Справа № 420/4209/25
19 березня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 за протоколом № 23/24 від 20.11.2024 року про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період протиправним та скасування цього рішення; зобов'язання відповідача повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням правової оцінки суду.
17 березня 2025 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії пов'язані з мобілізацією та призовом ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням у справі за поданою позовною заявою про визнання протиправним рішення комісії за протоколом №23/24 від 20.11.2024 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 про ухвалу рішення про відмову у наданні відстрочки від призиву на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та його скасування з виправленими недоліками за заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 18 листопада 2024 року.
В обґрунтування заяви заявник вказує, що 18 листопада 2025 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для надання заяви на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Відповідач вніс до реєстру Оберіг безпідставно дані про порушення заявником військового обліку за відмову проходити медичний огляд при наданні відстрочки від мобілізації. Складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. З ст. 210 -1 КупАП, а згодом відповідач виніс постанову про адміністративне правопорушення № 1466 від 09.12.2024 року, яку заявник оскаржив у справі №492/1776/24, рішення від 21.01.2025 року. Відповідач не зупинив цим свої навмисні злочинні дії, тому надав до першого відділу Національної Поліції в Белградському районі сфабриковані матеріали про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 337 КК України, тобто за ухилення від постановки на військовий облік при тому, що у відповідача було в наявності копія електронного військово-облікового документа заявника, та він володів цією інформацією з наявного у нього державного реєстру військовозобов'язаних, які підтверджують що заявник знаходиться на військовому обліку і його не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за ухилення від постановки на військовий облік. Тому, якщо терміново не вжити заходи по зупиненню злочинної діяльності відповідача щодо призову на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням, та невжиття такого заходу може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених прав. Також заявником зазначено, що якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період під час розгляду позовної заяви до винесення судом рішення, то він набуде статус військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на відстрочку в разі встановлення наявності у заявника такого права.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 154 КАС України, заява позивача про забезпечення позову розглянута в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Верховний Суд в постанові від 29 вересня 2022 року по справі №640/24600/20 зазначив, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача. Самі ж заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Разом з тим, суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
В той же час, протиправність дій Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не є очевидною та підлягає доведенню в ході розгляду даної адміністративної справи, а тому, задоволення заяви про забезпечення позову у даному випадку буде виходом за межі підстав для забезпечення позову, які передбачені ст. 151 КАС України.
При цьому, в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що матеріали справи не свідчать про наявність небезпеки заподіяння істотної шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150-154, 243, 248 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (вхід. № 23999/25 від 17.03.2025 року), у повному обсязі.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.
Суддя О.А. Левчук