19 березня 2025 року справа №826/15278/17
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними і скасування актів,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної поліції у місті Києві), у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати акт розслідування нещасного випадку від 05.12.2014 (форма Н-5);
- визнати протиправним та скасувати акт від 05.12.2014 № 110 про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що складені відповідачем акт розслідування нещасного випадку від 05.12.2014 та акт про нещасний випадок невиробничого характеру від 05.12.2014 №110 є необґрунтованими, оскільки з них неможливо з'ясувати, на підставі чого комісія дійшла висновку, що факт загибелі ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) не пов'язаний з виконанням службових обов'язків. У ході проведення спеціального розслідування вибірково вивчено матеріали кримінального провадження, які містять суперечності та не дають змоги стверджувати про дійсні обставини травмування і загибелі ОСОБА_2 . Факт наявності алкогольного сп'яніння у ОСОБА_2 на момент події злочину не підтверджено ніякими доказами. Оскаржувані акти є перешкодою в отриманні позивачем одноразової грошової допомоги від держави згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що оскаржувані акти прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 03.12.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 скасовано, та направлено справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 27 липня 2023 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року у справі №826/15278/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.
В означеній постанові Верховний суд зазначив, що під час нового розгляду цієї справи необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, а також висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 03.12.2020 у цій справі, які не були в повному обсязі враховані, та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити вивчення всіх обставин даної справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №826/15278/17 передана на розгляд судді Кочановій П.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року суддею Кочановою П.В. адміністративну справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
У додатковий письмових поясненнях представник відповідача проти позову заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданому до суду відзиві на позов, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На виконання ухвали суду від 22.02.2024 представником відповідача надано до суду копії протоколу проведення слідчого експерименту, протоколу допиту свідка ОСОБА_3 , протоколу допиту свідка ОСОБА_4 , протоколу допиту свідка ОСОБА_5 , протоколу допиту свідка ОСОБА_6 , які стали підставою для прийняття оскаржуваних актів, докази щодо зміни складу комісії із спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 14.11.2014 з працівником батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Січ», підпорядкованого ГУ МВС України в м. Києві рядовим міліції ОСОБА_2 від 20.11.2014.
Представник третьої особи - 2 зауважив, що ГУ Національної поліції у м. Києві не приймало участі у розслідуванні нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 та будь-які акти не затверджувало, а тому останнім не порушено прав та інтересів позивача.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як установлено судом та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23.03.1991.
Згідно з наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 30.09.2014 № 198 о/с дск на період з 30.09.2014 по 21.10.2014 в зону проведення антитерористичної операції до міста Слов'янська Донецької області відряджено працівників батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Січ», підпорядкованого Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, у тому числі міліціонера взводу № 1 рядового міліції ОСОБА_2 , який отримав табельну вогнепальну зброю ПМ № ТА 8234 та автоматичну зброю АКМ 7,62 мм № НОМЕР_2 .
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 21.10.2014 № 235 о/с дск термін відрядження працівників батальйону «Січ» продовжений до 15.11.2014.
14.11.2014 до відділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві надійшла інформація про загибель в місті Слов'янськ Донецької області міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення « Січ » рядового міліції ОСОБА_2 .
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 19.11.2014 № 1032 створено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку (Комісія).
05.12.2014 Комісією складено акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 14.11.2014 об 08:50 год., за формою Н-5 (акт розслідування).
В акті розслідування зазначено, що 14.11.2014 о 08:50 год. в кімнаті № 2 у гуртожитку № 3 по вул. Добровольського, 2 у м. Слов'янську Донецької області виявлено труп ОСОБА_2 з вогнепальним пораненням голови.
Із пояснення свідка ОСОБА_7 , відібраних у неї в листопаді 2014, відомо, що вночі 14.11.2014 заступив на чергування, а з 08:00 год. ОСОБА_2 вдягнений та озброєний для несення служби, декілька разів заходив в кімнату до ОСОБА_7 та розмовляв з нею. Зайшовши до кімнати востаннє, ОСОБА_2 присів на ліжко тримаючи у руках автомат АКМ. В подальшому ОСОБА_7 почула постріл і, повернувшись, побачила, як ОСОБА_2 падає на підлогу. Вона вибігла на вулицю і покликала на допомогу.
Слідчо-оперативною групою Слов'янського МВ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області проведено огляд кімнати № 2 гуртожитку та вилучено автомат АКМ № НП 2546, одну гільзу, магазин з 29 патронами та зроблено змиви зі стіни бурого кольору.
Комісією встановлено, що причиною нещасного випадку є порушення ОСОБА_2 вимог пункту 8.2 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 657.
Згідно висновків Комісії, нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
05.12.2014 начальником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Терещуком О.Д. затверджено акт № 110 про нещасний випадок невиробничого характеру, за формою НТ.
В акті № 110 зазначено, що медичний висновок про наявність у крові ОСОБА_2 алкоголю чи інших наркотичних речовин буде наданий при надходженні інформації від Слов'янського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.
Вказаним актом № 110 затверджено висновки Комісії, а саме, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 14 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Підзаконний нормативно-правовий акт, що регулює порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України - є Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України", затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 (надалі - Порядок №1346), який розроблено з метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.
На підставі пункту 2.1. розділу 2 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).
Згідно з пунктом 2.2 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до пункту 2.4 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).
Пункт 3.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, визначає, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
Згідно пункту 3.8 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків) або в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю; скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.
У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.
Згідно з пунктом 3.12 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров'я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.
Згідно з пунктом 3.14 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - керівник підрозділу повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів.
Відповідно до пункту 3.9 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби під час: перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - роботи) протягом робочого часу або, за дорученням керівника, в неробочий час; приведення в порядок знарядь праці, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання правил особистої гігієни; проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за дорученням керівника; подання підрозділом шефської допомоги; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; перебування в транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку (у тому числі поранення) пов'язана з виконанням потерпілим службових (трудових) обов'язків або з дією на нього небезпечного чи шкідливого фактора чи середовища; прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням керівника; прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.
Згідно з пунктом 3.10 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок: спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов'язаних з виконанням службових обов'язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах частини другої пункту 3.11 Порядку, визнаються пов'язаними з виконанням службових обов'язків за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування.
Випадки загибелі працівників органів Міністерства внутрішніх справ України підпадають під проведення спеціального розслідування, проведеного згідно пункту 4 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України.
За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5, де зазначається один з таких висновків про нещасний випадок (у тому числі поранення): нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків; нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків; нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю. Також оформлюються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13 цього Порядку, в тому числі акт за формою Н-1 або НТ в двох примірниках - пункти 3.8 - 3.12 (пункт 4.6 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України).
Пунктом 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - передбачено, що комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, 3.11; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.
Випадки загибелі працівників органів Міністерства внутрішніх справ України підпадають під проведення спеціального розслідування, проведеного згідно пункту 4.1 Порядку №1346.
За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5, де зазначається один з таких висновків про нещасний випадок (у тому числі поранення): нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків; нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків; нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю. Також оформлюються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13 цього Порядку, в тому числі акт за формою Н-1 або НТ в двох примірниках - пункти 3.8 - 3.12 (пункт 4.6 Порядку №1346).
Відповідно до пункту 4.3 Порядку №1346 Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, нещасного випадку зі смертельним наслідком, випадку зникнення працівника підрозділу організовує наказом (розпорядженням) керівник органу, до сфери управління якого належить цей підрозділ.
До складу комісії із спеціального розслідування включаються заступник керівника органу, до сфери управління якого належить цей підрозділ (голова комісії) та представники: служб внутрішньої безпеки та розслідувань, державного нагляду за охороною праці системи МВС України, управління (відділу) роботи з персоналом, органу, до сфери управління якого належить підрозділ, керівник підрозділу, де стався випадок. У разі необхідності до складу комісії включаються представники інших підрозділів.
Комісія зі спеціального розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що трапився під час виконання оперативно-розвідувальних завдань, ліквідації масових безпорядків, за рішенням керівника органу, до сфери управління якого належить підрозділ може мати інший склад.
При розслідуванні гострих професійних захворювань (отруєнь) для роботи в комісії залучається спеціаліст відповідної СЕС системи МВС України, а в разі самогубства працівника - психолог.
Відповідно до пункту 4.6 Порядку № 1346 за результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5* (додаток 4), а також оформляються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13 цього Порядку, у тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого, якщо нещасний випадок пов'язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).
В акті спеціального розслідування нещасного випадку, який стався внаслідок аварії, зазначаються категорія аварії та розмір заподіяної під час цієї аварії матеріальної шкоди.
Акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами комісії із спеціального розслідування. У разі незгоди зі змістом акта член комісії у письмовій формі викладає свою окрему думку.
Акт за формою Н-1* (НТ*) на кожного потерпілого складається відповідно до акта спеціального розслідування у двох примірниках, підписується головою та членами комісії із спеціального розслідування і затверджується керівником вищого підрозділу протягом доби після одержання цих документів.
Інструкція із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №657 (далі - Інструкція), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.09.2011 за №1125/19863 визначає систему заходів, спрямованих на забезпечення особистої безпеки особового складу органів внутрішніх справ, запобігання загибелі, пораненням та травмуванню працівників міліції та інших осіб під час поводження з вогнепальною зброєю працівниками міліції.
Розділом IV Інструкції із заходів безпеки при проводженні з вогнепальною зброєю встановлено заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю під час несення служби.
Пунктом 8.2 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при проводженні з вогнепальною зброєю встановлено, що категорично забороняється вимикати запобіжник, досилати патрон до патронника, якщо в застосуванні чи використанні зброї немає необхідності. Недбале або необережне поводження зі зброєю, особливо якщо патрон знаходиться в патроннику, може призвести до випадкового пострілу.
Виходячи із аналізу наведених положень нормативно-правових актів слід дійти висновку, що спеціальне розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком організовується наказом (розпорядженням) керівника органу, до сфери управління якого належить відповідний підрозділ, до складу комісії із спеціального розслідування включаються заступник керівника органу, до сфери управління якого належить цей підрозділ (голова комісії) та представники: служби внутрішньої безпеки та розслідувань, державного нагляду за охороною праці системи МВС України, управління (відділу) роботи з персоналом, органу, до сфери управління якого належить підрозділ, керівник підрозділу, де стався випадок, а у разі необхідності до складу комісії включаються представники інших підрозділів.
За результатами такого розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5, а також оформляються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13, а саме: копія відповідного наказу (розпорядження) про організацію спеціального розслідування нещасного випадку; акт спеціального розслідування нещасного випадку; протокол огляду місця, де стався нещасний випадок, за встановленою формою (додаток 9); ескіз місця нещасного випадку (у тому числі поранення) за встановленою формою (додаток 10), необхідні плани, схеми, фотознімки місця події, пошкодженого об'єкта, транспортного засобу, обладнання, устаткування тощо; протоколи рішень комісії із спеціального розслідування про розподіл функцій між членами цієї комісії, які беруть участь у розслідуванні, та про призначення експертної комісії; припис посадової особи служби державного нагляду за охороною праці (якщо він видавався); копія акта за формою Н-1* (НТ*) на кожного потерпілого окремо; висновки експертиз (науково-технічної, медичної тощо), якщо такі проводилися; медичний висновок про причини смерті або характер травми потерпілого, а також про наявність в його організмі алкоголю чи наркотиків (у разі необхідності); висновок лікувально-профілактичного закладу про розслідування випадків виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь), результати вимірів і лабораторних досліджень виробничих факторів трудового процесу; протоколи опитувань та пояснювальні записки потерпілих, свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку (додаток 11); копії документів про проходження потерпілим навчання та інструктажів з охорони праці, особистої безпеки; копії приписів, що стосуються нещасного випадку, виданих керівнику державними інспекторами до настання нещасного випадку (у тому числі поранення) і під час його розслідування; витяги із законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, особистої безпеки, вимоги яких були порушені; довідка про матеріальну шкоду, заподіяну нещасним випадком (у тому числі пораненням), та надання потерпілому чи членам його сім'ї матеріальної допомоги; копія наказу керівника згідно з пунктом 4.12 цього Порядку тощо.
Також наведеними нормами встановлено, що акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами комісії із спеціального розслідування, а у разі незгоди з його змістом, член комісії у письмовій формі викладає свою окрему думку.
Зі змісту акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 14.11.2014 о 08 год. 50 хв. від 05.12.2014 та акта №110 про нещасний випадок невиробничого характеру від 05.12.2014 судом встановлено, що причинами нещасного випадку вказано організаційні порушення ОСОБА_2 вимог пункту 8.2 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №657, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.09.2011 за №1125/19863 (чинної на час виникнення спірних правовідносин).
Вказане, в свою чергу, стало підставою для прийняття Комісією рішення згідно з пунктом 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, та визнано, що нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, так як вбачається порушення потерпілим службової дисципліни.
З журналу реєстрації інструктажів щодо заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю вбачається, що ОСОБА_2 28.08.2014 був ознайомлений з заходами безпеки, про що ним особисто поставлено підпис.
Відповідно до висновку експерта від 26.04.2018 № 131/К встановлено, що вогнепальний перелом кісток черепу ОСОБА_2 міг бути спричинений власною рукою з вогнепальної зброї.
При чому, суд зазначає, що покликання позивача на те, що ОСОБА_2 загинув під час перебування в зоні антитерористичної операції на території Донецької області та зброю йому було видано для безпосереднього виконання службових обов'язків, саме по собі не означає, що його вищезазначені дії вчинені під час виконання службових обов'язків.
Ураховуючи викладене, згідно з наявними у матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 допущено порушення пункту 8.2 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при проводженні з вогнепальною зброєю, що в свою чергу свідчить про те, що у даному випадку нещасний випадок (у тому числі поранення) стався за обставин, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, 3.11, так як вбачається порушення потерпілим службової дисципліни, що і стало підставою для висновку про те, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків».
Таким чином, наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок між порушенням службової дисципліни та пораненням, що призвело до загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 .
Як було встановлено судом, наказом Головного управління МВС України в м. Києві від 19.11.2014 №1032 створено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку та визначено її склад. Оскаржувані Акт розслідування нещасного випадку від 05.12.2014 (форма Н-5) та Акт від 05.12.2014 № 110 про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ) були підписані іншими особами, а протокол засідання комісії із спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 14.11.2014, від 20.11.2014, на якому вирішувалось питання щодо організації спеціального розслідування нещасного випадку та розподіл обов'язків між членами комісії, також підписано двома особами, як членами комісії, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , однак згідно з наказом №1032 від 19.11.2014 року вони до неї не входять.
Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до протоколу засідання комісії із спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 14.11.2014 з працівником батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Січ», підпорядкованого ГУ МВС України в місті Києві, рядовим міліції ОСОБА_2 від 20.11.2014, розподілено обов'язки між конкретними членами вказаної комісії, та замість двох з них оскаржувані акти підписані іншими особами, в тому числі без зазначення їх посад.
Матеріали справи також не містять доказів щодо зміни складу Комісії, чи покладання відповідних обов'язків на указаних осіб.
Водночас, суд бере до уваги висновки, викладені в постанові від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18, де Верховний Суд указував, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, Суд зауважив, що деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
У цій постанові Верховний Суд визначив, що суттєве (фундаментальне) порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Тож, у підсумку, Верховний Суд у справі № 1640/3394/18, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, запровадив критерій виміру суттєвості порушень правової процедури ухвалення рішення та дійшов висновку, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. На думку Суду, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Як встановлено судом, призначені члени комісії ОСОБА_10 (замість якого здійснено підпис у спірних актах ОСОБА_8 ) разом з ОСОБА_11 визначали відповідність матеріалів спеціального розслудвання вимогам нормативно-правових актів, а член комісії ОСОБА_12 (замість якого здійснено підпис у спірних актах ОСОБА_9 ) надав інформацію про загиблого та готував відповідні акти розслідування.
На думку суду, означені обов'язки уповноважених спірних членів комісії під час розслідування не є визначальними в контексті прийняття остаточних висновків за наслідком розслідування нещасного випадку та не впливає на правильність рішення.
Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до наказу від 19.11.2014 №1032 також передбачено, що при переміщенні по службі одного із членів комісії з нещасного випадку замість нього вважати працівника, призначеного на посаду.
А отже, в цій частині доводи позивача не спростовують дотримання під час прийняття оскаржуваних рішень відповідачем критеріїв, перелік яких наведено у частині другій статті 2 КАС України, а тому не може бути самостійною підставою для скасування спірних актів, оскільки не спростовують висновки, які викладено у них.
Щодо доводів позивача, що факт наявності алкогольного сп'яніння у ОСОБА_2 на момент події злочину не підтверджено ніякими доказами суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В акті №110 про нещасний випадок невиробничого характеру від 05.12.2014 зазначено, що медичний висновок про наявність у крові ОСОБА_2 алкоголю чи інших наркотичних речовин буде наданий при надходженні інформації від Слов'янського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.
Згідно з висновку експерта №43 від 18.10.2017 при судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі трупа ОСОБА_2 виявлений спирт етиловий у концентрації у крові 2,32 %о, у сечі - 2,66 %о.
Аналізуючи характер спірних правовідносин, слід зазначити, що позивач належним чином не обґрунтовує, яким чином вказані доводи можуть вплинути на правомірність оскаржуваних актів, позаяк такий доказ (висновок експерта №43 від 18.10.2017), з огляду на час складення не був врахований комісією під час розслідування нещасного випадку.
Слід зауважити, що предметом адміністративного позову у цій справі не є питання перебування загиблого сина позивача у стані алкогольного сп'яніння, натомість предметом позову є правомірність прийняття спірних актів за фактом розслідування нещасного випадку, що трапився в листопаді 2014 року за участю ОСОБА_2 .
Адміністративний суд в межах даного позову не може оцінювати докази і обставини, які підлягають встановленню під час кримінального провадження, а саме конкретні деталі смерті ОСОБА_2 .
Таким чином, означені аргументи позивача не спростовують висновків спірних актів.
Підсумовуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування акта розслідування нещасного випадку від 05.12.2014 (форма Н-5) та акта від 05.12.2014 № 110 про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ) є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги наведене вище, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача, викладені у позовній заяві, є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними і скасування актів- відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 19 березня 2025 року.
Суддя Кочанова П.В.