Справа № 761/3206/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1850/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
12 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні №12023040000000900 від 18.08.2023,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року залишено без задоволення клопотання детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_10 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 грн.
Покладено на ОСОБА_9 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні щодо обставин інкримінованого кримінального правопорушення;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади за місцем свого проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали в частині покладання на підозрюваного обов'язків визначено до 20.03.2025.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить її скасувати повністю та постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Апелянт обґрунтовує доводи скарги тим, що підозра у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень є необґрунтованою, в тому числі через відсутність повноважень про які зазначено в повідомленні про підозру, та відсутність порушення вимог законодавства про публічні закупівлі, оборонні закупівлі та методики.
Крім того апелянт зазначає, що висновки експертів, долучені стороною обвинувачення до клопотання в суді першої інстанції, є спірними.
Апелянт вказує, що ризики, передбачені ст.177 КПК України відсутні, доводи сторони обвинувачення не могли братись слідчим суддею до уваги, оскільки вони мали абстрактний характер.
Апелянт наголошує на тому, що заявлена стороною обвинувачення сума застави не відповідала як майновому стану підозрюваного, так і критеріям об'єктивності та розумності.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, залишивши попередню обраний йому 08.10.2024 року Шевченківським районним судом м. Києва в цьому ж кримінальному провадженні запобіжний захід - особисте зобов'язання.
Апелянт обґрунтовує доводи скарги тим, що необґрунтованість підозри, врученої ОСОБА_9 детективом спростовується доводами сторони захисту.
Крім того, апелянт зазначає, що жоден із ризиків, зазначених детективом в клопотанні та передбачених п.п.1,2,3 ст.177 КПК України, є необґрунтованим та не був доведений в суді належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.03.2025, визначивши в якості альтернативного виду запобіжного заходу заставу в розмірі 9 275 768,5 грн., визначивши необхідність виконання підозрюваним у разі внесення застави та звільнення з-під варти обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Апелянт обґрунтовує доводи скарги тим, що враховуючи майновий стан підозрюваного, те, що він підозрюється у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, суспільний інтерес з боку сторонніх наглядачів у даному кримінальному провадженні, встановлені обставини, застосування стосовно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, пояснення підозрюваного ОСОБА_11 та його захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та підтримали апеляційні скарги сторони захисту, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що прокурору Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 слід поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді, крім цього, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а апеляційні скарги сторони захисту підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, у провадженні Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України перебувають матеріали кримінального провадження №12023040000000900 від 18.08.2023 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 191 КК України.
20.01.2025 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 191 КК України.
28.01.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва залишено без задоволення клопотання детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_10 про тримання під вартою.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 грн.
Покладено на ОСОБА_9 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні щодо обставин інкримінованого кримінального правопорушення;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади за місцем свого проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали в частині покладання на підозрюваного обов'язків визначено до 20.03.2025.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частин 1, 3, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, прокурор доведе обставини про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні.
Відповідно до встановленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином не дотримані.
Розглядаючи клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 191 КК України, що підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами у їх сукупності.
Крім цього, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про наявність у клопотанні детектива переконливого обґрунтування існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності вказаних ризиків, зокрема можливості підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі та документи, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів встановила, що такі доводи є обґрунтованими.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, як під час розгляду судом першої інстанції клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і під час апеляційного розгляду, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновку, що заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки та такий ступінь вірогідності, яким не зможуть запобігти інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, та які б виправдовували таке обмеження права підозрюваного на свободу.
Так, колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування не доведено, що у кримінальному провадженні існують ризики непроцесуальної поведінки ОСОБА_9 , такого ступеня вірогідності, запобігти яким здатен лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На переконання колегії суддів, застосувавши щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя не врахував тяжкість інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення та їх наслідки, не співставив вказані обставини із реальною можливістю забезпечити більш м'яким запобіжним заходом впевненість у тому, що підозрюваний не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного, у тому числі вік та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків, репутацію та майновий стан, відсутність судимостей, колегія суддів доходить висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, з покладанням на підозрюваного ОСОБА_9 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Встановлені під час апеляційного розгляду обставини, є достатніми для переконання колегії суддів, що запобіжний захід у виді особистого зобов'язання зможе належним чином запобігти ризикам кримінального провадження та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, про що обґрунтовано зазначили захисники в апеляційних скаргах.
Відповідно до вимог ч. 7ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали.
Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані колегією суддів при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, який, на думку колегії суддів, співмірний з особою підозрюваного, тяжкістю злочину, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують, оскільки прокурором не доведено, що запобіжний захід у виді особистого зобов'язання не здатен запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а апеляційні скарги сторони захисту підлягають частковому задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання, та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком не більше двох місяців у межах строку досудового розслідування, тобто до 20 березня 2025 року.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Поновити прокурору Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, у межах строку досудового розслідування, а саме до 20 березня 2025 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_9 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні щодо обставин інкримінованого кримінального правопорушення;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади за місцем свого проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4____________