Справа № 620/12602/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
17 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
При секретарі: Долинській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2023 року №294 в частині висновку про те, що капітан ОСОБА_1 , помічник начальника штабу - начальника зв'язку механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 вибув зі складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а також в частині висновку щодо зняття капітана ОСОБА_1 , помічника начальника штабу - начальника зв'язку механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 з усіх видів забезпечення в зв'язку з самовільним залишенням частини з 12.10.2023 року.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити належне ОСОБА_1 грошове забезпечення за вересень та жовтень 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2023 №294 є безпідставним та таким, що порушує права і соціальні гарантії позивача.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у відповідача відсутні докази на підтвердження того, що апелянт самовільно залишив розташування військової частини, що у свою чергу свідчить про відсутність для висновку в оскаржуваному наказі про самовільне залишення військовослужбовцем військової частини.
На думку апелянта, оскільки судом першої інстанції не було належним чином з'ясовано обставини та причини, що слугували підставою для залишення військової частини, тому наявні підстави для скасування спірного наказу.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що у відповідності до матеріалів службового розслідування, капітан ОСОБА_1 , помічник начальника штабу - начальник зв'язку механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 відмовився надавати пояснення щодо самовільного залишення військової частини 12.10.2024, що підтверджується актом про відмову надавати пояснення від 24.10.2023, що вказує про правомірність Наказу від 12.10.2023 №294.
Враховуючи, що відносно позивача не видавались бойові накази (бойові розпорядження) за спірний період, у зв'язку з тим що позивач не залучався до безпосередньої участі у бойових діях чи забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виконанні бойових (спеціальних) завдань, тому підстави для виплати грошового забезпечення за вересень та жовтень 2023 року - відсутні.
У відповіді на відзив позивачем вказано про те, що оскільки в проміжок часу з 20.09.2023 до 17.10.2023, перебування в медичному закладі, куди військовослужбовець був направлений командиром частини, виконання вказівок лікаря про проходження досліджень, з конкретним вказанням часу та дати прибуття, не може бути самовільним залишенням частини, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2023 №294 ОСОБА_1 вибув зі складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а також ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення в зв'язку з самовільним залишенням частини з 12.10.2023.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується протиправність наказу командира військової частини від 12.10.2023 № 294, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
Крім того, враховуючи, що підтверджуючі документи за вересень 2023 року щодо виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень у військової частини НОМЕР_1 відсутні, рапортів командира підрозділу за спірний період на виплату додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень за час фактичного виконання бойових завдань не було, та стосовно позивача не видавались бойові накази (бойові розпорядження) за вересень 2023 року, тому підстави для задоволення позовних вимог у цій частині - також відсутні.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У силу вимог частини четвертої вказаної статті порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами, зокрема Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV (далі - Статут внутрішньої служби).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст. 16 Статуту).
Положеннями ст.ст. 26, 27 Статуту визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
При цьому, притягнення військовослужбовців Збройних Сил України до дисциплінарної відповідальності за невиконання (неналежного виконання) своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку регулюються Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, який затверджено Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - надалі Дисциплінарний статут).
Відповідно до вимог п.п. 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Пунктом 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Положеннями пункту 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
За правилами статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Отже, призначення та проведення службового розслідування за загальним правилом не є обов'язковою передумовою прийняття компетентною військовою посадовою особою рішення про накладення дисциплінарного покарання, позаяк метою службового розслідування є виключно: уточнення причин, що сприяли вчиненню правопорушення, уточнення умов, що сприяли вчиненню правопорушення, уточнення ступеня вини, а не з'ясування події та складу дисциплінарного проступку, характеру протиправного діяння, обставини вчинення правопорушення, наслідків правопорушення.
Як зазначено у статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтею 87 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Відтак, присічний строком притягнення винного військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є шість місяців з дня виявлення факту вчинення правопорушення за виключенням тривалості службового розслідування, лікування винного військовослужбовця, відпустки винного військовослужбовця, знаходження винного військовослужбовця під вартою, відсутності винного військовослужбовця на службі без поважних причин.
Відповідно, процедура проведення службового розслідування відносно військовослужбовців передбачена статтями 47, 84 - 88 Дисциплінарного статуту і деталізована нормами Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 №608 (далі за текстом Порядок №608).
Пунктом 7 Розділу І Порядку №608 встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.
Як передбачено пунктом 1 Розділу VII Порядку №608 з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка.
За приписами пункту 2 Розділу VII Порядку №608 під час службової перевірки встановлюються: особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни; обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни; не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов'язки; наявність чи відсутність події, з приводу якої призначалась перевірка.
Отже, підставою для прийняття рішення про призначення службового розслідування є виявлення підтверджених результатами службової перевірки або явних та очевидних ознак неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків поєднане із фактом смерті людини або із фактом загрози життю та здоров'ю людини, або із фактом існування матеріальної (моральної) шкоди.
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування не призначається якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
За змістом пункту 3 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно до пункту 1 Розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Згідно з пунктом 1 Розділу V Порядку №608 в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Пунктом 1 розділу VI Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У силу вимог пункт 2 розділу VI Порядку №608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з пунктом 4 розділу VI Порядку №608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Таким чином, з аналізу вищевикладених норм вбачається чіткий порядок проведення службового розслідування, за результатами проведення якого командир (начальник) приймається рішення (наказ), який доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується.
Як свідчать матеріали справи, у відповідності до наказу командира військової частини від 12.08.2019 № 197 ОСОБА_1 прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 та зарахований в списки частини з 12.08.2019.
Згідно наказу командира військової частини від 01.08.2023 № 220 капітана ОСОБА_1 вважати таким, що посаду та справи помічника начальника штабу - начальника зв'язку механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 прийняв і приступив до виконання обов'язків.
У відповідності до наказу командира військової частини від 12.10.2023 № 294 капітана ОСОБА_1 , помічника начальника штабу - начальника зв'язку механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , вважати таким, який самовільно залишив місце розташування підрозділу в підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 , ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») з 12 жовтня 2023 року. Вказаним наказом позивача знято зі всіх видів забезпечення з 12 жовтня 2023 року та знято з продуктів для приготування їжі в польових умовах з 12 жовтня 2023 року. Підстава: доповідь №28660, рапорт №28571.
Надалі, наказом командира військової частини від 13.10.2023 № 295 капітана ОСОБА_1 помічника начальника штабу - начальника зв'язку механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , який самовільно залишив місце розташування підрозділу в районі виконання завдань за призначенням для забезпечення заходів із правового режиму воєнного стану в підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 , ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») з 12 жовтня 2023 року, наказано вважати таким, що повернувся до місця розташування підрозділу в район виконання завдань за призначенням для забезпечення заходів із правового режиму воєнного стану в підпорядкування командира військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 , ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») з 13 жовтня 2023 року. Зараховано на всі види забезпечення з 13 жовтня 2023 року та зараховано на продукти для приготування їжі в польових умовах з 13 жовтня 2023 року.
У подальшому, на підставі рапорту командира механізованого батальйону від 14.10.2023 №1429 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2023 № 2428 було проведено службове розслідування.
З аналізу матеріалів службового розслідування вбачається, що капітан ОСОБА_1 , помічник начальника штабу - начальник зв'язку механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , відмовився надавати пояснення щодо самовільного залишення військової частини 12.10.2024, що підтверджується актом про відмову надавати пояснення від 24.10.2023.
Згідно пояснень ОСОБА_2 , командира механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , стало відомо, що 12.10.2023 капітан ОСОБА_1 , помічник начальника штабу - начальник зв'язку механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , самовільно залишив місце розташування підрозділу в АДРЕСА_1 .
По телефону повідомив, що поїхав проходити медичний огляд у військово-лікарської комісії в населеному пункті АДРЕСА_2 .
У свою чергу, 13.10.2023 капітан ОСОБА_1 прибув до розташування підрозділу в АДРЕСА_1 та приступив до виконання обов'язків за призначенням.
Згідно пояснень ОСОБА_3 , начальник медичного пункту механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , стало відомо, що 12.10.2023 капітан ОСОБА_1 , помічник начальника штабу - начальник зв'язку механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , самовільно залишив місце розташування підрозділу в АДРЕСА_1 . По телефону повідомив, що поїхав проходити медичний огляд у військово-лікарської комісії в населеному пункті Петропавлівка Дніпропетровської області.
При цьому, 12 жовтня 2023 року капітан ОСОБА_1 від ОСОБА_3 скерування на проходження ВЛК в населений пункт АДРЕСА_2 не отримував.
Як наслідок, встановлено, що вина капітана ОСОБА_1 помічника начальника штабу - начальника зв'язку механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 виражається у формі недбалості шляхом порушення військової дисципліни.
Своїми діями вищезазначений військовослужбовець порушив вимоги наступних нормативно-правових актів: статтю 65 Конституції України, якою передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України; статтю 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, якою передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; статтю 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, якою передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника; статтю 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, якою передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; статтю 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2023 №1376, про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення 12.10.2023 розташування механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 12.10.2023, капітана ОСОБА_1 помічника начальника штабу - начальника зв'язку механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 позбавлено премії за жовтень 2023 року, грошового забезпечення за 12.10.2023, додаткової винагороди за жовтень 2023 року.
У свою чергу, 13.10.2023 капітан ОСОБА_1 прибув до розташування підрозділу в АДРЕСА_1 та приступив до виконання обов'язків за призначенням.
Частиною першою статті 40 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військову службу і військовий обов'язок» (зі змінами) визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Таким чином, враховуючи, що вина капітана ОСОБА_1 помічника начальника штабу - начальника зв'язку механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 за фактом самовільного залишення 12.10.2023 розташування механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 була встановлена відповідно до матеріалів службового розслідування та виражалась у формі недбалості шляхом порушення військової дисципліни, відтак підстави для скасування спірного наказу - відсутні.
У свою чергу, Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260), пунктом 15 розділу І якого визначено, що грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Відповідно до пункту 5 розділу XVI Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення; за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення; у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова надійшла до військової частини; у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення «зауваження», - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі відрахування з ад'юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково- дослідної установи через невиконання індивідуального навчального плану (індивідуального плану наукової роботи) або недисциплінованість - за місяць, у якому було здійснено відрахування; у разі неуспішного закінчення ад'юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи - за місяць, у якому закінчилося навчання; у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем - з місяця, у якому надійшов витяг з наказу про звільнення; у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму, що перевищує п'ятнадцять прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності,- за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності; у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов'язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов'язків, чи злочинів - за місяць, у якому сталася аварія, подія, пов'язана із загибеллю людей.
У силу вимог пункту 15 Розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника); усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника); відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника); вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника); вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією,- за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини; добровільно здалися в полон,- з дня з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника); навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом),- за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство; відбувають покарання на гауптвахті - за час відбування такого покарання.
Зазначене не стосується військовослужбовців, визначених в абзацах другому- шостому цього пункту, які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень, контузій, травм та каліцтв, пов'язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини.
Відповідно, Міністр оборони окремим дорученням від 23.06.2022 №912/з/29, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 встановив, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включати військовослужбовців, які: самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Відтак, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, з огляду на правомірність наказу від 12.10.2023 №294, відсутні підстави для виплати додаткової винагороди за жовтень 2023 року.
Щодо позовних вимог про виплату додаткової винагороди за вересень 2023 року, слід вказати наступне.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Згідно із пункту 2-1 Постанови № 168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
За правилами пункту 3 Постанови № 168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Колегія суддів звертає увагу на рішення Верховного суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 згідно якого встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення певним категоріям осіб, зокрема поліцейським, яку держава взяла на себе обов'язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.
З огляду на вказане вбачається, що з 24 лютого 2022 року у військовослужбовців Збройних Сил виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн щомісячно. У тих співробітників, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У той же час, підставою для виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168, є саме наказ командира, якому передує документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, яким є зокрема, один з таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтового журналу) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);
- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Як свідчать матеріали справи, позивачу нараховано та сплачено додаткову винагороду за вересень 2023 року у розмірі до 30000 гривень, що підтверджується довідкою від 18.11.2023 №1132 у відповідності до чинного законодавства та у відповідності до поданих рапортів командиром підрозділу, Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/в/29 у ЗСУ, наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260.
Разом з тим, підтверджуючі документи за вересень 2023 року щодо виплати в розмірі до 100000 гривень (до 70000 гривень з урахуванням раніше сплаченої винагороди до 30000 гривень) у військової частини НОМЕР_1 відсутні, рапортів командира підрозділу за спірний період на виплату додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень за час фактичного виконання бойових завдань не було.
Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, щодо позивача не видавались бойові накази (бойові розпорядження) за вересень 2023 року.
До того ж, в журналі бойових дій відсутня інформація щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях чи забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виконанні бойових (спеціальних) завдань за вересень 2023 року.
Отже, колегія суддів погодужється з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року
- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко