою. Таким чином, ОСОБА_1 був оповіщений належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на 05.12.2024 о 09:00 годині, однак у вказану дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, про поважні причини неприбуття не повідомив, чим порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Так 12.02.2025 відносно правопорушника ОСОБА_1 , уповноваженою на те особою, був складений протокол № 187 про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як вчинене в особливий період, оскільки в Україні з 17.03.2014 по теперішній час, діє особливий період, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Громадянина ОСОБА_1 було своєчасно сповіщено про місце, дату і час розгляду справи (яка визначена за погодженням), про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі протоколу № 187. Також позивач скарг, заяв, зауважень, будь-яких клопотань не заявляв. 12.02.2024 у визначеному місці та час, у присутності позивача, відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення скоєне громадянином ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, вважає, що справа про адміністративне правопорушення вирішена в точній відповідності із законом, а оскаржувана постанова цілком законна та обгрунтована, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
ІІІ. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Також цією ухвалою залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 та витребувано у порядку ч. 3 ст. 80 КАС України у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП (постанова 1293 від 12.02.2025).
Позивач в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви, наголошував на тому, що оскаржувана постанова винесена відповідачем за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також повідомив суду, що повістку дійсно не отримував, завжди уважно відноситься до отримання поштової кореспонденції та підтримує зв'язок з поштарем, яка на той момент перебувала у відпустці, у випадку належного сповіщення обов'язково би виконав вимоги та звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , наразі має відстрочку від проходження військової служби, оскільки виховує хвору дитину з діагнозом: F84.0 «Дитячий аутизм», на підтвердження чого до матеріалів справи долучені відповідні медичні документа та продемонстрував запис в програмі Резерв + про наявність записів про відстрочку.
Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом доставки судової повістки про виклик до суду в електронному вигляді до електронного кабінету. Клопотань про відкладення розгляду справи або проведення судового засідання за відсутності представника відповідача або третьої особи до суду не надходило.
На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
ІV. Установлені у справі обставини та зміст спірних правовідносин
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , починаючи з 30.08.1995 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
З наявного в матеріалах справи військово-облікового документу сформованого за допомогою програми Резерв + (номер запису в реєстрі Оберіг 160220221455472200021) військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата уточнення даних 30.01.2025.
Відповідно до протоколу № 187 від 12.02.2025 про адміністративне правопорушення, складеного офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 старшим лейтенантом ОСОБА_2 , щодо ОСОБА_1 встановлено факт порушення ним в особливий період законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2024 № 49 «Про загальну мобілізацію» на території України оголошено проведення загальної мобілізації, яка неодноразово продовжувалася та проводиться по теперішній час.
В протоколі зазначено, що 21.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 військовозобов'язаному ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомлення про вручення, засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» була направлена повістка № 1346761, яка сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, за місцем його проживання, а саме: АДРЕСА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 05.12.2024 о 09:00 год, для уточнення даних. Вищезазначена повістка № 1346761 була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою про відсутність особи - ОСОБА_1 за місцем проживання. Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних. Таким чином, ОСОБА_1 будучи оповіщений 01.12.2024 належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 05.12.2024 о 09:00 год, у вказану дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних причин не з'явився за викликом, про поважні причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особливий період та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 16 год 00 хв 12 лютого 2025 року.
У протоколі містяться підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема у графах щодо роз'яснення прав, повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також щодо отримання другого протоколу. Протокол підписаний особою, яка його склала. В графі пояснення щодо змісту протоколу особою, яка притягується до відповідальності, міститься власноруч зроблені пояснення про те, що останній повістку не отримував, оскільки поштар перебувала у відпустці.
Згідно з постановою № 1293 від 12.02.2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 за те, що останній, будучи оповіщений 22.11.2024 належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 05.12.2024 о 09:00 год, у вказану дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних причин не з'явився за викликом, про поважні причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особливий період.
Не погодившись із постановою про накладення адміністративного стягнення № 1293 від 12.02.2025, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Так, спірні відносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за те, що позивач не з'явився за викликом до ТЦК та СП по повістці, яка була надіслана засобами поштового зв'язку та повернулася до відправника з відміткою про те, що адресат відсутній за адресою.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування. Висновки суду, оцінка аргументів, наведених учасниками справи
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оборону України" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Так, статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Зокрема, відповідно ч.3 ст.210-1 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - передбачено стягнення у виді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Зокрема, згідно з абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок 560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку резервіст або військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщенним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні (І) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або (ІІ) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
Отже, проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання прирівнюється законодавцем до належного повідомлення особи про виклик її до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть незважаючи на те, що фактично особа може бути не ознайомлена із необхідністю явки її до територіального центру. Вказані приписи Порядку № 560 є чинними та в установленому порядку не скасовані.
В даному спірному випадку для з'ясування факту того, чи повідомлений належним чином позивач про виклик його за повісткою, необхідно дослідити дотримання відповідачем порядку направлення повістки та дотримання умов її вручення засобами поштового зв'язку.
З огляду на матеріали справи, відповідно до положень Порядку № 560 на ім'я ОСОБА_1 було сформовано повістку № 1346761 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією. З копії повістки встановлено, що позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 09:00 год. 05.12.2024 з метою уточнення даних. Вказану повістку направлено засобами поштового зв'язку (номер відправлення 0610210309104) на адресу АДРЕСА_1 . Згідно довідки про причини повернення зазначено 01.12.2024 "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд звертає увагу, що адреса АДРЕСА_1 є зареєстрованим місцем проживання позивача. Отже, фактично направлення повістки відбулося за належним адресом, повістка направлена 22.11.2024 та після проставлення 01.12.2024 відмітки «про відсутність адресата за вказаною адресою» в довідці про причини повернення повернулася на адресу відправника.
За таких встановлених обставин, ІНФОРМАЦІЯ_5 було оповіщено позивача про необхідність явки до для уточнення даних та в даному випадку з'ясуванню підлягають обставини належного сповіщення працівниками АТ «Укрпошта» позивача про наявність поштової кореспонденції на його ім'я з урахуванням доводів позивача про те, що він не отримував жодних сповіщень про необхідність отримання рекомендованого листа з повідомленням.
Пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, передбачено, зокрема, що «Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».«Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника».
З долученого до матеріалів справи відповіді АТ «Укрпошта» на адвокатський запит вбачається, що за повідомленням відповідного структурного підрозділу Укрпошти адреса вул. Ньютона, буд. 129А, кв. 13 входить до зони обслуговування відділення № 104 м. Харків з індексом 61104. У даному відділенні штат листонош - 1 одиниця. Листоноша відділення з 25.11.2024 по 09.12.2024 перебувала у відпустці.
Отже, доводи позивача про те, що він не мав умислу на порушення вимог абз. 2 ст.17 Закону України «Про оборону України», абз.2 ч.1, абз. 8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки не був обізнаний про направлення на його адресу повістки знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.
З урахуванням відсутності належного оповіщення позивача через перебування єдиного листоноши, який обслуговує відділення № 104 м. Харків з індексом 61104, суд уважає, що в даному випадку неявка ОСОБА_1 за викликом для уточнення даних по повістці № 1346761 на 05.12.2024 не свідчить про порушення вимог абз. 2 ст.17 Закону України «Про оборону України», абз.2 ч.1, абз. 8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Суд зазначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП.
За встановлених у справі обставин, оскаржувана постанова № 1293 від 12.02.2025 прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені КУпАП, необґрунтовано, тобто, без урахування всіх обставин, які є важливими для прийняття такого рішення, а відтак, підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
VІ. Судові витрати
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019р. у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021р. у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020р. у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021р. у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, розрахунок таких витрат по виконаній роботі, тоді у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20 визначено, що обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо у випадку якщо сплата відбулася до винесення рішення у справі).
Отже, суд зобов'язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з не обґрунтованістю та не доведеністю понесених витрат, оскільки з доказів того, що позивачем понесено витрати на правничу допомогу суду надано лише акт про надання послуг за договором № 30 про надання правничої допомоги від 12.02.2025.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 становить 3028 грн 00 коп.
На підставі викладеного, позивачу необхідно сплатити суму судового збору, яка відповідатиме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає - 605 грн 60 коп, станом на час подання позовної заяви.
Відповідно до положень ч.3 ст.4 Закону України «про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (0,8*605,60 = 484 грн 48 коп). Отже, судовий збір за подання позовної заяви ОСОБА_1 становить 484,48 грн.
Згідно з п.2 ч.5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.139 КАС України у зв'язку із задоволенням позову суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 484, 48 гривень.
Керуючись статтями 241- 243, 246, 250, 255, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостнійних вимог на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 1293 від 12.02.2025 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 (сорок вісім) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;
відповідач ІНФОРМАЦІЯ_8 , місцезнаходження, АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження, АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено та підписано 19.03.2025.
Суддя Г.В.Кожихова