12 березня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
представника ДУ
«Білоцерківська ВК (№35)» ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.12.2024,
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.12.2024 відмовлено у задоволені заяви засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування.
Своє рішення місцевий суд обґрунтував тим, що засуджений ОСОБА_7 своїми діями намагається стати на шлях виправлення, однак наразі відсутні законні підстави для умовно-дострокового звільнення, тобто обставини, які б беззаперечно вказували, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, задовольнити заяву ОСОБА_7 та звільнити останнього умовно-достроково від подальшого відбування покарання, призначеного вироком Київського апеляційного суду від 25.02.2021 за ч.1 ст.121 КК України.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_7 позитивно характеризується за місцем відбування покарання, має 10 заохочень та 1 стягнення, яке погашено у встановленому законом порядку, працевлаштований на виробництві установи. Наголошує, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_7 оцінено як середній. Звертає увагу, що в ході виконання трудових обов'язків ОСОБА_7 отримав складний перелом руки, був прооперований, довготривалий час перебував на стаціонарному лікуванні та наразі екстрено потребує повторного медичного втручання, яке виправна колонія не може забезпечити через недостатність фінансування. Вважає, що ОСОБА_7 довів своє прагнення бути частиною цивілізованого суспільства та став на шлях виправлення.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.81 Кримінального кодексу України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Зміст вказаних положень закону дає підстави вважати що умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до ч.2 ст.50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
До переліку питань, пов'язаних із покаранням, відносяться як питання призначення покарання, так і питання звільнення від його відбування.
Отже вирішуючи питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, суду слід враховувати не лише чи відбулось виправлення засудженої особи, але і те, чи поніс засуджений кару, яка є пропорційною вчиненому кримінальному правопорушенню, та чи матиме звільнення засудженого належний виховний вплив на інших осіб та чи запобігатиме вчиненню нових правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Не зважаючи на сумлінну поведінку і ставлення ОСОБА_7 до праці, колегія суддів вважає, що на даний час його не може бути звільненоумовно-достроково від відбування покарання, оскільки останній раніше судимий, відбував покарання у виді позбавлення волі, в подальшому був звільнений по ЗУ «Про амністію», однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив вчинення нових злочинів.
За таких обставин, умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 в даний час не сприятиме виховному впливу покарання та не запобігатиме вчиненню нових правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала місцевого суду є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.12.2024, якою відмовлено у задоволені заяви засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування, без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3