18 березня 2025 р. Справа № 520/20100/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної гвардії України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 24.10.24 по справі № 520/20100/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної гвардії України треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної гвардії України (далі - ГУ НГУ, відповідач), треті особи - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), в якому просила суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Національної гвардії України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , оформлене листом Головного управління Національної гвардії України № 27/13/3-С-666-ЕП від 21 березня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Національної гвардії України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 на підставі статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 1/3 частини одноразової грошової допомоги (5 000 000 грн).
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), з підстав, визначених у пункті 7 «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України" від 09.08.2022 № 484 (далі - Порядок № 484), через відсутність взаємної згоди осіб, яким вже призначено ОГД, на її перерозподіл або вирішення вказаного питання в судовому порядку.
Зауважила, що право позивача на отримання спірної ОГД підтверджено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року в адміністративній справі № 520/583/24 та випливає з її соціального статусу отримувача пенсії в разі втрати годувальника - батька, загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , а тому, відповідач був зобов'язаний призначити ОСОБА_1 виплату незалежно від її призначення іншим особам. Оскільки тільки відповідач уповноважений на прийняття відповідного рішення, яким можливо вирішити питання щодо перерозподілу суми допомоги між особами, які мають на неї право, вважала необґрунтованими посилання ГУ НГУ на неможливість призначення ОГД позивачу, у зв'язку з вже здійсненим її розподілом між дружиною та матір'ю загиблого ОСОБА_4 та відсутністю їх взаємної згоди на перерозподіл такої ОГД.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 520/20100/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної гвардії України (вул. Хороброго Святослава, буд. 9А, м. Київ, 03151), треті особи - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Скасовано рішення Головного управління Національної гвардії України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , оформлене листом Головного управління Національної гвардії України № 27/13/3-С-666-ЕП від 21 березня 2024 року.
Зобов'язано Головне управління Національної гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 на підставі статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду у цій справі.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 по справі № 520/20100/24 та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність підстав для призначення та виплати ОСОБА_1 спірної ОГД, оскільки Комісією ГУ НГУ в межах повноважень прийнято рішення про призначення ОГД, передбаченої пунктом 2 Постанови №168 дружині та матері загиблого ОСОБА_4 рівними частками по 7500000 грн кожній, а питання розподілу такої ОГД після її призначення, відповідно до приписів пункту 7 Порядку № 484, вирішується виключно за взаємною згодою осіб або у судовому порядку. Стверджував про відсутність повноважень на перегляд раніше прийнятих рішень щодо перерозподілу, призначення та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 грн.
Позивач, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 , та особою з інвалідністю 3 групи з дитинства.
ОСОБА_4 31 січня 2023 року був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, відповідно до Указу Президента України від 07.11.2022 № 758/2022 «Про продовження проведення загальної мобілізації».
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) з 31 січня 2023 року ОСОБА_4 було зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду водія 3-го відділення 4-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 4-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони об'єктів державного значення) Військової частини НОМЕР_1 та присвоєно військове звання «солдат» в порядку переатестації.
19.06.2023 приблизно о 08 годині 50 хвилин, під час виконання бойового завдання по обороні вогневої позиції « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на південній околиці населеного пункту Кремінна Луганської області головний сержант ОСОБА_5 та солдат ОСОБА_4 потрапили під мінометний обстріл противника, внаслідок чого отримали вибухові травми несумісні з життям.
Тіла загиблих були доставлені до Комунального закладу охорони здоров'я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи».
Причини нещасного випадку (у тому числі поранення) - психофізіологічні: травми (поранення), одержані внаслідок протиправних дій інших осіб; наслідки - смерть, вибухова травма.
За висновками комісії нещасний випадок (у тому числі поранення) з солдатом ОСОБА_4 стався у період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до акту про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 03 серпня 2023 року № 717/23 встановлено, що перебування потерпілого в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння не встановлено, осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці також не встановлено.
17 серпня 2023 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 234 внесено зміни до пункту 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 червня 2023 року № 176 в частині виключення зі списків особового складу Національної гвардії України у зв'язку зі смертю солдата ОСОБА_4 .
Відповідно до постанови № 208 медичної (військово-лікарської) комісії від 30 вересня 2023 року травма, що призвела до смерті солдата ОСОБА_4 19 червня 2023 року, пов'язана із захистом Батьківщини.
03 листопада 2023 року позивач звернулась до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю батька, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України солдата ОСОБА_4 ..
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України листом від 25.11.2023 за № 40/05/11-8567/С-1047 повідомила, зокрема, що відповідно до пункту 2 Постанови № 168 ОСОБА_1 не є особою якій належить вказана виплата.
Позивач, не погодившись з такою відповіддю, звернулася до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 по справі № 520/583/24 позов - залишено без задоволення.
Здійснено вихід за межі предмету та підстав позову.
Визнано протиправною, оформлену листом від 25.11.2023 № 40/05/11-8567/С-1047 відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з приводу направлення матеріалів звернення ОСОБА_1 від 03.11.2023 до Головного управління Національної гвардії України.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України направити матеріали звернення ОСОБА_1 від 03.11.2023 до Головного управління Національної гвардії України.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 по справі № 520/583/24 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 28.03.2024.
Головне управління Національної гвардії України листом від 21.03.2024 за № 27/13/3-С-666-Еп повідомило, зокрема, що комісією ГУ НГУ прийнято рішення про призначення батькам, одному із подружжя, який не одружився вдруге, дітям, які не досягли повноліття, утриманцям загиблого солдата ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168 (лист від 02.02.2024 № 27/13/3-1838/13).
Також вказаним листом було повідомлено, що відповідно до пункту 7 Порядку № 484, якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, то питання розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулась до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення Головного управління Національної гвардії України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , оформлене листом Головного управління Національної гвардії України № 27/13/3-С-666-ЕП від 21 березня 2024 року, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки позивач, як отримувач пенсії по втраті годувальника має право на отримання спірної ОГД, однак відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у призначенні такої виплати.
В якості належного способу захисту порушених прав позивача, судом обрано зобов'язання Головного управління Національної гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 на підставі статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ГУ НГУ прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 на підставі статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 1/3 частини одноразової грошової допомоги (5 000 000 грн), суд першої інстанції дійшов висновку про дискреційність повноважень відповідача в цій частині.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На виконання приписів частини 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Так, положеннями статті 1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями частини 2 статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено статтею 16-1 Закону №2011-XII.
Відповідно до частини 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Частиною 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дію якого продовжено відповідними Указами Президента України по теперішній час.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168.
Абзацом першим пункту 2 Постанови № 168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Частинами 1, 6, 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги.
Отже, Постанова № 168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, у період дії воєнного стану. Водночас Постанова № 168 не визначає порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок № 484 визначає виплату одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 Постанови № 168, у разі загибелі внаслідок збройної агресії під час дії воєнного стану військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), а також тих, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого в період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 484 (в редакції станом на 03.02.2023) особи, які відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (далі - отримувачі), звертаються до органу військового управління оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України, з'єднання, військової частини, вищого військового навчального закладу, навчальної військової частини (центру), бази, закладу охорони здоров'я, установи Національної гвардії України (далі - уповноважений орган) за останнім місцем проходження військової служби загиблого (померлого) військовослужбовця або іншого уповноваженого органу Національної гвардії України, визначеного командувачем Національної гвардії України, на який буде покладено функції щодо призначення та виплати ОГД, та подають такі документи:
- заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого військовослужбовця під час дії воєнного стану, які мають право на отримання допомоги, а в разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
- витяг із наказу про виключення загиблого військовослужбовця під час дії воєнного стану зі списків особового складу уповноваженого органу;
- витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця.
До заяви додаються завірені копії:
- документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема про те, що загибель (смерть) не пов'язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю, або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);
- свідоцтва про смерть військовослужбовця;
- постанови військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку загибелі або отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), що спричинило смерть військовослужбовця;
- свідоцтва про народження військовослужбовця - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого;
- свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
- свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
- документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу членів сім'ї військовослужбовця (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), та довідки про реєстрацію місця проживання (перебування) (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) до таких документів не внесені);
- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону);
- рішення місцевої державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця);
- рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні).
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати ОГД отримувачі, яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органу документи, визначені цим пунктом, та копію відповідного рішення суду.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 484 уповноважений орган має право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання ОГД.
Пунктом 5 Порядку № 484 визначено, що керівник уповноваженого органу в 10-денний строк із дня реєстрації всіх документів подає головному органу військового управління Національної гвардії України (далі - Головне управління НГУ) висновок щодо можливості виплати ОГД членам сім'ї, батькам та утриманцям військовослужбовця, до якого обов'язково додаються документи, визначені пунктом 2 цих Порядку та умов. Якщо отримувач не подав (не надіслав) документи, визначені пунктом 2 цих Порядку та умов, керівник уповноваженого органу інформує про це отримувача.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 484 ОГД виплачується на підставі наказу уповноваженого органу шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем у заяві.
Якщо після призначення ОГД за її одержанням звертаються інші особи (члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого)), питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Пунктом 8 Порядку № 484 встановлено, що виплата ОГД здійснюється в порядку черговості відповідно до дати подання документів. Призначена сума ОГД виплачується поетапно: на першому етапі - 1/5 від призначеної суми ОГД; залишок невиплаченої суми ОГД (4/5 від призначеної суми) - щомісячно, частками впродовж 40 наступних місяців.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 955 від 28.03.2024 пенсіонер ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 01.07.2023, як особа з інвалідністю з дитинства 3 групи.
Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю. Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Колегією суддів встановлено, що обставини загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_4 під час виконання обов'язків військової служби не є спірними у даній справі.
Враховуючи, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" по втраті годувальника - батька, загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , тобто є утриманцем останнього, згідно з нормами статті 16-1 Закону 2011-ХІІ вона має право на отримання ОГД.
Разом з тим, слід зазначити, що положення Порядку № 484, які підлягали застосуванню відповідачем при вирішенні питань щодо призначення/відмови у призначенні ОГД з 24 лютого 2022 року, передбачали певну послідовність дій, які слід вчинити для виплати спірної одноразової грошової допомоги, а саме : ініціювання особою, яка має право на отримання ОГД питання виплати такої допомоги шляхом подання заяви та документів, передбачених пунктом 2 Постанови № 168; підготовка висновку уповноваженим органом або інформування заявника про відсутність обов'язкових документів; прийняття Головним управлінням НГУ рішення про призначення або відмову в призначенні ОГД; виплата ОГД.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач 14.03.2024 звернулась до Військової частини НОМЕР_1 НГУ з відповідною заявою щодо призначення їй спірної ОГД та додала до заяви наступні документи: копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 № НОМЕР_2 на 1 аркуші; копію картки платника податків на 1 аркуші; копію довідки про реєстрацію місця проживання особи від 19.07.2019 № 07-13/938 на 1 аркуші; копію свідоцтва про народження від 18.12.2001 серії НОМЕР_3 на 1 аркуші; витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 21.06.2023 № 176 про виключення зі списків особового складу частини на 1 аркуші; витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.08.2023 № 234 про внесення змін до наказу від 21.06.2023 № 176 про виключення зі списків особового складу частини на 1 аркуші; копію свідоцтва про смерть батька серії НОМЕР_4 від 12.09.203 на 1 аркуші; копію свідоцтва про шлюб від 12.08.2017 серії НОМЕР_5 на 1 аркуші; копію довідки до акту огляду МСЕК від 26.10.2023 серії 12 ААВ № 342653 про встановлення безстрокової інвалідності на 1 аркуші;
- копію постанови ВЛК від 30.08.2023 № 208 на 1 аркуші; копію акту про нещасний випадок (у тому числі поранення) солдата ОСОБА_4 від 03.08.2023 №717/23 (форма Н-1*) на 3 аркушах; копію акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 19.06.2023 приблизно о 08 годині 50 хвилин, від 03.08.203 б/в (форма Н-5*) на 5 аркушах; довідку з реквізитами банку на 1 аркуші; копію посвідчення члена сім'ї загиблого від 09.11.2023 серії НОМЕР_6 на 1 аркуші; копію довідки Пенсійного фонду України від 13.03.2024 № 799 на 1 аркуші.
З наведеного вбачається, що позивачем разом із заявою від 14.03.2024 подано до Військової частини НОМЕР_1 НГУ всі необхідні документи, зазначені в пункті 2 Порядку № 484 для призначенні та виплати ОГД.
Разом з цим, у спірних правовідносинах до звернення позивача з вищевказаною заявою та документами вже відбулося призначення ОГД дружині та матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , а тому Головним управлінням Національної гвардії України направлено позивачу лист від 21.03.2024 № 27/13/3-с-666-ЕП, яким повідомлено про такі обставини та звернуто увагу ОСОБА_1 на тому, що відповідно до пункту 7 Порядку № 484, якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, то питання розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Проте, позивачем після отримання вказаного листа документів про вирішення питання розподілу суми такої допомоги за взаємною згодою осіб або в судовому порядку надано не було.
При цьому, Військовою частиною НОМЕР_1 двічі 02.04.2024 та 04.06.2024 скеровано Командувачу Національної гвардії України листи щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 разом з усіма необхідними для такого призначення документами.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду документів, отриманих від ВЧ НОМЕР_1 , Комісією ГУ НГУ щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовців під час захисту Батьківщини, які сталися в період з 24.02.2022 і до закінчення воєнного стану, 20.09.2024, прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії № 679/168, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні спірної ОГД з посиланням на пункт 7 Порядку № 484.
В якості мотивування такого рішення відповідач зазначив, що ОСОБА_1 звернулася із заявою після призначення одноразової грошової допомоги дружині та матері загиблого солдата ОСОБА_4 та не надала документи з підтверджуючою інформацією щодо розподілу вже призначеної одноразової грошової допомоги за взаємною згодою або інформацію про вирішення такого спору в судовому порядку.
Колегією суддів встановлено, що рішення від 20.09.2024, оформлене протоколом засідання комісії № 679/168, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні спірної ОГД з посиланням на пункт 7 Порядку № 484, позивачем не оскаржувалося до суду і не є предметом розгляду в цій справі.
При цьому, оскаржуваний позивачем лист ГУ НГУ від 21.03.2024 № 27/13/3-с-666-ЕП за своєю суттю є проміжною відповіддю щодо необхідності надання додаткових документів для подальшого прийняття рішення щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги. Про вказане свідчить і його назва «Про надання інформації».
Так, за змістом частини першої статті 4 КАС України рішення суб'єкта владних повноважень є нормативно-правовим або індивідуальним актом.
Нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку про те, що оскаржуваний лист від 21.03.2024 № 27/13/3-с-666-ЕП не містить обов'язкових правил поведінки та безпосередньо не породжує правових наслідків для позивача, не обов'язковий для виконання, а отже не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України, оскільки відповідь, викладена у листі, містить правову позицію суб'єкта владних повноважень з конкретного кола питань, носить інформаційний характер та не створює для позивача чи інших осіб певних правових наслідків, відповідно, не порушує права та інтереси позивача.
Беручи до уваги предмет спору, колегія суддів зазначає, що адміністративне судочинство не охоплює вирішення питань, пов'язаних із перерозподілом грошових коштів між фізичними особами. Вказані відносини, що виникають у зв'язку з таким перерозподілом коштів, належать до сфери цивільного права та повинні вирішуватися у порядку, визначеному цивільним судочинством.
Відповідно до частини п'ятої статті 188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Аналогічне правило закріплено в частині четвертій статті 172 КАС України про те, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про перерозподіл коштів між отримувачами спірної ОГД у разі її призначення та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів направлення відповідачу документального підтвердження розподілу вже призначеної одноразової грошової допомоги за взаємною згодою її отримувачів або вирішення такого спору в судовому порядку та не оскарження позивачем рішення Головного управління Національної гвардії України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , оформленого протоколом засідання комісії № 679/168 від 20.09.2024, заявлені позовні вимоги є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Вищенаведені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції при ухваленні рішення про часткове задоволення позовних вимог, що відповідно призвело до неправильного вирішення справи.
За правилами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об'єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
За змістом частини 4 статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною 1 статті 90 КАС України. Цей принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 КАС України).
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина 3 статті 77 КАС України).
Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не встановив усі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим дійшов неправильних висновків по суті справи. Водночас, відповідач, довів належними та допустимими доказами відсутність ознак протиправності у власній поведінці в межах спірних правовідносин.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи, що суд першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин у справі, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 по справі № 520/20100/24 в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
З огляду на результат апеляційного перегляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 139, ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 по справі № 520/20100/24 в частині задоволення позовних вимог - скасувати.
Прийняти в цій частині постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко