19 березня 2025 рокум. Рівне№460/12934/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника-адвоката (далі - представник/адвокат позивача) до Рівненського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.12.2024 просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 24.10.2022 по 31.10.2022, з 17.11.2022 по 29.11.2022, з 29.11.2022 по 20.12.2022, з 12.05.2023 по 01.06.2023, з 08.06.2023 по 03.08.2023 та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 24.10.2022 по 31.10.2022, з 17.11.2022 по 29.11.2022, з 29.11.2022 по 20.12.2022, з 12.05.2023 по 01.06.2023, з 08.06.2023 по 03.08.2023..
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження служби отримав поранення. Абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінет Міністрів України 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168) встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, однак відповідач такої доплати позивачу у зв'язку з його пораненням та перебуванням на лікуванні не нараховував та не виплачував у збільшеному до 100000,00 грн розмірі. Вважає такі дії відповідача протиправними, а тому просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав до суду свій відзив. В обгрунтування заперечень на позовну заяву зазначає, що відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, оскільки позивач перебував на стаціонарному лікуванні не у зв'язку із травмами, отриманими під час захисту Батьківщини та відображеними в довідці про обставини травми. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 25.10.2024 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 28.10.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 04.11.2024 суд зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення позивачу цієї ухвали та встановити позивачу спосіб усунення недоліків вказаної позовної заяви, а саме подання позивачем до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом із обґрунтуванням та відповідними доказами поважності причин такого пропуску.
12.11.2024 на виконання ухвали суду від 04.11.2024 позивач через свого представника подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви позовної заяви із клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою та відповідним обґрунтуванням поважності причин пропущення ним трьохмісячного строку для звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою від 18.11.2024 суд поновив позивачу строк звернення до суду із позовною заявою, прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав до суду 29.11.2024 року відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
26.12.2024 позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
13.05.2022 ОСОБА_1 (позивач) під час виконання виконання бойового завдання в районі населеного пункту Запорізької області отримав поранення пов'язане з захистом Батьківщини, а саме вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму, шумові ефекти внутрішнього вуха, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 14.05.2024 №225/9/389А, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 .
В період з 13.05.2022 по 24.11.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні відповідно до виписного (перевідного) епікризу № 1257. Встановлений діагноз: вибухова травма (13.05.2022), ЗУМТ, струс головного мозку, акубаротравми у вигляді стійкої цефалгії, церебростенії.
Відповідно до епікризу (історія хвороби № 2913) позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 01.06.2022 по 15.06.2022.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №33504 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 22.06.2022 по 06.07.2022.
Відповідно до виписки № 2036 із медичної карти стаціонарного хворого позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 15.07.2022 по 29.07.2022.
Відповідно до виписного епікризу КП «Луцька ЦРЛ» (№ історії 3160) позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 10.08.2022 по 06.09.2022.
Відповідно до виписного епікризу КП «Луцька ЦРЛ» (№ історії 4292) позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 24.10.2022 по 31.10.2022.
Відповідно до виписного епікризу КП «Луцька ЦРЛ» (№ історії 482) позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 31.10.2022 по 17.11.2022.
Відповідно до виписного епікризу КП «Луцька ЦРЛ» (№ історії 506) позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 17.11.2022 по 29.11.2022.
Відповідно до виписного епікризу КП «Луцька ЦРЛ» (№ історії 4899) позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 29.11.2022 по 19.12.2022.
Відповідно до виписного епікризу КП «Луцька ЦРЛ» (№ історії 588) позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 19.12.2022 по 20.12.2022.
Відповідно до виписного епікризу КП «Луцька ЦРЛ» (№ історії 596) позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 03.02.2023 по 17.02.2023.
Відповідно до виписного епікризу КП «Луцька ЦРЛ» (№ історії 869) позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 17.02.2023 по 09.03.2023.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого у Військовій частині НОМЕР_2 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 25.04.2023 по 05.05.2023.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1996 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 12.05.2023 по 01.06.2023.
Відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №3035 [869] позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 08.06.2023 по 28.06.2023.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3805 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 28.06.2023 по 03.08.2023.
28.05.2024 представник позивача звернувся з заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив нарахувати та виплатити додаткову винагороду у збільшеному до 100000 грн розмірі пропорційно періодам перебування на стаціонарному лікуванні.
Відповідач листом від 02.09.2024 №685/фс надав відповідь на вказану заяву, де зазначив, що в період з 01.05.2022 по 31.05.2022 позивачу нараховано додаткову винагороду з розрахунку 30000 грн, з 01.05.2022 по 31.05.2022 з розрахунку 70000 грн, з 01.06.2022 по 30.06.2022 з розрахунку 30000 грн, з 01.06.2022 по 30.06.2022 з розрахунку 70000 грн, з 01.07.2022 по 31.07.2022 з розрахунку 30000 грн, з 15.07.2022 по 29.07.2022 з розрахунку 70000 грн, з 01.08.2022 по 31.08.2022 з розрахунку 30000 грн, з 01.09.2022 по 30.09.2022 з розрахунку 30000 грн, з 01.10.2022 по 31.10.2022 з розрахунку 30000 грн, з 01.11.2022 по 30.11.2022 з розрахунку 30000 грн, з 01.12.2022 по 31.12.2022 з розрахунку 30000 грн, з 01.01.2023 по 31.01.2023 з розрахунку 30000 грн. Відповідно до поданих довідок про лікування та виписок зазначено діагноз «захворювання» та діагнози, що не відповідають довідці №225/9/389А (додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ).
Не погодившись з діями відповідача щодо не виплати додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 гривень пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 24.10.2022 по 31.10.2022, з 17.11.2022 по 29.11.2022, з 29.11.2022 по 20.12.2022, з 12.05.2023 по 01.06.2023, з 08.06.2023 по 03.08.2023, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 24.10.2022 по 31.10.2022, з 17.11.2022 по 29.11.2022, з 29.11.2022 по 20.12.2022, з 12.05.2023 по 01.06.2023, з 08.06.2023 по 03.08.2023 та зобов'язання відповідача виплатити позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 24.10.2022 по 31.10.2022, з 17.11.2022 по 29.11.2022, з 29.11.2022 по 20.12.2022, з 12.05.2023 по 01.06.2023, з 08.06.2023 по 03.08.2023.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704 (далі - Постанова №704), установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови №168 (в редакції після 19.07.2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Також Постанову №168 (в редакції від 19.07.2022 року) доповнено пунктом 2-1 такого змісту: 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Так, наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
25.03.2022 року для врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., Міністром оборони України прийнято рішення від 25.03.2022 року №248/1298 та від 18.04.2022р. №248/1529.
В подальшому, питання виплати додаткової винагороди регулюється рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, чинним на час виникнення та існування спірних правовідносин, згідно з яким документальне підтвердження вказаних вище фактів здійснюється на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтовой, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. При цьому відряджені військові підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах довідкою керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Виплата здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. При цьому в цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов'язково зазначають підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Такі накази за минулий місяць мають бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Крім цього, у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включені військовослужбовців, зокрема, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому підставою для видачі наказу є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), в якій має бути зазначено: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Крім цього, згаданим наказом передбачений перелік випадків, згідно з яким не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди військовослужбовці, зокрема, які: самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
При цьому зазначене не стосується військовослужбовців, визначених у пунктах 4-8, 10, які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини.
З урахуванням вищеозначеного рішення Міністра оборони України від 23.06.2022р. №912/з/29, в подальшому наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44 затверджено зміни до Положення №260 та внесено до цього Положення новий розділ XXXIV (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану).
Так, згідно з п. 9 розділу XXXIV Положення №260 (тут і далі - в редакції Наказу МОУ від 25.01.2023р. №44) накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Пунктом 10 розділу XXXIV Положення №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн також включаються військовослужбовці у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до п. 11 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
Пунктом 11 розділу XXXIV Положення №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення. контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем.
Відповідно до п. 1.1 гл. 1 р. І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п. п. «б» п. 6.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008року №402 (далі - Положення №402), направлення на медичний огляд проводиться: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Пунктом 6.11 гл. 6 р. ІІ Положення №402 передбачено, що Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
Згідно з п. 6.15 гл. 6 р. ІІ Положення №402, відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров'я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.
Отже, відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини, де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.
За приписами з п. 21.1 та п. 21.2 Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
З огляду на зазначені норми Положення висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16 травня 2024 року у справі № 520/16191/23.
Відтак, як вже зазначалося, відповідно до положень Постанови №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Судом з наявних в матеріалах справи встановлено, що позивачу не було проведено медичний огляд ВЛК та не видано довідки/висновку військово-лікарські комісії, отже суд приходить до висновку, що в спірний період перебування позивача на лікуванні в закладах охорони здоров'я така відпустка позивачу не надавалась.
Суд зауважує, що у зв'язку з відсутністю такого висновку/довідки ВЛК відсутня можливість встановити ступінь тяжкості отриманих поранень згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370, зареєстрованим в МЮУ 07.08.2007 за №902/14169 та тривалість лікування позивача в закладах охорони здоров'я з необхідністю продовження такого лікування безпосередньо за фактом отримання позивачем поранення 13.05.2022. Саме на підставі висновку військово-лікарської комісії військовослужбовцю надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення, а тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва).
Окрім цього, грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) або рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).
Однак, позивачем не надано та матеріали справи не містять доказів наявності ні висновку ВЛК ні рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах.
Судом також встановлено, що в періоди з 13.05.2022 по 24.05.2022, з 01.06.2022 по 15.06.2022, з 22.06.2022 по 06.07.2022, з 15.07.2022 по 29.07.2022, з 10.08.2022 по 06.09.2022, з 24.10.2022 по 31.10.2022, з 31.10.2022 по 17.11.2022, з 17.11.2022 по 29.11.2022, з 29.11.2022 по 19.12.2022, з 19.12.2022 по 20.12.2022, з 03.02.2023 по 17.02.2023, з 17.02.2023 по 09.03.2023, з 25.04.2023 по 05.05.2023, з 12.05.2023 по 01.06.2023, з 08.06.2023 по 28.06.2023, з 28.06.2023 по 03.08.2023, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, що підтверджується виписками з медичної картки та виписних епікризів.
Перебуваючи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я в період з 13.05.2022 по 29.07.2022 з виписних епікризів вбачається, що таке перебування позивача на стаціонарному лікуванні було пов'язане з наслідками травми, отриманими 13.05.2022, про що йдеться зокрема у виписному епікризі №1257, №2913, виписки з медичної карти амбулаторного хворого №33504, №2036.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не оскаржує дій відповідача щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн в період з 13.05.2022 (дати отримання травми) до 23.10.2022 включно, тобто вказаний період не є спірним в межах цієї справи.
Водночас, подальше лікування позивача на стаціонарному лікуванні, а саме що стосується спірних періодів починаючи з 24.10.2022, не пов'язане з наслідками травми отриманої 13.05.2022.
Зокрема, як вбачається з виписного епікризу №4292, в період з 24.10.2022 по 31.10.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з основним діагнозом посттравматичний гонартроз, двобічний, стан після оперцій - артроскопій правого колінного суглоба (2015, 2017), ортроскопії правого колінного суглоба, резекції мед.пат.складки та гіпетроф. жирового тіла Гоффа (25.08.2022), при поступленні в заклад охорони здоров'я йдеться про лікування пов'язане з наслідками травми, яка відбувалась ще з 2017 році.
З виписного епікризу №482 під час перебування позивача на лікуванні в період з 31.10.2022 по 17.11.2022 основним діагнозом була гостра респіраторна хвороба.
В період з 17.11.2022 по 29.11.2022 позивач перебував на лікуванні з основним діагнозом гострий пансинусит, гострий двобічний катаральний гайморит, гострий двобічний катаральний фронтит, що відображено в виписному епікризі №506.
З виписного епікризу №4899 вбачається, що в період з 29.11.2022 по 19.12.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з основним діагнозом контрактура суглоба, гомілка, нестійка післятравматична комбінована контрактура правого колінного суглоба, стан після оперцій - артроскопій правого колінного суглоба (2015, 2017), ортроскопії правого колінного суглоба, резекції мед.пат.складки та гіпетроф. жирового тіла Гоффа (25.08.2022).
В період з 19.12.2022 по 20.12.2022 позивач перебував на лікуванні з основним діагнозом грип, спричинений ідентифікованим зоонозним або пандемічним вірусом грипу спричинений вірусом грипу А, що відображено в виписному епікризі №588.
В період з 03.02.2023 по 17.02.2022 позивач перебував на лікуванні з основним діагнозом інші внутрішні ураження коліна, множинні локалізації, синдром медіапателярної складки лівого колінного суглоба, хондромаляція медіального виростка стегнової кістки та надколінника, виражений больовий синдром, що відображено в виписному епікризі №596.
З виписного епікризу №869 вбачається, що в період з 17.02.2023 по 09.03.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з основним діагнозом інші внутрішні ураження коліна, множинні локалізації, стан після оперції - артроскопії лівого колінного суглоба, резекції гіпертрофованої медіапателярної складки, високочастотної коабляції, пошкоджених ділянок хряща (08.02.2023). Стан після артроскопічної резекції гіпертрофованої маедіальної пателярної складки та жирового тіла Гоффа, дебридменту правого колінного суглоба (2015, 2017, 05.08.2022.
З виписки із медичної карти амбулаторного хворого при ВЧ НОМЕР_2 вбачається, що в період з 25.04.2023 по 05.05.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом гострий бронхіт.
З виписки із медичної карти амбулаторного хворого №1996 вбачається, що з 12.05.2023 по 01.06.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом вертеброгенна цервікоалгія, люмбалгія, больвий синдром на грунті остеохондрозу, протрузії, синовіт дуговідросткових суглобів поперекового відділу хребта.
З виписного епікризу №3035 (869) вбачається, що в період з 08.06.2023 по 28.06.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з основним діагнозом ураження попереково-крижових корінців, не класифіковані в інших рубриках. Вертеброгенна тораколюмбалгія із стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами на грунті остеохондрозу, протрузії.
З виписки із медичної карти амбулаторного хворого №3805 позивач в період з 28.06.2023 по 03.08.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом розлад адаптації у вигляді астено-невротичної реакції, стан компенсації.
Суд зауважує, що самі по собі посилання позивача на те, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, а тому така додаткова винагорода має бути виплачена і за інші періоди стаціонарного лікування, не свідчать про безумовне право на отримання додаткової винагороди за перебування на такому лікуванні, оскільки з аналізу норм Постанови №168 вбачається, що для нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, у розмірі 100000 грн передбачено дві підстави, а саме: 1) поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язане із захистом Батьківщини; 2) факт перебування на лікуванні внаслідок такого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Суд констатує, що обидві вищевказані умови (пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення у даних спірних правовідносинах не дотримані про що йдеться в наявних в матеріалах справи медичних документах.
Отже, з наданих позивачем документів неможливо встановити той факт, що позивач у спірний період перебував на стаціонарному лікуванні з лікування саме поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, яке відбулось 13.05.2022.
Оскільки як зазначено вище, підставою для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень за час перебування на лікуванні у зв'язку із пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини є факт перебування на лікуванні внаслідок такого поранення, а з виписних епікризів позивача за період з 24.10.2022 по 03.08.2023 не вбачається пов'язаність стаціонарного лікування з наслідками травми отриманої 13.05.2022, а тому правові підстави для виплати позивачу такої додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням з 24.10.2022 по 31.10.2022, з 17.11.2022 по 29.11.2022, з 29.11.2022 по 20.12.2022, з 12.05.2023 по 01.06.2023, з 08.06.2023 по 03.08.2023 відсутні.
Окрім того, перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після поранення підтверджується висновком (постанова) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Проте позивачем не надано та матеріали справи не містять такого висновку ВЛК, зо свідчить про відсутність перебування позивача у такій відпустці.
Відтак, суд з наведених вище міркувань прийшов до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у нього підстав для нарахування та виплати йому додаткової грошової винагороди збільшеної до 100000 грн відповідно до Постанови №168, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів суд встановив, що позивач дійсно отримав травму, однак перебуваючи в закладах охорони здоров'я в спірні періоди судом не встановлено взаємозв'язку такого лікування з наслідками отриманої травми (поранення) 13.05.2022 як необхідної передумови для виплати додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн за період перебування позивача на лікуванні в результаті поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, про що йдеться в Постанові №168.
Окрім того, отримання такої травми, ступінь її тяжкості та встановлення тривалості лікування в закладах охорони здоров'я з необхідністю продовження такого лікування повинна бути встановлена у висновках військово-лікарської комісії, однак з наявних в матеріалах справи документів не вбачається наявності таких висновків у позивача.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
6. Розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат згідно із статтею 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК