справа № 757/14535/22-п головуючий у суді І інстанції Константінова К.Е.
провадження № 33/824/1992/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
19 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши апеляційну скаргу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 поданою захисником - адвокатом Васюком Миколою Миколайовичем на постанову Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 130 КУпАП.,-
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року, ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000, 00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496, 20 грн.
Не погодившись з вказаною постановою суду, 17 лютого 2025 року ОСОБА_1 через захисника -адвоката Васюка Миколу Миколайовича подала апеляційну скаргу до суду першої інстанції, в якій просила постанову Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Разом з тим апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження Постанови Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року.
12 березня 2025 року матеріали справи про адміністративне правопорушення надійшли на адресу Київського апеляційного суду.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.
Право доступу до суду апеляційної інстанції для оскарження рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).
Згідно ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення строку на подачу скарги, повертається особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
У своїх рішеннях ЄСПЛ вказує, що національний суд має право поновити строк на оскарження рішення суду нижчої інстанції, якщо апелянт у відповідному клопотанні наведе причину пропуску цього строку, і суд визнає цю причину поважною. Проте можливість суду щодо поновлення строку не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»). При визначенні наявності поважності причин пропуску, національний суд насамперед має виходити із наявності об'єктивних причин, які унеможливлювали особі вчасно подати апеляційну скаргу, або вчасно вжити заходів до оскарження судового рішення.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, поважність причин пропуску апелянтка обґрунтовує тим, що про оскаржувану постанову та про її існування дізналась 07 лютого 2025 року після ознайомлення з матеріалами справи її захисником - адвокатом Васюком Миколою Миколайовичем, про що наявний запис у матеріалах справи. Разом з тим ОСОБА_1 про розгляд справи та відповідну постанову від 14 липня 2022 року до дня ознайомлення відомо не було, у матеріалах справи докази надсилання повідомлення відсутні, наявні тільки сформовані повідомлення без доказів їх надсилання чи вручення, зокрема про що свідчать скріншоти з повідомлень ОСОБА_1 у відповідний період та свідчать про відсутність таких повідомлень, а тому вважає, що має право на поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Розглянувши дане клопотання, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, зважаючи на таке.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що оскаржувана постанова була прийнята Печерським районним судом міста Києва 14 липня 2022 року (а.с. 10).
Відповідно до судової повістки про виклик до суду від 04 липня 2022 року, ОСОБА_1 викликалась на розгляд справи № 757/14535/22-п SMS повідомленням. (а.с. 8) .
Враховуючи, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята 14 липня 2022 року, останнім днем подання апеляційної скарги було 25 липня 2022 року з урахуванням того, що 23 та 24 липня року були вихідними днями. Разом з тим, з апеляційною скаргою скаржник звернувся лише 17 лютого 2025 року тобто з пропуском строку в 2 роки , 7 місяців та 4 дні, що не відповідає принципу оскарження судового рішення у розумні строки.
Відповідно до глави 21 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує у своїх рішеннях, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України», якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Судом встановлено, що до Єдиного Державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для усіх учасників процесу, постанова Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року направлена судом першої інстанції 21 листопада 2024 року, забезпечено надання загального доступу 23 лютого 2024 року.
Разом з тим, відповідно до протоколу серії ААД № 073215, ОСОБА_1 була обізнана, щодо складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, зі змісту якого вбачається, що справа буде розглядатися в Печерському районному суді міста Києва ( за викликом).
Отже те, що ОСОБА_1 не цікавиласярезультатом розгляду справи залежило лише від її волі і не дає підстав вважати, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.
Таким чином, ОСОБА_1 будучи самостійним суб'єктом оскарження, не скористалась своїм правом на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в строки, що визначені чинним законодавством та, зважаючи на відсутність перешкод для реалізації такого права, пропустила такий строк без поважних причин.
При цьому слід зауважити, що, розглядаючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд звертає увагу на те, що жодних доказів на підтвердження існування обставин, які були чи об'єктивно є непереборними, і які не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 , чи які перешкоджали або створювали труднощі, або унеможливлювали своєчасно подати апеляційну скаргу чи будь-яким способом заявити про свою незгоду з винесеним судом рішенням, або вчинити будь-які інші дії, які можна було б розцінювати як спробу для оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційному суду не надано.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, причини які апелянт зазначає в апеляційній скарзі, щодо пропуску строку не є поважними, а тому не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 поданого захисником - адвокатом Васюком Миколою Миколайовичем про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року, тому апеляційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 поданого захисником - адвокатом Васюком МиколоюМиколайовиче про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану захисником - адвокатом Васюком Миколою Миколайовичем на постанову Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року -повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Березовенко