про повернення позовної заяви
18 березня 2025 року Справа № 580/2129/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи за позовом адвоката Теплова М.П. від імені ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
27.02.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Теплова М.П. від імені ОСОБА_1 (далі - позивач) до Національного університету цивільного захисту України (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення з ним остаточного розрахунку при звільненні 03.12.2024, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті йому грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та з 01.01.2020 до 19.05.2023 включно за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
зобов'язання відповідача здійснити йому перерахунок та виплату грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:
з 01.01.2020 до 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
з 01.01.2021 до 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
з 01.01.2022 до 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
з 01.01.2023 до 19.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;-
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 03.12.2024 (день звільнення) до дня фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення, виходячи з нормативної формули положень ст.117 КЗпП України та приписів постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, у спосіб множення показника належного середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці перед звільненням на кількість днів затримки розрахунку, але не більше шести місяців;
стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в сумі 968,96грн.
Обґрунтовуючи зазначив, що проходив службу в органах і підрозділах цивільного захисту, безпосередньо в Національному університеті цивільного захисту України (НУЦЗ України). Наказом НУЦЗ України від 03.12.2024 № 683 «Про кадрові питання» позивача звільнено зі служби 03.12.2024. Позивачу стало відомо, що відповідач за час служби невірно нараховував розмір його грошового забезпечення. Тому через свого представника звернувся до відповідача із запитом щодо витребування відомостей про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, розміру грошового забезпечення з усіма його складовими та отримання інформації про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. У відповідь відповідач повідомив, що грошове забезпечення позивача розраховувалося виключно множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00грн. Тому звернувся до суду.
Ухвалою від 04 березня 2025 року суд залишив без руху позовну заяву та надав позивачці строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.
12.03.2025 від представника позивача адвоката Теплова М.П. на адресу суду надійшла заява вх. №12374/25 про усунення недоліків (далі - Заява), в якій просив врахувати пояснення позивача, прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи зазначив, що не погоджується зі вказаною вище ухвалою суду. Вважає, що має право на звернення до суду про виплату йому усіх сум, що належать працівникові при звільненні у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Посилався на висновки Верховного Суду у постановах від 26.10.2023 у справі №380/653/23, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 08.08.2024 у справі №380/29686/23, у постанові Великої палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №990/156/23, в яких суди зазначили, що нові зміни у законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належала працівнику до вказаної дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
Із-за надходження Заяви в період тимчасової непрацездатності судді, її розглянуто в перший робочий день після її закінчення.
Перевіривши Заяву, з'ясовано, що недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 04.03.2025, не усунені.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас відповідно до ст.233 КЗпП України у редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Отже, строк звернення до суду зі спором про стягнення належної працівнику заробітної плати обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.
Неоднаковий підхід до обчислення процесуального строку звернення до суду для осіб, які звертаюся в один проміжок часу з аналогічним предметом спору до того ж відповідача, свідчитиме про дискримінаційний та упереджений розгляд справи, що в умовах справедливого судочинства не допустиме. Так, ст.24 Конституції України встановлює, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Крім того відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Частина 3 ст.3 КАС України приписує, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. То ж для звернення позивача до суду застосовується чиниий на момент подання позовної заяви закон щодо обчислення строків.
Врахувавши вказані вище норми законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для врахування висновків Верховного Суду у постановах від 26.10.2023 у справі №380/653/23, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 08.08.2024 у справі №380/29686/23 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №990/156/23, на які представник позивача посилався у Заяві та які винесені в інакших обставинах спору.
Вказаний спір стосується звільнення з публічної служби, а саме розрахунку з позивачем після його звільнення. Отже, для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк. Тому протилежні доводи представника позивача не обґрунтовані та не враховані судом.
Архівними відомостями відповідача підтверджується, що позивачу у спірному періоді нараховане грошове забезпечення. Отже, протягом 1 місяця позивач мав право звернутися з позовом щодо остаточного розрахунку при звільненні.
В ухвалі про залишення позову без руху суд роз'яснив позивачу про те, що він пропустив місячний строк на звернення до адміністративного суду з позовною заявою та зобов'язаний надати суду обґрунтовану заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності тому причин і надати докази. Позивач та його представник не вказали жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду. То ж підстави для задоволення Заяви відсутні.
Оскільки викладені у Заяві доводи не підтверджені доказами щодо конкретних обставин і фактів, які позивачу об'єктивно перешкодили звернутися до суду з дати - 03.12.2024 проведення з ним розрахунку при звільненні протягом 1 місяця, підстави для поновлення пропущеного строку не підтверджені. Отже, викладені у Заяві доводи не стосуються об'єктивних факторів, свідчать про необґрунтоване зволікання позивача щодо звернення до відповідача та суду зі вказаним вище позовом, а отже, не обґрунтовані. Тобто, за змістом не містить посилань на обставини, які перешкодили своєчасно звернутися до суду.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч.5 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч.8 ст.169 КАС України), за умови усунення вказаних підстав для її повернення.
Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2011 №3676-VІ “Про судовий збір» (далі - Закон №№3676-VI) визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Відповідно до ч.2 вказаної статті Закону №3676-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю.
Сплата судового збору позивачем підтверджується наявною у матеріалах адміністративної справи квитанцією від 28.02.2025 в сумі 968,96грн. Тому наявні підстави повернути сплачений судовий збір у вказаному розмірі.
Керуючись ст.ст.2-20, 121, 160-161, 169, 237, 241-246, 255, 295 КАС України, суддя
1. Відмовити повністю у задоволенні заяви вх. від 12.03.2025 №12374/25 адвоката ОСОБА_2 про усунення недоліків.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
2. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України сплачений згідно з квитанцією від 28.02.2025 судовий збір за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в загальній сумі 968,96грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
3. Копію ухвали, позовну заяву та додані до неї документи направити ОСОБА_1 .
4. Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
СуддяАнжеліка БАБИЧ