про залишення позовної заяви без руху після відкриття
19 березня 2025 року м. ДніпроСправа № 640/28336/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши матеріали адміністративної справи № 640/28336/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповідомлення нотаріуса про повний розмір суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 з 01.02.2015 по 30.06.2020, а саме неповідомлення нотаріуса про суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.02.2015 по 04.10.2017;
- зобов'язання відповідача повідомити розмір суми пенсії недоотриманої ОСОБА_2 за період з 01.02.2015 по 04.10.2017, завідувачу Першої селидівської держаної нотаріальної контори О. Доценко за адресою: 85401, м. Селидове, вул. Маяковського, 39, для включення цієї суми до складу спадщини.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2021 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/28336/21 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 прийнято справу до свого провадження; продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, викладеним у статтях 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з огляду на таке.
Згідно з пунктами 2 та 8 частини п'ятої статті 160 КАС України (тут і надалі в редакції чинній станом на момент подання позову в цій справі) в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Суд зазначає, що в порушення наведених вимог статті 160 КАС України у позовній заяві не зазначено відомостей про наявність або відсутність у позивача засобів зв'язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, а також відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до позовної заяви.
Також згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко викласти позовні вимоги, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Суд вказує, що зміст позову - це його частина, яка відображає вид судового захисту, а саме звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.
Відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування, а також матеріально-правові вимоги позивача до відповідача щодо яких суд повинен ухвалити рішення.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
Відповідно позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстави позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.
Крім того суд зазначає, що зміст позовних вимог повинен чітко відповідати викладу обставин, якими його обґрунтовано та, відповідно, навпаки. У разі якщо в позовній заяві викладено дві вимоги, одна з яких є похідною від іншої, вони повинні відповідати одна одній за змістом.
Як вже зазначалось вище, у першому пункті прохальної частини позовної заяви позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповідомлення нотаріуса про повний розмір суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 з 01.02.2015 по 30.06.2020, а саме неповідомлення нотаріуса про суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.02.2015 по 04.10.2017.
З наведеного вбачається, що у вказаній вимозі наявні суперечності щодо періодів сум недоотриманої пенсії, за які позивач просить визнати протиправною бездіяльність щодо неповідомлення їх розміру нотаріусу, оскільки вимога міститься два різних періоди без жодного обґрунтування в позові їх пов'язаності.
Крім того, за наведеного формулювання основна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності не відповідає за змістом похідній від неї вимозі щодо зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, зміст позовних вимог є неточним та незрозумілим, а тому суд позбавлений можливості встановити межі судового розгляду і предмет доказування, а також матеріально-правові вимоги позивача до відповідача щодо яких суд повинен ухвалити рішення.
До того ж, частиною шостою статті 161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Частиною першою та другою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Також суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19).
Судом встановлено, що свідоцтво про право на спадщину за законом видано позивачу 23.12.2020.
Отже, саме з вказаної дати позивач дізналася про порушення своїх прав.
Однак, до суду з даною позовною заявою позивач звернулась лише 05.10.2021, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України.
До позовної заяви позивачем не додано заяви про поновлення строку звернення до суду та безпосередньо в позовній заяві клопотань щодо поновлення строку звернення до суду також не заявлено.
Згідно з частинами першою, другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху зі встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Суд зазначає, що недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог статей 160, 161 КАС України, в якій уточнити зміст позовних вимог та викласти їх чітко, зрозуміло, у відповідності одна одній та до обставин позовної заяви з урахуванням недоліків, вказаних в цій ухвалі, а також зазначити відомості про наявність або відсутність у позивача засобів зв'язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, а також відомості про наявність у позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до позовної заяви;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами поважності причин пропуску строку звернення.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 171, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом п'яти календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений ухвалою.
Роз'яснити, що відповідно до частини п'ятнадцятої статті 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяО.М. Качанок