Справа № 580/7852/24 Суддя (судді) першої інстанції: Руденко А.В.
19 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогазцентр» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогазцентр» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автогазцентр» звернулося з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, у якому просило суд:
- визнати протиправними та скасувати розпорядження (витяг) від 17.07.2024 № 920-рл прийняте ГУ ДПС у Черкаській області;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Черкаській області видати товариству з обмеженою відповідальністю «Автогазцентр» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за заявою (вх.№ 14415/АП від 28.06.2024) за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Городище, вул. Далекосхідна, 15.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з'ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.
Крім того, апелянт просить здійснювати розгляд апеляційної скарги за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогазцентр».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 06 січня 2025 року.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року справу на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
У апеляційній скарзі заявлено клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача у судовому засіданні.
Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку, безпосередня участь сторін у судовому засіданні не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин.
Частиною 2 ст.311 КАС України визначено, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, ухвалене в порядку спрощеного провадження, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для здійснення розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін, відтак клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач ТОВ «Автогазцентр» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 14211982) та згідно КВЕД 47.30 займається роздрібною торгівлею пальним.
28.06.2024 ТОВ «Автогазцентр» звернулося до Головного управління ДПС у Черкаській області із заявою на видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця роздрібної торгівлі пальним: Черкаська область, Черкаський район, м. Городище, вул. Далекосхідна, 15.
До заяви позивачем додано: дозвіл № 130.19.71; дозвіл № 129.19.71; платіжне доручення № 1954 від 28.06.2024; постанову № 357 від 24.02.2022; договір оренди землі від 01.03.2019; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; договір оренди № 2 від 01.02.2014 з актом прийому - передачі нерухомого майна; паспорт посудини зав.№ 1051; додаток Ю про реєстрацію об'єкту системи газопостачання за № 2420 від 05.02.2014 з актами в прийманні закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання; договір № 10 купівлі - продажу від 10.12.2010; постанову ВС від 21.11.2023 (справа № 580/7822/21).
Головне управління ДПС у Черкаській області розпорядженням (витяг) від 17.07.2024 № 920-рл «Про відмову у видачі ліцензії» відмовило позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за вказаною адресою у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для отримання ліценції згідно із ст. 15 Закону № 481.
Так, листом від 17.07.2024 № 15532/6/23-00-09-03-21 ГУ ДПС у Черкаській області повідомило ТОВ «Автогазцентр» про прийняте розпорядження від 17.07.2024 № 920-рл та зазначило, що товариство для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним разом із заявою додатково не подало акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства за вказаною вище адресою місця роздрібної торгівлі пальним. Крім того, відсутні відомості щодо власника майна, переданого в оренду товариству на підставі договору оренди від 01.02.2014 № 2, без наявності яких неможливо підтвердити його право на використання відповідного об'єкта.
Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виснував, що ТОВ «Автогазцентр» не виконало вимоги щодо надання разом із заявою для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним необхідного пакету документів, що стало підставою для відмови відповідачем та винесення оскаржуваного розпорядження.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Згідно частини першої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.
Відповідно до частини двадцятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Частиною тридцятою статті 15 цього ж Закону передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Згідно частин тридцять другої - тридцять п'ятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.
Відповідно до частини тридцять восьмої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
- акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини сорокової статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
Згідно частини сорок п'ятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.
Таким чином, зі змісту наведених правових норм вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб'єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Так, з матеріалів справи встановлено, що з метою отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним позивач подав контролюючому органу заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Втім, з огляду на відсутність документів, що підтверджують право позивача на користування земельною ділянкою, на якій розташована АГЗС, та акта вводу в експлуатацію АГЗС або акту готовності до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, за вказаною адресою, відповідач прийняв спірне розпорядження від 17.07.2024 № 920-рл «Про відмову у видачі ліценції».
Надаючи оцінку вимогам відповідача щодо надання акту вводу в експлуатацію об'єкта або акту готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства за адресою Черкаська область, Черкаський район, м. Городище, вул. Далекосхідна, 15, колегія суддів дослідила наступне.
Апелянт стверджує, що розміщений АГЗП за вказаною адресою є автомобільним газозаправним пунктом з резервуаром для зрідженого газу V=5,517 м3; модульний автозаправник газу є назвою номенклатури готового виробу, де резервуар місткістю 10 м3 являється загальним показником ємності; АГЗП є цілісним наземним заводським виробом (модульного типу) з резервуаром для зрідженого газу V=5,517 м3 та для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, окрім вантажоопціонних при розміщенні на бетонному майданчику (бетонній плиті).
Відповідно до ДБН В.1.1-7 «Автозаправні станції. основи проектування та будівництва» АЗС класифікуються за потужністю та технологічними рішеннями, зокрема, АГЗС - Автозаправна станція зріджених вуглеводневих газів пропан-бутан з резервуарами від 20 м до 100 куб. м.
АГЗП - автогазозаправний пункт зріджених газів з надземними резервуарами до 10 куб. м або з підземними до 20 куб. м.
Відповідно до ДБН В.2.5-20-2001 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання» до складу систем газопостачання входять, у тому числі: газонаповнювальні станції (далі - ГНС) і пункти (далі - ГНП), проміжні склади балонів (далі - ПСБ), стаціонарні автомобільні газозаправочні станції (далі - АГЗС) і пункти (далі - АГЗП), резервуарні установки, групові та індивідуальні газобалонні установки (далі - ГБУ ІГБУ), випарні та змішувальні установки ЗВГ.
АГЗС та АГЗП призначені для прийому, зберігання ЗВГ та заправки газобалонних автомобілів.
АГЗП підрозділяються на стаціонарні та тимчасові.
У складі стаціонарного АГЗП передбачаються:
- резервуари для ЗВГ ємкістю до 10 м3, що установлюються надземно (без обвалування);
- резервуари для ЗВГ ємкістю до 20 м3, що установлюються підземно;
- приймальні та заправні колонки;
- обладнання для перекачування газу;
- операторну, туалет;
- засоби пожежогасіння;
- навіс із негорючих матеріалів над технологічним обладнанням;
- систему електропостачання, КВП і А та захист від блискавки;
- сітчасту огорожу із негорючих матеріалів.
У складі тимчасового АГЗП, що працює від автоцистерни з резервуаром, що не перевищує 10 м3, передбачають об'єкти, аналогічні для стаціонарних АГЗП, замінивши стаціонарні резервуари для ЗВГ на автоцистерну з резервуаром до 10м3.
Дозволяється встановлювати на АГЗП стаціонарні заправники газу заводського виготовлення, укомплектовані: резервуарами для газу загальним корисним об'ємом до 10 м3, насосами для перекачування газу, заправною колонкою, відповідними газопроводами та КВП.
Як зазначає апелянт, за адресою Черкаська область, Черкаський район, м. Городище, вул. Далекосхідна, 15 розташована газороздавальна колонка. Зазначене обладнання змонтовано на бетонному майданчику (бетонній плиті), є цілісним наземним заводським виробом (модульного типу) та для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт.
Відповідно до національного стандарту України, настанови щодо обмеження будівель і споруд для визначення оцінки їх технічного стану ДСТУ Н Б В.1.2-18:2016 визначено, що все перелічене вище встановлене обладнання немає стандартних фундаментів.
Пунктом 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442, термін «автозаправна станція» вживається у значенні, наведеному в ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».
Відповідно до ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій»: автозаправна станція - комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту) (далі - автотранспорт); модульна автозаправна станція - автозаправна станція з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням ПРК та резервуара зберігання палива; контейнерна автозаправна станція - установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері
Постановою Кабінету міністрів України від 07.06.2017 №406 зі змінами і доповненнями, затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, зокрема: - зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів; - розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відповідно до статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності».
Крім того, відповідно до глави 2.6 Методичного посібнику «Деякі особливості визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва», затвердженого рішенням Науково-технічної ради Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 10 грудня 2015 року №88, зазначено, що контейнерні АЗС, виготовлені як цілісний заводський виріб відповідно до затверджених у встановленому порядку технічних умов з обов'язковим забезпеченням системами блискавкозахисту, очищення стоків тощо та розміщені на ділянці, забезпеченій інженерною інфраструктурою, що дає можливість підключення та функціонування АЗС без виконання будівельних робіт, не є об'єктом будівництва. Водночас контейнерні АЗС не можуть бути віднесені до тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, оскільки вони є об'єктами підвищеної небезпеки та екологічно небезпечними об'єктами.
Колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.06.2022 у справі № 340/3135/20, відповідно до якого установлення на бетонний майданчик АГЗС, які виконані як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту, не є будівництвом, а тому при розміщені такої АГЗС не виникає обов'язку щодо прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва.
Таким чином, АГЗП позивача відносяться до тимчасових споруд, на які відповідно до вимог чинного законодавства не видається акт введення в експлуатацію.
Оскільки, встановлення АГЗП не є будівництвом, у позивача не виникло обов'язку щодо отримання акту вводу в експлуатацію об'єкта або акту готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію за вказаною адресою.
Вказане узгоджується також з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09 серпня 2022 у справі № 580/2513/21 та від 23 лютого 2023 у справі № 140/1784/22.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин 5 та 10 статті 21 Закону України «Про охорону праці» порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких може здійснюватися на підставі такої декларації, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, у матеріалах справи наявний дозвіл №129.19.71 від 11.04.2019 на виконання робіт з підвищеної небезпеки: газонебезпечні роботи у вибухопожежонебезпечних зонах; заповнення, злив цистерн та інших ємностей із зрідженим, вибухонебезпечним газом (пропан-бутан), їх зберігання, а також дозвіл №130.19.71 від 11.04.2019 на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
При цьому, Товариство разом з заявами щодо отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним надавало дозвіл № 130.19.71; дозвіл № 129.19.71; платіжне доручення №1954 від 28.06.2024; постанову № 357 від 24.02.2022; договір оренди землі від 01.03.2019; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; договір оренди № 2 від 01.02.2014 з актом прийому - передачі нерухомого майна; паспорт посудини зав.№ 1051; додаток про реєстрацію об'єкту системи газопостачання за № 2420 від 05.02.2014 з актами в прийманні закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання; договір № 10 купівлі - продажу від 10.12.2010; постанову ВС від 21.11.2023 (справа № 580/7822/21).
Наведене спростовує аргументи відповідача щодо відсутності підтвердження права право користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт роздрібної торгівлі пальним.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, враховуючи, що саме установлення (розміщення) АГЗП позивача на бетонному майданчику не є об'єктом будівництва, а отже не вимагає прийняття його в експлуатацію як об'єкта будівництва, суд апеляційної інстанції висновує протиправність розпорядження ГУ ДПС у Черкаській області від 17.07.2024 № 920-рл та наявність підстав для його скасування.
Надалі, надаючи оцінку вимогам позивача про зобов'язання Головного управління ДПС у Черкаській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Автогазцентр» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за заявою (вх.№ 14415/АП від 28.06.2024) за адресою: : Черкаська область, Черкаський район, м. Городище, вул. Далекосхідна, 15, колегія суддів враховує наступне.
Порядок ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №545 (далі Порядок №45).
Абзацом другим п.1 вказаного Порядку визначено, що Єдиним реєстром ліцензіатів та місць обігу пального є електронна база даних, яка містить інформацію про суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місця виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання, які провадять діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
Згідно з пунктами 2-3 Порядку №45 він формується та ведеться ДФС та її територіальними органами в електронній формі на підставі відомостей, зазначених у документах, які подаються суб'єктами господарювання для отримання ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним відповідно до статей 3 і 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.
До Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального вносяться такі відомості:
- для юридичних осіб - найменування та код згідно з ЄДРПОУ;
- для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи та таких, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код згідно з ЄДРПОУ уповноваженої особи і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 і пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України;
- для фізичних осіб - підприємців - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті про право здійснювати платежі за серією (за наявності) та номером паспорта);
- адреса місця виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним (область, район, населений пункт, код згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), вулиця, номер будинку/офісу);
- дата видачі/зупинення/анулювання та строк дії ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним.
Пунктом 7 Порядку №45 встановлено, що інформація про суб'єкта господарювання вноситься до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше робочого дня, наступного за днем видачі/зупинення/анулювання ліцензії або внесення змін до ліцензії.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у цьому випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у його дискреційні повноваження.
Отже, оскільки позивач має право на отримання запитуваної ним ліцензії, адже надав податковому органу всі передбачені чинним законодавством документи, втім відповідачем протиправно відмовлено у наданні відповідної ліцензії з посиланням на доводи, які судом визнані необґрунтованими та протиправними, то суд в межах своїх повноважень, передбачених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України вбачає підстави для зобов'язання відповідача надати позивачу запитувану ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що наявні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та задовольнити адміністративний позов.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, сума сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3 028,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542,00 грн, разом 7 570,00 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогазцентр» задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогазцентр» задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати розпорядження (витяг) від 17.07.2024 № 920-рл прийняте ГУ ДПС у Черкаській області;
Зобов'язати Головне управління ДПС у Черкаській області видати товариству з обмеженою відповідальністю «Автогазцентр» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за заявою (вх.№ 14415/АП від 28.06.2024) за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Городище, вул. Далекосхідна, 15.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ: 44131663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогазцентр» (код ЄДРПОУ: 14211982) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 570,00 грн (сім тисяч п'ятсот сімдесят гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 19.03.2025р.)