Справа № 742/5916/24 Суддя (судді) першої інстанції: Ільченко І.О.
19 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа - поліцейський ВП №2 (м.Ічня) Прилуцького районного відділу поліції ГУНП у Чернігівській області Івакін Максим Володимирович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3171358 від 01.10.2024 винесену відносно нього за ч.1 ст.126 КУпАП про накладення штрафу в розмірі 425,00 грн, а також стягнути з відповідача судовий збір.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки чинними ПДР не встановлено конкретного способу відображення водієм в електронному вигляді страхового полісу, а також не міститься прямої заборони здійснювати це шляхом пред'явлення відомостей з єдиної централізованої бази даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України, відхилення поліцейським такого способу виконання п.2.4 «а», п.2.1 «ґ» ПДР звелося до надмірного та необґрунтованого формалізму, адже поліцейський сам перевіряв та підтвердив наявність та чинність відповідного полісу, за допомогою власних засобів, що підтвердженого наданими доказами, а саме відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області подано апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 грудня 2024 року є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд невірно встановив обставини справи, прийшов до помилкових висновків та невірно застосував норми права, що потягло за собою ухвалення неправомірного рішення.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа - поліцейський ВП №2 (м.Ічня) Прилуцького районного відділу поліції ГУНП у Чернігівській області Івакін Максим Володимирович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 04.02.2025 о 12:05, продовживши строк розгляду справи на підставі ч. 2 ст.309 КАС України.
Учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи до суду не з'явились, явку уповноважених представників до суду не забезпечили, що не перешкоджає розгляду справи.
За наведених обставин та керуючись положеннями ст. 313 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду справи та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України вирішила розглядати дану справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року матеріали адміністративної справи № 742/5916/24 направлено до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області для належного оформлення матеріалів справи з урахуванням висновків викладених в ухвалі.
До Шостого апеляційного адміністративного суду повернулись матеріали адміністративної справи №742/5916/24, відтак ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року поновлено провадження по справі та продовжено розгляд в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 01.10.2024 постановою серії ЕНА №3171358 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КупАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ-33023, р.н. НОМЕР_1 , без чинного страхового поліса.
Відповідно до копії поліса №220538567, який було долучено до позовної заяви, транспортний засіб ГАЗ-33023, р.н. НОМЕР_1 , мав чинний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Строк дії договору страхування з 25.04.2024 до 24.04.2025 (а.с.16).
З відеозапису події з нагрудних камер поліцейських, наданого представником відповідача разом із відзивом, вбачається, що позивачем на вимогу уповноваженої особи надано не дійсний страховий поліс, також поліцейський перевіряв наявність полісу в електронній базі даних МТСБУ, після чого повідомив, що поліс наявний в зазначеній базі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до статті 222 КУпАП Органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, частина перша статті 173-8, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), частини перша і третя статті 175-3 (у частині порушень, пов'язаних із незабезпеченням безперешкодного доступу громадян до об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, у випадках та порядку, встановлених законодавством), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до статті 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до вимог ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний мати при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до вимог п. 2.1 Правил дорожнього руху (ПДР), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до приписів пп. а) п.2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1,- тобто, в тому числі і чинний страховий поліс.
За невиконання визначених ПДР обов'язків водій може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.
З огляду на наведені вище вимоги ПДР України, водій повинен мати при собі чинний страховий поліс, який додатково, але не виключно, підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Так, ч.1 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, склад правопорушення, відповідальність за яке встановлено ч.1 ст.126 КУпАП становить:
1) Об'єкт - суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
2) Об'єктивна сторона правопорушення виражається у формі керування транспортним засобом особою:
- яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»);
- або не пред'явила для перевірки у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»);
- або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
3) Суб'єкт адміністративного проступку- загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).
4) Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Так, колегія суддів звертає увагу, що норма ст.126 КУпАП є імперативною, та встановлює відповідальність за відсутність при собі або не пред'явлення для перевірки відповідних документів, а відтак, є самостійним складом адміністративного правопорушення.
Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
При цьому, правилами дорожнього руху передбачена можливість пред'явлення водієм чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса на електронному або паперовому носії.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що отримані відомості про наявність чинного страхового полісу про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з електронної бази даних МТСБУ, при перевірці правоохоронними органами наявності останнього, виключає адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Варто підкреслити, що керування транспортним засобом можливе лише за наявності поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), і такий документ може бути предметом перевірки при встановленні права особи на керування транспортним засобом та самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При цьому, наявність у працівників поліції даних щодо наявності чинного страхового полісу, не звільняє водія від обов'язку мати при собі ( в тому числі в електронній формі) під час керування транспортним засобом та пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В силу п.1ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до змісту ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та іншими доказами.
Згідно ч. 1,2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При цьому, Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання - ст.76 КАС України.
В силу вимог ст. 77 зазначеного Закону в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В свою чергу, постанова серії ЕНА № 3171358 від 01.10.2024 містить посилання на відео з бодікамери 20200111800100.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено наявність та склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 126 КУпАП.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо правомірності винесення постанови серії ЕНА № 3171358 від 01.10.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки при винесенні цієї постанови відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстави для її скасування відсутні, а отже позовні вимоги у цій частині слід залишити без задоволення.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 315 за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;
2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;
3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;
4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;
5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Підставою скасування рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 272, 286, 308, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - задовольнити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 грудня 2024 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Б. Парінов
Судді О. О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(Повний текст судового рішення виготовлено 19 березня 2025 року)