17 березня 2025 року Справа №160/6941/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 19.02.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 позовну заяву - залишено без руху.
Надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:
- заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску;
- доказів сплати судового збору за подачу даного адміністративного позову у розмірі 968,96 грн.
Позивачем 12.03.2025 надано до суду докази сплати судового збору у розмірі 968,96 грн та заяву про поновлення строку звернення до суду.
При цьому, суд зазначає, що позивачем в заяві не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду, а зазначено лише, що, статті 122, 123 КАС України спрямовані на обмеження доступу до правосуддя та порушення прав громадян. Наведені положення в будь-якому разі не можуть бути застосовані щодо виниклих правовідносин. Законодавчі норми не обмежують будь-якими строками період, протягом якого проводиться перерахунок пенсій, у разі, якщо такий не проведений у встановлені строки з вини органів Пенсійного фонду України. У разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі №320/2915/20 та ін.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до змісту позовних вимог, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
При цьому, судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 у справі №804/4169/18 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року по справі №804/4169/18 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №12/03-10/19 від 18.03.2019 в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відмовлено.
24.05.2021 позивач звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду із заявою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати звіт про виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року у справі № 804/4169/18.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.
В обґрунтування відмови зазначено, що питання, яке поставлено позивачем не може бути вирішено в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, а може бути вирішено шляхом подання нового позову про визнання протиправним та скасування саме того рішення, з яким не згоден заявник.
Таким чином, позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав саме у липні 2021 року, однак до суду звернувся лише - 04.03.2025.
Відтак, з пропуском шестимісячного строку звернення.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд наголошує, що у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 суд Касаційної інстанції дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Крім того, Касаційний суд звернув увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.
Позивач не навів суду об'єктивних та переконливих причин, які завадили останньому звернутись до суду із відповідним позовом у строк встановлений ст. 122 КАС України, враховуючи, що отримавши лист-відповідь від 01.12.2023, він будь-яких заходів щодо оскарження дій відповідача не здійснював та звернувся з позовом лише 21.06.2024.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено обґрунтованих та поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом, не надано доказів їх поважності та не виконано в цій частині визначені ухвалою суду вимоги.
Отже, суд визнає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість продовжити позивачу строк на усунення недоліків в межах строків, визначених ст. 169 КАС України, надавши позивачу десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, а саме надання заяви про поновлення строку звернення до суду, з наведенням інших поважних причин пропуску такого строку та доказів їх поважності.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 169 КАС України, у разі неусунення у визначений судом строк недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позовна заява буде повернута заявникові.
Керуючись ст.ст. 121, 160, 161, 169, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Продовжити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
Надати позивачеві десять календарних днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків, шляхом надання:
- заяви про поновлення строку звернення до суду, з наведенням інших поважних причин пропуску такого строку та доказів їх поважності.
Копії даної ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Калугіна