Справа № 705/2159/19 Провадження № 2/710/183/25
17.03.2025 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області у складі:
Головуючого - судді - Сивоконя С.С.,
За участі секретаря судового засідання - Шпиці О.Е.
учасники процесу:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - ОСОБА_2
представник відповідача - адвокат Моспан В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО» про визнання незаконними та скасування наказу від 03.07.2019 року № 25 «Про припинення трудового договору (контракту)», визнання протиправним звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
08.05.2019 ОСОБА_1 звернулась до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ПП «Центр-Монтаж-Енерго» про зміну формулювання наказу, стягнення частини заробітної плати та стягнення моральної шкоди.
07.08.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ПП «Центр-Монтаж-Енерго» про визнання незаконними та скасування наказів про зміну в організації виробництва та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.07.2019 відкрито провадження у справі №705/2159/19, а ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29.08.2019 відкрито провадження у справі № 705/3536/19.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 листопада 2019 року об'єднано вказані позови в одне провадження, присвоєно справі єдиний реєстраційний № 705/2159/19 № провадження 2/705/1642/19.
16.08.2021 року ОСОБА_1 , збільшивши позовні вимоги, остаточно просила: визнати протиправними дії приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» щодо ненадання додаткової відпустки у зв'язку з навчанням ОСОБА_1 з 15 квітня 2019 року по 28 квітня 2019 року; зобов'язати ПП «Центр-Монтаж-Енерго» внести зміни до наказу від 12 квітня 2019 року № 0013 в частині виду відпустки з «щорічна основна» на «додаткова відпустка в зв'язку з навчанням» та в частині періоду відпустки з «15.04.2019 року по 26.04.2019 року» на «15.04.2019 року по 28.04.2019 року»; стягнути з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за два дні додаткової відпустки у зв'язку з навчанням у сумі 628 грн 11 коп.; визнати незаконним та скасувати наказ від 26.04.2019 № 16 «Про зміни до штатного розпису, скорочення чисельності працівників» ПП «Центр-Монтаж-Енерго»; визнати незаконним та скасувати наказ від 03.07.2019 року № 25 «Про припинення трудового договору (контракту)» ПП «Центр-Монтаж-Енерго»; визнати протиправним звільнення ОСОБА_1 та поновити на роботі на посаді юрисконсульта ПП «Центр-Монтаж-Енерго»; стягнути з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн.
Після передачі справи 705/2159/19 до Ватутінського міського суду Черкаської області, ухвалою від 28.11.2022 року справу № 705/2159/19 прийнято до свого провадження суддею даного суду та залишено без руху з підстав не сплати судового збору в розмірі 13073,60 грн або надання документів, що підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.
Ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 07.12.2022 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ПП «Центр-Монтаж-Енерго», в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо ненадання додаткової відпустки в зв'язку з навчанням, зобов'язання внести зміни до наказу від 12.04.2019 №0013, визнання незаконним та скасування наказу від 26.04.2019 № 16 «Про зміни до штатного розпису, скорочення чисельності працівників» та стягнення моральної шкоди. Продовжено провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «Центр-Монтаж-Енерго», в частині стягнення заробітної плати за два дні додаткової відпустки в зв'язку з навчанням, визнання незаконним та скасування наказу від 03.07.2019 року № 25 «Про припинення трудового договору (контракту)», визнання протиправним звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 22.02.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 07.12.2022 задоволено частково. Ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 07 грудня 2022 року в частині залишення без розгляду вимог ОСОБА_1 до приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» про визнання незаконним та скасування наказу від 26 квітня 2019 № 16 «Про зміни до штатного розпису, скорочення чисельності працівників» скасовано та в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, в частині залишення без розгляду вимог ОСОБА_1 до приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» про визнання протиправними дій щодо ненадання додаткової відпустки в зв'язку з навчанням, зобов'язання внести зміни до наказу № 0013 від 12 квітня 2019 року та стягнення моральної шкоди залишено без змін.
Справа перебувала в провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області, Христинівського районного суду Черкаської області, Монастирищенського районного суду Черкаської області, Жашківського районного суду Черкаської області, Лисянського районного суду Черкаської області, Звенигородського районного суду Черкаської області , Ватутінського міського суду Черкаської області, Катеринопільського районного суду Черкаської області, Тальнівського районного суду Черкаської області, Маньківського районного суду Черкаської області, Черкаського апеляційного суду, Кропивницького апеляційного суду, Верховного Суду.
25.04.2023 до Шполянського районного суду Черкаської області, відповідно до вимог п.2 ч.1, ч.4 ст. 31 ЦПК України, на підставі розпорядження голови Маньківського районного суду Черкаської області від 03.04.2023 року надійшли матеріали об'єднаної цивільної справи №705/2159/19 за позовними заявами ОСОБА_1 до приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго», за змістом яких, з урахуванням збільшених позовних вимог та вимог, що були залишені без розгляду, позивач просить: стягнути з приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за два дні додаткової відпустки у зв'язку з навчанням у сумі 628 грн. 11 коп.; визнати незаконним та скасувати наказ від 26.04.2019 року № 16 «Про зміни до штатного розпису, скорочення чисельності працівників» приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго»; визнати незаконним та скасувати наказ від 03.07.2019 року № 25 «Про припинення трудового договору (контракту)» приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго»; визнати протиправним звільнення ОСОБА_1 та поновити на роботі на посаді юрисконсульта приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго»; стягнути з приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
25.04.2023 справа згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена та передана для розгляду судді Сивоконю С.С.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 01.05.2023 справу прийнято до свого провадження. Ухвалено розгляд цивільної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
11.05.2023 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 11.05.2023 заяву про відвід судді Сивоконя С.С. визнано необґрунтованою.
Заяву про відвід суддів передано для вирішення іншому судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою Шполянького районного суду Черкаської області в складі головуючого судді Побережної Н.П. від 12.05.2023 у задоволені заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. відмовлено.
15.05.2023 представник позивача Коркіяйнен О.С. через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 15.05.2023 заяву про відвід судді Сивоконя С.С. визнано необґрунтованою.
Заяву про відвід суддів передано для вирішення іншому судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою Шполянького районного суду Черкаської області в складі головуючого судді Щербак О.В. від 16.05.2023 у задоволені заяви представника позивача Коркіяйнен О.С. про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. відмовлено.
17.05.2023 представник позивача Коркіяйнен О.С. через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 17.05.2023 заяву про відвід судді Сивоконя С.С. визнано необґрунтованою.
Заяву про відвід суддів передано для вирішення іншому судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою Шполянького районного суду Черкаської області в складі головуючого судді Щербак О.В. від 18.05.2023 у задоволені заяви представника позивача Коркіяйнен О.С. про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. відмовлено.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 03.07.2023 позовні заяви ОСОБА_1 до приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» про стягнення заробітної плати за два дні додаткової відпустки в зв'язку з навчанням, визнання незаконними та скасування наказів від 26.04.2019 року № 16 «Про зміни до штатного розпису, скорочення чисельності працівників» та від 03.07.2019 року № 25 «Про припинення трудового договору (контракту)», визнання протиправним звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без розгляду.
Постановою Кропивницького районного суду від 21.08.2023 ухвалу Шполянського районного суду скасовано і справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
04.09.2023 цивільна справа надійшла до Шполянського районного суду Черкаської області.
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 05.09.2023 зупинено провадження у справі та направлено справу до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до запиту.
Після повернення справи до Шполянського районного суду Черкаської області, ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 31.10.2023 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 27.11.2023.
06.11.2023 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 06.11.2023 заяву про відвід судді Сивоконя С.С. визнано необґрунтованою.
Заяву про відвід суддів передано для вирішення іншому судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою Шполянького районного суду Черкаської області в складі головуючого судді Побережної Н.П. від 07.11.2023 у задоволені заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. відмовлено.
09.11.2023 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 09.11.2023 заяву про відвід судді Сивоконя С.С. визнано необґрунтованою.
Заяву про відвід суддів передано для вирішення іншому судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою Шполянького районного суду Черкаської області в складі головуючого судді Щербак О.В. від 10.11.2023 у задоволені заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. відмовлено.
22.11.2023 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 22.11.2023 заяву про відвід судді Сивоконя С.С. визнано необґрунтованою.
Заяву про відвід суддів передано для вирішення іншому судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою Шполянького районного суду Черкаської області в складі головуючого судді Побережної Н.П. від 23.11.2023 у задоволені заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. відмовлено.
У судовому засіданні 27.11.2023, позивачем ОСОБА_1 , головуючому судді Сивоконю С.С. заявлено відвід на підставі пунктів 3, 4, 5 частини першої статті 36 ЦПК України
Письмова заява про відвід з додатками передана до Шполянського районного суду Черкаської області шляхом надсилання з електронної пошти Уманського міськрайонного суду Черкаської області до електронної пошти Шполянського районного суду Черкаської області.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області у складі головуючого судді Сивоконя С.С. за участі секретаря судових засідань Шпиці О.Е. у задоволені заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. відмовлено.
27.11.2023 розгляд справи було відкладено на 18.12.2023 у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та його представника.
06.12.2023 представник позивача Коркіяйнен О.С. через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пунктів 3, 4, 5 частини першої статті 36 ЦПК України
11.12.2023 позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пунктів 4, 5 частини першої статті 36 ЦПК України
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 11.12.2023 відвід головуючого судді у цивільній справі №705/2159/19 заявлений представником позивача ОСОБА_1 - Коркіяйнен Оксаною Сергіївною та позивачем ОСОБА_1 визнано необґрунтованими.
Заяви про відвід суддів передано для вирішення іншому судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою Шполянького районного суду Черкаської області в складі головуючого судді Щербак О.В. від 13.12.2023 у задоволені заяв ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. відмовлено.
13.12.2023 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 13.12.2023 заяву про відвід судді Сивоконя С.С. залишено без розгляду.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 18.12.2023 було зупинено провадження у справі. Постановлено цивільну справу №705/2159/19 (провадження №2/710/414/23) направити до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, відповідно до запиту.
19.12.2023 (документ сформований в системі «Електронний суд» 18.12.2023) позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пункту 5частини першої статті 36ЦПК України.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 19.12.2023 поновлено провадження у справі.
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 19.12.2023 заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. у цивільній справі №№705/2159/19 залишено без розгляду.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 19.12.2023 було зупинено провадження у справі. Справу направлено до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, відповідно до запиту.
25.03.2024 від Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду до Шполянскього районного суду Черкаської області надійшли матеріали цивільної справи.
26.03.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 26.03.2024) представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пункту 5 частини першої статті 36ЦПК України.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 26.03.2024 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання по справі на 15 год. 00 хв. 02.04.2024.
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 26.03.2024 заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. у цивільній справі №№705/2159/19 залишено без розгляду.
27.03.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 27.03.2024) позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пункту 3, 5 частини першої статті 36ЦПК України.
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 27.03.2024 заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. у цивільній справі №№705/2159/19 залишено без розгляду.
28.03.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 27.03.2024) представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пункту 3, 5 частини першої статті 36ЦПК України.
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 29.03.2024 заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. у цивільній справі №705/2159/19 залишено без розгляду.
29.03.2024 на виконання запиту, справу направлено до Черкаського апеляційного суду.
13.05.2024 справа №705/2159/19 надійшла до Шполянського районного суду Черкаської області з Черкаського апеляційного суду. Розгляд справи призначено на 20.05.2024.
15.05.2024, у зв'язку із надходженням заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Черкаського апеляційного суду від 18.07.2023, Черкаським апеляційним судом витребувано вказану цивільну справу.
16.05.2024, на виконання запиту Черкаського апеляційного суду, справу направлено до Черкаського апеляційного суду.
06.08.2024 справа №705/2159/19 надійшла до Шполянського районного суду Черкаської області з Черкаського апеляційного суду. Розгляд справи призначено на 13.08.2024.
16.08.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 15.03.2024) позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 19.08.2024 заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. у цивільній справі №705/2159/19 залишено без розгляду.
У судовому засіданні 21.08.2024, позивачем ОСОБА_1 , головуючому судді Сивоконю С.С. заявлено відвід на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України
Письмова заява про відвід з додатками передана до Шполянського районного суду Черкаської області шляхом надсилання з електронної пошти Уманського міськрайонного суду Черкаської області до електронної пошти Шполянського районного суду Черкаської області.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 21.08.2024 визнано відвід головуючому судді Сивоконю С.С. викладений у заяві позивача ОСОБА_1 від 21.08.2024 зловживанням процесуальними правами ОСОБА_1 .. Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. від 21.08.2024 залишено без розгляду.
27.08.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 26.08.2024) представник позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 28.08.2024 визнано відвід головуючому судді Сивоконю С.С. викладений у заяві представника позивача ОСОБА_2 від 27.08.2024 зловживанням процесуальними правами представником позивача ОСОБА_2 .. Заяву представника позивача ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. від 27.08.2024 залишено без розгляду.
05.09.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.09.2024) позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 05.09.2024 визнано відвід головуючому судді Сивоконю С.С. викладений у заяві позивача ОСОБА_1 від 05.09.2024 зловживанням процесуальними правами ОСОБА_1 .. Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. від 05.09.2024 залишено без розгляду.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 10.09.2024 позовні заяви ОСОБА_1 до приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» про стягнення заробітної плати за два дні додаткової відпустки в зв'язку з навчанням, визнання незаконними та скасування наказів від 26.04.2019 року № 16 «Про зміни до штатного розпису, скорочення чисельності працівників» та від 03.07.2019 року № 25 «Про припинення трудового договору (контракту)», визнання протиправним звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без розгляду.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 15.01.2025 ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 10.09.2024 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
23.01.2025 справа надійшла до Шполянського районного суду Черкаської області.
Судове засідання у справі призначено на 24.02.2025 о 15 год. 00 хв.
18.02.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд») представник позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 18.02.2025 визнано відвід головуючому судді Сивоконю С.С. викладений у заяві представника позивача ОСОБА_2 від 18.02.2025 зловживанням процесуальними правами. Заяву представника позивача ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. від 18.02.2025 залишено без розгляду.
19.02.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд») позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 19.02.2025 визнано відвід головуючому судді Сивоконю С.С. викладений у заяві позивача ОСОБА_1 від 19.02.2025 зловживанням процесуальними правами. Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сивоконя С.С. від 19.02.2025 залишено без розгляду.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 24.02.2025 позовні заяви ОСОБА_1 до приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» про стягнення заробітної плати за два дні додаткової відпустки в зв'язку з навчанням, визнання незаконними та скасування наказів від 26.04.2019 року № 16 «Про зміни до штатного розпису, скорочення чисельності працівників» та від 03.07.2019 року № 25 «Про припинення трудового договору (контракту)», визнання протиправним звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказу від 26.04.2019 року № 16 «Про зміни до штатного розпису, скорочення чисельності працівників» та стягнення заробітної плати за два дні додаткової відпустки в зв'язку з навчанням в сумі 628 грн 11 коп залишено без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Станом на 17.03.2025, з врахуванням позовних вимог, що були залишені без розгляду, позивачем заявлено позовні вимоги: визнати незаконним та скасувати наказ від 03.07.2019 № 25 приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_1 , поновити ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО», стягнути з Приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги сторона позивача обґрунтовує тим, що 26.02.2019 Уманським міським центром зайнятості ОСОБА_1 було направлено на працевлаштування до ПП «Центр-Монтаж-Енерго». За наказом №06-к від 28.02.2019 директора ПП «Центр-Монтаж-Енерго» Гончаренка П.В. позивач була прийнята на роботу з 01.03.2019 на посаду юрисконсульта з посадовим окладом відповідно до штатного розпису 9317 грн. 12.04.2019 між позивачем та відповідачем стався конфлікт з приводу відмови надати додаткову відпустку у зв'язку з навчанням, внаслідок якого позивача було повідомлено про звільнення. 02.05.2019 позивачу було вручено попередження про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням чисельності працівників на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та наказ № 16 од від 26.04.2019. 03.07.2019 відповідно до наказу №25 від 03.07.2019 позивача було звільнено з посади юрисконсульта відповідно до п.1, ч. 1 ст. 40 КЗпП України із виплатою вихідної допомоги в розмірі 9317 грн. Звільнення вважає незаконним з наступних підстав:
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
У ч. 1 ст. 21 К3пП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором угодою сторін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бут розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, у в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штат працівників.
При звільненні працівників за п. 1, ч.1, ст. 40 КЗпП діють обмеження на звільнення окремих працівників, що встановлено КЗпП України, законами «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про зайнятість населення».
Згідно з п. 4, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення», до категорій громадян, шо мають додаткові гарантії в сприянні працевлаштуванню, належать молодь, яка закінчила чи припинила навчання в загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби)і яка вперше приймається на роботу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» перше робоче місце - місце роботи молодих громадян після закінчення будь-якого навчального закладу або припинення навчання в ньому, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби або альтернативної (невійськової) служби.
Згідно ст. 197 К3пП працездатній молоді - громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання загальноосвітніх, професійних навчально- виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років.
Пряма заборона на звільнення цих працівників протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають суб'єктивне право залишатися на роботі (крім випадків ліквідації підприємства), і питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідовується, не може ставитися взагалі.
30.06.2018 позивач отримала диплом про здобуття вищої юридичної освіти за кваліфікаційним класом «бакалавр» в Академії праці, соціальних відносин і туризму в м Київ. З 01.09. 2018 р. Позивача було зараховано до ВНЗ на перший курс магістратури на заочну форму навчання, доказом поєднання роботи навчанням без відриву від виробництва.
3 моменту працевлаштування позивача (01.03.2019 р.) до моменту повідомлення про звільнення (02.05.2019 р.), минуло лише два місяці. Враховуючи, шо Позивач працевлаштовувалась вперше після ВУЗу та не пропрацювала протягом гарантованого законодавством строку на підприємстві, а саме два роки-звільнення за п.1, ч.1, ст. 40 КЗпП України свідчить про грубе, умисне та свідоме порушення Відповідачем трудових прав Позивача.
Відповідно до ч.2 ст.49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва та праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Частиною 3, ст. 49-2 К3пП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю. а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власнику або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
З положень наведеної норми вбачається, що попереджаючи працівника про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган одночасно пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49 K3пП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати 3 урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Натомість, позивачу з боку відповідача будь-яких пропозицій щодо працевлаштування у встановленому законом порядку не надавалось.
Звільнення працівника за п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП вважається проведеним з порушенням вимог ст. 49-2 КЗпП, оскільки працівникові не були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві з дня попередження про вивільнення і які існували на день його звільнення.
Представником відповідача 25.09.2019 подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Представник відповідача вказує, що обставини викладені в позовній заяві не відповідають дійсності з позиції позивача, а є метою отримання грошових коштів з юридичної особи - відповідача.
Посилаючись на ЗУ «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» та п. 4 ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про зайнятість населення», до категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню належать: молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової перед вищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу. Однак Позивачем не враховано, шо Відповідач подавав «Звітність Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) від 25.02.2019 року, де вказано професія (посада) - юрисконсульт. 26.02.2019 року Уманським міським й центром зайнятості Позивача направлено на працевлаштування до Відповідача на посаду - юрисконсульт. Однак у вказаному направленні: «Особа належить до категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню:», які передбачені ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про зайнятість населення» не вказаного жодного з 8 пунктів, під які підпадає Позивач, а тому вказане порушення нічим не підтверджене. Також піде час попередження «Про зміни штатного розпису та скорочення чисельності працівників» від 02.05.2019 року, Позивач була повідомлена, що на той час у підприємстві відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування, та в разі виявлення підходящої вакансії до закінчення 2-х місячного терміну попередження, вона буде запропонована Позивачу у відповідності до чинного законодавства.
Позивач посилається на ст. 197 КЗпП, акцентує увагу на тому, що це - є перше робоче місце. Відповідно до п. 4 ч. ст. 14 ЗУ «Про зайнятість населення» вказано, що до категорій громадян, що мають додаткові гарантії сприянні працевлаштуванню, належать: 4) молодь, яка закінчила або припинила навчання У закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка верше приймається на роботу, а Позивач відповідно отримала диплом 30.06.2018 року, що перевищує вказаний час (6 місяців), до того ж для Позивача посада юрисконсульта ПП «Центр-Монтаж-Енерго» є не першим робочим місцем, так як остання працювала за договором цивільно-правового характеру в Київському регіональному центрі оцінювання якості освіти, та відповідно за роботу отримувала кошти, та за яку роботодавець сплачував всі податки відповідного до діючого законодавства. Вказану інформацію Позивач сама надала в усній формі інспектору з кадрів ПП «Центр-Монтаж-Енерго» - Безугловій О.М, а тому для перевірки вказаної інформації було направлено адвокатські запити, відповіді на які повністю спростовують, доводи Позивача. Згідно відповіді Уманського міського центру зайнятості № 01-21/747 від 19.09.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Уманський міського центру зайнятості 20.07.2018 з метою пошуку роботи, при цьому надала інформацію про виконання робіт за договором цивільно-правового характеру з «Київським регіональним центром оцінювання якості освіти» у період з 01.06.2017 по 14.06.2017, що підтверджено даними ЄДРС. У зв'язку з наявним страховим стажем в результаті здійснення діяльності особа не була віднесена до категорії громадян, що мають додаткові гарантії сприянні працевлаштуванню, відповідно до пп.4 ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про зайнятість населення». Таким чином Позивач розраховуючи на необізнаність Відповідача та з метою отримання відшкодування значної суми коштів з останнього свідомо намагається ввести в оману суд, чим грубо порушила чинне законодавство України.
Суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) Позивачу (платнику податку) відповідно умов цивільно-правового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу) При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди (абзац другий п. 164.6 цієї статті) Ставка податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу становить 18 % бази оподаткування, у тому числі на доходи за цивільно-правовими договорами. При цьому відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 зазначеного Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу, а саме фізичні особи - резиденти (нерезиденти), які отримують доходи з джерела їх походження в Україні (п. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу). Оскільки доходи у вигляді винагороди, отримані відповідно до умов цивільно-правового договору (контракту) фізичною особою, включаються до місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, то такі доходи підлягають оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5 %. Крім того, на виконання вимог пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, форму № 1ДФ до контролюючого органу за місцем свого розташування. Відповідно до ст. 21 К3пП виконання робіт, надання послуг особою може здійснюватися як на підставі трудового договору так і, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів. Цивільно-правовий договір (договір підряду, доручення тощо) - це будь-який інший договір (угода), шо укладається відповідно до вимога цивільного законодавства Крім того, частиною другою ст. 48 КЗпП передбачено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Записи про виконання робіт на підставі цивільно-правових договорів до трудової книжки не заносяться. Відповідно до ст. 4 Закону Л 2464 платниками єдиного внеску с роботодавці незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту чи 3 цього можна дійти висновку, що за цивільно-правовими договорами), виходячи Якої отримано дохід Позивачем було нараховано та сплачено виконану роботу, ЄCB до бюджету відповідного рівня, а отже відбулось зарахування до страхового стажу, шо дає право на отримання пенсії.
Позивач посилається на переважне право на залишення на роботі згідно ч 2cт. 49 - КЗпП України, однак які саме переваги мас Позивач на даний час ним не наведено. В той же час Відповідачем повністю виконано вимоги вказаної статті. Посилаючись на ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України Позивач мотивує, що ПП «Центр-Монтаж-Енерго» не запропоновано іншу роботу, однак згідно попередження «Про зміни штатного розпису та скорочення чисельності працівників» від 02.05.2019 року, Позивач була повідомлена, що на той час у підприємстві відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування, та в разі виявлення підходящої вакансії до закінчення 2-х місячного терміну попередження, вона буде запропонована позивачу у відповідності до чинного законодавства. Відповідно до довідки № 452/09 від 18.09.2019 p. ПП «Центр-Монтаж-Енерго» за період з 26 квітня 2019 по 18 вересня 2019 відсутній прийом працівників та вакантні посади, які передбачали б кваліфікацію цивільне право, трудове право. А відповідно до диплому Позивач здобула спеціалізацію цивільне та трудове право, а тому ПП «Центр-Монтаж-Енерго», не мало можливості надати вакантну посаду Позивачу.
Позивачем 30.09.2019 подано відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає, що Позивач протягом усього часу роботи на підприємстві Відповідача сумлінно виконувала роботу визначену трудовою угодою, що підтверджено оплатою праці та відсутністю стягнень, що спростовує твердження Відповідача про неналежне виконання посадової інструкції. Позивач посилалась на норму п.4 ч.1 ст.14 Закону України «Про зайнятість населення», яким передбачено додаткові гарантії певної категорії громадян, які стосуються прийняття працівника на роботу вперше. Твердження Відповідача про те, що Позивач працювала не вперше спростовано оформленням трудової книжки вперше Відповідачем та першим записом у трудовій книжці. В той же час, Відповідач стверджує, що Позивач, попередньо, перебувала у трудових відносинах на підставі цивільно-правової угоди, яка в трудову книжку не заноситься, про що він сам зазначає на стор. 4 Відзиву, посилаючись на ст. 4 КЗпП України Відповідачем проігноровано законодавство України, яким передбачено: трудовий договір регулюється КЗпП України; цивільно-правова угода - ЦК України. 28.02.2019 р. Відповідач видав наказ №06-к про прийняття на роботу Позивача з 01.03.2019 р, про що свідчить оформлення трудової книжки 25.02.2019 р. кадровиком ОСОБА_3 і перший запис у трудовій книжці підтверджено укладенням саме трудового договору.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог позивача.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог уважає, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.
Судом встановлено, що 26.02.2019 Уманським міським центром зайнятості ОСОБА_1 було направлено на працевлаштування до ПП «Центр-Монтаж-Енерго». (т. 2 а.с. 6)
За наказом №06-к від 28.02.2019 директора ПП «Центр-Монтаж-Енерго» Гончаренка П.В. позивач була прийнята на роботу з 01.03.2019 на посаду юрисконсульта з посадовим окладом відповідно до штатного розпису 9317 грн. (т. 2 а.с. 7)
02.05.2019 позивачу було вручено попередження про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням чисельності працівників на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 2 а.с. 10).
Наказом № 16 од від 26.04.2019 внесено зміни до штатного розпису ПП «Центр-Монтаж-Енерго» з 03.07.2019, скорочено посаду юрисконсульта. (т. 2 а.с. 11)
Відповідно до наказу №25 від 03.07.2019 позивача було звільнено з посади юрисконсульта відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України із виплатою вихідної допомоги в розмірі 9317 грн. (т. 2 а.с. 12)
ОСОБА_1 закінчила у 2018 році Академію праці, соціальних відносин і туризму, ступінь вищої освіти - бакалавр. (т. 2 а.с. 13)
З посадовою інструкцією юрисконсульта позивач ознайомлена 01.03.2019 (т. 2 а.с. 17-18)
На адвокатський запит адвоката Моспана В.В., Уманський міський центр зайнятості надав відповідь, що ОСОБА_1 звернулась до Уманського міського центру зайнятості 20.07.2018 року з матою пошуку роботи. Надала інформацію про виконання робіт за договором цивільно-правового характеру з «Київський регіональний центр оцінювання якості освіти» у період з 01.06.2017 по 14.06.2017, що підтверджується даними ЄДРС, які завантажуються за протоколами обміну від Міндоходів та ПФУ. У зв'язку із наявним страховим стажем в результаті здійснення діяльності особа не була віднесена до категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, відповідно до пп.4 п.1 ст. 14 Закону України «Про зайнятість населенн», - «молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу» Згідно поданого 26.02.2019 ПП «Центр-Монтаж-Енерго» до Уманського міського центру зайнятості звіту 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», форма звітності та порядок подання якого затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, керуючись ст. 46Зкону України «Про зайнятість населення», ОСОБА_1 була спрямована до роботодавця для вирішення ним питання працевлаштування. Щодо питання, «чи є працевлаштування ОСОБА_1 в ПП «Центр-Монтаж-Енерго» першим робочим місцем?», повідомлено, що адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень закону. (т. 2 а.с. 75)
Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (т. 2 а.с. 78)
Відповідно до довідки від 18.09.2019, ПП «Центр-Монтаж-Енерго» повідомляє, що за період з 26.04.2019 по 18.09.2019 відсутні прийом працівників та вакантні посади, які передбачали б кваліфікацію цивільне право, трудове право (т. 2 а.с. 79)
Відповідно до довідки від 09.07.2019 виданій ОСОБА_1 - нарахована заробітна плата: за березень 2019 - 9317грн, за квітень 2019 - 8808,84грн, за травень 2019 - 9317 грн, за червень 2019 - 9317 грн, за липень 2019 - 1215,26, вихідна допомога - 9317 грн. (т. 2 а.с. 82)
Відповідно до платіжного доручення №460 від 03.07.2019 проведено виплату заробітної плати та вихідної допомоги при звільнені за червень, липень згідно відомості №31 від 03.07.2019 (т. 2 а.с. 84-85)
Відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 : запис №1 - навчання в Академії праці, соціальних відносин і туризму з 01.09.2014 по 30.06.2018, запис №2 - Уманський міський центр зайнятості, 27.07.2018 призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 2 ст. 23 ЗУпЗДССВБ, запис №3 - 28.02.2018 припинено виплату допомоги відповідно до пп.1 п.1 ст. 31 ЗУпЗДССВБ , запис №4 - запис №3 вважати недійсним, запис №5- 28.02.2019 припинено виплату допомоги відповідно до пп.1 п.1 ст. 31 ЗУпЗДССВБ, запис №6 - 01.03.2019 ПП «Центр-Монтаж-Енерго», прийнято на посаду юрисконсульта (наказ №06 від 28.03.2019), запис №7 - запис №6 недійний. Прийнято на посаду юрисконсульта (наказ №06 від 28.02.2019), запис №8 - звільнена у зв'язку зі скороченням чисельності працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України. (т. 2 а.с. 118).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).
Згідно з частиною третьою статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Відповідно до частини другої статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.
Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
При звільненні працівників за п. 1, ч.1, ст. 40 КЗпП діють обмеження на звільнення окремих працівників, що встановлено КЗпП України, законами «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про зайнятість населення».
Згідно з п. 4, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення», до категорій громадян, шо мають додаткові гарантії в сприянні працевлаштуванню, належать молодь, яка закінчила чи припинила навчання в загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» перше робоче місце - місце роботи молодих громадян після закінчення будь-якого навчального закладу або припинення навчання в ньому, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби або альтернативної (невійськової) служби.
Згідно ст. 197 К3пП працездатній молоді - громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання загальноосвітніх, професійних навчально- виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Близький за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18), постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 210/6543/21 (провадження № 61-10117 св 23).
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20 (провадження № 61-6288св21), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21).
Системний аналіз вищевказаних норм закону дає підстави для висновку, що обов'язок стосовно працевлаштування працівника означає не просто запропонувати одну чи декілька вакансій, а всі можливі вакансії для того, щоб створити якомога більше можливостей для працевлаштування особи, а також вжити усіх можливих заходів, направлених на те, аби працівник при скороченні його посади мав змогу працювати. Подібні за змістом правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2023 року у справі № 199/4766/21 (провадження № 61-11101св22).
Верховний Суд України у постановах від 01.04.2015 року (справа №6-40цс15), від 18.10.2017 року (справа №6-1723цс17) висловив правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працював працівник, який вивільнюється. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 10.10.2018 року (справа №816/979/17), від 04.10.2019 року (справа №818/292/16), від 22.10.2019 року (справа №819/1827/17), від 11.03.2020 року (№813/1220/16), від 24.04.2020 року (справа №824/168/19-а).
Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зміст ч. 2ст. 78 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
ОСОБА_1 закінчила у 2018 році Академію праці, соціальних відносин і туризму, ступінь вищої освіти - бакалавр
26.02.2019 Уманським міським центром зайнятості ОСОБА_1 було направлено на працевлаштування до ПП «Центр-Монтаж-Енерго».
За наказом №06-к від 28.02.2019 директора ПП «Центр-Монтаж-Енерго» Гончаренка П.В. позивач була прийнята на роботу з 01.03.2019 на посаду юрисконсульта.
Трудова книжка позивача була оформлена відповідачем за першим робочим місцем.
Позивач вперше була працевлаштована у ПП «Центр-Монтаж-Енерго», докази протилежного суду надані не були.
Доводи представника відповідача про те, що позивач не мала гарантій визначених п. 4 ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про зайнятість населення» та неможливість застосування ст. 197 КЗпП, оскільки, на думку відповідача, у позивача це вже друге робоче місце, так як між останньою та «Київським регіональним центром оцінювання якості освіти» у період з 01.06.2017 по 14.06.2017 була укладена цивільно-правова угода, суд вважає такими, що не обґрунтовують заперечення проти позову.
Цивільно-правова угода - це домовленість (правочин) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правовідносини щодо цивільно-правової угоди регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації
Виконання позивачем робіт за договором цивільно-правового характеру з «Київським регіональним центром оцінювання якості освіти» у період з 01.06.2017 по 14.06.2017 не є першим працевлаштуванням позивача.
Відсутність відмітки, в направленні на працевлаштування ОСОБА_1 , відомостей щодо додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню, не може свідчити про відсутність у позивача такого права.
Наказом № 16 од від 26.04.2019 внесено зміни до штатного розпису ПП «Центр-Монтаж-Енерго» з 03.07.2019, скорочено посаду юрисконсульта.
Відповідно до наказу №25 від 03.07.2019 позивача було звільнено з посади юрисконсульта відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.
Матеріали справи не містять письмових доказів про те, що позивачці на момент звільнення пропонувалися будь-які посади у ПП «Центр-Монтаж-Енерго».
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Оцінивши зібрані у справі докази судом встановлено, що відповідач у даній справі не дотримався вимог частини другої статті 40 КЗпП України про вжиття заходів для переведення працівника на вакантну посаду, що відповідала її кваліфікації та освіті, не виконав свого обов'язку з працевлаштування позивачки, не запропонував їй усі наявні вакантні посади, тому доходить висновку про незаконність звільнення та поновлення позивача на роботі.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок). Зокрема, згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу:
9317 грн (за травень 2019) + 9317 грн (за червень 2019) = 18634 грн.
Загальна кількість робочих днів за період з 04 липня 2019 року по 17 березня 2025року:
2019 - 126 д., 2020 - 251 д., 2021 - 250 д., 2022 - 249 д., 2023 - 260 д., 2024 - 262 д., 2025 (по 17.03.2025) - 54д. = 1452 дні.
18634 грн / 39 днів (21 д. в травні 2019 + 18 д. в червні 2019) = 477,79 грн/д.
477,79 грн/д. * 1452 д. = 693751,08 грн.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з'являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що, на переконання суду, і мало місце у даній справі.
Позивач та представник позивача періодично не з'являлась у судові засідання, заявляли численні відводи, умисно створювали передумови для заявлення відводів, подаючи позовні заяви до адміністративного суду, де відповідачем вказували суд в провадженні якого перебувала справа, подавали численні заяви про виправлення описок у судових рішеннях та оскаржували ухвали про відмову у виправленні описки при відсутній необхідності вчиненні таких дій, оскільки такі дії не сприяли розгляду справи у продовж розумного строку.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за весь період, оскільки розгляд справи тривав майже 6 років саме у більшій частині у зв'язку з процесуальною поведінкою позивача та представника позивача.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
З вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими.
З позиції пропорційності, розумності та справедливості з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2019 року по 17 березня 2025року в розмірі 346882,80 грн., а не 693751,08 грн.
Відповідно до п.164.6 ст. 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Системний аналіз п. 3 Порядку № 100 та п.164.6 ст. 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.
Відповідно до п.п.168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену вст. 167 цього Кодексу(за загальним правилом 18 відсотків).
Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов'язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.
Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19 та у постанові ВП ВС від 08.12.2021 в справі№ 9901/407/19.
Отже, стягненню з відповідача підлягає сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
При подачі позову позивачка була звільнена від оплати судового збору з підстав, передбачених Законом "Про судовий збір", у відповідно до ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача в дохід держави підлягає судовий збір в сумі 4237,23 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.4-6,76-81,83,258-259,268,273,274-279,354-356 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати Наказ від 03.07.2019 № 25 приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО».
Стягнути з Приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2019 року по 17 березня 2025року в розмірі 346882,80 грн. (триста сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 80 коп), з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
Стягнути з Приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО» на користь держави судовий збір в розмірі 4237,23 грн. (чотири тисячі двісті тридцять сім грн 23 коп.)
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Учасники процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне підприємство «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО», код ЄДРПОУ 34571728, юридична адреса: вул. Успенська, 17, мю. Умань, Черкаська область.
Суддя Шполянського
районного суду С.С. Сивокінь
Рішення в повному обсязі складено 19.03.2025 року.