19 березня 2025 рокум. Рівне№460/12563/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошову винагороду відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 04.01.2023 по 31.01.2023 з розрахунку за день пропорційно часу перебування та стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого;
2) визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 20100,00 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2023 №1001, пропорційно перебуванню в розпорядженні військової частини НОМЕР_1 за період з 01.06.2023 по 05.10.2023.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що він з 03.10.2022 по 29.11.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Під час виконання бойового завдання отримав поранення. Абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінет Міністрів України 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168) встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, однак відповідач такої доплати позивачу у зв'язку з його пораненням та перебуванням на лікуванні не нараховував та не виплачував. Окрім того, позивач зазначає, що звертався до відповідача з рапортом про виплату йому грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168» від 15.09.2023 №1001 в сумі 20100 грн, однак відповідач відповіді на вказане звернення не надав та нарахування грошового забезпечення не провів. Вважає такі дії відповідача протиправними, а тому просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив, де в обґрунтування заперечень на позовну заяву зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду із заявленими ним вимогами згідно спеціальної норми процесуального закону щодо проходження громадянами публічної служби ч. 5 ст. 122 КАС України та норми матеріального права закону про працю щодо регулювання правовідносин про оплату праці ст. 233 КЗпП України без будь-яких доказів поважних причин, оскільки про розмір належних сум грошового забезпечення позивач знав щоразу при його отриманні. Окрім того на день переведення до іншого місця служби 29.11.2023 позивачу було видано грошовий атестат, отже позивачу було відомо про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення. Відповідач також повідомляє, що позивач не отримував поранення 04.01.2023, у зв'язку з чим йому і не видавалася Військовою частиною НОМЕР_1 довідка про обставини поранення. Записи за січень 2023 про те, що позивач був евакуйований із зони бойових дій у зв'язку з пораненням, або він звертався до медичної служби військової частини за місцем служби щодо факту поранення у Військовій частині НОМЕР_1 відсутні. Підрозділ в якому проходив службу позивач, не подавав рапорт про отримання позивачем 04.01.2023 травми під час виконання бойового завдання, а отже інформацію про отримання позивачем 04.01.2023 травми у відповідача також відсутня. З огляду на вказане, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача не обгрунтовані та такі, які не підлягають задоволенню.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 16.10.2024 у паперовій формі шляхом направлення засобами поштового зв'язку, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 18.10.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 21.10.2024 суд поновив позивачу строк звернення до суду із позовною заявою, прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав до суду 06.11.2024 року відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач є учасником бойових дій і з 03.10.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді страшого стрільця, що підтверджується наявним в матеріалах справи військового квитка серії НОМЕР_2 від 05.09.2022 та посвідченням серії НОМЕР_3 від 27.03.2024.
Позивач з 20.01.2023 по 29.11.2023 на підставі наказу №20-10 перебував у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з вибуттям на лікування після отриманої травми, що підтверджується наявним в матеріалах справи військовим квитком серії НОМЕР_2 від 05.09.2022.
14.01.2023 позивач вибув до пункту постійної дислокації після виконання бойового завдання, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.01.2023 №14.
З 17.01.2023 позивач вибув на лікування в амбулаторію загальної практики - сімейної медицини, смт. Клевань Рівненської області на підставі витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.01.2023 №17.
Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки із медичної карти стаціонарного хворого №275/17 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ВЧ НОМЕР_4 з 23.01.2023 по 31.01.2023.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_4 від 31.03.2023 позивачу постановлено наступний діагноз та причинний зв'язок захворювання: наслідки мінно-вибухового акуботравматичного ураження вух 04.01.2023 без порушення слуху. Наслідки холодової травми відмороження пальців обох стоп І-ІІ ст. 01.2023 у вигляді дистальної полінейропатії нижніх кінцівок з незначним порушенням функції. Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми не представлена. Згідно класифікації тяжкості отриманих травм дані травми відносяться до легких. Придатний до військової служби.
15.02.2024 позивач звернувся з заявами до командира військової частини НОМЕР_1 , в яких просив виплатити додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 за період лікування з 04.01.2023 по 31.01.2023 та щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 20100,00 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2023 №1001, пропорційно перебуванню в розпорядженні військової частини НОМЕР_1 за період з 01.06.2023 по 05.10.2023.
Відповіді на вказані заяви командир ВЧ НОМЕР_1 не надав та матеріали справи не містять доказів зворотного.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.11.2023 №335 позивача з 29.11.2023 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу в лютому 2023 за січень 2023 нараховано додаткову винагороду за 14 днів в розмірі 45161,29 грн, з березня по травень 2023 нараховано грошове забезпечення в розмірі 23934,14 грн щомісячно, в червні 2023 (разом з одноразовою допомогою за контрактом) нараховано 2787,74 грн та 19550,28 грн, з липня по вересень 2023 нараховано грошове забезпечення в розмірі 522,05 щомісячно, з жовтня по грудень 2023 в розмірі 652,56 грн щомісячно.
Не погодившись з діями відповідача щодо не виплати грошового забезпечення в повному обсязі, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошову винагороду відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 04.01.2023 по 31.01.2023 з розрахунку за день пропорційно часу перебування та стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 20100,00 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2023 №1001, пропорційно перебуванню в розпорядженні військової частини НОМЕР_1 за період з 01.06.2023 по 05.10.2023.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704 (далі - Постанова №704), установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови №168 (в редакції після 19.07.2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Також Постанову №168 (в редакції від 19.07.2022 року) доповнено пунктом 2-1 такого змісту: 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Так, наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
25.03.2022 року для врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., Міністром оборони України прийнято рішення від 25.03.2022 року №248/1298 та від 18.04.2022р. №248/1529.
В подальшому, питання виплати додаткової винагороди регулюється рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, чинним на час виникнення та існування спірних правовідносин, згідно з яким документальне підтвердження вказаних вище фактів здійснюється на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтовой, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. При цьому відряджені військові підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах довідкою керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Виплата здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. При цьому в цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов'язково зазначають підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Такі накази за минулий місяць мають бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Крім цього, у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включені військовослужбовців, зокрема, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому підставою для видачі наказу є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), в якій має бути зазначено: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Крім цього, згаданим наказом передбачений перелік випадків, згідно з яким не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди військовослужбовці, зокрема, які: самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного з залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
При цьому зазначене не стосується військовослужбовців, визначених у пунктах 4-8, 10, які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини.
З урахуванням вищеозначеного рішення Міністра оборони України від 23.06.2022р. №912/з/29, в подальшому наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44 затверджено зміни до Положення №260 та внесено до цього Положення новий розділ XXXIV (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану).
Так, згідно з п. 9 розділу XXXIV Положення №260 (тут і далі - в редакції Наказу МОУ від 25.01.2023р. №44) накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Пунктом 10 розділу XXXIV Положення №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн також включаються військовослужбовці у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до п. 11 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
Пунктом 11 розділу XXXIV Положення №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення. контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем.
Судом з наявних в матеріалах справи матеріалів встановлено, що така довідка командира військової частини позивачу не видавалась, про відсутність якої також зазначено в довідках ВЛК при військовій частині НОМЕР_4 від 31.03.2023 №3504.
Відповідно до п. 1.1 гл. 1 р. І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п. п. «б» п. 6.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008року №402 (далі - Положення №402), направлення на медичний огляд проводиться: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Пунктом 6.11 гл.6 р. ІІ Положення №402 передбачено, що Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
Згідно з п. 6.15 гл. 6 р. ІІ Положення №402, відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров'я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.
Отже, відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини, де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.
За приписами з п. 21.1 та п. 21.2 Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Відповідно до п. 21.5. Положення постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, в тому числі, в таких формулюваннях:
«Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України;
«Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
З огляду на зазначені норми Положення висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16 травня 2024 року у справі № 520/16191/23.
Судом встановлено, що позивачу проведено медичний огляд ВЛК та видано довідку військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_4 від 31.03.2023 №3504, де позивачу постановлено наступний діагноз та причинний зв'язок захворювання: наслідки мінно-вибухового акуботравматичного ураження вух 04.01.2023 без порушення слуху. Наслідки холодової травми відмороження пальців обох стоп І-ІІ ст. 01.2023 у вигляді дистальної полінейропатії нижніх кінцівок з незначним порушенням функції. Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми не представлена. Згідно класифікації тяжкості отриманих травм дані травми відносяться до легких. Придатний до військової служби. Відповідно до іншої довідки військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_4 від 31.03.2023 позивачу постановлено такий же діагноз, де зазначано, що травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби, однак з зазначенням що позивач непридатний до військової служби у десантно-штурмових військах.
З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що військовослужбовці Збройних Сил за час несення ними військової служби отримують як основне грошове забезпечення, передбачене Постановою №704, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, яка може становити до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, при цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а підставою для виплати цієї додаткової винагороди за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення №402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем. Вказана довідка, в свою чергу, є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про виплату такої додаткової винагороди.
Аналіз наведених норм права, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Тобто норми Постанови № 168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Вказана позиція суду узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 27.11.2024 у справі №380/20587/23.
Судом встановлено, що у період з 23.01.2023 по 31.01.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_4 , що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №275/17.
Однак суд зауважує, що відповідно до довідок ВЛК при військовій частині НОМЕР_4 від 31.03.2023 №3504, травма позивача пов'язана з проходженням військової служби, а не із захистом Батьківщини, як це передбачено Постановою № 168 та є однією з умов нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, а також у вказаних довідках зазначено, що поранення позивача згідно класифікації тяжкості отриманих травм відноситься до легких.
Окрім того, судом також встановлено, що позивачу не видавалась довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення №402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, яка також є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про виплату такої додаткової винагороди.
Відтак, дії військової частини щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою №168 не можна вважати неправомірними, оскільки відсутня така умова для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди як причинний зв'язок травми з захистом Батьківщини. У всіх наданих суду довідках ВЛК зазначено, що поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби, що відповідно до п. 21.5. Положення №402 виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
Разом з тим, саме довідка ВЛК є основним документом, з якого виникає обов'язок військової частини для прийняття рішення командиром щодо виплати додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою №168 за час лікування та перебування у відпустці після лікування.
Суд також зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач оскаржував висновки ВЛК, з подальшою можливістю провести повторний медичний огляд або контрольний огляд щодо тяжкості травм, та їх пов'язаність із захистом Батьківщини. Тому в межах розгляду даної справи суд не дає оцінку законності вказаних довідок ВЛК, оскільки ВЛК не є відповідачем у справі.
За отриманням нової довідки ВЛК із зазначенням того, що поранення пов'язане із захистом Батьківщини, позивач не звертався та матеріали справи не містять доказів зворотного.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити йому щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 20100,00 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2023 №1001, пропорційно перебуванню в розпорядженні військової частини НОМЕР_1 за період з 01.06.2023 по 05.10.2023, то суд виходить із таких міркувань.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2023 року № 1001 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.»
З аналізу вказаної постанови вбачається, що передумовою виплати такого грошового забезпечення також є пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, водночас поранення позивача пов'язане з проходженням військової служби, про що зазначено в довідках ВЛК від 31.03.2023 №3504.
Відтак, у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення нарахування позивачу такого грошового забезпечення відповідно до Постанови КМУ від 15.09.2023 року № 1001.
Щодо доводів відповідача наведених у відзиві на позовну заяву про порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом та посилання на обізнаність позивача про нараховані суми грошового забезпечення з виданого йому грошового атестату, суд зазначає, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суд вирішив питання про поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом та дійшов до висновку про те, що наявні передбачені законом підстави для задоволення клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з вказаним позовом. Суд також зазначає, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що позивач ознайомлений та йому було видано грошовий атестат станом на 29.11.2023 (виключення зі списків особового складу частини), як про це зазначає відповідач.
Повертаючись до вирішення спору по суті позовних вимог суд, з наведених вище міркувань прийшов до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності передбачених законом підстав для нарахування та виплати йому додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови №168 та Постанови №1001, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів суд встановив, що позивач дійсно отримав травму, однак під час проходження військової служби, а не у зв'язку із захистом Батьківщини, що є однією з передумов для нарахування та виплати йому додаткової грошової винагороди відповідно до Постанов №168 та №1001.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
5. Розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат згідно із статтею 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 );
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК