Справа 761/16617/24 Головуюча в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/1750/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
06 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретарки ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурорки ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 22023020000000191 за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_9 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року, -
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22023020000000191 від 18.09.2023 про обвинувачення ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.109, ч.1 ст.110, ст.436, ч.2 ст.436-2, ч.1 ст.263 КК України, повернуто прокурору.
Дане рішення суд першої інстанції мотивував тим, що у формулюванні обвинувачення міститься лише цитування листів російською мовою. Водночас не вдаючись до оцінки викладеного формулювання обвинувачення, обвинувальний акт містить елементи, які не визначені положеннями ч.2 ст.291 КПК України. Суд звернув увагу на те, що викладені обставини, а саме розкриття сутності доказів стороною обвинувачення до початку судового розгляду кримінального провадження по суті, фактично ставить на даній стадії провадження сторону захисту у нерівноправне у зрівнянні зі стороною обвинувачення становище, що суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін під час судового розгляду, практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України, підлягає обов'язковому застосуванню.
В апеляційній скарзі прокурора вказано на незаконність ухвали внаслідок невідповідності висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження. В обґрунтування доводів скарги указав на те, що в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 22023020000000191 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.109, ч.1 ст.110, ст.436, ч.2 ст.436-2, ч.1 ст.263 КК України відсутні порушення норм КПК України, а обвинувальний акт складений з дотриманням вимог ст. ст. 110, 291 КПК України. Крім цього, обвинувальний акт містить вичерпні відомості щодо місця народження, громадянства, місця реєстрації та фактичного проживання обвинуваченого ОСОБА_8 . Крім того, висновок місцевого суду щодо розкриття сутності доказів є необгрунтованим, оскільки в обвинувальному акті слідчим викладено результат експертного дослідження в обсязі, необхідному для правильної правової кваліфікації дій обвинуваченого, водночас зміст цих доказів у розумінні ч.1 ст.101 КПК України не розкривається. У зв'язку з цим, вказані обставини не можуть бути визнані істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвели до порушення прав особи. Наведене, на думку прокурора, свідчить про відсутність порушень кримінального процесуального закону, за яких суд повернув обвинувальний акт прокурору. Просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою обвинувальний акт направити до місцевого суду на стадію підготовчого судового засідання.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурорки, яка апеляційну скаргу прокурора підтримала, підтвердила доводи викладені у ній та просила її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції;
захисника та обвинуваченого, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, вважали її доводи необгрунтованими та просили залишити її без задоволення;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні, суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Тобто, після отримання обвинувального акту суд зобов'язаний перевірити його на відповідність вимогам ст.291 КПК України, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч.3 ст.314 КПК України, та вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року N 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року N 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Також ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року N 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у ч. 6 ст. 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. Частинами 1, 2 ст. 14 передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому за змістом ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року N 1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
У ч. 1 ст. 29 КПК теж регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Тобто згідно з Конституцією України, КПК і зазначеними законами України органи досудового розслідування, прокуратурата суд як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень і в інших публічних сферах суспільного життя, зобов'язані використовувати лише державну мову. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.
Викладене узгоджується, зокрема, з Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року N 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.
Як убачається із обвинувального акта у кримінальному провадженні № 22023020000000191 від 18.09.2023 щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.109, ч.1 ст.110, ст.436, ч.2 ст.436-2, ч.1 ст.263 КК України, при викладі фактичних обставин кримінальних правопорушень та при викладі формулювання обвинувачення, значна їх текстова частина викладена іноземною мовою. Наведене порушує як засади кримінального провадження, зокрема визначені ст.29 КПК України, так і унеможливлює розуміння сутності викладених у обвинувальному акті обставин із об'єктивних причин.
Наведене свідчить про обґрунтованість висновків судді місцевого суду про безумовну необхідність повернення обвинувального акта прокурору.
Щодо посилання прокурора в обвинувальному акті на висновок експерта за результатами проведеної судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, то колегія суддів зважає на таке.
Дійсно, посилання в обвинувальному акті на конкретні докази, зокрема висновок експерта, суперечить приписам ч.2 та ч.4 ст.291 КПК України, адже докази подаються сторонами кримінального провадження під час судового розгляду.
Водночас, колегія суддів у цій частині звертає увагу на те, що слідчий в обвинувальному акті здійснив посилання не на конкретний доказ, а фактично на його зміст. Так, посилання на процесуальне джерело доказів, без зазначення його ідентифікуючих ознак (дата, номер тощо), на переконання колегії суддів не може вважатися порушенням приписів ч.2 та ч.4 ст.291 КПК України.
Наведене у своїй сукупності указує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні № 22023020000000191 від 18.09.2023 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.109, ч.1 ст.110, ст.436, ч.2 ст.436-2, ч.1 ст.263 КК України відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні № 22023020000000191 від 18.09.2023 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.109, ч.1 ст.110, ст.436, ч.2 ст.436-2, ч.1 ст.263 КК України залишити без змін із урахуванням доводів викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4