18 березня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 759/2548/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7867/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 а на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року, постановлену під головуванням судді Петренко Н.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів, -
У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 22 475,23 грн.; визначити в рішенні про нарахування неустойки, що становить один відсоток вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей, до моменту повернення позивачу грошових коштів в розмірі 4 498 грн., що становить вартість товару (а.с. 1-18).
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів направлено за підсудністю до Малиновського районного суду м. Києва (вулиця Василя Стуса, 1a, Одеса, Одеська область, 65033) (а.с. 79).
Не погодившись з ухвалою районного суду, 08 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кір'яков А.С. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Святошинського районного суду м. Києва (а.с. 81-83).
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначав, що в оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги позивача до відповідача не є захистом прав споживача, а тому не розповсюджуються положення Закону України № 1023-XII «Про захист прав споживачів», що в свою чергу не надає позивачу право обрати альтернативний вид підсудності (ч. 5 ст. 28 ЦПК України). Такі висновки вважав помилковими з наступних підстав.
За доводами позовної заяви споживач/пенсіонер ОСОБА_1 придбав у продавця ФОП ОСОБА_2 продукцію інвертор 5000w вартістю 4 498,00 грн. для задоволення особистих потреб - забезпечення роботи холодильника при відключенні світла, який виявився непрацюючим приладом (2 арк. позову). В позовній заяві позивач просив суд, зокрема, стягнути з відповідача 4 498,00 грн. - вартість інвертору 5000w, що визначена в експрес-накладній № 20451063358105 та фіскальному чеку НоваПей від 17.12.2024 № 3551390057. Посилався на Закон України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Доводи стосовно порушення продавцем/відповідачем прав споживача/позивача, зокрема, зазначено на 11 арк. позовної заяви, а саме: відповідачем не виконано обов'язок визначений ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону України № 1023-XІI стосовно письмового/електронного повідомлення позивача про найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії (п.1); основні характеристики продукції (п.2); ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати (п.3); гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом продукції (п.4); інші умови поставки або виконання договору (п.5); порядок розірвання договору (п.9). Відповідач не видав позивачу жодного розрахункового документа, що є порушенням ч. 11 ст. 8 Закону України № 1023-XІI, та свідчить про відсутність підстав для виникнення обов'язків для споживача що визначено ч. 6 ст. 12 Закону України № 1023-XI. Наслідком невиконання відповідачем обов'язку стосовно повернення грошових коштів позивачу є сплата неустойки в розмірі одного відсотка вартості товару за кожний день затримки повернення грошей, що визначено ч. 9 ст. 12 Закону України № 1023-XІI. Розрахована неустойка станом на дату подачі позовної заяви визначена позивачем в сумі 494,78 грн. за кожний дкень затримки повернення грошей
Частини 8, 9 ст. 15 Закону України № 1023-XІI надають споживачеві право на пред'явлення вимоги про відшкодування збитків, тому позивачем заявлені вимоги в сумі 9 482,45 грн., які пов'язані з отриманням товару та відправленням грошового переказу в сумі 212,45 грн.; надання юридичних послуг ТОВ «ПРАВОВА ДОПОМОГА 24/7» стосовно направлення претензії та скарг в сумі 9 270,00 грн. (11 арк. позовної заяви). Укладення Позивачем договору № 18122411 про надання правової допомоги/ юридичних послуг з товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАВОВА ДОПОМОГА 24/7» обумовлено захистом прав споживача, що стало наслідком направлення претензії фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , скарг в Держпродспоживслужбу, Державну податкову службу України, які пов'язані з придбанням інвертора 5000w вартістю 4 498,00 грн.
Статті 4, 22 Закону України № 1023-XІI передбачають відшкодування споживачу моральної шкоди, що виникла внаслідок порушення його прав, тому позивачем заявлена моральна шкода в розмірі 8 000,00 грн., обґрунтування якої викладено на 11 - 12 аркушах позовної заяви.
Всі заявлені позивачем вимоги вважав такими, що є наслідком порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживачів», що виражено в продажі інвертора 5000w вартістю 4 498,00 грн., тому, керуючись ч. 5 ст. 28 ЦПК України, вимоги споживача можуть розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Вимоги до позовної заяви, викладені в ст.ст. 175 - 177 ЦПК України, який прийнятий 18.02.2004, тобто висновки постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 не є релевантними стосовно вимог до змісту позовної заяви.
В оскаржуваній постанові судом зазначено: Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено саме Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.
Проте, позовна заява про захист прав споживачів містить відомості про те, яке право споживача, передбачено саме Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду, тому висновку в оскаржуваній ухвалі не ґрунтуються на матеріалах справи, що спростовує висновки викладені в оскаржуваній ухвалі.
Про порушене відповідачем право зазначено в пункті 2 апеляційної скарги (арк. 11 позовної заяви). Коли і в чому це виявилося - 17 грудня 2024 року, тобто в день отримано відправлення № 20451063358105, що містило інвертор 5000w вартістю 4 498,00 грн. (арк. 3 позовної заяви). Про способи захисту, які належить вжити суду - стягнути з відповідача 4 498,00 грн. - вартість інвертору 5000w, що визначена в експрес-накладній № 20451063358105 та фіскальному чеку НоваПей від 17.12.2024 № 3551390057 (арк. 2 позовної заяви).
Висновок суду першої інстанції про те, що на правовідносини стосовно купівлі товару для особистих потреб не розповсюджується норми Закону України «Про захист прав споживачів» не відповідає положенням діючого законодавства України (а.с. 81-83).
03 березня 2025 року до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кір'якова А.С. про стягнення судових витрат, в якому останній просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. (а.с. 99-100).
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Передаючи матеріали даної цивільної справи на розгляд до Малиновського районного суду м. Одеси, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, що виникли між сторонами за вищевказаним позовом, не є захистом прав споживача, а тому на них не поширюються вимоги ЦПК України про право позивача на альтернативну підсудність - за його зареєстрованим місцем проживання. При цьому, як вбачається з позовної заяви місцем перебування відповідача є АДРЕСА_1 , відтак, позовну заяву слід направити до Малиновського районного суду м. Одеси за місцем проживання відповідача, оскільки справа не відноситься до територіальної юрисдикції Святошинського районного суду м. Києва.
Колегія суддів не погодилась з висновком суду першої інстанції.
Закон України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22 ст. 1 Закону № 1023-XII).
Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII).
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Так, в позовній заяві, посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів»,позивач ОСОБА_1 вказував, що 13 грудня 2024 року він замовив на веб-сайті https://invertor5k.wishes-store.shop/ інвертор 5000w вартістю 4 498 грн. 16 грудня 2024 року ФОП ОСОБА_2 відправила позивачу інвертор Eryuan 5000w оголошеною цінністю/контроль оплати 4 498 грн., що підтверджується експрес-накладною № 20451063358105 та 17 грудня 2024 року позивачем отримано відправлення № 20451063358105 та сплачено 4 710,45 грн., з яких вартість товару 4 498 грн., 102,49 грн. послуги з доставки, 109,96 грн. комісія за грошовий переказ, на підтвердження чого долучив до позовної заяви фіскальний чек (а.с. 33).
Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, посилався на те, що придбаний товар - інвертор 5000w не працює належним чином, а саме після під'єднання акумулятора через інвертор до холодильника, холодильник не запустився та не працював, що свідчить про невідповідність товару потребам позивача. Позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення сплачених грошових коштів, проте, відповіді не отримав.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у ч. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Враховуючи наведені вище положення, відносини, які склались між позивачем та відповідачем регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
При цьому, за змістом ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Згідно з ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 ЦПК України.
Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, посилаючись на ч. 5 ст. 28 ЦПК України, вказував, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , отже даний спір підсудний Святошинському районному суду м. Києва, тобто, позивач обрав Святошинський районний суд м. Києва для розгляду його позову з огляду на вимоги ч. 5 ст. 28 ЦПК України.
Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у даній справі правила підсудності справ, визначені ч. 5 ст. 28 ЦПК України, не застосовуються.
Згідно вимог ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Кір'яковаА.С. про стягнення з відповідачки на користь позивача 4 000 грн. витрат на правничу допомогу за перегляд апеляційним судом ухвали про направлення позовної заяви за підсудністю, є передчасними та мають бути розглянуті судом під час ухвалення рішення суду по суті спору.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншому суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст. 367, п. 7 ч. 1 ст. 374, 379 ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 а - задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року скасувати, справу направити до Святошинського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова