19 березня 2025 року м. Рівне №460/6335/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.05.1998 по 16.07.2001 у ДП "Харчовик" КП "Сарненський завод продтоварів";
зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.05.1998 по 16.07.2001 у ДП "Харчовик" КП "Сарненський завод продтоварів".
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що в жовтні 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказана заява за принципом екстериторіальності була скерована для розгляду до відповідача, який 18.10.2024 прийняв рішення про відмову в призначені пенсії позивачу. Рішення відповідача про відмову в призначені пенсії ґрунтується на висновку про відсутність у позивача необхідних 22 років страхового стажу. Зокрема, відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 01.05.1998 по 16.07.2001 у КП "Харчовик" КП "Сарненський завод продтоварів" у зв'язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків за позивача протягом вказаного періоду. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки в силу вимог закону обов'язок щодо своєчасної сплати страхових внесків покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу. За наведених обставин, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.
20.02.2025 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що в ході розгляду заяви позивача про призначення пенсії та доданих до неї документів підтверджено право останнього на зниження пенсійного віку на шість років згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом з тим, відповідач звертає увагу на те, що за змістом вказаної норми права необхідною умовою для призначення пенсії також є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, який у випадку позивача становить 22 роки. Наданими позивачем документами підтверджується набуття останнім страхового стажу обсягом 16 років 01 місяць 07 днів. При цьому, до страхового стажу позивача не зараховано, зокрема період роботи з 01.05.1998 по 16.07.2001, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків за вказаний період. Відповідач наголошує, що ні Законом України "Про пенсійне забезпечення", ні Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не передбачено зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу у разі несплати страхових внесків. Таким чином, відповідач стверджує, що у спірних правовідносинах він діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою суду від 17.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
23.01.2025 через підсистему Електронний суд ЄСІТС представник позивача подав до суду клопотання про заміну неналежного відповідача.
Ухвалою суду від 04.02.2025 задоволено клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача та, відповідно, замінено первісного відповідача у справі - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною радою 23.11.1993.
19.10.2022 позивачу виповнилося 55 років.
Згідно з довідкою Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 05.10.2023 № 1494, позивач з 13.10.1986 зареєстрований та проживає в селі Чудель Сарненського району Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
11.10.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказана заява прийнята посадовою особою пенсійного органу 11.10.2023 та зареєстрована за № 5731.
На підставі пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії від 11.10.2023 № 5731 направлено для розгляду до відповідача.
18.10.2023 відповідачем прийнято рішення № 172650007555, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У спірному рішенні відповідачем зазначені наступні мотиви його прийняття: вік заявника - 55 років; відповідно до довідки № 1494 від 05.10.2023, особа станом на 01.01.1993 прожила у зоні 06 років 02 місяці 19 днів; необхідний страховий стаж, визначений статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить 22 роки; страховий стаж особи становить 16 років 01 місяць 07 днів; Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до досягненням 12-річного віку, оскільки вказаною пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", скористався чоловік заявника, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) при призначенні пенсії за віком з 02.01.2020; за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 15.10.1986, з 01.05.1998 по 16.07.2001, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків; згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, враховано всі періоди трудової діяльності, зокрема липень 1999 року, серпень - вересень 2002 року та з листопада 2007 року; враховуючи викладене, заявнику відмовлено в призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (22 роки).
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо обчислення його страхового стажу та вважаючи такі дії протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Суд зауважує, що з огляду на предмет спору та зміст спірних правовідносин, ключовим питанням у цій справі є встановлення у позивача права на зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності з 01.05.1998 по 16.07.2001 за відсутності відомостей про сплату страхових внесків за позивача протягом вказаного періоду.
Вирішуючи вказане питання, суд виходить з такого.
З 01.04.1992 введено в дію в повному обсязі Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). Згідно з Преамбулою, цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій; Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з Преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 26 Закону № 1058-IV (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з абзацами першим - другим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Також частинами першою, другою, десятою та дванадцятою статті 20 Закону № 1058-IV встановлено, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Отже, обов'язок щодо обчислення та сплати страхових внесків покладається на страхувальників, якими згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV є роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. При цьому, невиконання такого обов'язку тягне застосування до страхувальника фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 частини десятої статті 106 Закону № 1058-IV.
Абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд звертає увагу, що період трудової діяльності з 01.05.1998 по 16.07.2001, щодо якого виник спір, у часі відбувся до набрання чинності Законом № 1058-IV, а тому умови зарахування такого періоду до страхового стражу встановлює Закон № 1788-XII.
Згідно з пунктом "а" статті 3 Закону № 1788-XII (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом:
особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Крім того, пунктом "а" частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
При цьому, статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Аналіз змісту вказаної норми права дозволяє прийти до висновку про те, що до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування обчислення страхового стажу здійснювалося на підставі трудової книжки, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній - на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання та архівними установами.
Більше того, такі документи (трудова книжка та документи, видані за місцем роботи, служби, навчання та архівними установами) є підставою для внесення відомостей про трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01.01.2004, до частини персональної електронної облікової картки застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В свою чергу, досліджуючи питання щодо моменту впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд встановив таке.
З метою створення організаційних передумов, проведення підготовчих робіт та вирішення першочергових завдань, пов'язаних із реформуванням системи пенсійного забезпечення, Указом Президента України від 04.05.1998 № 401/98 "Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування" (далі - Указ № 401/98) доручено Кабінету Міністрів України у місячний строк:
розробити і затвердити комплекс заходів щодо поетапного впровадження, протягом 1998-2000 років, у Пенсійному фонді України автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування та передбачити їх фінансування в межах бюджету цього Фонду на 1998-2000 роки;
підготувати і затвердити Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування.
На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401/98, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 04.06.1998 № 794 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" (далі - Постанова № 794), пунктом 1 якої затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (додається).
Згідно з пунктом 2 Постанови № 794, Уряд доручив Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 р. впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
В свою чергу, пунктом 3 Постанови № 794 (в редакції змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2001 № 1498) установлено, що починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку.
Аналіз змісту положень Указу № 401/98 та Постанови № 794 дозволяє прийти до висновку про те, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування було впроваджено в Україні з 01.07.2000.
Відтак, до 01.07.2000 обчислення страхового стажу здійснюється на підставі трудової книжки, а з 01.07.2000 на підставі трудової книжки з урахуванням відомостей персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 (дата заповнення 15.09.1986), позивач у період з 01.05.1998 по 16.07.2001 (03 роки 02 місяці 15 днів) працював на посаді укладальника готової продукції цеху мінеральної води у Дочірньому підприємстві "Харчовик" Кооперативного підприємства "Сарненський завод продтоварів" (записи №№ 9, 10).
Суд звертає увагу, що записи №№ 9, 10 про роботу позивача у Дочірньому підприємстві "Харчовик" Кооперативного підприємства "Сарненський завод продтоварів" виконані акуратно (не містять виправлень, підтирань, закреслень тощо), місять відомості про розпорядчі документи, на підставі яких зроблені такі записи, засвідчені підписом керівника (уповноваженої особи) та печаткою підприємства, а на їх основі можна чітко встановити межі періоду трудової діяльності позивача, посаду яку він займав та назву місця роботи (підприємства).
Відтак, суд приходить до висновку про те, що період роботи позивача у Дочірньому підприємстві "Харчовик" Кооперативного підприємства "Сарненський завод продтоварів" з 01.05.1998 по 30.06.2000 (до моменту впровадження персоніфікованого обліку) мав бути зарахований до його страхового стажу виключно на підставі записів №№ 9, 10 у трудовій книжці серії НОМЕР_3 (дата заповнення 15.09.1986).
Щодо решти періоду роботи позивача у Дочірньому підприємстві "Харчовик" Кооперативного підприємства "Сарненський завод продтоварів" з 01.07.2000 по 16.07.2001, то суд зауважує, що за загальним правилом несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Тотожна правова позиція була висловлена Верховним судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, наявність в розпорядженні пенсійного органу відомостей про часткову сплату страхових внесків протягом спірного періоду не позбавляє особу права на зарахування усього такого періоду до страхового стажу. Так, предметом судового розгляду колегією суддів касаційної інстанції у справі 490/12392/16-а були подібні спірні правовідносини та стосувалися зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи на підприємстві з 03.05.1996 по 08.06.2001. Колегія суддів встановила, що протягом спірного періоду роботи позивача підприємство частково сплатило страхові внески, а саме у березні 1996 року та у вересні-листопаді 1996 року. Разом з тим, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів констатувала, що внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з 03.05.1996 по 08.06.2001, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Відтак, постановою Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного від 22.11.2017 та залишено в силі постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.06.2017, якою пенсійний орган було зобов'язано зарахувати до страхового стажу позивача увесь період роботи на підприємстві з 03.05.1996 по 08.06.2001.
За наведеного, суд приходить до висновку про те, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення усього періоду роботи з 01.07.2000 по 16.07.2001 до страхового стажу за порушення, вчинене Дочірнім підприємством "Харчовик" Кооперативного підприємства "Сарненський завод продтоварів", оскільки згідно з Законом № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Отже, вимоги позивача підлягають до задоволення шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання останнього зарахувати до страхового стажу позивача періоду трудової діяльності у Дочірньому підприємстві "Харчовик" Кооперативного підприємства "Сарненський завод продтоварів" з 01.05.1998 по 16.07.2001.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити повністю.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У позовній заяві позивачем було заявлено одну вимогу немайнового характеру, а тому з урахування обставини подання позову до суду в електронній формі останньому належало сплатити судовий збір в сумі 968,96 грн.
Разом з тим, згідно з квитанцією від 13.06.2024 № 4734-5620-2844-4386, за подання цього позову до суду позивачем сплачений судовий збір в сумі 969,00 грн.
За правилами пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI повернення судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом, здійснюється за ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Станом на момент ухвалення цього рішення клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору (969,00 грн - 968,96 грн = 0,04 грн) стороною позивача до суду не подано, а тому підстави для вирішення відповідного процесуального питання наразі відсутні.
Водночас, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі сумі 968,96 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у Дочірньому підприємстві "Харчовик" Кооперативного підприємства "Сарненський завод продтоварів" з 01.05.1998 по 16.07.2001.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Дочірньому підприємстві "Харчовик" Кооперативного підприємства "Сарненський завод продтоварів" з 01.05.1998 по 16.07.2001.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн, 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 19.03.2025.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., 10003; код ЄДРПОУ/РНОКПП 13559341).
Суддя Ольга ПОЛІЩУК