Справа № 757/418/24-к Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3888/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
23 грудня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 ; захисника обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 ; захисників обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокатів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; захисника - адвоката ОСОБА_14 в інтересах обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; захисника ОСОБА_18 в інтересах обвинувачених ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ; захисника обвинуваченого ОСОБА_23 - адвоката ОСОБА_24 ; захисника обвинуваченого ОСОБА_25 - адвоката ОСОБА_26 ; захисника обвинувачених ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 - адвоката ОСОБА_30 ; захисника обвинуваченого ОСОБА_31 - адвоката ОСОБА_32 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня 2024 року, у кримінальному провадженні щодо:
ОСОБА_10 ,
ОСОБА_12 ,
ОСОБА_16 ,
ОСОБА_17 ,
ОСОБА_22 ,
які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України,-
ОСОБА_11 ,
ОСОБА_25 ,
ОСОБА_21 ,
які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307; ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_27 ,
ОСОБА_33 ,
ОСОБА_28 ,
ОСОБА_23 ,
ОСОБА_8 ,
які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_20 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307; ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_19 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307; ч. 1 ст. 309; ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_34 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України,-
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_35 , ОСОБА_11 , ОСОБА_25 , ОСОБА_21 , ОСОБА_36 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_8 , строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів, до 23 червня 2024 року включно.
Цією ж ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту.
Також цією ухвалою суд продовжив обвинуваченим ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів, однак судове рішення в цій частині ніким не оскаржується.
Таке рішення, суд мотивував тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу та продовженні строку його дії, не зменшилися та продовжують існувати, а прокурором у судовому засіданні доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання кожного із обвинувачених під вартою.
Зважаючи на ці та інші обставини, в тому числі враховуючи характер інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, дані про особу кожного обвинуваченого, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо необхідності задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_28 , ОСОБА_53 ОСОБА_27 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_54 , ОСОБА_25 ОСОБА_23 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначенням розміру застави, оскільки менш суворі запобіжні заходи, на думку суду, не забезпечать їх належної процесуальної поведінки.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_23 - адвокат ОСОБА_24 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року скасувати в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_23 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_24 посилається на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що потягнуло за собою ухвалення незаконного судового рішення.
Захисник звертає увагу на те, що продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції погодився з доводами сторони обвинувачення щодо існування ризиків, та їх незмінності, з чим сторона захисту категорично не погоджується.
Як вважає сторона захисту, ризик переховуватись від суду відсутній, посилання на тяжкість покарання, як на підставу для продовження тримання особи під вартою, без наявності інших обставин (доведення існування заявлених ризиків), є недопустимим.
Доводи суду першої інстанції щодо наявності наведених в ухвалі ризиків, на думку апелянта, носять неконкретний та абстрактний характер, що не дає змоги дійти висновку про наявність зазначених ризиків, оскільки відсутні будь-які конкретні докази обґрунтування щодо намірів або дій ОСОБА_23 , направлених на незаконний вплив на свідків, відносно яких застосовано заходи безпеки.
Крім того, доводи суду першої інстанції щодо наявності ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, як зазначає захисник, не можуть служити підставою для наявності такого ризику, оскільки вказаний ризик відсутній.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_25 - адвокат ОСОБА_26 також подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року, якою продовжено ОСОБА_25 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала суду, є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права, що потягнуло за собою ухвалення незаконного судового рішення.
Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що в судовому засіданні під час вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_25 , стороною обвинувачення не було надано жодних доказів наявності відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також на думку сторони захисту, суд не врахував те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Окрім цього, як зазначає апелянт, судом першої інстанції, взагалі не враховано того, що інкримінований ОСОБА_25 , злочин, не вчиняв, а згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року у справі № 757/418/24-к щодо продовження запобіжного заходу - тримання під вартою відносно ОСОБА_8 . Відмовити прокурору групи прокурорів Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 у задоволенні клопотання від 19.04.2024 про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 .
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання або визначити розмір застави, достатній для забезпечення обов'язків, передбачених КПК України, у мінімально можливому розмірі.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_9 посилається на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, необґрунтованою такою, що не відповідає вимогам КПК України, оскільки не мотивована, а тому підлягає скасуванню.
Захисник звертає увагу на те, що в судовому засіданні під час вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_55 , стороною обвинувачення не було надано жодних доказів наявності відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Як вважає сторона захисту, посилання на тяжкість покарання, як на підставу для продовження тримання особи під вартою, без наявності інших обставин, є недопустимим.
Згідно норм КПК України, взяття під варту, як зазначає у скарзі захисник, є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є обґрунтовані доказами підстави вважати, що застосування менш суворих заходів може не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Враховуючи стадію розгляду даного кримінального провадження, прокурор, для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повинен був довести існування ризиків та неможливість застосування до ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів, однак цього зроблено не було.
Доводи суду першої інстанції щодо наявності наведених в ухвалі ризиків, як вважає апелянт, носять неконкретний та абстрактний характер, що не дає змоги дійти висновку про наявність зазначених ризиків, оскільки відсутні будь-які конкретні докази обґрунтування щодо намірів або дій ОСОБА_8 , направлених на незаконний вплив на свідків, ухилятися від суду.
Крім того, доводи суду першої інстанції щодо наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, на думку захисника, не можуть служити підставою для наявності такого ризику, оскільки вказаний ризик відсутній, а ОСОБА_8 не має попередніх судимостей, до кримінальної відповідальності притягується вперше.
У зв'язку з вищенаведеним у скарзі робиться висновок про те, що суд не в повній мірі дослідив всі обставини, в тому числі передбачені ст. 178 КПК України, при продовженні тримання ОСОБА_8 під вартою, а саме те, що ОСОБА_8 є особою молодого віку (23 роки), позитивно характеризується, має постійне місце реєстрації та проживання, міцні соціальні зв'язки, є студентом Криворізького національного університету, навчається на бюджетній основі, має численні нагороди за спортивні досягнення, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_31 - адвокат ОСОБА_56 подав апеляційну скаргу, в якій просить повністю скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року та ухвалити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_54 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити. Застосувати стосовно ОСОБА_31 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити розмір застави не більше 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_56 посилається на те, що оскаржувана ухвала суду, є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом допущено істотні порушення норм процесуального права, що потягнуло за собою ухвалення незаконного судового рішення.
Зокрема, сторона захисту зазначає, що після виконання вимог, передбачених ст. 342-345 КПК України, головуючий суддя повинен з'ясувати в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду. Однак, жодних дій, визначених вказаними статтями, суд першої інстанції не здійснив, а саме не повідомив про склад суду, не роз'яснив обвинуваченим права відводу, що призвело до істотних порушень вимог КПК України, і як наслідок ухвалення явно незаконного судового рішення. Більш того, захисник звертає увагу на те, що суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 не зважаючи на імперативні вимоги ч. 2 ст. 32 КПК України, незаконно відмовила обвинуваченим та їх захисникам, у здійсненні розгляду даного кримінального провадження колегіальним складом суду у складі трьох суддів.
Крім того, як зазначається в апеляційній скарзі, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_31 не містить відомостей, передбачених ст. 184 КПК України, оскільки, у разі наявності доказів, які б підтверджували обставини, що, на думку прокурора, дають підстави обвинувачувати ОСОБА_31 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, вони б не тільки були надані суду, а й про них було б зазначено у відповідному клопотанні.
Проте, всупереч цим та іншим положенням вказаної вище норми закону, прокурором не вказано доказів, які б підтверджували причетність ОСОБА_31 до скоєних злочинів.
Що ж стосується ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то як вказує захисник, суду не було надано жодних доказів обґрунтованості того, що обвинувачений буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків для уникнення кримінальної відповідальності чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Між тим, обвинувачений ОСОБА_57 , має стійкі соціальні зв'язки, постійне місце проживання, позитивно характеризується, що свідчить про те, що він не тільки не буде мати наміру переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, а навпаки, зацікавлений у найшвидшому розгляді справи та встановленні істини.
Захисник обвинувачених ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 - адвокат ОСОБА_18 , подав в інтересах кожного апеляційні скарги, в яких просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25.04.2024 року щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , змінити кожному з них, запобіжний захід з тривання під вартою на інший більш м'який, який не пов'язаний з обмеженням волі, із застосуванням електронного засобу контролю, або обрати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, та визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладанням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_18 посилається на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Згідно норм КПК України, взяття під варту, як зазначає у скарзі захисник, є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є обґрунтовані доказами підстави вважати, що застосування менш суворих заходів може не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Далі апелянт звертає увагу, що підозра у вчиненні ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 інкримінованих кожному кримінальних правопорушень, є необґрунтованою. При цьому захисник стверджує, що всі докази, які підтверджують причетність його підзахисних до інкримінованих їм кримінальних правопорушень та на які посилається сторона обвинувачення, були спростовані, а нових доказів, не додано до клопотання.
Крім того, адвокат вважає, що суд не перевірив належним чином доводів сторони обвинувачення щодо наявності обґрунтованої підозри, ризиків та неможливості застосування до ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 іншого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не надано жодної оцінки в частині безпідставного затримання обвинувачених, відсутності обґрунтованої підозри та ризиків, а також не спростовано відсутності підстав продовження запобіжного заходу.
Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини сторона захисту вважає, що місцевий суд задовольняючи клопотання прокурора, яке не містило жодних нових, вагомих обставини, які б можна було застосувати як ризики, в розумінні ст. 177 КПК України, для подальшого тримання під вартою, послався на те, що ризики встановлені раніше, не змінилися. Разом з тим, саме на сторону обвинувачення покладений обов'язок кожного разу обґрунтовувати новими обставинами твердження про наявність ризиків при продовженні запобіжного заходу.
Жодних фактичних обставин, які б об'єктивно пов'язували ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 з подіями кримінального правопорушення за час досудового розслідування не встановлено. З моменту оголошення ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 повідомлення про підозру до теперішнього часу, сторона обвинувачення ґрунтує обвинувачення лише на припущеннях. Крім того, за весь період досудового розслідування, слідство не зібрало жодного доказу, достатнього для доведення винуватості обвинуваченого.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або визначити альтернативний запобіжний захід - заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду, є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена всупереч вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Зокрема, навівши положення ст.ст. 177, 178, 183 та 194 КПК України, якими повинен був керуватися суд обґрунтуванні необхідності продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апелянт звертає увагу на те, що з наданих стороною обвинувачення матеріалів до суду, які були досліджені в судовому засіданні, у жодному із них не міститься будь-яких об'єктивних даних про те, що ОСОБА_12 у подальшому міг би переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Також, як зазначається в апеляційній скарзі, в судовому засіданні під час вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_12 , стороною обвинувачення не було надано жодних доказів наявності відповідного ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справі «Курт проти Туреччини» апелянт звертає увагу на те, що при вирішенні питання про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, національні суди мають виходити з переконливості та доведеності державними органами обґрунтування будь-якого періоду позбавлення особи свободи, а обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Що ж стосується ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то як вказує захисник, суду не було надано жодних доказів обґрунтованості того, що обвинувачений буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному іншим чином чи вчинити нове кримінальне правопорушення.
Крім того, обвинувачений, як вказує його захисник, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, а також за час перебування під вартою, а саме з 27.02.2023 року у ОСОБА_12 суттєво погіршився стан здоров'я, загострились хронічні захворювання.
Таким чином, як вважає захисник, судом не були належним чином з'ясовані та оцінені всі обставини справи, що призвело до постановлення оскаржуваного судового рішення.
Адвокат ОСОБА_58 також подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_12 , в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою щодо ОСОБА_12 , як незаконну, постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_1 , або визначити заставу у розмірі не більше 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, захисник звертає увагу на те, що суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 не зважаючи на імперативні вимоги ч. 2 ст. 32 КПК України, незаконно відмовила обвинуваченим та їх захисникам, у здійсненні розгляду даного кримінального провадження колегіальним складом суду у складі трьох суддів.
ОСОБА_12 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, яких він, як стверджує захисник, не вчиняв. Більш того, ОСОБА_12 будучи військовослужбовцем Сил спеціальних операцій ЗСУ, командир закону, виконуючи спеціальні завдання по захисту Батьківщини, фактично не міг у той самий час, в інкримінований час, перебувати на території м. Кривий Ріг та брати участь у створенні стійкої злочинної організації.
Стороною обвинувачення при поданні клопотання про продовження строку дії раніше обраного ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як вважає захисник, не доведено жодного з ризиків, передбачених, пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Сторона обвинувачення не надала доказів можливості незаконного впливу на свідків з боку ОСОБА_12 . Доказів того, що ОСОБА_12 може вчинити інше кримінальне правопорушення, сторона обвинувачення також не надала.
КПК України, як зазначає у скарзі захисник, покладає обов'язок доведення ризиків не процесуальної поведінки особи та неможливості застосування до неї більш м'якого запобіжного заходу на сторону обвинувачення, у зв'язку з чим сторона захисту вважає, що сторона обвинувачення цього не зробила, а тому, за наявності вищевикладених обставин, є всі підстави для скасування ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_14 також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_12 та відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав.
Доводи суду першої інстанції щодо наявності наведених в ухвалі ризиків, як вважає апелянт, носять неконкретний та абстрактний характер, що не дає змоги дійти висновку про наявність зазначених ризиків.
Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини сторона захисту вважає, що місцевий суд, задовольняючи клопотання прокурора, яке не містило жодних нових, вагомих обставин, які б можна було застосувати як ризики, в розумінні ст. 177 КПК України, для подальшого тримання під вартою, послався на те, що ризики встановлені раніше, не змінилися. Разом з тим, саме на сторону обвинувачення покладений обов'язок кожного разу обґрунтовувати новими обставинами твердження про наявність ризиків при продовженні запобіжного заходу.
Жодних фактичних обставин, які б об'єктивно пов'язували ОСОБА_12 з подіями кримінального правопорушення за час досудового розслідування не встановлено.
На думку захисника ОСОБА_14 ризик переховування від суду ОСОБА_12 нівелюється тим, що останній має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, а ризик пов'язаний із незаконним впливом на свідків чи потерпілих у цьому кримінальному провадженні, взагалі на думку сторони захисту, є нічим не підтвердженим та безпідставним.
З урахуванням наведеного, а також судової практики Європейського суду з прав людини захисник ОСОБА_14 зазначає про те, що ризик втечі підозрюваного не може ґрунтуватися лише на основі суворості можливого вироку, оскільки оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність у триманні під вартою відсутня.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року у справі № 757/418/24-к. постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; застосувати до обвинувачених запобіжний захід, який не пов'язаний з реальним позбавленням волі з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_7 посилається на те, що оскаржувана ухвала суду, є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права, що потягнуло за собою ухвалення незаконного судового рішення.
Зокрема, захисник звертає увагу на те, що суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 не зважаючи на імперативні вимоги ч. 2 ст. 32 КПК України, незаконно відмовила обвинуваченим та їх захисникам, у здійсненні розгляду даного кримінального провадження колегіальним складом суду у складі трьох суддів.
Як зазначає у скарзі апелянт, продовжуючи обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції зазначив, що погоджується з доводами сторони обвинувачення, зазначеними ще в клопотанні про обрання запобіжного заходу про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та їх незмінності, з чим сторона захисту категорично не погоджується.
Зокрема, захисник посилається на те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вже тривалий час, тримаються під вартою, проте, прокурором суду не надано жодного доказу того, що заявлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання його підзахисних під вартою, як це передбачено вимогами кримінального процесуального закону.
Не дивлячись на приписи процесуального закону, прокурор не надав суду жодного документу, який би доводив існування обставин, які б свідчили про існування хоча б одного ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, прокурор, для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повинен був довести існування ризиків та неможливість застосування до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 більш м'яких запобіжних заходів, однак цього зроблено не було.
Захисник обвинувачених ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 - адвокат ОСОБА_59 також подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25.04.2024 року у справі № 757/16108/23-к, скасувати як незаконну, винести ухвалу, якою застосувати до обвинувачених запобіжний захід вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Як вважає апелянт, оскаржуване рішення не можна вважати обґрунтованим, тому що всупереч вимог ст. 370 КПК України, судом об'єктивно не з'ясовані фактичні обставини справи, не досліджувались також судом під час судового розгляду будь-які докази, а відповідно прокурором не надавались до клопотання докази, які би будь-яким чином обґрунтували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та які б виправдовували його тримання під вартою
Зокрема, навівши положення ст.ст. 177, 183 та 194 КПК України, якими повинен був керуватися суд при обґрунтуванні необхідності продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апелянт звертає увагу на те, що з наданих стороною обвинувачення матеріалів до суду, які були досліджені в судовому засіданні, у жодному із них не міститься будь-яких об'єктивних даних про те, що ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 у подальшому могли би переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконно впливати на інших учасників цього кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також, як зазначається в апеляційній скарзі, в судовому засіданні під час вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , стороною обвинувачення не було надано жодних доказів наявності відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, адвокат вважає, що суд не перевірив належним чином доводів сторони обвинувачення щодо наявності обґрунтованої підозри, ризиків та неможливості застосування до його підзахисних іншого, більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не надано жодної оцінки в частині безпідставного затримання обвинувачених, відсутності обґрунтованої підозри та ризиків, а також не спростовано відсутності підстав продовження запобіжного заходу.
Також на думку захисника, суд не врахував тривалість тримання обвинуваченого під вартою та те, що з часом будь-які ризики, що існували на момент обрання запобіжного заходу, слабшають і потребують додаткового обґрунтування.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_17 - адвокат ОСОБА_14 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року як незаконну в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
В обґрунтування вимог апеляційних скарг захисник посилається на те, що прокурором не надано суду жодного доказу того, що заявлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання його підзахисних під вартою, як це передбачено вимогами кримінального процесуального закону. Більш того, як зазначає апелянт, прокурор не надав суду жодного документу, який би доводив існування обставин, які б свідчили про існування таких ризиків, як переховування ОСОБА_16 , ОСОБА_17 від суду, незаконний вплив на свідків чи спроба вчинення нового кримінального правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Не надавши доказів переховування ОСОБА_16 , ОСОБА_17 від суду чи можливості вчинення нового злочину, всі твердження сторони обвинувачення про те, що вони можуть переховуватиметься від суду, зводяться до припущення прокурора, що такі ризики існують, однак це не відповідає дійсності.
Захисник вважає, що прокурор, для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повинен був довести існування зазначених ним ризиків та неможливість застосування до ОСОБА_16 , ОСОБА_17 більш м'яких запобіжних заходів, однак цього зроблено не було.
Як вважає сторона захисту, посилання на тяжкість покарання, як на підставу для продовження тримання особи під вартою, без наявності інших обставин, є недопустимим.
Крім того, під час апеляційного розгляду захисник обвинувачених ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 - адвокат ОСОБА_18 подав заву, погоджену із обвинуваченими про залишення поданої ним апеляційної скарги без розгляду.
Також, обвинувачений ОСОБА_60 подав клопотання в якому просить залишити апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 без розгляду.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_57 подав заяву в якій просить залишити апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_61 без розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_20 подав заяву в якій просить залишити апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_18 без розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_25 подав клопотання про розгляд апеляційної скарги, поданої його захисником - адвокатом ОСОБА_26 , без участі обвинуваченого та його захисника.
Відповідно до ч. 4 ст. 4221 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача,
пояснення захисника ОСОБА_7 , який підтримав подину ним апеляційну скаргу та інші апеляційного скарги і просив їх задовольнити,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається зі змісту апеляційних скарг, захисником обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_9 ; захисником обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - адвокатом ОСОБА_7 ; захисниками обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокатами ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; захисником - адвокатом ОСОБА_14 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; захисником ОСОБА_18 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ; захисником обвинуваченого ОСОБА_23 - адвокатом ОСОБА_24 ; захисником обвинуваченого ОСОБА_25 - адвокатом ОСОБА_26 ; захисником обвинувачених ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 - адвокатом ОСОБА_62 ; захисником обвинуваченого ОСОБА_31 - адвокатом ОСОБА_63 , порушене питання про скасування оскаржуваної ухвали. Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала судом першої інстанції була постановлена 25.04.2024, строк тримання обвинувачених під вартою був визначений до 23.06.2024. На день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 25.04.2024 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23.06.2024 фактично втратила чинність, висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
Так, необхідність продовження строку тримання обвинувачених під вартою, суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах, про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у одним із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє, повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у ряді статей діючого КПК України. Зокрема, аналіз положень ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 196, ч. 3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу, суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду справи оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що указує на необґрунтованість вимог захисників в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що у відповідності із вимогами ст. 407 КПК України, до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання, шляхом залишення цього рішення без змін. Цією нормою закону не передбачено можливості встановлення будь-яких фактів, констатації порушень закону, тощо без прийняття апеляційним судом свого рішення щодо рішення суду першої інстанції. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені захисниками у апеляційних скаргах.
Колегія судів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг у зв'язку із неможливістю скасування ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 25.04.2024 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених, а тому колегія суддів залишає апеляційні скарги захисників без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 ; захисника обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 ; захисників обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокатів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; захисника - адвоката ОСОБА_14 в інтересах обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; захисника ОСОБА_18 в інтересах обвинувачених ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ; захисника обвинуваченого ОСОБА_23 - адвоката ОСОБА_24 ; захисника обвинуваченого ОСОБА_25 - адвоката ОСОБА_26 ; захисника обвинувачених ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 - адвоката ОСОБА_30 ; захисника обвинуваченого ОСОБА_31 - адвоката ОСОБА_32 - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ ______________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4