Справа № 620/11223/24 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО
18 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до 2 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України про визнання незаконними, необґрунтованими та скасування висновку, пропозиції, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до 2 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати незаконним та необґрунтованим висновок, який викладений в пункті 1 розділу ІІІ аудиторського звіту від 03.07.2023 (03.08.2023) №535/30/10, в частині порушень, що призвели до втрат на суму 5278312,20 грн, а саме щодо безпідставного завищення вартості придбаних генераторів, внаслідок зміни істотної умови договору №56 від 24.05.2022 укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро Техно Центр» шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 24.08.2022 та збільшення вартості генераторів на 14%;
- скасувати висновок, який викладений в пункті 1 розділу ІІІ аудиторського звіту від 03.07.2023 (03.08.2023) №535/30/10, в частині порушень, що призвели до втрат на суму 5278312,20 грн, а саме щодо безпідставного завищення вартості придбаних генераторів, внаслідок зміни істотної умови договору №56 від 24.05.2022 укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро Техно Центр» шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 24.08.2022 та збільшення вартості генераторів на 14%;
- визнати незаконною та необґрунтованою пропозицію № 2 розділу ІV аудиторського звіту від 03.07.2023 (03.08.2023) №535/30/10, в частині прийняття рішення щодо відшкодування втрат активів на суму 5278312,20 грн, у тому числі шляхом визнання недійсною додаткової угоди на збільшення ціни товару за договором № 56 від 24.02.2022 та стягнення коштів з постачальника товару встановленим порядком;
- скасувати пропозицію № 2 розділу ІV аудиторського звіту від 03.07.2023 (03.08.2023) №535/30/10, в частині прийняття рішення щодо відшкодування втрат активів на суму 5278312,20 грн, у тому числі шляхом визнання недійсною додаткової угоди на збільшення ціни товару за договором № 56 від 24.02.2022 та стягнення коштів з постачальника товару встановленим порядком.
Позов обґрунтовано тим, що висновок, який міститься у пункті 1 розділу ІІІ аудиторського звіту, в частині порушень, що призвели до втрат на суму 5278312, 20 грн, а саме, щодо безпідставного завищення вартості придбаних генераторів, внаслідок зміни істотної умови договору № 56 від 24.05.2022 укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ «Дніпро Техно Центр» шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 24.08.2022 та збільшення вартості генераторів на 14% є незаконним та необґрунтованим.
На думку позивача, укладення додаткової угоди № 2 від 24.08.2022 до договору №56 від 24.05.2022 щодо зміни ціни товару було повністю правомірним з дотриманням принципів ефективності використання коштів та результативності, та жодним чином не порушувало інтереси держави.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що саме незаконний та необґрунтований висновок аудиторського звіту, створив підстави для пред'явлення мені повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, якого я не вчиняв, та обмеження моїх прав, свобод та інтересів, таких як право на гідність та честь, свободу пересування, спілкування, право на недоторканість житла, а також право власності.
Як вказує апелянт, при дуже складних умовах воєнного стану в Україні, в зв'язку з повномасштабним вторгненням ворога, постійними обстрілами енергосистеми України, що призвело до гострого дефіциту генераторів на ринку України, ним було виконано розпорядження вищого командування щодо закупівлі дизельних генераторів для Збройних Сил України. При цьому, зобов'язання сторін за договором № 56 були виконані в повному обсязі без будь якого ризику для втрати державних коштів.
На думку скаржника, висновки судових експертів та моніторинг цін на дизельні генератори проведеного військовою частиною НОМЕР_1 цілком спростовують висновок, який міститься в аудиторському звіті щодо недотримання принципу ефективності використання коштів військовою частиною НОМЕР_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що сам по собі аудиторський звіт від 03.08.2023 №535/30/10 не може бути підставою для звернення до суду з даним позовом, відтак дані позовні вимоги є передчасними.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.01.2022 № 5 ОСОБА_1 , з 11.02.2022 приступив до виконання службових обов'язків за посадою командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, у період з 13.03.2023 по 04.08.2023 2 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проведено плановий внутрішній аудит діяльності військової частини НОМЕР_1 щодо використання коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.02.2019 по 28.02.2023, за результатами якого складено аудиторський звіт від 03.07.2023 № 535/30/10.
За результатами аудиторського дослідження порядку закупівлі дизельних генераторів за договором № 56 від 24.05.2022, укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро Техно Центр», відповідач, зокрема, прийшов до висновку (пункт 1 розділу III аудиторського звіту) в частині порушень, що призвели до втрат на суму 5278312,20 грн, а саме, щодо безпідставного завищення вартості придбаних генераторів, внаслідок зміни істотної умови договору № 56 від 24.05.2022 укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ «Дніпро Техно Центр» шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 24.08.2022 та збільшення вартості генераторів на 14%.
Також, за результатами аудиторського дослідження порядку закупівлі дизельних генераторів за договором № 56 (розділ IV аудиторського звіту) викладена пропозиція № 2 в частині прийняття рішення щодо відшкодування втрат активів на суму 5278312,20 грн, у тому числі шляхом визнання недійсною додаткової угоди на збільшення ціни товару за договором № 56 від 24.02.2022 та стягнення коштів з постачальника товару встановленим порядком.
Не погоджуючись із висновками аудиторського звіту, військовою частиною НОМЕР_1 17.08.2023 листом № 5447 надіслано до відповідача свої коментарі щодо необґрунтованості аудиторського звіту в окремих його частинах, зокрема, у частині дослідження порядку закупівлі дизельних генераторів за договором № 56.
Однак, листом від 05.05.2023 № 527/482 відповідачем надано висновки на коментарі, якими коментарі, надані військовою частиною НОМЕР_1 , не прийнято.
Як наслідок, 21.05.2024 слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розглянувши матеріали кримінального провадження №42022100000000584 від 15.11.2022 та встановивши наявність достатніх доказів для повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до ст. ст. 2, 9, 36, 40, 42, 110, 111, 276-278 КПК України, ОСОБА_2 було повідомлено про підозру.
У повідомленні про підозру, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою ст. 425 КК України, тобто у недбалому ставленні військової службової особи до служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах воєнного стану.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними та такими, що порушують права позивача, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо застосування до позивача заходів дисциплінарної відповідальності за встановленою Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» процедурою, тому право на звернення до суду з відповідним позовом у ОСОБА_1 , у даному випадку - відсутнє.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У силу вимог частини четвертої вказаної статті порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
У той же час, загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (надалі також - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст. 16 Статуту).
Положеннями ст.ст. 26, 27 Статуту визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року №1001, затверджено Порядок здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту (далі - Порядок №1001).
У відповідності до пункту 3 Порядку №1001 у державному органі для здійснення внутрішнього аудиту утворюється як самостійний підрозділ - структурний підрозділ внутрішнього аудиту (далі - підрозділ).
Наказом Міністерства оборони України від 05 червня 2019 року №280 (зі змінами) затверджено Положення про Департамент внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.
Пунктом 3 Положення про Департамент внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 05 червня 2019 року №280, передбачено, що Департамент є самостійним структурним підрозділом апарату Міноборони.
У підпорядкуванні Департаменту перебувають територіальні управління внутрішнього аудиту (далі - територіальні управління).
Наказом Міністерства оборони України від 15.12.2020 №475 затверджено Порядок проведення внутрішнього аудиту в системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №475).
Відповідно до пункту 4 наказу Міністерства оборони України від 15.12.2020 №475, рішення про призначення внутрішніх аудитів, в тому числі за рішенням правоохоронних органів, приймаються Міністром оборони України, посадовою особо, яка виконує обов'язки Міністра оборони України або директором Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, або особою, яка виконує обов'язки директора цього Департаменту.
Згідно із п. 6 розділу І Порядку №475 внутрішні аудитори виконують службові доручення й безпосередньо підпорядковуються відповідним керівникам Департаменту або територіального підрозділу. Неправомірне втручання правоохоронних органів, органів управління, засобів масової інформації, об'єднань громадян, інших юридичних або фізичних осіб у їх діяльність не допускається.
У відповідності до вимог пункту 11 розділу І Порядку №475 керівник установи має право: 1) ознайомлюватися з проектом офіційного документа про результати виконання аудиторського завдання в частині, що стосується їх діяльності (відповідальності, повноважень); 2) надавати письмові коментарі до офіційного документа про результати виконання аудиторського завдання.
Відповідно до п. 6 розділу ХІ Порядку №475 висновки в аудиторському звіті повинні містити обґрунтовані підсумки за результатами аналізу та оцінки зібраних даних відповідно до питань програми внутрішнього аудиту.
Аудиторські висновки, незалежно від обраного способу представлення мають враховувати такі особливості: вони не повинні бути неочікуваними, кожен висновок має бути обґрунтованим доказовою базою; вони повинні бути пов'язані із цілями аудиту, представляти відповідь на проблему, визначену ще до початку проведення аудиту; вони повинні бути чіткими, короткими та не містити неоднозначних тверджень, не повинні переобтяжуватися деталями, представлення яких є у додатках.
Згідно п. 7 розділу ХІ Порядку №475 рекомендації за результатами внутрішнього аудиту мають містити конструктивні пропозиції щодо вдосконалення тих аспектів діяльності, стосовно яких проводився внутрішній аудит.
Рекомендації мають базуватися на висновках, бути адекватними, конкретними, реальними для впровадження, чітко формулюватись та, по можливості, містити очікуваний результат їх впровадження (оцінку їх можливого впливу на діяльність Установи, органу/органів управління, Міноборони).
Рекомендації повинні: залишити способи проведення змін на рішення керівника Установи та відповідальних за діяльність осіб, а у разі, коли такі способи визначені законодавством або є очевидними - включати алгорити (механізм) їх застосування; бути диференційовані за рівнями та виконавцями.
Рекомендації (пропозиції) в аудиторських звітах мають стосуватися діяльності Установи, в якій проводився внутрішній аудит, та/або підпорядкованих їй Установ - у разі їх наявності.
Рекомендації (пропозиції), що стосуються органів, вищих ніж досліджена Установа, до аудиторського звіту не включаються. Зазначені рекомендації (пропозиції) включаються до доповіді директору Департаменту про результати внутрішнього аудиту, та за його рішенням до доповіді Міністру оборони України чи листа, адресованого відповідному органу управління.
Установи (органи управління) забезпечують та несуть відповідальність за повноту вжиття заходів реагування на результати аудиторських завдань відповідно до законодавства.
Отже, пропозиції (рекомендації), викладені у звіті органу внутрішнього аудиту, є обов'язковими до виконання, оскільки підконтрольний суб'єкт несе відповідальність за повноту вжиття заходів.
У свою чергу, відповідно до п. 9 розділу ХІ Порядку №475 аудиторський звіт складається у трьох примірниках. Перший примірник залишається у справах Департаменту чи територіального підрозділу, другий - у справах Установи, третій примірник (у разі виявлення відповідних порушень чи їх ознак) із супровідним листом Департаменту або територіального підрозділу передається до правоохоронного органу.
Згідно із п. 11 розділу ХІ Порядку №475 якщо за результатами ознайомлення з офіційним документом керівник Установи та/або відповідальні за діяльність особи не погоджуються з аудиторськими доказами, висновками та/або рекомендаціями (пропозиціями), вони зазначають про це надписом підписано з коментарями, який засвідчують власним підписом із зазначеннями дати, та протягом 10 робочих днів надають до Департаменту чи територіального підрозділу, внутрішні аудитори якого проводили аудит, обґрунтовані коментарі за своїм підписом (форма коментарів наведена у додатку 2 до Порядку).
Пунктом 12 розділу ХІ Порядку №475 передбачено, що за дорученням директора Департаменту або начальника територіального підрозділу внутрішні аудитори розглядають коментарі та готують письмові висновки на них в установлений таким керівником термін, але не пізніше 10 робочих днів з дня їх отримання. Висновок підписується особою, яка його готувала, та затверджується директором Департаменту або начальником територіального підрозділу (форма висновку наведена у додатку 3 до Порядку).
За правилами п. 13 розділу ХІ Порядку №475 за результатами розгляду офіційного документа (рекомендацій, пропозицій) та, за наявності коментарів і висновків на них, директор Департаменту або начальник територіального підрозділу приймає рішення про: прийняття матеріалів і виконання керівником Установи наданих рекомендацій (пропозицій); направлення Установі, органу управління листа з додатковими рекомендаціями (пропозиціями) або інформацією про скасування чи внесення змін до наданих рекомендацій (пропозицій); такий лист є невід'ємною частиною аудиторського звіту; призначення додаткового або повторного аудиторського завдання чи направлення матеріалів внутрішнього аудиту на доопрацювання без виходу в Установу.
Пунктом 1-4 Розділу ХІІ Порядку №475 визначено, що директор Департаменту забезпечує організацію здійснення моніторингу результатів впровадження рекомендацій (встановлює вимоги у внутрішніх документах з питань внутрішнього аудиту) для того, щоб упевнитися в тому, що відповідальні зі діяльність особи розпочали ефективні дії, спрямовані на їх виконання, або керівництво Установи взяло на себе ризик невиконання таких рекомендацій.
Моніторинг впровадження аудиторських рекомендацій передбачає здійснення внутрішніми аудиторами заходів щодо отримання інформації від відповідальних за діяльність осіб про результати реалізації аудиторських рекомендацій.
Моніторинг рекомендацій здійснюється Департаментом та територіальними підрозділами за визначеними для них суб'єктами внутрішнього аудиту: шляхом аналізу інформації Установ та органів управління про повноту впровадження (виконання) аудиторських рекомендацій, до яких додаються завірені в установленому порядку копії документів, що підтверджуються наведені дані; під час проведення в Установах окремих аудиторських завдань щодо впровадження (виконання) аудиторських рекомендацій; у ході планових та позапланових внутрішніх аудитів як дослідження одного з питань програми внутрішнього аудиту.
Керівник Установи, якому за результатами внутрішнього аудиту надано рекомендації (пропозиції), забезпечує: виконання пропозицій, що передбачає: своєчасне і повне прийняття рішень щодо відшкодування збитків, усунення виявлених порушень і ризиків; відображення в бухгалтерському обліку і звітності виявлених та усунутих порушень; складання та подання звітності; здійснення моніторингу стану розгляду правоохоронними органами переданих матеріалів; ведення претензійної та позовної роботи; притягнення до відповідальності винних осіб; впровадження рекомендацій, що передбачає здійснення ефективних дій, спрямованих на удосконалення системи управління (за винятком оперативного (бойового) управління Збройними Силами), внутрішнього контролю та управління ризиками для запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання фінансових, матеріальних та інших ресурсів, запобігання виникненню помилок чи інших матеріальних; звітування перед вищим органом управління про стан впровадження рекомендацій (виконання пропозицій); надання до територіального підрозділу або Департаменту інформаційної довідки про стан впровадження рекомендацій і виконання пропозицій в терміни, визначені в аудиторському звіті, та щокварталу до 20 березня, 20 червня та 20 грудня до повного впровадження рекомендацій і виконання пропозицій.
У довідці зазначаються: виконані заходи, що повинні підтверджуватися первинними, розпорядчими та іншими документами; економічний ефект від впровадження аудиторських рекомендацій; обґрунтовані пояснення про причини не впровадження рекомендацій; обґрунтовані пояснення про причини невпровадження рекомендацій (неповного чи несвоєчасного їх впровадження), невиконання пропозицій (неповного чи несвоєчасного їх виконання) та орієнтовні строки їх повного впровадження (виконання); рекомендації (пропозицій), що втратили актуальність та не потребують впровадження (виконання) або витрати на впровадження (виконання) яких перевищують очікуваний економічний ефект.
Відповідно до п.8 Розділу ХІІ Порядку №475 моніторинг здійснюється до повного впровадження (виконання) рекомендацій (пропозицій).
Якщо рекомендації (пропозиції втратили актуальність, минув строк позовної давності, відсутній механізм відшкодування, витрати на їх впровадження (виконання) перевищують очікуваний економічний ефект та з інших причин виконання їх неможливе, рішення про зняття їх з моніторингу приймається директором Департаменту за мотивованим поданням керівників територіальних підрозділів, начальників відділів Департаменту.
Згідно п.п. 1, 2 розділу ХVI Порядку №475 скарги в установленому законодавством порядку розглядаються: на дії внутрішніх аудиторів територіального підрозділу - керівником територіального підрозділу; на дії керівників територіальних підрозділів, внутрішніх аудиторів Департаменту - директором Департаменту; на дії директора Департаменту - посадовою особою, визначеною Міністром оборони України.
Якщо за результатами розгляду скарги встановлено факт невідповідності офіційної документації, складеної за результатами здійснення внутрішнього аудиту, дійсному стану справ та/або недотримання Стандартів, що вплинуло на об'єктивність аудиторських висновків, директором Департаменту або начальником територіального підрозділу може призначатися додатковий чи повторний внутрішній аудит.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що Порядок №475 установлює процедуру виконання завдань з проведення внутрішнього аудиту в системі Міністерства оборони України, що покладено на Службу внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.
Водночас, висновки управління внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України як органу внутрішнього аудиту про порушення підконтрольним суб'єктом вимог законодавства є висновками тільки цього органу, зазначення яких в аудиторському звіті не суперечить чинному законодавству.
Такі висновки аудиторського звіту, як і висновки на коментарі до цього звіту, можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені висновки аудиторського звіту, за позовом військовослужбовця, до якого за наслідками проведеної аудиторської перевірки стану фінансово-господарської діяльності позивача були застосовані заходи дисциплінарної відповідальності. У такому разі будуть наявні спірні відносини, що не виключають можливість звернення до суду, оскільки наявне право, яке підлягає судовому захисту.
Таким чином, з огляду на викладене, висновки на коментарі до рекомендацій аудиторського звіту, як і висновки такого звіту, є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зумовлюють виникнення прав та обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому можуть бути предметом спору.
У свою чергу, як вірно відзначено судом першої інстанції, аудиторський звіт надає право вимагати від підконтрольної установи усунення встановлених органом внутрішнього аудиту порушень та одночасно передбачає обов'язок керівника підконтрольної установи таку вимогу виконати та забезпечити вжиття відповідних заходів реагування, направлених на усунення встановлених аудитом порушень.
Отже, публічний інтерес у реалізації вимог аудиторського звіту полягає насамперед у вжитті заходів з відшкодування недонарахованих та невідшкодованих збитків, завданих державі, усунення інших наслідків порушень під час реалізації в Збройних Силах України державної політики, з питань виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З огляду на вказане, що правом на звернення до суду з адміністративним позовом щодо визнання незаконними та необґрунтованими порушень, викладених в аудиторському звіті наділений лише військовослужбовець, до якого за наслідками проведеної аудиторської перевірки стану фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційного відділу (частини) були застосовані заходи дисциплінарної відповідальності за встановленою Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» процедурою.
Втім, у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо застосування до позивача заходів дисциплінарної відповідальності за встановленою Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» процедурою, що свідчить про передчасність такого звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко