Справа № 307/1421/24
Провадження № 2/307/320/24
28 лютого 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І. при секретарі Ком'яті Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Свистович Роман Степанович, звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Позовні вимоги представник мотивує тим, що 26 травня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тячівського управління юстиції Закарпатської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (прізвище дружини після реєстрації шлюбу: ОСОБА_5 ), про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №73. В подальшому, 27 вересня 2023 року, рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області (справа №307/1435/23, провадження № 2/307/309/23) розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Під час перебування сторін у шлюбі, а саме 12 лютого 2019 року, вони придбали автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Touareg 7L» 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 . Правовстановлюючі документи (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 12.02.2019 року) були оформлені на ім'я відповідача ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 . Надалі, приблизно в серпні 2023 року, відповідач ОСОБА_2 відчужив автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Touareg 7L», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , на користь третьої особи. Відповідач відчужив спірний автомобіль без повідомлення про це позивача ОСОБА_1 та без отримання її згоди. Отже, автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Touareg 7L», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , був придбаний в період часу, протягом якого позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. У такому випадку презюмується, що позивач та відповідач набули право спільної сумісної власності на вищевказаний автомобіль - рухоме майно. Відповідач не подав жодного доказу на спростування вказаної презумпції та підтвердження того, що спірне рухоме майно було придбано за особисті грошові кошти відповідача. Зі змісту вищевикладеного позивачу ОСОБА_1 стало відомо про те, що відповідач ОСОБА_2 у період серпня 2023 року без згоди позивача розпочав відчуження у власність третіх осіб спільного рухомого майна, зокрема автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Touareg 7L». Ця обставина свідчить про те, що в серпні 2023 року ОСОБА_1 дізналась про порушення свого права. На підставі частини 2 статті 72 СК України того ж дня розпочався перебіг позовної давності. Метою, яку позивач ОСОБА_1 прагне досягнути при пред'явленні цього позову в частині, що стосується рухомого майна, зокрема автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Touareg 7L», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , є стягнення з відповідача ОСОБА_2 грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на спірне рухоме майно. Тому, позовна вимога про визнання майна спільною сумісною власністю сторін не є ефективним способом захисту цивільного права. Крім того, відчуження автомобіля марки«Volkswagen» моделі «Touareg 7L», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , у власність інших осіб унеможливлює поширення режиму спільної сумісної власності на вказане рухоме майно. Вартість автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Touareg 7L», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , станом на 06.03.2024 року, згідно інформаційної довідки Міністерства економіки України, становить 609061,30 гривень. Також, представник вказує на те, що під час перебування сторін у шлюбі, а саме у період з 26.05.2007 по 27.09.2023 роки вони за спільні кошти подружжя збудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Також, у цьому будинку за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зробили внутрішньо оздоблювальні ремонтні роботи та придбали нові меблі. 22.10.2009 року складено технічний паспорт на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, 18.11.2009 року, отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на підставі рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради від 12.11.2009 року за №447. У вказаному свідоцтві про право власності на нерухоме майно вказано: тип об'єкта: будинок, житловий будинок, адреса об'єкта: АДРЕСА_1 , власники: ОСОБА_3 (мати ОСОБА_2 ), форма власності приватна спільна сумісна , ОСОБА_2 , форма власності приватна спільна сумісна . 18.11.2009 року Тячівським бюро технічної інвентаризації прийнято рішення про реєстрацію права власності та надано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. У вказаному Витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно вказано: номер витягу: 24493004, реєстраційний номер: 28885975, тип об'єкта: будинок, житловий будинок, адреса об'єкта: АДРЕСА_1 , номер запису: 548 в книзі 5, власники: ОСОБА_3 (мати ОСОБА_2 ), форма власності приватна спільна сумісна , ОСОБА_2 , форма власності приватна спільна сумісна . Вказаний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , збудований на земельній ділянці, площею 0,1000 га., з кадастровим №2124410100:10:003:0262, з цільовим призначенням 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», витяг № НВ-9936071492024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим №2124410100:10:003:0262.
Просить суд, в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) право власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) право власності на частину земельної ділянки, площею 0,1000 га. з кадастровим №2124410100:10:003:0262, з цільовим призначенням 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) грошову компенсацію вартості частки позивача ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Touareg 7L», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , в загальному розмірі частини його вартості на час розгляду справи.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Свистович Роман Степанович в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечила щодо часткового задоволення позову в частині поділу будинку та автомобіля. Зазначила, що на даний час спірна земельна ділянка, на якій розташований спірний будинок, ще не приватизована.
Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 в період з 26 травня 2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 вересня 2023 року в цивільній справі №307/1435/23 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 вересня 2023 року в цивільній справі №307/1435/23 (а.с.18, 19-21).
Згідно технічного паспорту на будинок, свідоцтва на нерухоме майно від 18 листопада 2009 року, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 29 лютого 2024 року за №1367923087 власниками житлового будинку, загальною площею 106,82 квадратних метри, житловою площею 52,78 квадратних метра, який знаходиться в АДРЕСА_1 , є відповідач ОСОБА_2 в частині, та третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 в частині, дата державної реєстрації вказаного нерухомого майна: 18 листопада 2009 року, реєстраційний номер майна - 28885975 (а.с.25-31, 33-34).
Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 вбачається, що автомобіль марки «Volkswagen Touareg 7L», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , 12 лютого 2019 року був зареєстрований за ОСОБА_2 (а.с.22-23).
Згідно даних з офіційного веб-сайту Міністерства економіки України середня ринкова вартість автомобіля марки «Volkswagen Touareg», 2008 року випуску, станом на 6 березня 2024 року, становить 609061 гривня 30 копійок (а.с.24).
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05 квітня 2024 року за №НВ-9936067622024 вбачається, що 10 серпня 2021 року Відділом у Хорошковському районі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,1 га., з цільовим призначенням: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 , присвоєно земельній ділянці кадастровий номер: 2124410100:10:003:0262 (а.с.35-45).
Також, з вказаного Витягу вбачається, що приватизація вказаної земельної ділянки не проведена, відсутні відомості про її власника.
Згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 5 квітня 2024 року за №НВ-9936071492024 вартість земельної ділянки, кадастровий номер: 2124410100:10:003:0262, становить 154631 гривня 94 копійки (а.с.32).
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч. 1 ст. 68 СК України).
Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є о об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 368, 369, 370 Цивільного кодексу України.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року за №11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов»язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом, згідно із ч. 2 ст. 372 ЦК України.
При розгляді даного спору суд враховує і рішення Конституційного Суду України від 19.09.2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Як встановлено в судовому засіданні під час шлюбу сторонами було добудовано та проведено державну реєстрацію за відповідачем ОСОБА_2 частину житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , який є їх спільною сумісною власністю подружжя, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки в частині поділу вказаного нерухомого майна - житлового будинку підлягають до задоволення шляхом визнання за позивачем ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , права власності на частину житлового будинку з надвірними спорудами, загальною площею 106,82 квадратних метра, житловою площею 52,78 квадратних метра, який знаходиться в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 28885975).
Також, в судовому засіданні встановлено, що під час шлюбу сторонами було придбано автомобіль марки «Volkswagen Touareg 7L», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , який 2 лютого 2019 року був зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 , та який після розірвання шлюбу вже відчужено без згоди позивача ОСОБА_1 , при цьому остання не отримувала своєї частини вартості проданого автомобіля.
А тому, суд приходить до висновку, що впорядку поділу спільного майна подружжя слід стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , грошову компенсацію вартості частки ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Volkswagen Touareg 7L», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , в розмірі 304530 (триста чотири тисячі п'ятсот тридцять) гривень 65 копійок.
За приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Згідно з ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.
На підставі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 386 ЦК України встановлені гарантії захисту права власності. Так, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 вищезгаданого Закону передбачено, що право власності на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва підлягають державній реєстрації.
Згідно статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають також усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Згідно положень статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
В судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка, площею 0,1000 га. з кадастровим №2124410100:10:003:0262, з цільовим призначенням 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розмішений спірний житловий будинок, ні за відповідачем ОСОБА_2 , ні за третьою особою ОСОБА_3 , чи іншою особою не зареєстрована, тобто на праві власності їм не належить, а отже є комунальною власністю.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі за №523/9076/14-ц зробила висновок, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Враховуючи, що земельна ділянка, площею 0,1000 га. з кадастровим №2124410100:10:003:0262, з цільовим призначенням 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час є комунальною власністю, при цьому позивачем ОСОБА_1 не залучено до участі в справі в якості відповідача Тячівську міську раду Закарпатської області, та під час розгляду справи позивачем не заявлялося клопотання про його залучення до участі в справі в якості відповідача, суд вважає, що в цій частині позовних вимог відповідач ОСОБА_2 є неналежним відповідачем, а тому в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на частину земельної ділянки, площею 0,1000 га. з кадастровим №2124410100:10:003:0262, з цільовим призначенням 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , слід відмовити.
Судові витрати в частині сплати судового збору слід розділити між сторонами, у зв'язку з частковим задоволенням позову.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.60, 61, 63, 68, 69-71 СК України, ст.ст.40, 83, 120 ЗК України, ст.ст. 316, 321, 334, 368, 386, 391 ЦК України, суд,
Позов задовольнити частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , право власності на частину житлового будинку з надвірними спорудами, загальною площею 106,82 квадратних метра, житловою площею 52,78 квадратних метра, який знаходиться в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 28885975).
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , грошову компенсацію вартості частки ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Volkswagen Touareg 7L», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , в розмірі 304530 (триста чотири тисячі п'ятсот тридцять) гривень 65 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , 11131 (одинадцять тисяч сто тридцять одну) гривню 04 копійки сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , України.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , України.
Третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована в АДРЕСА_2 , України.
Повний текст рішення суду складено 10 березня 2025 року.
Головуючий В.І. Бобрушко