Справа № 620/9219/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
18 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року по справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, -
ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив: стягнути з відповідача матеріальну шкоду у сумі 45 420,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що підполковник ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 , не належно виконував свої обов'язки щодо організації кількісного та якісного обліку матеріальних засобів, забезпечення обліку та надійного зберігання ОВТ та МТЗ, відпрацювання звітної документації по засобам МТЗ, проведення інвентаризації військового майна внаслідок чого виникла нестача майна речової служби на загальну суму 506 922 грн, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відтак, враховуючи, що відповідач свої посадові обов'язки з належного обліку, збереження майна та інвентаризації виконував формально, порушуючи встановлені норми; особистої участі в роботі та перевірці наявності майна не приймав, а підпис в акті від 14.12.2022 поставив за наявності особистої впевненості, що все майно в наявності, без фактичної його перевірки, тому наявні підстави для притягнення відповідача до обмеженої матеріальної відповідальності у відповідності до норм Закону №160-ІХ на суму 15 прожиткових мінімумів доходів громадян (15х3028=45420 грн), що відповідає ступеню вини та завданим збиткам.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що висновок позивача щодо неналежного обліку, невиконання своїх обов'язків відповідачем є недоведеним, оскільки докази наявності вироку суду про встановлення факту правопорушення позивачем, передбаченого частиною третьою статті 413 Кримінального кодексу України (втрата військового майна), як на час притягнення позивача до матеріальної відповідальності так і на час розгляду справи, відсутні, тому позивач не довів факт отримання, надходження майна, що зазначається в акті та не довів зобов'язання, які мав виконувати відповідач.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 квітня 2022 року наказом № В-24 підполковника ОСОБА_1 , призначено наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по особовому складу) від 10.04.2022 № 97 на посаду начальника відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати таким, що з 16 квітня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.01.2023 № 78, за наслідками нестачі майна виявленої при прийомі - передачі посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено службове розслідування.
Так, 30 січня 2023 року актом проведення службового розслідування було встановлено, що підполковник ОСОБА_1 порушив посадові обов'язки та вимоги ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, які зобов'язують кожного військовослужбовця знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів ЗС України; берегти державне майно; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою.
Встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна та не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду у розмірі 695853,68 грн, без урахування коефіцієнту кратності.
Запропоновано, притягнути відповідача до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, 40260 грн (15х2684). Стягнення провести з грошового забезпечення.
Як наслідок, Наказом від 30.01.2023 № 84 «Про результати службового розслідування щодо відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок нестачі майна, виявленої при прийомі - передачі посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - Наказ №84) начальника відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_1 притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності за неналежне виконання покладених на нього обов'язків з забезпечення порядку обліку, зберігання, використання військового майна внаслідок чого була завдана шкода державі, в частині відшкодування нестачі військового майна відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 на суму 40260 грн (сорок тисяч двісті шістдесят грн).
Наказано щомісячно стягувати з грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 кошти в розмірі 20 % розміру грошового забезпечення до повного відшкодування завданих збитків державі.
За час військової служби з винної особи стягнута сума завданої шкоди з місячного грошового забезпечення у розмірі - 5285,87 грн, з них: 2954,70 грн за січень 2023 року, 2331,17 грн за лютий 2023 року.
10 лютого 2023 року наказом №38 підполковника ОСОБА_1 начальника відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення, на підставі наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по особовому складу) від 28.12.2022 № 507 звільнено у відставку відповідно підпункту «а» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за віком - у разі досягнення віку перебування на військовій службі), вважати таким, що справи та посаду здав, направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сума невідшкодованої шкоди на момент звільнення становила 34974,13 грн.
Не погоджуючись із вищевказаним наказом ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду, за наслідками розгляду якого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі №620/7026/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.01.2023 №84 «Про результати службового розслідування щодо відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок нестачі майна, виявленої при прийомі-передачі посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Визнано протиправними та скасовано підпункти 10.4 та 10.5 пункту 10 наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.01.2023 №84 «Про результати службового розслідування щодо відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок нестачі майна, виявленої при прийомі-передачі посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 утриману суму відшкодування збитків відповідно до наказу від 30.01.2023 №84 «Про результати службового розслідування щодо відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок нестачі майна, виявленої при прийомі-передачі посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 » в розмірі 5285,87 грн.
Разом з тим, у зв'язку із скасуванням пунктів Наказу №84 залишилось не вирішене питання щодо відшкодування матеріальної шкоди завданої за наслідками нестачі майна, виявленої при прийомі - передачі посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задля встановлення повного розміру збитків, осіб з числа військовослужбовців, винних у створенні нестачі військового майна, яке перебувало на балансі, вжиття заходів до їх притягнення до матеріальної відповідальності у межах передбачених законодавством строків начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено дев'ять службових розслідувань (окремо за кожною службою за якими було виявлено нестачу в ході прийому - передачі посади).
Як наслідок, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.01.2024 №11 «Про призначення службового розслідування щодо нестачі військового майна речової служби» проведено службове розслідування в ході якого було встановлено, що факт заподіяння матеріальної шкоди державі відбувся, зокрема внаслідок:
- невиконання своїх функціональних обов'язків начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 з організації службової діяльності та контролю за виконанням підлеглим особовим складом своїх функціональних обов'язків.
- невиконання своїх функціональних обов'язків начальником відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_1 який не вжив належних заходів з організації роботи відділення забезпечення, допустив порушення порядку обліку, зберігання, використання військового майна. Відсутність обладнаного місця зберігання військового майна, відсутність реального обліку виданого (зданого) військового майна, несвоєчасність, відсутність документів руху військового майна (доповідей) до вищестоячого командування.
Згідно відомості щодо визначення залишкової вартості військового майна та довідки розрахунку вартості завданої шкоди державі внаслідок нестачі майна речової служби ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.02.2024 №3 розмір завданої шкоди становить 506 922,00 (п'ятсот шість тисяч дев'ятсот двадцять дві гривні).
Враховуючи, що завдані збитки державі внаслідок нестачі військового майна перевищують суму нарахування, яку згідно із законом можливо покласти на винну особу на загальну суму 416 082 (чотириста шістнадцять тисяч вісімдесят дві гривень) дану суму віднести за рахунок держави в повному обсязі. Запропоновано, притягнути відповідача до обмеженої матеріальної відповідальності в судовому порядку у розмірі п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб 45 420 грн (15 х 3 028).
З огляду на вказане, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не представлено доказів того, що відповідач приймав зникле майно під зберігання, надавав таке розпорядження іншій особі, чи взагалі знав про факт його надходження до ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не доведено факту спричиненні відповідачем матеріальної шкоди позивачу, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача такої шкоди.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У силу вимог частини четвертої вказаної статті порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
У той же час, загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (надалі також - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст. 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Отже, обов'язок збереження ввіреного військового майна витікає із прямої норми закону, а відтак, об'єктивно не може бути невідомий військовослужбовцю.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст. 16 Статуту).
Положеннями ст.ст. 26, 27 Статуту визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок №608 у редакції, чинній на момент проведення службового розслідування).
Так, пунктом 1 Розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування призначається у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно- правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку №608).
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування.
Згідно із пунктом 1 Розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 Розділу V Порядку №608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У свою чергу, пунктом 7 Розділу І Порядку №608 встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Отже, підставою для прийняття рішення про призначення службового розслідування є виявлення підтверджених результатами службової перевірки або явних та очевидних ознак неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків поєднане із фактом смерті людини або із фактом загрози життю та здоров'ю людини, або із фактом існування матеріальної (моральної) шкоди.
Правила збереження військового майна деталізовані у нормах Положення про військове (корабельне) господарство (затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300 (далі за текстом - Положення №300), згідно з п.п.3.1.7 якого у військових частинах (з'єднаннях), крім посадових осіб, вказаних у статтях 3.1.3 - 3.1.6 цього Положення, військовим господарством відають: заступники командира частини (з'єднання) з тилу, з інженерно-авіаційної служби - начальник технічної частини з питань аеромобільної підготовки та підпорядковані їм посадові особи; начальник служби ракетно-артилерійського озброєння; начальник інженерної служби; начальник служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту; начальник зв'язку; начальник бронетанкової служби; начальник автомобільної служби; начальник метрологічної служби; начальник медичної служби; старший ветеринарний лікар (ветеринарний лікар, ветеринарний фельдшер); начальник фізичної підготовки та спорту; начальник фінансової служби; начальник служби (підрозділу) охорони праці; начальник адміністративно-господарчої частини штабу з'єднання; начальник квартирно-експлуатаційної служби; інші посадові особи військової частини (з'єднання) в межах своїх функціональних обов'язків.
Інструкція з обліку військового майна у Збройних Силах України була затверджена наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 (далі - Інструкція №440) і визначає механізм організації та ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами, військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), і є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна.
Дія цієї Інструкції поширюється на структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), інші органи військового управління, а також військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи та організації Збройних Сил (далі - військові частини), які ведуть власне військове (корабельне) господарство на правах окремої військової частини та облік закріпленого за ними військового майна.
За визначенням п. 2 Інструкції №440 матеріально відповідальна особа - посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.
Отже, приписами Інструкції №440 укладення договору про матеріальну відповідальність працівника передбачено виключно у порядку трудового законодавства, що є очевидно не застосовним відносно військовослужбовця, який повинен забезпечувати збереження ввіреного майна у силу статті 11 Статуту внутрішньої служби.
При цьому, з 31.10.2019 підстави і порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності регламентовані приписами Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-ІХ).
У розумінні статті 2 Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Із визначення указаних правових категорій випливає, що настання матеріальної відповідальності пов'язано законодавцем із таким складом протиправного діяння, структурними елементами якого є: 1) виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або виконання військовослужбовцем службових обов'язків; 2) настання збитків, зокрема у формі нестачі майна; 3) існування прямого безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діянням військовослужбовця та виникненням збитків; 4) вина військовослужбовця у настанні збитків.
Зазначене підтверджується положеннями частини першої статті 3 Закону №160-ІХ, де зазначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність і положеннями частини другої статті 3 Закону №160-ІХ, відповідно до якої умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
У свою чергу, види матеріальної відповідальності розмежовані законодавцем на обмежену матеріальну відповідальність, повну матеріальну відповідальність, підвищену матеріальну відповідальність.
Так, відповідно до частини першої статті 5 Закону №160-ІХ особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Отже, кваліфікуючою ознакою обмеженої матеріальної відповідальності є завдання військовослужбовцем шкоди з необережності за виключенням випадків, котрі охоплюються повною матеріальної відповідальністю чи підвищеною матеріальної відповідальністю.
При цьому, у відповідності до частини першої статті 6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно, за правилами частини другої статті 8 Закону №160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Отже, виявлення факту завдання державі шкоди згідно з прямою вказівкою закону безальтернативно призводить до прийняття компетентною військовою особою рішення з приводу призначення службового розслідування.
У той же час, частиною першою статті 7 Закону №160-ІХ передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до частини шостої статті 8 Закону №160-ІХ за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Згідно з частиною сьомою статті 8 Закону №160-ІХ якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У силу вимог частини восьмої статті 8 Закону №160-ІХ у разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Оскільки у статті 5 та у статті 6 Закону №160-ІХ законодавець виокремив обмежену матеріальну відповідальність військовослужбовця від повної матеріальної відповідальності військовослужбовця, тому управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу застосування до військовослужбовця міри юридичної відповідальності саме у вигляді повної матеріальної відповідальності повинно узгоджуватись із вимогами частиною другої статті 2 КАС України, зокрема, відповідати критеріям: обґрунтованості (тобто вчинятись з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, запобігання дискримінації, пропорційності, забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до матеріалів службового розслідування підполковник ОСОБА_1 перебуваючи на посаді начальника відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 не належно виконував свої обов'язки щодо організації кількісного та якісного обліку матеріальних засобів, забезпечення обліку та надійного зберігання ОВТ та МТЗ, відпрацювання звітної документації по засобам МТЗ, проведення інвентаризації військового майна в наслідок чого виникла нестача майна речової служби ІНФОРМАЦІЯ_1 на загальну суму 506 922,00 (п'ятсот шість тисяч дев'ятсот двадцять дві гривні).
Вказане свідчить про те, що у ході службового розслідування доведений факт неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо організації кількісного та якісного обліку матеріальних засобів; забезпечення обліку та надійного зберігання ОВТ та МТЗ; відпрацювання звітної документації по засобам МТЗ, проведення інвентаризації військового майна в наслідок чого виникла нестача майна.
У той же час, судом першої інстанції вірно відзначено, що притягнення до матеріальної відповідальності допускається виключно до матеріально-відповідальної особи, у разі втрати майна прийнятого нею до матеріальної відповідальності.
Колегія суддів зауважує, що не погоджуючись з наказом про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності, останній звернувся з відповідним позовом до суду, за наслідками розгляду якого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі №620/7026/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.01.2023 №84 «Про результати службового розслідування щодо відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок нестачі майна, виявленої при прийомі-передачі посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Визнано протиправними та скасовано підпункти 10.4 та 10.5 пункту 10 наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.01.2023 №84 «Про результати службового розслідування щодо відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок нестачі майна, виявленої при прийомі-передачі посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Під час розгляду даної справи судом було встановлено, що висновок ІНФОРМАЦІЯ_1 про заподіяння саме ОСОБА_1 державі шкоди, у зв'язку із чим він має нести обмежену матеріальну відповідальність, є необґрунтованим, протиправним і не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Крім того, сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перевищує загальний розмір шкоди встановленої службовим розслідуванням, що свідчить про протиправність пункту 3 Наказу від 30.01.2023 № 84 «Про результати службового розслідування щодо відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок нестачі майна, виявленої при прийомі - передачі посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
До того ж, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі №620/3981/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023, визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.01.2023 №84 «Про результати службового розслідування щодо відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок нестачі майна, виявленої при прийомі-передачі посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.01.2023 №12 «Про результати поставки військовозобов'язаних протягом 10.01.2023 до НОМЕР_1 навчального центру ( АДРЕСА_1 )».
Приймаючи вказане рішення, суди виходили з того, що висновок ІНФОРМАЦІЯ_1 про заподіяння саме ОСОБА_2 державі шкоди, у зв'язку із чим він має нести повну матеріальну відповідальність, є необґрунтованим, протиправним і не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
До того ж, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №620/5842/23 у задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - відмовлено з підстав встановлених обставин у судовому рішенні від 28.12.2023 у справі №620/7026/23, яке набрало законної сили.
Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вищезазначене свідчить про наявність преюдиційних фактів щодо не доведеності факту спричинення відповідачем матеріальної шкоди позивачу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко